Рішення № 77279660, 22.10.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

22 жовтня 2018 р. Справа № 2040/6877/18 Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шляхова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України в особі Харківського обласного військового комісаріату, (61052, м. Харків, вул. Коцарська, б. 56) про визнання протиправними дій -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить: визнати протиправними дії Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби Міністерства оборони України від 16 липня 2018 року, протокол № 11, щодо відмови у встановленні позивачу, ОСОБА_1, статусу члена сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця ОСОБА_2, який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час проходження військової служби в зоні АТО, та скасувати протокол № 11 від 16 липня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що посилання відповідача під час прийняття оскаржуваного рішення на положення статті п.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є необґрунтованим, оскільки загиблий ОСОБА_2 не скоїв правопорушення у стані алкогольного сп'яніння та відсутні документи, які б свідчили, що в діях ОСОБА_2 є дії, які пов'язані з адміністративним або кримінальним правопорушеннями.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.08.2018 відкрито спрощене провадження.

Від представника відповідача - Міністерства оборони України в особі Харківського обласного військового комісаріату, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позов зазначено, що оскільки першопричиною загибелі ОСОБА_2 стало вчинення ним адміністративного правопорушення, яке виразилося у розпиті алкогольних напоїв на території військового об'єкту.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вказане вище, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині п/п В6250 Міністерства оборони України, брав участь в антитерористичній операції.

Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2, ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Відповідно до витягу із протоколу № 326 від 19.08.2017 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, встановлено, що причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 стало поранення «Множинні вогнепальні кульові сліпі поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів», одержані в результаті нещасного випадку, так пов'язані з проходженням військової служби.

Відповідно пункту 3 витягу з Протоколу № 11 від 16.07.2018 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановленням статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби; матері загиблого (позивачу) відмовлено у встановленні статусу члена сім'ї військовослужбовця, оскільки в крові загиблого ОСОБА_5 виявлено етиловий спирт.

По суті спірних правовідносин, суду зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону, зокрема, поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 13 ст. 14 вищевказаного Закону, особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) визначено, що його дія поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також унаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: - утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; - батьки; - один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; - діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; - діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; - діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Підставою для отримання «Посвідчення члена сім'ї загиблого» слугують положення Закону № 3551-XII.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 року № 379 визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-8/99 від 03.06.1999 ( рішення № 5-рп/99 , справа про офіційне тлумачення терміна « член сім'ї») визначено, що в т.ч. до кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Кодексу адміністративного судочинства України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. (ч.2 ст.77).

Проаналізувавши зміст наведених норм, суд дійшов висновку, що статус члена сім'ї військовослужбовця, який помер (загинув) під час проходження військової служби не надається, з підстав, наведених цими нормами, лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння, а саме вчинення ним певних активних дій у стані алкогольного сп'яніння, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі). Водночас, сам факт перебування військовослужбовця у стані алкогольного сп'яніння на час настання смерті не визначається вказаними нормами права як підстава для відмови у встановленні такого статусу.

Тобто, на думку суду, в такому випадку необхідно встановити причинно-наслідковий зв'язок між станом сп'яніння військовослужбовця та його смертю (загибеллю).

Відповідно до витягу із протоколу № 326 від 19.08.2017 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, встановлено, що причиною смерті старшого солдата ОСОБА_2 стало поранення «Множинні вогнепальні кульові сліпі поранення грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів», одержані в результаті нещасного випадку, так пов'язані з проходженням військової служби.

Зазначеним документом підтверджується,що смерть загиблого військовослужбовця настала під час виконання службових обов'язків військової служби, в період її проходження внаслідок одержання поранень, заподіяних іншою особою.

Таким чином, зазначеними вище документами підтверджується факт смерті (загибелі) ОСОБА_2, яка настала внаслідок множинних вогнепальних кульових сліпих пораненнях грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів.

На підставі наданих сторонами пояснень та письмових доказів суд дійшов висновку, що поранення ОСОБА_5, внаслідок якого він помер, не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп'яніння, а навпаки його смерть настала внаслідок вчинення злочину вбивства іншою особою військовослужбовцем ОСОБА_6.

Вказані обставини встановлені судом, відповідно даних, які містяться у Акті проведення службового розслідування від 05.01.2017, затвердженого Командиром військової частини п/п В6250 полковником ОСОБА_7

Окрім того, згідно з «Обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДРДР за № 12017050690000005 від ІНФОРМАЦІЯ_1 за обвинуваченням військовослужбовця в.ч п/п В6250 солдата ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень» Військової прокуратури Сил Антитерористичної операції, затвердженим прокурором у кримінальному провадженні прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури сил антитерористичної операції капітаном юстиції Мікуліним Д.М. від 26.06.2017, підтверджується, що поранення ОСОБА_5 не було наслідком вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або перебування у стані алкогольного сп'яніння, а навпаки його смерть настала внаслідок вчинення злочину вбивства військовослужбовцем ОСОБА_6.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відсутність передбачених законодавством обставин, які б перешкоджали у спірному випадку надання матері загиблого статусу члена сім'ї військовослужбовця, який помер (загинув)під час проходження військової служби.

Крім того, суд зазначає, що доводи представника відповідача про те, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення, яке виразилося у розпиванні алкогольних напоїв на території військового об'єкту, спростовується з огляду на наступне.

Згідно Акта розслідування від 05.01.2017, основними причинами і умовами, які сприяли вчиненню кримінального правопорушення є відсутність належного контролю за особовим складом, самоусунення від виконання своїх посадових обов'язків, не володіння станом справ у підлеглому підрозділі, вживання спиртних напоїв разом з підлеглими військовослужбовцями в умовах особового періоду, тобто слабкий контроль з боку командирів за організацією повсякденної діяльності у місцях несення служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Міністерства оборони України в особі Харківського обласного військового комісаріату, (61052, м. Харків, вул. Коцарська, б. 56) про визнання протиправними дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Комісії для розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу ветерана військової служби та вдови ветерана військової служби особам, які не є пенсіонерами МО України та встановлення статусу члена сім'ї померлого військовослужбовця в період проходження військової служби Міністерства оборони України від 16 липня 2018 року, протокол № 11, щодо відмови у встановленні позивачу, ОСОБА_1, статусу члена сім'ї померлого (загиблого) військовослужбовця ОСОБА_2, який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_1 року під час проходження військової служби в зоні АТО, та скасувати протокол № 11 від 16 липня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України в особі Харківського обласного військового комісаріату, (61052, м. Харків, вул. Коцарська, б. 56, код ЄДРПОУ 08166355)на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя Шляхова О.М.