Рішення № 77280224, 11.10.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1634/18

Провадження № 2/645/1327/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, ,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла вищевказана позовна заява яку обґрунтовано наступним.Харківською міською радою відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено заходи самоврядного контролю з питань використання та охорони земель територіальної громади, додержання вимог земельного законодавства.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 20.11.2017 № 104305760 право власності на нежитлову будівлю літ. «Щ-1» площею 4095,2 м.кв. по просп. Московському, 259 у м. Харкові з 12.02.2014 зареєстроване за ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 12.02.2014 №741. Відповідно до вказаної інформації речові права на земельну ділянку під вищевказаною будівлею по просп. Московському, 259 у м. Харкові не зареєстровані. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2136/17 позов Харківської міської ради до ФО-П ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі задоволено у повному обсязі, розірвано договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди за вищевказаною адресою. Вказане рішення набрало законної сили 31.08.2017.

ОСОБА_2 з 01.09.2017 та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,4763 га по просп. Московському, 259 у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,4763 га по просп. Московському, 259 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини стали підставою для звернення до суду із цим позовом до ОСОБА_2 про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по просп. Московському, 259 у м. Харкові. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 13.02.2018 здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 0,4763 га по просп. Московському, 259 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Щ-1».

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площі та конфігурації. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,4763 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі, паркану.Таким чином, ОСОБА_2, набувши право власності на об’єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформила правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що платою за землю є обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб’єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов’язковим платежем, а її розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Відповідач у період з 01.09.2017 по 28.02.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг у себе майно - грошові кошти.

Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_2 виник й обов'язок сплачувати грошові кошти за використання земельної ділянки у встановленому законодавством розмірі.

Так, відповідно до статей 1212 - 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов’язана повернути потерпілому це майно та відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна.

Таким чином, Відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати Відповідачем за рахунок Позивача, розмір збережених Відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 627 134,7 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю.

Внаслідок використання Відповідачем вищевказаної земельної ділянки без укладення договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі просив суд стягнути з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 627 134,7 грн та надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяв з врахування доданих письмових пояснень.

Відповідач в судове засідання не з'явився, направив до суду відзив стосовно позовних вимог в якому просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна від 20.11.2017року № 104305760, є власником нежитлової будівлі літ. «Щ-1» площею 4095,2 м.кв. по проспекту Московському, 259 міста Харкова, на підставі договору купівлі -продажу від 27.09.2016 № 1207.

Відповідно до вищевказаної інформації, речові права ОСОБА_2 на земельну ділянку по проспекту Московському, 259 у м. Харкові не зареєстровані. ОСОБА_2 з 01.09.2017 та по теперішній час використовує дану земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав, земельна ділянка площею 4095,2 м.кв. по проспекту Московському, 259 міста Харкова перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 ЗК України земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України.

Згідно ч. 3 ст. 124 ЗК України передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України.

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об'єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт «ґ» частини другої статті 25 Закону України «Про землеустрій»).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України «Про землеустрій»).

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов'язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт «г» частини другої статті 28 Закону України «Про землеустрій»).

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). За змістом глави 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується через право постійного користування або право оренди.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З врахуванням вищезазначеного у відповідача виник обов'язок щодо повернення коштів власнику за користування земельною ділянкою.

Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Водночас, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої до стягнення суми грошових коштів у розмірі орендної плати, виходячи з наступного.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Господарського суду Харківської області від 14.08.2017 у справі № 922/2136/17 згідно якого позов Харківської міської ради до ФО-П ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі задоволено у повному обсязі, розірвано договір на право тимчасового користування землею на умовах оренди за вищевказаною адресою. Вказане рішення набрало законної сили 31.08.2017.

Предметом розгляду даної справи була земельна ділянка по проспекту Московському 259 площею 0,4309га.Однак при зверненні до суду з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання цієї ж земельної ділянки позивач вказує площу 0,4763 га.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження конкретного розміру земельної ділянки, за користування якою Харківська міська рада просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі орендної плати. Розмір земельної ділянки має бути визначений у проекті її відведення, затвердженого відповідним рішенням Харківської міської ради та зареєстрованого згідно Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Розрахунок суми заявленої до стягнення у розмірі орендної плати не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів», Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11, здійснений позивачем без використання даних Державного земельного кадастру.

Крім того, рішенням Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року № 566/17 «Про внесення змін до рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 3 липня 2013 року № 1209/13 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 1 січня 2013 року» вирішено, що у зв'язку з набуттям чинності наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» не підлягають застосуванню з 1 січня 2017 року, зокрема, таблиця 6.1 «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)», Таблиця 6.2 «Грошова оцінка земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон».

Згідно п.п. 3, 6 вказаного рішення дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 9 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489. З метою упорядкування здійснити дії, спрямовані на отримання витягів з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, виконаних з урахуванням вимог Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, з урахуванням вимог Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів.

У розрахунку наданому до суду позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог застосовані коефіцієнти Кф, Км 2, коефіцієнти функціонального призначення у межах економіко-планувальних зон, які згідно рішення Харківської міської ради від 22 лютого 2017 року № 566/17 не підлягають застосуванню з 1 січня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

З огляду на вищезазначене, заходи забезпечення позову вжиті судом ухвалою від 6 червня 2018 року підлягають скасуванню після набрання рішенням законної сили.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

У позовних вимогах Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів – відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Головуючий-суддя: