Рішення № 77277503, 12.10.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3544/17

провадження №2/619/168/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2018 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

при секретарі Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «Про розподіл спільного майна подружжя» та зустрічний позов ОСОБА_3/ОСОБА_2/ ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про визнання права приватної власності на земельні ділянки»,-

В С Т А Н О В И В:

До Дергачівського районного суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3/ОСОБА_1/ ОСОБА_4 «Про розподіл спільного майна подружжя» та за зустрічним позовом ОСОБА_3/ОСОБА_1/ ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про визнання права приватної власності на земельні ділянки».

В обґрунтуванні позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 25.09.2004 року між ним та відповідачем – ОСОБА_3/ОСОБА_1/ ОСОБА_4 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №1766. Від спільного шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з матір’ю.

16.09.2013 році ОСОБА_2 в інтересах сім’ї було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов п. 1 якого ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917, 82 грн. (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі «Садово-городній кооператив «Лісне» у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області.

Останній час позивач та відповідач проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Домовленості щодо добровільного розподілу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, не досягнуто.

ОСОБА_1 просить суд визнати за ним право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, що розташована у Обслуговуючому кооперативі «Садово-городній кооператив «Лісне» у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_2 та виділити відповідачу - ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1322га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, що розташована у Обслуговуючому кооперативі «Садово-городній кооператив «Лісне» у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області, яка зареєстрована на ім'я ОСОБА_2.

Вказує , що вказана земельна ділянка була придбана в період шлюбу за сумісні кошти.

11.01.2018 року до суду надійшла зустрічна позовна заява від ОСОБА_3/ОСОБА_2/ ОСОБА_4 до ОСОБА_1 «Про визнання права приватної власності на земельні ділянки».

В обґрунтуванні позову ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. посилається на те, що 25 вересня 2004 року між нею та відповідачем, ОСОБА_1, було укладено шлюб, про що ОСОБА_7 реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову №1 Харківського міського управління юстиції було зроблено актовий запис за № 1766 та видано свідоцтво про шлюб серії 1-ВЛ №069314 від 07.08.2007 року.

Від цього шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилися доньки: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4, які на даний момент проживають разом з нею і знаходяться на її забезпеченні.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2017р. по справі № 619/3129/17 шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 25 вересня 2004 року в відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, за актовим записом № 1766, - розірвано.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Земельна ділянка площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області, щодо якої позивач заявляє свої позовні вимоги, була виділена ОСОБА_3/ОСОБА_6/ ОСОБА_4 у користування, як асоційованому члену Обслуговуючого кооперативу «Садово-городній кооператив «Лісне»(далі за текстом – ОК «СГК «Лісне») з правом подальшого викупу земельної ділянки у майбутньому.

ОСОБА_3/ОСОБА_6/ ОСОБА_4, 09 вересня 2013 року на підставі заяви та протоколу №23 загальних зборів ОК «СГК «Лісне» було включено до асоційованих членів, зареєстровано в журналі обліку асоційованих членів кооперативу та видано відповідне свідоцтво від 10 вересня 2013 року.

Після отримання асоційованого членства, ОСОБА_3/ОСОБА_6/ Я.В., з метою скористатися правом викупу земельної ділянки, отримала у позику від батька грошові кошти на купівлю такої земельної ділянки у власність та для подальшого будівництва житлового будинку. За отриманні у позику, тобто власні кошти, ОСОБА_3/ОСОБА_6/ Я.В. уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.09.2013 р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі №2322. Сума договору купівлі-продажу складає 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки).

Таким чином, земельна ділянка площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, що розташована у Обслуговуючому кооперативі «Садово-городній кооператив «Лісне» є її приватною власністю, адже право викупу виникло саме у неї як у асоційованого члену кооперативу, після повної сплати розміру членських внесків на підставі положень Статуту ОК «СГК «Лісне» і подібне придбання земельної ділянки відбулося за особисті кошти останньої.

ОСОБА_1 не приймав жодної участі у матеріальному забезпеченні сім’ї, купівлі вказаної вище земельної ділянки тощо. Також у ОСОБА_1 ніколи не було джерел доходу для накопичення зазначеної вище суми.

10.07.2015 року ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.35 га, кадастровий номер 2122484401:01:009:0030, що розташована Закарпатська область, Міжгірський район, с. Нижній Студений, вулиця без назви, урочище “Загорода”.

Кошти на придбання земельної ділянки було отримано відповідачем від батька відповідачки- Ковач ОСОБА_9, що підтверджується розпискою. Розписки знаходиться на зберіганні у батька ОСОБА_3.

ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. просить визнати право приватної власності за нею на земельну ділянку площею 0.35 га кадастровий номер2122484401:01:009:0030, що розташована за адресою: Закарпатська область, Міжгірський район, с. Нижній Студений, вулиця без назви, урочище “Загорода”, яка зареєстрована на ім’я ОСОБА_1.

Земельна ділянка площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області, щодо якої позивач заявляє свої позовні вимоги, була куплена за рахунок батька відповідачки, що підтверджується розписками, які знаходяться на зберіганні у батька - ОСОБА_3.

ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. також просила стягнути з ОСОБА_1 суму судового збору та витрати на правову допомогу відповідно до договору про правову допомогу від 26.09.2017р. Орієнтовна вартість витрат на правову допомогу по справі №619/3544/17 становитиме 10000(десять тисяч) гривень.

Згідно уточненого зустрічного позову, ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області; визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку площею 0.35 га кадастровий номер 2122484401:01:009:0030, що розташована Закарпатська область, Міжгірський район., с. Нижній Студений, вулиця без назви, урочище “Загорода”; визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області; стягнути з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 на її користь судові витрати відповідно до ст.ст. 141, 137 ЦПК України».

