Постанова № 77284467, 17.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: С.С. Сич

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1699/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Григорова А.М. , Бегунца А.О.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі 816/1699/18, повний текст складено 23.06.2018, за адресою: вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства внутрішніх справ України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2018 року, позивач, ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та матеріалів на виплату позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та неналежного їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України, згідно з вимогами постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції";

- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно позивача та прийняти рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" з урахуванням обставин встановлених судом.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що у період проходження служби в органах внутрішніх справ він отримав травму, пов'язану з виконанням службових обов'язків. В подальшому, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0565185 від 30.11.2017, ОСОБА_1 встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку з травмою пов'язаною з виконанням службових обов'язків, а тому позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно вимог постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 №850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції". Однак, відповідач повернув відповідні матеріали, ОСОБА_1 як такі, що не відповідають вимогам законодавства, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та неналежного їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України згідно з вимогами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Зобов’язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 352 грн. 40 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем, Міністерством внутрішніх справ України, подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з’явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач ОСОБА_1 з 15.02.2013 по 27.02.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого Серія ВМ-1 № 000868 ОСОБА_1 установлено 10% втрати професійної працездатності - травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків, у зв'язку з чим на підставі висновку про призначення одноразової грошової допомоги в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20.12.1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" ОСОБА_1 призначена та виплачена одноразову грошову допомогу у розмірі 7986 грн..

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ № 0565185 за результатами первинного огляду з 17.11.2017 ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

18.01.2018 позивач звернувся із заявою (рапортом) до голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням третьої групи інвалідності від травми отриманої при виконанні службових обов'язків.

До вказаної заяви позивачем було додано: постанову ВЛК від 31.10.2017 № 33/37-15, довідку МСЕК серії АГ № 0022642, виписку з акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії АВ № 0565185, довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованого серії ВМ-1 № 000868, копію висновку службового розслідування , копію акта розслідування нещасного випадку, форма Н-5, копію акта № 33 про нещасний випадок, копію паспорта та ідентифікаційного коду/зворот, реквізити банку, довідку НАСК "Оранта" від 13.12.2017 № 03-02/12040.

06.02.2018 УМВС України в Полтавські області на підставі матеріалів працівника міліції ОСОБА_1 складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію", яким на підставі пункту 3.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850, одноразову грошову допомогу призначено ОСОБА_1 у розмірі згідно з розрахунком 244614,00грн. (нарахована одноразова грошова допомога - 252600,00 грн., раніше виплачена сума - 7986,00 грн.).

Пакет документів на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 надісланий разом із супровідним листом УМВС України в Полтавській області від 08.02.2018 № 2/2050 до ОСОБА_3 фінансово-облікової політики МВС України та отриманий останнім 12.02.2018 (вх. № 1107).

ОСОБА_3 фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 20.02.2018 № 15/2-567 за результатами розгляду матеріалів з питання призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 повернуто матеріали ОСОБА_1 як такі, що не відповідають вимогам законодавства, з посиланням на ту обставину, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що за умовами пункту 4 Порядку, не дає йому права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі.

У листі УМВС України в Полтавські області від 23.02.2018 № 4/с-1140л.к. на ім'я ОСОБА_1 зазначено, що матеріали позивача повернуті як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

На вимогу ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 29 травня 2018 року УМВС України в Полтавські області не надано доказів надіслання Управлінням Міністерства внутрішніх справі України в Полтавській області позивачу листа від 23.02.2018 вих. № 4/с-1149л.к. та його отримання ОСОБА_1.

Листом від 11.06.2018 вих. № 36/897 УМВС України в Полтавські області повідомлено суд про неможливість надання таких доказів, оскільки даний лист був надісланий позивачу засобом поштового зв'язку "Укрпошта" без повідомлення про вручення.

27.03.2018 ОСОБА_1 звернувся через Державну установу "Урядовий контактний центр" Національної системи опрацювання звернень з відповідними зверненнями до: ОСОБА_2 внутрішніх справ України; директора ОСОБА_3 фінансово-облікової політики МВС України; голови ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області.

Листом УМВС України в Полтавській області від 04.04.2018 № 4/СК-74/ПОКЦ позивача повідомлено, що матеріали на виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності були розглянуті ДФОП МВС України відповідно до постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 №850, та повернуті як такі, що не відповідають вимогам законодавства, про що позивачу повідомлено листом від 23.02.2018 вих. №4/С-1140л.к., копія якого додана УМВС України в Полтавській області до вказаного листа .

Не погодившись з діями МВС України щодо повернення висновку та матеріалів на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи, до УМВС України в Полтавській області та неналежним їх розглядом МВС України, згідно з вимогами постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції", позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області є протиправними.Також, з метою захисту порушеного права позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про зобов’язання МВС України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду з урахування наступного.

Частиною 2 другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом ОСОБА_2 України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Згідно з частиною сьомою статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року № 565-XII у разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов'язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, визначеному Кабінетом ОСОБА_2 України. При цьому розмір одноразової грошової допомоги не повинен бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб, та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

02 липня 2015 року прийнято Закон України "Про Національну поліцію", згідно з пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції /надалі - Порядок №850/.

Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 7 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пунктом 8 Порядку № 850 встановлено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Відповідно до пункту 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем встановлено два альтернативні варіанти рішень, які можуть прийматися МВС після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів: призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, відмова в призначенні грошової допомоги. Цією нормою не надано МВС повноважень приймати рішення про повернення матеріалів з питання призначення одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, МВС України не було прийнято рішення, передбаченого Порядком №850, чим допущено порушення права позивача на належний розгляд поданої ним заяви та документів і прийняття відповідного рішення відповідно до Порядку №850.

Матеріалами справи встановлено, що подані позивачем документи для призначення одноразової грошової допомоги повернуто ОСОБА_3 фінансово-облікової політики МВС України до Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області.

Колегія суддів зазначає, що повернення матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги, як вид рішення за наслідками розгляду вищевказаних документів, не передбачений законом, а тому слід дійти висновку, що відповідач діяв не у спосіб, встановлений законом.

Відповідач вмотивував повернення матеріалів ОСОБА_1 як таких, що не відповідають вимогам законодавства, наявністю тієї обставини, що з дати первинного огляду МСЕК пройшло більше 2 років, що за умовами пункту 4 Порядку не дає позивачу права на отримання грошової допомоги у більшому розмірі.

Однак, Законом України "Про міліцію" не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку № 850. Вказана норма Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Так само цей пункт Порядку не містить жодних застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності.

Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку № 850 і підстави, з якої позивач повернув матеріали ОСОБА_1, вказана норма не містить.

Аналогічна права позиція викладена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, провадження № К/9901/16183/18.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області вчинені не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення висновку та документів щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи, до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області та неналежного їх розгляду Міністерством внутрішніх справ України згідно з вимогами Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21 жовтня 2015 року № 850 та зобов’язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути висновок з відповідними документами відносно ОСОБА_1 та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21 жовтня 2015 року №850, з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" з урахуванням обставин встановлених судом, колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Колегія суддів зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення виплати одноразової грошової допомоги, як інваліду 3-ї групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 21.10.2015 № 850 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції" з урахуванням обставин встановлених судом - є такими, що виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2018 по справі № 816/1699/18 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст постанови складено 22.10.2018.