Рішення № 77279956, 09.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 р. № 2040/6689/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Боднар І.Ю.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 серпня 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому, з підстав протиправності рішень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень № ХК0690/1064/АВ/П від 23.06.2018 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0690/1064/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що припис про усунення виявлених порушень та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці в Харківській області, на думку позивача, є протиправними.

Відповідач, Головне управління Держпраці в Харківській області, проти позову заперечувало. В обґрунтування заперечень зазначило, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства.

В судове засідання представник позивача прибув, позов підтримав та просив його задовольнити.

В судове засідання представник відповідача прибула, проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізична особа ОСОБА_4 направила до Головного управління Держпраці в Харківській області звернення від 11.06.2018 року, в якому зазначила, що на території ТЦ "Екватор" знаходиться фітнес клуб "Кінг", працівники якого працюють без належного оформлення трудових відносин. Також просила перевірити всіх підприємців, робітників, які використовують найману працю без оформлення трудових відносин, вжити заходи стосовно офіційного працевлаштування працівників.

Головним управлінням Держпраці в Харківській області винесено наказ №01.01-07/793 від 22.06.2018 року про проведення заходу державного контролю.

На підставі наказу №01.01-07/793 від 22.06.2018 року було оформлено направлення на проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування/невиїзного інспектування об’єкту відвідування № 01.01-94/02.04/1630 від 22.06.2018 року.

Працівниками Головного управління Держпраці в Харківській області проведено заходи державного контролю відносно ФО-П ОСОБА_3.

За результатом інспекційного відвідування позивача складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ХК0690/1064/АВ від 23.06.2018 року.

Згідно висновків акту інспекційного відвідування ФО-П ОСОБА_3 встановлено, що мають місце факти, що фактично існуючі трудові відносини замінені договорами цивільно-правового характеру, тобто працівників допущено до роботи без належного укладання трудового договору, чим порушені вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

На підставі висновків акту інспекційного відвідування № ХК0690/1064/АВ від 23.06.2018 року Головним управлінням Держпраці в Харківській області було винесено припис про усунення виявлених порушень № ХК0690/1064/АВ/П від 23.06.2018 року та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0690/1064/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року.

Позивач, вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі по тексту – КЗпП) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року (далі по тексту – Порядок №295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці - Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з ч.4, ч.5 ст.2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” № 877-V від 5 квітня 2007 року (далі по тексту – Закон України №877-V) заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов’язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Тобто, у своїй діяльності ГУ Держпраці у Харківській області керується Законом України №877-V з особливостями зазначеними в частині п'ятій статті 2 вказаного Закону.

Так, Закон України №877-V містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов'язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Також, на Держпраці та її територіальні органи покладено обов’язок відповідно до Порядку № 295 здійснювати заходи державного контролю у формі інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові і засвідчується печаткою.

Згідно з пп. 5, п.5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться зокрема за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Відповідач посилаючись на пп.3 п.5 Порядку № 295, зазначив, що інспекційне відвідування було проведено на підставі звернення ОСОБА_4

Проте позивачем не надано до суду доказів порушення позивачем правил оформлення трудових відносин стосовно ОСОБА_4

Відповідно до абз. 2 п. 8 Порядку № 295 про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, згідно ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу зокрема в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року (далі по тексту – Порядок №509) визначає механізм накладення на суб’єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України “Про зайнятість населення” (далі - штрафи).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

При прийнятті оскаржуваних припису та постанови та при зборі доказів під час проведення інспекційного відвідування відповідач виходив з того, що ФО-П ОСОБА_3 фактично існуючі трудові відносини замінені договорами цивільно-правового характеру, тобто працівників допущено до роботи без належного укладання трудового договору, чим порушені вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач уклав договори підряду на виконання робіт (цивільно-правові договори): № 15/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_5; № 14/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_6; № 13/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_7; № 12/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_8; № 11/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_9; № 10/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_10; № 9/2018 від оі.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_11; № 8/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_12; № 7/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_13; № 6/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_14; № 5/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_15; № 4/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_16; № 3/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_17; № 2/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_18; № 1/2018 від 01.01.2018 року укладений з гр. ОСОБА_19.

Крім того, до суду надано акти надання послуг до вищевказаних договорів підряду на виконання робіт та квитанції про сплату послуг.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Законодавство не встановлює ніяких обмежень щодо статусу виконавців (за винятком того, що для деяких робіт потрібна ліцензія) і щодо тривалості виконання робіт або надання послуг.

Фізична особа може виконувати роботи як на підставі трудового договору, так і цивільно-правового договору.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів недійсності цивільно-правових договорів укладених позивачем з фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про виконання робіт.

Так, відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного Кодексу за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу.

Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою.

Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, характерних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, укладається цивільно-правовий договір.

При цьому, відповідач не навів жодних доказів на підтвердження своїх висновків, що особи, з якими були укладені договори цивільно-правового характеру підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку позивача, отримували саме заробітну плату, а не винагороду за виконану роботу за договором цивільно-правового характеру.

За таких обставин суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що ФО-П ОСОБА_3 фактично існуючі трудові відносини замінені договорами цивільно-правового характеру, тобто працівників допущено до роботи без належного укладання трудового договору, чим порушені вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що припис про усунення виявлених порушень № ХК0690/1064/АВ/П від 23.06.2018 року та постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0690/1064/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб’єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61064, м. Харків, провулок Тітаренківський, б. 1, кв. 170) до Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) про визнання протиправними та скасування рішень – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Харківській області про усунення виявлених порушень № ХК0690/1064/АВ/П від 23.06.2018 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Харківській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ХК0690/1064/АВ/П/ТД-ФС від 19.07.2018 року.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Харківській області (код ЄДРПОУ 39779919, 61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, 61064, м. Харків, провулок Тітаренківський, б. 1, кв. 170) сплачений судовий збір в сумі 10572 (десять тисяч п’ятсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст рішення складено 22.10.2018 року.