Рішення № 77279897, 22.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 жовтня 2018 р. № 642/597/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагайдака В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61040, код НОМЕР_1) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819), Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (вул. Благовіщенська, буд. 34, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03196647) про визнання протиправною бездіяльності та поновлення виплати пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яка полягає у не виплаті, починаючи з квітня 2017 року, пенсії;

- поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до ст. 263 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від23.03.2018р. зупинено провадження в адміністративній справі №642/597/18 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного суду по зразковій справі №805/402/18 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 р. поновлено провадження в адміністративній справі.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки Управління здійснює виплату позивача пенсії згідно з вимогами законодавства України.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та є пенсіонером за віком.

Згідно довідки №6329000935 від 21.11.2014 р., виданої управлінням праці та соціального захисту населення (а.с.10), позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу. Фактичне місце проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи є: 61139, АДРЕСА_2.

Позивач перебуває на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримував пенсію, як переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.

У зв’язку з припиненням позивачу з 01.04.2017 року виплати пенсії останній звернувся до пенсійного фонду з заявою(а.с.12-13).

Листом від 16.06.2017 р. позивачу роз’яснені дії, які необхідні для поновлення виплати пенсії з боку позивача(а.с.14).

Вважаючи протиправними дії відповідача позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав та інтересів.

Суд вказує, що згідно змісту позовної заяви(а.с.4) позивач обґрунтовує психологічні (моральні) страждання, розмір яких останній оцінює у 10000 грн., при цьому згідно прохальної частини позовні вимоги викладені у наступній редакції:

визнати протиправною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яка полягає у не виплаті, починаючи з квітня 2017 року, пенсії;

поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Отже, суд розглядає справу згідно заявлених в прохальній частині позовних вимог.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону №1058-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями ст. 47 Закону №1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Закону № 1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення п. 2 ч.1 ст. 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Варто зазначити, що вищезазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд зазначає, що Київським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова жодних документів у підтвердження правової позиції та доводів, викладених у відзиві на позов, до суду надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Як встановлено судом з відзиву відповідача, припинення виплати пенсії позивачу з квітня 2017 року відбулось у зв’язку з відсутністю останнього за адресою, що вказана у довідці про взяття на облік.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” від 11 грудня 2003 року № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV), реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Доводи відповідача з посиланням як на підставу припинення пенсійних виплат на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, суд вважає безпідставним, оскільки Закон № 1058-IV має вищу юридичну силу.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17).

Суд вважає за необхідне зазначити, що в п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 05.11.2014 року “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”.

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ “Державний ощадний банк”.

Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01.10.2014 року (далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) (в редакції, яка діяла на момент припинення позивачу виплати пенсії), підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання. Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об'єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до ст. 16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи №6329000935.Таким чином, зазначена довідка про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи не є скасованою та є чинною. Доказів протилежного представником відповідача до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження наявності рішення та законних підстав для припинення виплати пенсії позивачу.

У рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини вказав, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

У цьому рішенні Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов'язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Як свідчить аналіз положень Закону №1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Водночас, як встановлено судом, припинення виплати пенсії позивачу відбулося без прийняття відповідного рішення відповідачем лише на підставі даних, отриманих від управління праці та соціального захисту населення, тобто, право на отримання пенсії стало залежним від місця проживання позивача, який є громадянином України.

Аналогічну правову позицію було висловлено Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18 від 03 травня 2018 року (провадження № Пз/9901/20/18), залишеної без змін постановою ОСОБА_3 Верховного Суду від 04 вересня 2018 року (провадження № 11-644асі18).

Щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом, про який вказує пенсійний фонд у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що згідно ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у не виплаті, починаючи з квітня 2017 р. пенсії позивачу та зобов'язання Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату пенсії є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо частини позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, яка полягає у не виплаті, починаючи з квітня 2017 року, пенсії, суд вважає вказані вимоги необґрунтованими, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, відтак Управління праці та соціального захисту населення не приймало рішень стосовно припинення виплати пенсії позивачу.

Відносно вимог позивача про утримання від подальшого призупинення виплати пенсії, суд зазначає, що згідно з вимогами ст. 2, 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому.

Виходячи зі змісту ст. 3 КАС України судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.

Враховуючи, що вказана позовна вимога спрямована на майбутнє, суд не вбачає підстав для її задоволення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2018 р. відстрочено сплату судового збору до постановлення рішення по справі №642/597/18 за позовом ОСОБА_1.

З огляду на прийняте судом рішення, суд вважає за необхідне стягнути з Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704.80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61040, код НОМЕР_1) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819), Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (вул. Благовіщенська, буд. 34, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 03196647) про визнання протиправною бездіяльності та поновлення виплати пенсії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1, починаючи з квітня 2017 року, пенсії.

Зобов’язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити виплату ОСОБА_1 пенсії.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова на користь Державного бюджету України (отримувач: УК Основ"ян/мХарОснов"янсь/2203010, код отримувача - 37999628, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача МФО – 899998, рахунок отримувача – 34318206084012, код класифікації доходів бюджету – 22030101) судовий збір у розмірі 704.80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2018 р.

Суддя Сагайдак В.В.