Постанова № 77284491, 22.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 р. Справа № 816/2240/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Русанової В.Б.,

суддів: Катунова В.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 року, (суддя Кукоба О. О., повний текст складено 03.08.18 року)по справі № 816/2240/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом в якому просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 28.02.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;

зобов'язати відповідача здійснити розрахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2017 у справі №552/5766/17, за період з 01.02.2017 по 28.02.2018 по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідача у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є протиправною, оскільки таке право передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018р. позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не нарахування ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 05.06.2018.

Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.02.2017 по 05.06.2018.

Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач) не погодившись із судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, не врахування доводів пенсійного органу, постанови Верховного Суду України від 21.05.2014р., постанови КМУ від 21.02.2001р. № 159 " Про затвердження Порядку проведення компенсації громадян втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в повному обсязі відмовити у задоволенні позовних вимог.

Справа розглядається в письмовому провадженні, відповідно до ч.1 ст.311 КАС України .

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі , вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення , а судове рішення скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку у ГУПФ та отримує пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2017 у справі №552/5766/17, яка набрала законної сили відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2017р., визнано протиправною бездіяльність ГУПФ щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 95% від щомісячного грошового забезпечення (категорія 2) та в розмірі 100% від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Зобов’язано ГУПФ з 01.02.2017 перерахувати розмір раніше призначеної пенсії та виплачувати ОСОБА_1 пенсію в розмірі 95% від щомісячного грошового забезпечення (категорія 2), а з 01.06.2017 року в розмірі 100 % від щомісячного грошового забезпечення (категорія 1) у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не змінюючи базовий місяць індексації та до змін в законодавстві та провести відповідні виплати з врахуванням раніше виплачених сум з 01.02.2017 /а.с. 27-31, 32-35/.

На виконання судового рішення ГУПФ 07.02.2018 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2017 та з 01.06.2017р. , а також перераховано на рахунок позивача 05.06.2018р. кошти у розмірі 8412,88 грн., що підтверджується копією виписки по картковому рахунку./а.с.9, 21-22/.

08.06.2018 позивач звернувся до ГУПФ із заявою про виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії /а.с. 10/.

Відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для виплати компенсації, зазначаючи, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду не передбачено, що вбачається з листа від 14.06.2018 вих. №1038/Н-03/а.с. 11/.

Не погодившись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, а отже протиправної бездіяльності відповідача, що полягала у не нарахуванні зазначеної компенсації та її не виплаті.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі – Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі – Порядок №159).

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої частиною другою статті 55 Закону №2262-XII, статті 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі – пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Зміст і правова природа спірних відносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ, Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Враховуючи, що основною умовою для виплати позивачеві компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії), компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.виплата пенсії позивачу здійснена з порушенням встановлених строків виплати нарахованих доходів, суд першої інстанції правомріно зобов'язав пенсійний орган здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 01.02.2017р. по 05.06.2018.р

Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду України від 21.05.2014 у справі №6-43цс14, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції надано правове обґрунтування не застосування до спірних правовідносин зазначеної правової позиції, а саме з підстав вирішення цією постановою спору за іншими фактичними обставинами -щодо невиконання рішення суду про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Предметом даної справи є вимога нарахувати компенсацію на суму пенсії, не отриманої позивачем з вини пенсійного органу та нарахованої на підставі судового рішення - постанови Київського районного суду м. Полтави від 23.10.2017 у справі №552/5766/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

При вирішенні спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування вказаних норм права висловлених Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 у справі №6-58цс11, від 11.07.2017 у справі №21-2003а16 та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 336/4675/17, від 21.06.2018 у справі № 523/1124/17, від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 18.07.2018 у справі №490/6755/15-а.

Отже доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З огляду на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311 , 315, 316 , 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.08.2018 по справі № 816/2240/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_2 Судді ОСОБА_3 ОСОБА_4