Рішення № 77279184, 26.09.2018, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2018 року м. Рівне №1740/2106/18

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 доДержавної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (далі – позивач, ОСОБА_3Ф.) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі – відповідач, Укртрансбезпека) про визнання протиправними та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.06.2018 №000344.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником автотранспортного засобу DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1. Вказав, що 17.07.2018 в Управлінні Укртрансбезпеки у Рівненській області ОСОБА_3 було надано "Рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.06.2018 №0003441", яким нараховано плату за проїзд в розмірі 311,20 євро. Позивач зауважив, що транспортний засіб внаслідок габаритно-вагового контролю не затримувався, а після його проходження подальший рух транспортного засобу не заборонявся. Позивач ствердив, що відповідно до товарно-транспортної накладної №ПТFОРЖ-10000070 від 04.06.2018 перевізником є ФОП ОСОБА_5, замовником ТзДВ "Рожищенський спиртзавод" (дане товариство є вантажовідправником і вантажоотримувачем). Відтак, вважає, що у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" він не є перевізником, а тому покладення на нього обов’язку оплати вартості проїзду великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів не може бути обґрунтованим. За наведеного, вважає, що оскаржений рахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 07.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

03.09.2018 судове засідання відкладено до 26.09.2018 у зв’язку з неприбуттям представника відповідача з причин, визнаних судом поважними.

Відповідач позову не визнав. Представник відповідача подав суду відзив на позовну заяву (а.с.29-30), у якому зазначив, що за результатами габаритно-вагового контролю 05.06.2018 транспортного засобу марки DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом реєстраційний номер НОМЕР_2 було встановлено, що фактична маса осьового навантаження на строєну вісь становить 23,28 т, що на 1,28 т більше допустимого. Водій транспортного засобу ОСОБА_6 отримав Довідку про результатами здійснення габаритно-вагового контролю від 05.06.2018, від отримання Акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0003441 від 05.06.2018, рейдового Акту №047105 та Розрахунку від 05.06.2018 відмовився, про що у відповідних графах цих документів контролюючими особами зроблено відповідний запис. Враховуючи те, що транспортний засіб проїхав 778 км. з перевантаженням на строєну вісь, контролюючими особами було складено Розрахунок плати за проїзд б/№ від 05.06.2018.

Відповідач зазначив, що у зв’язку з ненаданням водієм товарно-транспортної накладної, договору оренди чи позики транспортного засобу на здійснення перевезень іншою особою в розумінні ст. 50 Закону України "Про автомобільний транспорт", у перевіряючих були відсутні підстави вважати, що організатором перевезень (перевізником) був не позивач, а інша особа.

Відтак, вважає, що відповідачем було виконано всі вимоги, передбачені законодавством, а тому просив в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 26.09.2018 позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Ствердив, що в спірній ситуації позивач не був перевізником, перевізником згідно з ТТН є ФОП ОСОБА_5 Також зазначив, що позивач є керівником ТОВ "Надія-Люкс".

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_3 є власником автомобіля DAF XF 95.380, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія СХХ №377346 (а.с.10).

05.06.2018 державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Одеській області згідно з направленням на перевірку від 01.06.2018 №026270 (а.с.32) на автодорозі Київ-Одеса км 450 + 500 м було проведено рейдову перевірку та на пересувному пункті габаритно-вагового контролю у Одеській області здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля марки DAF модель XF 93.380 реєстраційний номер НОМЕР_3 та причепа марки GRAY ADAMS модель CA3FL реєстраційний номер НОМЕР_4, водій ОСОБА_6

За результатами перевірки складено акт №047105 від 05.06.2018 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксовано порушення вимог ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону, а саме: відсутній документ про сплату дорожнього збору, виданий компетентними уповноваженими органами, у разі перевищення вагових параметрів. За змістом акту, від пояснень та підписання акту водій ОСОБА_6 відмовився (а.с.30).

