Рішення № 77280029, 10.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2018 р. № 2040/6069/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Ломаги А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача та третіх осіб - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Заступника начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4, треті особи - Начальник Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_5, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Заступника начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 щодо надання неповної та необґрунтованої відповіді ОСОБА_3 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 26.12.2017;

- зобов'язати Заступника начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 надати повну та обґрунтовану відповідь ОСОБА_3 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 26.12.2017;

- зобов'язати Заступника начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 провести службове розслідування стосовно відповідності займаній посаді та професійної придатності інспектора роти №2 батальйону №4 лейтенанта поліції ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_3 26.12.2017 року звернувся до Начальника Управління патрульної поліції в м. Харкові Департаменту патрульної поліції ОСОБА_5 зі скаргою на незаконні дії працівника патрульної поліції роти №2 батальйону №4 лейтенанта поліції ОСОБА_6 Листом від 01 лютого 2018 року за вих.№Г-2339/41/14/02-2018 відповідачем надано відповідь на вищезазначену скаргу, яка, на думку позивача, є неповною та необґрунтованою. Також, позивач зазначає, що відмова у прийнятті рішення про призначення службового розслідування та притягнення працівника патрульної поліції до адміністративної та дисциплінарної відповідальності є необґрунтованою та безпідставною.

Ухвалою судді від 13.08.2018 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 05 вересня 2018 року о 15:30 год.

Протокольною ухвалою судді від 25.09.2018 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 10 жовтня 2018 року о 12:00 год.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та третіх осіб в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції пояснило, що позивачу на його скаргу було надано вичерпну та обґрунтовану відповідь у відповідності до вимог чинного законодавства. Стосовно проведення службового розслідування представник відповідача зазначає, що дане питання регулюється Інструкцією про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України 01.02.2018 року за №230. В ході розгляду скарги позивача відповідачем не було встановлено будь-яких фактичних даних, які б свідчили про наявність підстав для проведення службового розслідування. Виходячи з цього, відповідач та треті особи заперечують проти позову і вважають позовні вимоги незаконними та безпідставними, у зв’язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 11.02.2017 року відносно ОСОБА_3 інспектором патрульної служби поліції роти №2 батальйону №6 УПП м. Харкова ОСОБА_6 винесено постанову серії АР №908334 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП у розмірі 425,00 грн.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 07.06.2017 р. (справа №640/6792/17) адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення серії АР №908334 від 11.02.2017 р., складену інспектором роти №2 батальйону №6 УПП м. Харкова ОСОБА_6 (а.с.15-16).

Судом встановлено, що 26.12.2017 року позивач звернувся до начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 зі скаргою, та просив повідомити:

чи проводилась за вказаним фактом службова перевірка після винесення постанови суду, чи був притягнутий до відповідальності інспектор роти № 2 батальйону № 4 УПП у м. Харкові лейтенант поліції ОСОБА_6?;

в разі не проведення службової перевірки, провести службову перевірку, щодо інспектора роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_6, який виніс незаконну постанову про накладення адміністративного стягнення серія АР № 908334 від 11.02.2017 р.;

притягнути до адміністративної та дисциплінарної відповідальності інспектора роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_6 за порушення ЗУ “Про Національну поліцію”, Наказів МВС та Конституції України при виконані своїх службових обов’язків;

відповідно до ч. 1, абз. 4, ст. 19 ЗУ “Про звернення громадян” подану скаргу розглянути за участі скаржника або участю його представника;

розглянути скаргу у термін, встановлений ст. 20 ЗУ “Про звернення громадян”;

письмово проінформувати про прийняте рішення негайно після його прийняття, а у випадку подовження строку розгляду - повідомити про це. (а.с.10-11).

За результатом розгляду вказаного вище звернення, заступником начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 на виконання вимог ЗУ “Про звернення громадян” листом від 01.02.2018 р. за вих. №Г-2339/41/14/02-2018 повідомлено позивача, що службової перевірки після винесення постанови суду за даним фактом у відношенні інспектора роти №2 батальйону № 4 Управління лейтенанта поліції ОСОБА_6 не проводилось. Друге, четверте, п’яте та шосте прохання у зверненні підлягають задоволенню. Щодо третього прохання, то у відповідності положень п.2.2. і п.2.2.19 розділу II “Підстави для проведення службового розслідування” Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, “службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі надходження окремої ухвали суду про виявлені в службовій діяльності ОВС порушення законодавства”, а оскільки постанова Київського районного суду м. Харкова, якою скасовано постанову про адміністративне правопорушення серії АР №908334 від 11.02.2017 р. про притягнення ОСОБА_3 не є окремою ухвалою суду про виявлені в службовій діяльності порушення законодавства, то вона не є саме таким судовим рішенням, яке безпосереднім чином зобов’язує Управління до притягнення зазначеного поліцейського до відповідальності. Будь-яких порушень з боку інспекторів патрульної поліції, які б об'єктивно свідчили про недотримання ними норм чинного законодавства не виявлено.

