Постанова № 77284613, 22.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1545/18Головуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Категорія: 56 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4

учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради;

відповідач – ОСОБА_5;

особа, які звернулася з апеляційною скаргою – Комунальне підприємство «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємство «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2018 року у складі судді Пироженка С.А.-:

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року КП «Черкасиелектротранс» ЧМР звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з КП «Черкасиелектротранс» ЧМР згідно наказу № 192-к від 12 серпня 1996 року та працював водієм тролейбуса (пасажирського), наказом № 392-к від 8 вересня 2009 року був звільнений з роботи та відповідно до наказу № 399-к від 30 жовтня 2017 року повторно прийнятий на роботу.

6 липня 2007 року близько 14.00 год. ОСОБА_5, керуючи тролейбусом № 2004 маршруту № 10, в порушення вимог п. 2.3 «б» ПДР України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись від вул. Ільїна в напрямку вул. Одеської по вул. Котовського в м. Черкаси, під’їжджаючи до перехрестя вул. Котовського-Ільїна в порушення вимог п. 13.1 ПДР України, не дотримався безпечної дистанції, зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21043, д/н Ж9504ЧК під керуванням ОСОБА_6, яка стояла на перехресті на забороненому сигналі світлофора. Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В результаті ДТП відповідно до висновку експертного дослідження спеціаліста № 665-7 від 17 серпня 2007 року автомобілю ОСОБА_6 ВАЗ 21043 завдано матеріальні збитки на суму 2748 грн. 56 коп. Окрім цього, внаслідок ДТП ОСОБА_6 понесені витрати по оплаті висновку експерта в сумі 280 грн., а також 593 грн. 18 коп. витрат на лікування внаслідок ДТП. Також її завдана моральна шкода.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2008 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в сумі 510 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 лютого 2009 року було частково задоволено позов ОСОБА_6 до КП «Черкасиелектротранс» ЧМР на загальну суму 6621 грн. 74 коп., а саме: 2748 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 280 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату висновку спеціаліста-автотоварознавця, 593 грн. 18 коп. витрат пов’язаних з лікуванням та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вказана шкода була заподіяна неправомірними діями ОСОБА_5, за що він був притягнутий до кримінальної відповідальності. Працівник несе відповідальність за свої дії перед підприємством, право регресної вимоги до останнього виникає з часу виплати підприємством сум третім особам.

Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь КП «Черкасиелектротранс» ЧМР матеріальну шкоду в розмірі 6 621,74 грн. та судовий збір в розмірі 1 762 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог КП «Черкасиелектротранс» ЧМР відмовлено.

Дане рішення вмотивоване тим, що позивачем пропущено річний строк для пред'явлення вимог до відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції КП «Черкасиелектротранс» ЧМР звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Скаржник зазначає, що при винесені оскаржуваного рішення, судом не було враховано положення чинного законодавства, що в частині виникнення права регресної вимоги до працівника з часу виплати підприємством сум третій особі та обчислення з цього часу строку на пред’явлення регресного позову.

Також суд першої інстанції не врахував фактичні обставини справи, що призвело до неправильного визначення судом дати початку перебігу строку позовної давності щодо права регресної вимоги позивача до відповідача.

Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред’явлення регресного позову. Таким чином, на думку скаржника, висновок суду про те, що 21.02.2009 року закінчився річний строк позовної давності за вимогами позивача, не відповідає нормам чинного законодавства.

Також суд не правильно дослідив письмовий доказ у справі – розпорядження державного виконавця № 30204464 від 09.03.2017 року в частині визначення дати надходження коштів у сумі 6 621,74 грн. на депозитний рахунок Придніпровського відділу ДВС м. Черкаси, дата перерахування вказаної суми як борг на користь ОСОБА_6 на к/р в ПАТ КБ «Приватбанк», та як наслідок – визначення дати початку перебігу та спливу строку позовної давності за вимогами позивача.

Відповідач не скористався своїм правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з Комунальним підприємством «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради згідно наказу № 192-к від 12 серпня 1996 року та працював водієм тролейбуса (пасажирського) (а.с.5-6).

6 липня 2007 року близько 14.00 год. ОСОБА_5, керуючи тролейбусом № 2004 маршруту № 10 в порушення вимог п. 2.3 «б» ПДР України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись від вул. Ільїна в напрямку вул. Одеської по вул. Котовського в м. Черкаси, під’їжджаючи до перехрестя вул. Котовського-Ільїна в порушення вимог п. 13.1 ПДР України, не дотримався безпечної дистанції, зіткнувся з автомобілем ВАЗ 21043, д/н Ж9504ЧК під керуванням ОСОБА_6, яка стояла на перехресті на забороненому сигналі світлофора. Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В результаті ДТП відповідно до висновку експертного дослідження спеціаліста № 665-07 від 17 серпня 2007 року автомобілю ОСОБА_6 ВАЗ 21043 завдано матеріальні збитки на суму 2748 грн. 56 коп. Окрім цього, внаслідок ДТП ОСОБА_6 понесені витрати по оплаті висновку експерта в сумі 280 грн., а також 593 грн. 18 коп. витрат на лікування внаслідок ДТП. Також ОСОБА_6 завдана моральна шкода.

