Постанова № 77284531, 16.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Т.С. Канигіна

16 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1399/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поліції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 по справі № 816/1399/18, ухвалене в м. Полтава, вул. Пушкарівська, 9/26, 36039, повний текст рішення складено 04.06.2018р.

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 поліції України , Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.04.2018р. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України (надалі - Управління кадрового забезпечення, відповідач 1) та ОСОБА_1 поліції України (надалі - відповідач 2), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління кадрового забезпечення щодо нерозгляду звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986946;

- визнати бездіяльність Управління кадрового забезпечення щодо незабезпечення відповідного реагування на звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986946;

- визнати протиправною бездіяльність Управління кадрового забезпечення щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986946;

- зобов'язати начальника Управління кадрового забезпечення ОСОБА_3 розглянути звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986946 та надати відповідь з урахуванням обставин, встановлених судом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для звернення до суду є порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин у зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо нерозгляду його звернень та невжиття належних заходів реагування.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України щодо нерозгляду звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018, реєстраційний номер ФИ-7986946.

Зобов'язано Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України повторно розглянути звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018, реєстраційний номер ФИ-7986946 із наданням відповіді щодо кожного зазначеного позивачем у зверненні питання у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач ОСОБА_1 поліція України, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

11.09.2018р. позивачем до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

17.09.2018р. від Департаменту кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що 01.04.2018р. позивач через "Урядовий контактний центр" направив звернення до ОСОБА_1 поліції України № ФИ-7986946, адресоване особисто начальникові Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України генералу поліції третього рангу ОСОБА_3 (а.с. 18-20), в якому просив ініціювати своєчасне здійснення певних процесуальних дій з проведенням необхідних слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій щодо збирання доказів та проведення процесуальних дій, передбачених КПК України; просив провести комплексну службову перевірку з притягненням слідчого Полтавського РВП ГУНП в Полтавській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4О, до відповідальності; за системні порушення прав позивача просив вирішити питання щодо щодо перебування на займаних посадах винних осіб (а.с. 19-20).

ОСОБА_5 слідчого управління ОСОБА_1 поліції України від 17.04.2018р. за підписом т.в.о. заступника начальника відділу ОСОБА_6 повідомлено ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про те, що у ОСОБА_5 слідчому управлінні ОСОБА_1 поліції України в межах компетенції розглянуті звернення позивача аналогічного змісту щодо неналежного здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015170300001109 від 08.08.2015р., а також з інших питань. Зазначено, що з питань, ініційованих у цих зверненнях, позивача змістовно поінформовано 26.03.2018р. ОСОБА_5 слідчим управлінням ОСОБА_1 поліції України (а.с. 21).

Позивач, вважаючи, що звернення не розглянуто по суті особою, якій звернення адресовано, та за результатом його розгляду не надано відповіді щодо усіх порушених питань, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх дій та відповідна поведінка розцінюється судом як визнання позову.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.10.1996р. №393/96-ВР "Про звернення громадян" (надалі - Закон №393/96-ВР), громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №393/96-ВР, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Згідно з ст. 3 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про ОСОБА_1 поліцію" (надалі - Закон №580-VIII), у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах ОСОБА_1 поліції України, затвердженого наказом МВС від 15.11.2017р. № 930, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.12.2017р. за № 1493/31361 (надалі - Порядок № 930), цей Порядок установлює єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів НПУ, територіальних органів поліції в АР Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління НПУ, порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян.

Згідно з п. 6 розділу II Порядку № 930, метою попереднього розгляду звернень громадян є їх розподіл для доповіді керівникам органів та підрозділів поліції відповідно до їх функціональних обов'язків та надсилання їх за належністю до іншого органу державної влади у разі, якщо питання, порушені в зверненні, не входять до повноважень органів та підрозділів поліції; попередній розгляд звернень громадян здійснюється керівництвом служби діловодства, його заступниками або відповідальною особою в день надходження або в перший наступний робочий день у разі надходження їх після закінчення робочого дня, у вихідні, святкові та неробочі дні; попередній розгляд звернень громадян здійснюється з урахуванням Положення про ОСОБА_1 поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015р. № 877, та положень про структурні підрозділи апарату ОСОБА_1 поліції України, міжрегіональні територіальні органи поліції, територіальні органи поліції, а також організаційно-розпорядчих актів ОСОБА_1 поліції У країни, які визначають розподіл обов’язків керівництва органів (підрозділів) поліції.

Крім того, відповідно до п. 1, 2 розділу V Порядку № 930, скарга на дії чи рішення органу (підрозділу) поліції або їх посадових осіб подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі. За кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом ОСОБА_1 поліції України.

Згідно з ч. 4 ст. 40 Кримінально процесуального кодексу України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Судовим розглядом встановлено, що в структурі ОСОБА_1 поліції України відсутнє Управління кадрового забезпечення.

В той час як, відповідно до Положення про Департамент кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України (надалі - ДКЗ), затвердженого наказом ОСОБА_1 поліції України від 03.12.2015р. № 136, ДКЗ є структурним підрозділом апарату центрального органу управління ОСОБА_1 поліції України, а начальник ДКЗ не уповноважений втручатися у самостійну процесуальну діяльність слідчих.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом ОСОБА_1 поліції України від 27.03.2018р. № 271 о/с «По особовому складу» оголошено наказ МВС від 27.03.2018 № 338 о/с про призначення генерала поліції тертого рангу ОСОБА_3 заступником Голови ОСОБА_1 поліції України та на момент звернення позивача (01.04.2018) генерал поліції тертого рангу ОСОБА_3 не перебував на посаді начальника ДКЗ.

Відповідно до пункту 3.1 розділу III Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС від 12.03.2013р. № 230, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.04.2013р. за № 541/23073, за фактами порушення слідчими вимог кримінального процесуального законодавства призначати службові розслідування має право начальник ОСОБА_5 слідчого управління ОСОБА_1 поліції України.

Враховуючи, що в зверненні від 01.04.2018 за № ФИ-7986946 позивач просив: поставити на особистий контроль стан розслідування кримінального провадження № 120151703000001109 та притягнути винних осіб до дисциплінарної відповідальності за порушення розумних строків досудового розслідування вказаного провадження, тому за результатами попереднього розгляду звернення ОСОБА_2, відповідно до функціональних обов'язків, розподілено для доповіді заступнику Голови ОСОБА_1 поліції України - начальнику ОСОБА_5 слідчого управління ОСОБА_1 поліції України полковнику поліції ОСОБА_8

Також, відповідно до п. 38 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018р. № 55, резолюція є основною формою реалізації управлінських доручень у письмовій формі, що передбачає постановку конкретного завдання, визначення його предмета, мети, строку та відповідальної за виконання особи, що викладена у вигляді напису на документі.

Резолюція має такі обов’язкові складові: прізвище, ініціал імені виконавця (виконавців) у давальному відмінку, зміст доручення, строк виконання, особистий підпис керівника, дата.

Судовим розглядом встановлено, що за резолюцією заступника Голови ОСОБА_1 поліції України - начальника ОСОБА_5 слідчого управління ОСОБА_1 поліції України полковника поліції ОСОБА_8 розгляд вказаного звернення доручено ОСОБА_5 слідчому управлінню ОСОБА_1 поліції України (надалі - ГСУ), який є структурним підрозділом апарату центрального органу управління ОСОБА_1 поліції України.

За наслідком розгляду звернення ГСУ позивачу надано відповідь від 17.04.2018 № 24/Ф-1560, 24/Ф-1830, 24/Ф-1829, 24/Ф-1946, 24/Ф-1893, 24/Ф-1931, 24/Ф- 1933, 24/Ф- 2049, 24/Ф-1831, 24/Ф-1828, 24/Ф-1861, 24/Ф-1851, 24/Ф-1932, 24/Ф- 1966, 24/Ф-2047.

Таким чином звернення позивача до Департаменту кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України взагалі не надходило та за резолюцією керівництва ОСОБА_1 поліції України його розгляд одразу доручено ГСУ ОСОБА_1 поліції України, а тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, суб'єкт владних повноважень, виконав обов'язок, покладений на нього відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України та довів правомірність вчинених дій, в той час як позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 поліції України задовольнити .

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018 по справі № 816/1399/18 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України щодо нерозгляду звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018, реєстраційний номер ФИ-7986946 та зобов'язання Управління кадрового забезпечення ОСОБА_1 поліції України повторно розглянути звернення ОСОБА_2 від 01.04.2018, реєстраційний номер ФИ-7986946 із наданням відповіді щодо кожного зазначеного позивачем у зверненні питання у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2018р. по справі № 816/1399/18 залишити без змін..

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_9Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_10 ОСОБА_11 Повний текст постанови складено 22.10.2018.