Позивач вважає таку відповідь неповною та необґрунтованою, у зв’язку з чим і звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення врегульовано Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року №393/96-ВР.

Статтею 1 Закону України “Про звернення громадян” визначено право громадян України звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 Закону України “Про звернення громадян”, скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Згідно ст. 4 Закону України “Про звернення громадян”, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян).

Відповідно ст. 18 Закону України “Про звернення громадян”, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Стаття 19 Закону України “Про звернення громадян” встановлює обов'язок органу державної влади об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги, а також на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу.

Згідно з ст. 20 Закону України “Про звернення громадян” звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 в скарзі від 26.12.2017 року просив проводити розгляд скарги за участю скаржника або його представника.

Листом від 22.01.2018 р. за вих. №Г-2340/41/14/02-2018 Департаментом патрульної поліції УПП в Харківській області повідомлено позивача про дату та час розгляду звернення. (а.с.79).

З наданих в судовому засіданні пояснень представників позивача та відповідача, судом встановлено, що розгляд скарги здійснювався за участю представника позивача.

Листом від 22.01.2018 р. за вих. №Г-2339/41/14/02-2018 Департаментом патрульної поліції УПП в Харківській області повідомлено позивача, що у зв’язку із службовою необхідністю, керуючись ст.20 Закону України «Про звернення громадян» для повного, об’єктивного та всебічного вивчення всіх обставин, викладених у зверненні, термін розгляду звернення продовжено на 15 днів.

Суд зазначає, що звернення позивача було розглянуто 01.02.2018 року та відповідь надана з додержанням строку розгляду скарг.

Щодо змісту наданої ОСОБА_3 відповіді суд вказує, що відповідач, розглянувши скаргу позивача у листі від 01.02.2018 р. зазначив, що пункти 1,2,4,5,6 є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а пункт 3 є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Крім того повідомив, що підстави для притягнення поліцейського до відповідальності відсутні.

Суд дослідивши зміст скарги, а саме п. 3 вказує, що позивач просив притягнути до адміністративної та дисциплінарної відповідальності інспектора роти №2 батальйону №4 Управління патрульної поліції у місті Харкові лейтенанта поліції ОСОБА_6 за порушення ЗУ “Про Національну поліцію”, Наказів МВС та Конституції України при виконані своїх службових обов’язків.

З листа від 01.02.2018 р. вбачається, що В.о. начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4, надав обґрунтування своїх висновків відносно кожного з пунктів скарги.

Виходячи з наведеного вище, не можна стверджувати, що скарга позивача була розглянута не в повному обсязі та без дотримання вимог законодавства.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності Заступника начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 щодо надання неповної та необґрунтованої відповіді ОСОБА_3 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 26.12.2017 р. та зобов’язання надати повну та обґрунтовану відповідь ОСОБА_3 на скаргу на незаконні дії працівника патрульної поліції від 26.12.2017.

Щодо частини позовних вимог про зобов’язання Заступника начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 провести службове розслідування стосовно відповідності займаній посаді та професійної придатності інспектора роти №2 батальйону №4 лейтенанта поліції ОСОБА_6, судом встановлено наступне.

Суд звертає увагу на ту обставину, що у скарзі від 26.12.2017 року представник ОСОБА_3 просив повідомити відповідача чи проводилась службова перевірка відносно інспектора роти № 2 батальйону № 4 лейтенанта поліції ОСОБА_6

У листі від 01.02.2018 року відповідач повідомив позивача, що службової перевірки після винесення постанови суду за даним фактом у відношенні інспектора роти №2 батальйону № 4 Управління лейтенанта поліції ОСОБА_6 не проводилось.

Так, відповідно до п. 2.1. Інструкції про проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України 12.03.2013 року за №230, підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС (особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України) службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов’язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пунктом 2.2. Інструкції, визначено перелік підстав для проведення уповноваженим на те начальником службового розслідування.

Як вказувалось вище постановою Київського районного суду м. Харкова від 07.06.2017 р. (справа №640/6792/17) адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення серії АР №908334 від 11.02.2017 р., складену інспектором роти №2 батальйону №6 УПП м. Харкова ОСОБА_6

Приймаючи вказане рішення від 07.06.2017 р. суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення, відповідачем порушено норми чинних нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані.

З огляду на вказане, у спірних правовідносинах права позивача були повністю, дієво та ефективно поновлені Київським районним судом м. Харкова рішенням від 07.06.2017 р. (справа №640/6792/17).

Реалізація наміру домогтись припинення проходження (у формі звільнення) поліцейським публічної служби в органах національної поліції України за своєю правовою суттю та змістом не є способом поновлення права особи у публічних правовідносинах.

Зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Таким чином, суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 61093, код НОМЕР_1) до Заступника начальника Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_4 (вул. Шевченко, буд. 315 А, м. Харків, 61033), треті особи - Начальник Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції ОСОБА_5 (вул. Шевченко, буд. 315 А, м. Харків, 61033), Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (вул. Шевченко, буд. 315 А, м. Харків, 61033) про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя Д.А. Волошин