Оператором стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю роздруковано квитанцію №038399 від 05.06.2018 о 13:58:54, в якій зафіксовано загальну вагу 39760 кг автомобіля НОМЕР_1 та осьове навантаження: вісь 1 - 6960 кг, вісь 2 – 9520 кг, вісь 3 – 7660 кг, вісь 4 – 7760 кг, вісь 5 – 7860 кг (а.с.33).

Зафіксовані в квитанції під час зважування транспортного засобу показники відповідають відображеним в довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю б/н від 05.06.2018 (а.с.32).

Згідно з актом №0003441 від 05.06.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів встановлено фактичне навантаження на строєну вісь транспортного засобу 23,28 (7,66/7,76/7,86) тонни при допустимому 22,0 тонни, тобто перевищення нормативно встановлених вагових параметрів на 1,28 тонни (а.с.31).

Уповноваженою особою Укртрансбезпеки в Одеській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.06.2018 №0003441, яким позивачу нараховано до сплати 311,20 євро, за проїзд за маршрутом: м. Рожище, Волинська обл. – м. Одеса, 778 км.: фактичні вагові та (або) габаритні параметри ТЗ: строєна вісь, 23.28 т; параметри на які нараховується плата за проїзд 1,28; плата за проїзд за перевищення нормативних параметрів, євро/км 0,2 (а.с.31, зворот).

Вирішуючи адміністративний спір по суті, з урахуванням доводів та заперечень сторін, суд враховує таке.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про автомобільний транспорт" №2344-III від 05.04.2001, зі змінами та доповненнями, (далі - Закон №2344-III) законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, Законів України "Про транспорт", "Про дорожній рух", чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення), визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15 п.5 Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України;

здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу (п.8 Положення).

Відповідно до вимог частин першої, другої 1, 2 статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.29 Закону України "Про дорожній рух" №3353-XII від 30.06.1993, зі змінами та доповненнями (далі - Закон №3353-XII) до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" Кабінет Міністрів України постановою №879 від 27.06.2007 затвердив Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі по тексту - Порядок № 879).

Пунктом 1 Порядку № 879, визначено, що цей Порядок регулює механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до підпунктів 2, 4 пункту 2 Порядку №879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпункт 4 пункту 2 Порядку №879 визначає, що габаритно-ваговий контроль – контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів

Згідно з пунктом 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України "Про єдиний збір", який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень (пункт 28 Порядку № 879).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати (пункт 18 Порядку № 879).

Відповідно до пункту 31-1 вказаного порядку якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п’ятикратному розмірі.

Перевізник зобов’язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Суд враховує, що факт перевищення нормативних вагових параметрів транспортним засобом, встановлений 05.06.2018 під час здійснення габаритно-вагового контролю, позивачем не заперечується. Доводи позивача ґрунтуються виключно на запереченні свого статусу як перевізника в спірній ситуації.

Відповідно до статті 60 Закону № 2344-III відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт підлягають автомобільні перевізники.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону № 2344-III).

Оцінюючи доводи позивача щодо передачі транспортного засобу у користування іншій особі, а тому відсутності відповідальності за її дії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Згідно з вимогами частини 2 статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Стаття 799 ЦК України передбачає, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні" №207 від 25.02.2009 та його додатку, водії юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснюють перевезення вантажів на договірних умовах, зобов'язані надавати для перевірки, окрім інших документів: реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом.

Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 (в подальшому - Порядок №1388), власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представник зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 16 Порядку №1388 за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

З огляду на викладене, власник транспортного засобу в разі передачі транспортного засобу в тимчасове користування не зобов'язаний здійснити перереєстрацію такого транспортного засобу, а може за бажанням звернутись до сервісного центру МВС для видачі тимчасового реєстраційного талону на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Суд звертає увагу на те, що водієм ОСОБА_6 при перевірці транспортного засобу не був наданий договір найму вказаного транспортного засобу або ж інший документ, на підставі якого на законних підставах використовується транспортний засіб (в тому числі тимчасовий реєстраційний талон, за наявності (оформлення), що відображено в акті перевірки).

