Постанова № 77284669, 16.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

16 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/638/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі № 816/638/18, ухвалене в м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, 36039, повний текст рішення складено 21.06.2018р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

26.02.2018р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гутянський елеватор" (надалі – ТОВ "Гутянський елеватор", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі – ГУ ДФС у Полтавській області, відповідач), в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що у позивача відсутній узгоджений податковий борг з податку на прибуток приватних підприємств з причин сплати товариством відповідного податку у встановленому Податковим кодексом України розмірі та без порушень термінів сплати. Позивачем вказано, що спір виник з причин неврахування відповідачем наявної переплати з податку на прибуток приватних підприємств та рішень суду, якими цей факт встановлено.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2018р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 26.10.2017 № НОМЕР_1.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

14.09.2018р. позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, в суді апеляційної інстанції, підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Гутянський елеватор" (ідентифікаційний код 31834605) зареєстроване як юридична особа (а.с. 201-206).

Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2017р. по ТОВ "Гутянський елеватор", за результатами якої складено акт від 07.09.2017 № 4468/16-31-12-09-13/31834605, яким встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми грошових зобов'язань по податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2017 року в сумі 578468,00 грн., із затримкою на 89 календарних днів, чим порушено пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (а.с. 16-17).

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, зазначеними в акті перевірки, позивачем подано до ГУ ДФС у Полтавській області заперечення (вих. № 18-1/09 від 18.09.2017) (а.с. 21).

Листом ГУ ДФС у Полтавській області від 22.09.2017р. № 15635/10/16-31-12-09-23 повідомлено позивача, що висновки акта камеральної перевірки від 07.09.2017 № 4468/16-31-12-09-13/31834605 залишаються без змін (а.с. 23-24).

На підставі вказаних висновків акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.10.2017 №0030521209, яким за затримку на 89 календарних днів сплати грошового зобов'язання у сумі 578468,00 грн зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 115693,60 грн. (а.с. 19).

07.11.2017р. позивачем направлено до відповідача скаргу на податкове повідомлення- рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 26.10.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 25) та листом ГУ ДФС у Полтавській області від 22.11.2017р. № 19562/10/16-31-10-06-11 повідомлено позивача, що з питань оскарження податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області 26.10.2017 № НОМЕР_1 необхідно звернутися до ДФС України (а.с. 26).

30.11.2017р. позивачем направлено до ДФС України скаргу на податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській області від 26.10.2017 № НОМЕР_1 (а.с. 27), проте рішенням ДФС України про залишення скарги без розгляду від 26.01.2018 № 2736/6/99-99-11-03-01-25 скаргу повернуто позивачу (а.с. 29).

Позивач не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, тому твердження контролюючого органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача суперечать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками податку – резидентами є: суб'єкти господарювання – юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, позивач є платником податку на прибуток.

Відповідно до п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.05.2017р. позивачем подано до ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017р., згідно з якою узгоджена сума грошового зобов'язання складає 6962370,00 грн. (а.с. 103-104).

Зі змісту акту перевірки встановлено, що в зв'язку з зарахованою переплатою – 2000055,23 грн., сума до сплати залишилася – 4962314,77 грн.

Зарахування переплати у вказаному розмірі підтверджується відомостями з інтегрованої картки позивача з податку на прибуток приватних підприємств (а.с. 178).

За доводами податкового органу, позивачем порушено вимоги п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, яким передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, податковим органом зазначено, що часткова сплата податкового боргу в розмірі 578468,00 грн. проведена 16.08.2017 згідно з платіжним дорученням від 15.08.2017р. № 3909 (а.с. 75) із затримкою на 89 календарних днів.

Стосовно доводів контролюючого органу щодо наявності у позивача податкового боргу з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017р. у розмірі 4962314,77 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 816/961/17, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2017, встановлено наступне.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2017р. ТОВ "Гутянський елеватор" самостійно визначено суму податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 6962370,00 грн.

Залученим до матеріалів справи витягом з інтегрованої картки ТОВ "Гутянський елеватор" підтверджено, що станом на 31.03.2017 за особовим рахунком позивача обліковувалась переплата з податку на прибуток у розмірі 55,23 грн.