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 лютого 2008 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу в сумі 510 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 лютого 2009 року було частково задоволено позов ОСОБА_6 до КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради на загальну суму 6621 грн. 74 коп., а саме: 2748 грн. 56 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 280 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату висновку спеціалісту-автотоварознавця, 593 грн. 18 коп. витрат пов’язаних з лікуванням та 3000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди (а.с.9).

18 травня 2009 року Соснівським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист № 2-237 про стягнення з КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 6621 грн. 74 коп.

Наказом КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради від 8 вересня 2009 року № 392-к ОСОБА_5 був звільнений з посади водія тролейбусу (пасажирського) 3 класу служби головного диспетчера у зв’язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я (встановлення ІІ групи інвалідності) за ч. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7).

Постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області від 28 березня 2017 року виконавче провадження № 13210063 з примусового виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси № 2-237 від 18 травня 2009 року закінчене у зв’язку з повним фактичним виконанням виконавчого документа щодо стягнення з КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_6 боргу в сумі 6621 грн. 74 коп. (а.с.12).

Відповідно до наказу № 399-к від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_5 повторно прийнятий на роботу в КП «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Це положення законодавства передбачає перехід права вимоги регресу від однієї особи до іншої при виникненні деліктного (позадоговірного) зобов'язання, а саме із заподіяння шкоди. Регрес регулюється загальними нормами цивільного права.

Згідно із частиною першою статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).

За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються також до трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (частина третя статті 233 КЗпП України).

Як роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений статтею 233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування. Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Отже, вбачається, що для даних правовідносин встановлюється строк позовної давності з дня виявлення заподіяної шкоди.

Розглядаючи даний спір, суд не врахував тієї обставини, що право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього ж часу обчислюється строк на пред'явлення регресного позову.

Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання.

Підставою регресного позову є відповідальність заподіювача шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Право зворотньої вимоги виникає лише після того, як відбулася виплата.

Наявність судового рішення, за яким з потенційного регресанта ухвалено стягнути на користь потерпілого певну суму, не вважається достатньою підставою для пред'явлення регресного позову.

Такий позов може бути пред'явлений лише після виконання зазначеного рішення, оскільки до моменту виконання в іншої особи, яка відшкодовує шкоду, немає витрат, які підлягають відшкодуванню.

Юридична особа, яка відшкодувала шкоду, завдану працівником, має право зворотньої вимоги (регресу) до цієї особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина перша статті 1191 ЦК України), тобто розмір відшкодування визначається трудовим законодавством.

При зверненні з позовом позивач визнав днем виникнення права регресивної вимоги до відповідача 09.03.2017 року – день видачі державним виконавцем розпорядження № 30204464 від 09.03.2017 року про розподіл стягнутих з позивача коштів та направлення для перерахування стягувачам , зокрема коштів у сумі 6621,74 грн. як борг на користь ОСОБА_6 ( а.с. 10-11).

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що кошти в розмірі 6621,74 грн. як борг на користь ОСОБА_6, надійшли 16 грудня 2016 року, які перераховані на кореспондентський рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк».

Проте дане не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки з розпорядження № 30204464 від 09.03.2017 року вбачається, 16 грудня 2016 року надійшли грошові кошти у сумі 1160,00 грн., а 4 січня 2017 року в сумі 92029,94 грн. на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні зведеного ВП № 30204464 від 30.04.2004 року про стягнення грошових коштів з КП «Черкасиелектротранс» на користь юридичних, фізичних осіб та держави.

Колегія суддів приходить до висновку, що днем з якого підлягає обчисленню річний строк на право звернення КП «Черкасиелектротранс» ЧМР з регресною вимогою до ОСОБА_5 є 9 березня 2017 року, коли Придніпровським ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області були винесено розпорядження про перерахування на користь ОСОБА_6 коштів від КП «Черкасиелектротранс» ЧМР за виконавчим листом № 2-237 від 18.05.2009 року, виданого Соснівським районним судом м. Черкаси.

Тому, оскільки з позовом до суду КП «Черкасиелектротранс» ЧМР до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником звернувся 15 лютого 2018 року, що підтверджується вхідним штемпелем суду, то строк на звернення з даним позов не пропущено, а позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_5 на користь КП «Черкасиелектротранс» ЧМР кошів в сумі 6621,74 грн. в порядку регресу підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вище зазначене колегія суддів приходить до висновку, апеляційна скарга КП «Черкасиелектротранс» ЧМР підлягає до задоволення, рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2018 року у даній справі - до скасування, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, підлягає до стягнення з ОСОБА_5 на користь КП «Черкасиелектротранс» ЧМР понесені судові витрати при подачі позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4405 грн. (1762,00 грн. + 2643,00 грн.).

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради - задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 липня 2018 року у даній справі- скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради з перерахуванням на поточний рахунок № 26004051509289 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Черкаси, МФО 354347, код ЄДРПОУ 03328675 - 6621 грн. 74 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Черкаської міської ради на поточний рахунок № 26004051509289 в ПАТ КБ «Приватбанк» м. Черкаси, МФО 354347, код ЄДРПОУ 03328675 понесені судові витрати в розмірі 4405 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Л.І. Василенко

ОСОБА_2

ОСОБА_4