Судом встановлено, що відповідно до товарно-транспортної накладної №ПТFОРЖ-10000070 від 04.06.2018 автомобіль НОМЕР_5 із причіпом/напівпричіпом ВК 3276 ХТ використовувався автомобільним перевізником ФОП ОСОБА_5, водій ОСОБА_6, для перевезення вантажу замовнику Товариству з додатковою відповідальністю "Рожищенський сирзавод" код ЄДРПОУ 00444694, який значиться також вантажовідправником та вантажоодержувачем. Пункт навантаження: 45100, Волинська обл., м. Рожище, вул. Чайковського, буд. 20, пункт розвантаження, 65031, м. Одеса, вул. Новомосковська дорога, 9 (а.с.11).

Разом з тим, будь-які відомості в матеріалах перевірки щодо пред'явлення водієм товарно-транспортної накладної - відсутні. Про те, що означений документ пред'являвся під час здійснення габаритно-вагового контролю, позивач також не вказує.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що у зв'язку з отриманням матеріалів від Управління Укртрансбезпеки в Одеській області Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області за розглядом справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 17.07.2018 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 067262, якою за перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з СПД ОСОБА_3 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн. Позивач був присутній під час розгляду справи про порушення законодавства про працю та надав при цьому товарно-транспортну накладну №ПТFОРЖ-10000070 від 04.06.2018 та Заявку на перевезення № 3/06 від 04.06.2018.

Зазначені обставини представник позивача не заперечила.

Суд встановив, що відповідно до заявки на перевезення №3/06 від 04.06.2016 перевізником вантажу для вантажовідправника ТДВ "Рожищенський сирзавод" зазначене ТОВ "Надія-Люкс 2015", експедитор: ФОП ОСОБА_5; дата подачі а/м під завантаження 04.06.2018. При цьому перевізник ТОВ "Надія-Люкс 2015" підтвердив подачу автомобіля НОМЕР_5 / ВК 3276 ХТ, водій ОСОБА_6 (а.с.35).

Представник позивача в судовому засіданні ствердила, що підставою для передачі ОСОБА_3 транспортного засобу ФОП ОСОБА_5 слугував договір № 13 від 06.08.2017, про що зазначено в заявці на перевезення № 3/06 від 04.06.2018.

Суд враховує, що відповідно до п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 (далі - Правила перевезення вантажів):

договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з п. 3.1 Правил перевезення вантажів договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом укладаються між фізичними та юридичними особами, які здійснюють автомобільні перевезення вантажів на комерційній основі (надалі - Перевізники), та вантажовідправниками або вантажоодержувачами (надалі - Замовники). Примірний договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському та міжміському сполученні (надалі - Договір) наведений в додатку 1.

Пунктом 3.2 цих Правил встановлено, що договір про перевезення вантажів може укладатися Перевізником з посередницьким підприємством, яке користується правами та несе обов'язки і відповідальність, що передбачені для вантажовідправників і вантажоодержувачів.

Відповідно до п. 3.7 Правил перевезення вантажів на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник надає Перевізнику при наявності Договору заявку відповідно до встановленої форми (додаток 4 до Договору).

Таким чином, за приписами наведених норм законодавства України, договір про перевезення вантажів укладається між Замовником та Перевізником, та на його виконання Замовником подається Перевізнику заявка на перевезення.

Дослідженням Заявки на перевезення №3/06 від 04.06.2018 встановлено, що вона підписана Експедитором ФОП ОСОБА_5 та Перевізником ТОВ "Надія-Люкс 2015".

Вантажне перевезення на підставі Товарно-транспортної накладної №ПТFОРЖ-10000070 від 04.06.2018 здійснювалось відповідно до заявки на перевезення №3/06 від 04.06.2018, що позивачем не заперечується.