Платіжним дорученням від 18.05.2017 №2234 позивач сплатив до бюджету податок на прибуток за І квартал 2017 року у розмірі 2000000,00 грн.

На 19.05.2017 в інтегрованій картці позивача за платежем: "11021000, Податок на прибуток приватних підприємств" обліковувалась заборгованість у розмірі 4962314,77 грн (6962370,00 грн - 55,23 грн. - 2000000,00 грн).

На цій підставі ГУ ДФС у Полтавській області 29.05.2017 сформовано податкову вимогу №359-17, якою повідомлено позивача про необхідність сплати податкового боргу в розмірі 4962314,77 грн.

Також, з метою забезпечення виконання платником податків обов’язку зі сплати податкового зобов’язання контролюючим органом 29.05.2017 прийнято рішення №504/16-01 про опис майна ТОВ "Гутянський елеватор" у податкову заставу.

Позивач переконаний, що ним у повному обсязі виконано зобов’язання зі сплати податку на прибуток за І квартал 2017р., адже станом на 31.03.2017 за особовим рахунком ТОВ "Гутянський елеватор" мала обліковуватись переплата з податку на прибуток у розмірі 5113056,23 грн (у т.ч., 5113000,00 грн. – сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачених платіжними дорученнями від 10.03.2015 №№ 1, 2).

В зазначеному вище рішенні суд дійшов висновку, що обставини щодо виконання позивачем обов'язку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток за березень - листопад 2015 року загалом у розмірі 5113000,00 грн, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах №№816/1286/15, 816/4423/15, що набрали законної сили, не можуть оспорюватись та не підлягають доведенню у справі № 816/961/17.

Залученими до матеріалів справи копіями довідок АТ "Банк "Фінанси та кредит" від 23.04.2015 вих. №9-312110/47 та від 19.07.2017 вих. №3-131100/7280/4299 підтверджено, що станом на 10.03.2015 залишок коштів на поточному рахунку ТОВ "Гутянський елеватор" №260089219201 становив 5114000,00 грн та упродовж дня не змінювався.

Наявної на рахунку ТОВ "Гутянський елеватор" суми коштів було достатньо для сплати авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 5113000,00 грн.

Кошти до державного бюджету не надійшли з вини банківської установи, що так само встановлено судовими рішеннями в адміністративних справах №№816/1286/15, 816/4423/15.

Обґрунтованими є доводи позивача про те, що частина податкового зобов’язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств за І квартал 2017 року у розмірі 5113000,00 грн. мала бути погашена за рахунок переплати з цього податку, що утворилась у зв'язку зі сплатою позивачем авансових внесків у зазначеному розмірі відповідно до платіжних доручень від 10.03.2015 №№ 1, 2.

На момент прийняття спірних рішень у позивача був відсутній податковий борг зі сплати податку на прибуток у розмірі 4962314,77 грн., а тому у відповідача були відсутні підстави формувати податкову вимогу від 29.05.2017 № 359-17 та приймати рішення про опис майна у податкову заставу від 29.05.2017 №504/16-01.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017 у справі № 816/961/17 (дата набрання законної сили 02.10.2017) встановлено відсутність податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 4962314,77 грн.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідачем проведено 16.08.2017 сплату податкового боргу у розмірі 578468,00 грн. у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток, який, за доводами відповідача, рахується за позивачем.

Однак, враховуючи висновки суду, викладені в постанові Полтавського окружного адміністративного суду від 20.07.2017р. у справі № 816/961/17, щодо відсутності у позивача податкового боргу зі сплати податку на прибуток у розмірі 4962314,77 грн., відповідачем протиправно зараховано сплачену позивачем суму в розмірі 578468,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 15.08.2017 № 3909 у рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток за І квартал 2017р.

Твердження відповідача щодо підтвердження наявності вищевказаного боргу у позивача з огляду на відомості в інтегрованій картці платника податків є безпідставними (а.с. 150), оскільки докази у справі підлягають оцінці у їх сукупності. Наявність боргу в інтегрованій картці не є беззаперечним доказом правомірності винесеного відповідачем спірного рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач, суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язку, покладеного на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 21.06.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі № 816/638/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 22.10.2018.