Постанова № 77284475, 22.10.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1543/18Головуючий по 1 інстанції Пироженко С.А. Категорія: 47 Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року

м.Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

Василенко Л.І., Гончар Н.І., Сіренка Ю.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_5;

відповідач - Черкаська міська рада;

учасник справи, який звернувся з апеляційною скаргою - Черкаська міська рада;

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2018 року у складі судді Пироженко С.А., повний текст рішення складений 20 липня 2018 року,:

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради про визнання угоди недійсною.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1. За наполяганням відповідача, змушена була укласти угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 16 липня 2010 року №743. При цьому, їй було роз'яснено представниками відповідача, що без укладення такої угоди неможливо оформити та зареєструвати право власності на нежитлові приміщення.

Згідно з п.1.1 Угоди, її об'єктом є частина прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, яку використовує землекористувач, маючи у власності нежитлове приміщення.

Відповідно до п.3.1. Угоди, за користування частиною прибудинкової території землекористувач сплачує плату у грошовій формі у розмірі, визначеному згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 червня 2005 року №793.

Позивач зазначала, що таким чином, Черкаською міською радою було фактично встановлено новий вид плати за користування землею, тобто плату (яка не є земельним податком) за землю на підставі «строкових угод про справляння плати за користування частиною прибудинкової території».

Багатоквартирний житловий будинок в м. Черкаси на бул. Шевченка, 320 знаходиться на балансі ОСББ «Затишок», а чинним законодавством не передбачено необхідність оформлювати кожним із співвласників багатоквартирного будинку окремо право на користування своєю відповідною частиною земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний будинок.

Крім того, рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 червня 2005 року № 793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території» судом визнано не чинним, тому, на думку позивача, всі правочини, що були вчинені на підставі даного рішення підлягають до визнання недійсними.

ОСОБА_5 просила суд визнати недійсною угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 16 липня 2010 року № 743, укладеною між Черкаською міською радою та нею.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2018 року визнано недійсною угоду про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 16 липня 2010 року № 743, укладену між Черкаською міською радою та ОСОБА_5

Рішення мотивоване тим, що рішення органу місцевого самоврядування визнано нечинним, у зв'язку з цим, всі вчинені на підставі такого рішення правочини визнаються недійсними, зокрема й угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території від 16 липня 2010 року №743. Строк позовної давності при зверненні з позовом не пропущено, оскільки про порушене право позивач дізналася у травні 2016 року.

Не погодившись з даним рішенням суду, Черкаська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Черкаською міською радою позивачу не надавалась земельна ділянка ні у власність, ні в оренду, тому і рішення про передачу земельної ділянки не приймалося органами місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції не в повній мірі встановив обставини справи, та прийшов до невірного висновку, що рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для укладання угоди, визнано нечинним, оскільки рішення міської ради, що стали підставою для укладання спірної Угоди є чинними.

Також, на думку скаржника, позивач пропустив без поважних причин строк на звернення з даним позовом, оскільки Угода була укладена на підставі її особистого волевиявлення. Жодних доказів, що позивач дізналася про порушення свого права лише у травні 2016 року до суду надано не було.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначив, що ст. 206 ЗК України визначено, що плата за землю справляється лише відповідно до закону. Беручи до уваги те, що рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради не є законом, а тому ним не може бути встановлено плату за користування земельною ділянкою, у зв'язку з цим судом правомірно не надано оцінки таким явно необґрунтованим доводам представника відповідача в рішенні.

Також твердження скаржника про пропуск позовної давності не відповідає дійсності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався лише у травні 2016 року, а у якості доказу цього було надано копію листа ОСОБА_5 до Черкаської міської ради від 16 травня 2016 року, в якому вказано про те, що зазначена угода є нікчемною, оскільки суперечить вимогам законодавства. Крім того, саме з цього часу, позивач перестала сплачувати грошові кошти, передбачені оскаржуваною Угодою.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 є власником нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 8 липня 2008 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 квітня 2018 року. (а.с. 70-71)

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

16 липня 2010 року між Черкаською міською радою, як землевласником та ОСОБА_5, як землекористувачем укладена Угода про справляння плати за користування частиною прибудинкової території. Об'єктом Угоди є частина прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, яку використовує землекористувач, маючи у власності нежитлове приміщення.

Дана Угода укладена між сторонами на підставі рішення Черкаської міської ради від 13 травня 2010 року №5-569 «Про міський бюджет на 2010 рік», рішення Черкаської міської ради від 4 жовтня 2007 року №4-11 «Про доручення Черкаської міської ради» та рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 червня 2005 року №793 «Про справляння плати за користування прибудинковою територією».

Черкаською міською радою позивачу не надавалась земельна ділянка ні у власність, ні в оренду, тому і рішення про передачу земельної ділянки не приймалось органами місцевого самоврядування.

Позивач не сплачувала земельний податок або орендну плату, а відповідно до Угоди сплачувала відповідачу плату у грошовій формі, розмір якої визначено рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 червня 2005 року №793, за користування частиною прибудинкової території.

Цивільно-правовою угодою може вважатися будь-який договір, укладений відповідно до Цивільного кодексу.

Цивільним кодексом України передбачені окремі види цивільно-правових договорів.

Разом з тим, сторони можуть укласти цивільно-правовий договір як передбачений, так і не передбачений законодавством.

Основне правило при укладанні договору полягає в тому, щоб його умови не суперечили Закону.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у справі №04/408а визнано незаконним та нечинним рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 червня 2005 року №793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території».

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 3 квітня 2012 року касаційну скаргу Черкаської міської ради задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2009 року у справі №04/408а/07 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, доказів того, що рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 21 червня 2005 року №793 «Про справляння плати за користування частиною прибудинкової території» визнано незаконним або нечинним, на що посилається позивач, матеріали справи не містять.

Крім того, матеріали справи не містять і доказів незаконності або нечинності інших рішень, які були підставою для укладення угоди про справляння плати за користування частиною прибудинкової території.

З огляду на це, підстави для визнання Угоди недійсною на які посилається позивач - відсутні.

Розглядаючи доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. (стаття 257 ЦК України)

Частиною четвертою статті 267 ЦК України, передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п.7 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 28 січня 2013 року №24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», якщо суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, не порушено, ухвалюється рішення суду про відмову в задоволенні позову саме на цій підставі, а не через пропуск строку позовної давності. Якщо ж встановлено, що таке право порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення про відмову в позові у зв'язку із закінченням строку позовної давності. Якщо ж причину пропуску цього строку суд визнає поважною, порушене право повинно бути захищене.

З огляду на те, що апеляційним судом встановлено відсутність порушеного права ОСОБА_5, за захистом якого вона звернулась до суду із даним позовом, то в задоволенні позову слід відмовити із зазначеної підстави, а не у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Вищенаведені обставини справи, в їх сукупності, дають підстави для висновку про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, що у відповідності до ч.1 ст.376 ЦПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення і прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, понесені Черкаською міською радою судові витрати на оплату судового збору при подачі апеляційної скарги в розмірі 1 057 грн. 20 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_5

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Черкаської міської ради - задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 11 липня 2018 року у даній справі- скасувати.

Прийняти нову постанову.

ОСОБА_5 в позові до Черкаської міської ради про визнання угоди недійсною - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Черкаської міської ради судові витрати в розмірі 1057 грн. 20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: Л.І.Василенко

Н.І.Гончар

Ю.В. Сіренко