За таких умов, суд констатує, що статус ФОП ОСОБА_5, зазначений в ТТН, як перевізника, не відповідає фактичним обставинам справи, позаяк саме ця особа як експедитор подавала заявку на здійснення цього ж перевезення для перевізника ТОВ "Надія-Люкс 2015". Зазначені обставини позивачем жодним чином не спростовані.

Відповідно до статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи, що надана позивачем до справи на обґрунтування позовних вимог товарно-транспортна накладна №ПТFОРЖ-10000070 від 04.06.2018 містить відомості про автомобільного перевізника, які суперечать іншим обставинам справи, встановленим в судовому засіданні, суд критично оцінює такий доказ як недостовірний.

Також суд враховує, що позивач не надав суду документально підтверджених відомостей щодо укладення договору найму транспортного засобу, який би підтверджував факт передачі належного йому транспортного засобу в користування (ФОП ОСОБА_5, ТОВ "Надія-Люкс 2015" чи іншій особі).

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що 05.06.2018 під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу водій ОСОБА_6 телефонував з приводу перевірки безпосередньо до ОСОБА_3, а також ствердила, що у водія жодні документи перевіряючими не приймалися, а після підписання акта перевірки з запереченнями у водія його примірник акту було забрано.

Суд критично оцінює зазначені пояснення представника позивача, позаяк в досліджених судом матеріалах справи водієм не зазначено жодних письмових зауважень щодо повноти відображених в акті перевірки № 047105 від 05.06.2018 документів, водій відмовився від підпису матеріалів перевірки, при цьому відсутні будь-які документально підтверджені відомості щодо оскарження позивачем, водієм чи іншим учасником перевезення неправомірних дій інспекторів Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Також суд встановив, що Управлінням Укртрансбезпеки у Рівненській області за розглядом справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 17.07.2018 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 067262, якою за перевезення вантажів без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", постановлено стягнути з СПД ОСОБА_3 адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн. (а.с.36).

Суд враховує, що відповідно до вказаної постанови від 17.07.2018 № 067262, розглянута справа про порушення законодавства про автомобільний транспорт стосувалась суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, якому Головавтотрансінспекцією видано 08.02.2011 ліцензію АГ № 585440.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, діяльність якого пов'язана з наданням транспортних послуг.

Зазначені обставини позивачем не заперечені та не спростовані. Більш того, представник позивача в судовому засіданні пояснила, що позивач з означеною постановою погодився, накладений на нього адміністративно-господарський штраф сплатив у встановленому порядку.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеної норми закону, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що під час здійснення уповноваженими особами відповідача 05.06.2018 габаритно-вагового контролю при перевезенні вантажів транспортним засобом, належним позивачу, відповідач обґрунтовано визначив саме позивача особою, на яку покладено обов'язок здійснити оплату за проїзд транспортного засобу в разі перевищення нормативних вагових параметрів, позаяк будь-які інші документи, надані до перевірки, не давали підстав для визначення перевізником іншої особи, окрім позивача.

Надана позивачем до судової справи товарно-транспортна накладна вищевказаних висновків відповідача не спростовує в силу її невідповідності вимогам процесуального закону щодо достовірності доказів. При цьому документа, який би підтверджував використання іншою особою належного позивачу транспортного засобу на законних підставах, позивачем суду не надано.

Відповідно до частини першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач належними та допустимими доказами підтвердив, що при оформленні спірного розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин. Доводи позивача не спростовують правомірності оскаржуваного розрахунку та не дають суду підстав для його скасування.

За таких обставин, враховуючи виявлені факти та встановлені у ході судового розгляду обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_3 (35700 Рівненська область, Здолбунівський район, м. Здолбунів, вул. Ярослава Мудрого,21, ідентифікаційний номер НОМЕР_6) в позові до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135 м. Київ, проспект Перемоги,14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування розрахунку відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 09 жовтня 2018 року.

Суддя Дорошенко Н.О.