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним - ОСОБА_1 в судовому засіданні на задоволенні первісного позову наполягав.

Проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. заперечував, в своєму відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив, що спірна земельна ділянка була придбана за спільні кошти колишнього подружжя для задоволення потреб сім’ї, а саме будівництва будинку для проживання сім’ї. Будівництво будинку, благоустрій ділянки проводився спільно з урахуванням потреб сім’ї.

ОСОБА_1 у своєму вказує, що він займався пошуком ділянки, переглядом варіантів ділянок, спільно із відповідачем, був присутній на укладенні угоди купівлі-продажу ділянки, здійснював благоустрій, а саме: займався спилом дерев, очищенням від кущів, пнів, вирівнюванням, створенням газонного покриву, саджанням дерев, кущів, декоративних рослин тощо. Спільно ОСОБА_2 та він вибирали проект будинку, підбирали матеріали для будинку, території ділянки, організовували купівлю та доставку матеріалів на ділянку, залучали будівельних робітників. ОСОБА_1 були придбані вікна для будинку, дров’яна фінська піч тощо. Витрати проводилися з банківського рахунку ОСОБА_1 в ПАТ «Прокредитбанк».

Щодо вимог ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. за первісним позовом про визнання за нею права власності на ділянку 2 у с. Нижній Студент, вони також необгрунтовані. Коштів на придбання даної земельної ділянки ОСОБА_1 у батька відповідача не брав, розписок ніяких не писав. Ділянка була придбана за гроші, які позивачу за первісним позовом були подаровані його батьком ОСОБА_10. Перед придбанням вказаної земельної ділянки у лютому 2015 року батько ОСОБА_1 розірвав депозитний договір в ПАТ «Укрсоцбанк» та суму депозиту в розмірі 200 тисяч гривень подарував ОСОБА_1 Частину цих коштів ОСОБА_1 витратив на купівлю вказаної земельної ділянки в с. Нижній Студений, решта грошей була витрачена на придбання вікон для будинку, який розташований на іншій спірній ділянці в ОК «Лісне». ОСОБА_1 Ярослава ОСОБА_4 жодним чином не приймала участі в придбанні ділянки, ніяких покращень ділянки вона не здійснювала, а тому відповідно до положень ст.57 СК України не має на неї жодного права. Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, а саме витрат на правову допомогу, вказує, що ОСОБА_2 є юристом, закінчила у 2006 році Національну юридичну академію України ім. Ярослава Мудрого, отримала диплом з відзнакою, працювала в органах судової влади до грудня 2015 року, має достатній юридичних досвід та, на думку позивача за первісним позовом, не потребує правової допомоги.

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним – ОСОБА_2 та її представник наполягали на задоволенні зустрічного позову, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо розділення вказаних земельних ділянок. Просять визнати за ОСОБА_3/ОСОБА_1/ ОСОБА_4 право приватної власності на земельну ділянку площею 0.35 га кадастровий номер 2122484401:01:009:0030, що розташована Закарпатська обл., Міжгірський р-н., с. Нижній Студений, вулиця без назви, урочище “Загорода”; визнати за ОСОБА_3/ОСОБА_1/ ОСОБА_4 право приватної власності на земельну ділянку площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області; стягнути з відповідача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 на її користь судові витрати відповідно до ст.ст. 141, 137 ЦПК України».

Проти задоволення первісного позову заперечувала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Суд вислухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 25.09.2004 року між ним та відповідачем – ОСОБА_3/ОСОБА_1/ ОСОБА_7 реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 1 Харківського міського управління юстиції було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №1766.

Від спільного шлюбу мають дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з ОСОБА_3/ОСОБА_6/ Я.В. і знаходяться на її забезпеченні.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 21.12.2017р. по справі № 619/3129/17 шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 25 вересня 2004 року в відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову №1 Харківського міського управління юстиції, за актовим записом № 1766 - розірвано.

Позивач та відповідач проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Домовленості щодо добровільного розподілу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, не досягнуто.

16.09.2013 році ОСОБА_3/ОСОБА_6/ Я.В. було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов п. 1 якого відповідач за первісним позовом набула право власності на земельну ділянку площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917, 82 грн. (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі «Садово-городній кооператив «Лісне» у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області.

Земельна ділянка площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, вартістю 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки), що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківській області, щодо якої позивач заявляє свої позовні вимоги, була виділена ОСОБА_3/ОСОБА_6/ ОСОБА_4 у користування, як асоційованому члену Обслуговуючого кооперативу «Садово-городній кооператив «Лісне»(далі за текстом – ОК «СГК «Лісне») з правом подальшого викупу земельної ділянки у майбутньому.

ОСОБА_3/ОСОБА_6/ ОСОБА_4, 09 вересня 2013 року на підставі заяви та протоколу №23 загальних зборів ОК «СГК «Лісне» було включено до асоційованих членів, зареєстровано в журналі обліку асоційованих членів кооперативу та видано відповідне свідоцтво від 10 вересня 2013 року.

Після отримання асоційованого членства, ОСОБА_3/ОСОБА_6/ Я.В., з метою скористатися правом викупу земельної ділянки, отримала у позику від батька грошові кошти на купівлю такої земельної ділянки у власність та для подальшого будівництва житлового будинку. За отриманні у позику, тобто власні кошти, ОСОБА_3/ОСОБА_6/ Я.В. уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16.09.2013 р., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстровано в реєстрі №2322. Сума договору купівлі-продажу складає 18917,82 грн (вісімнадцять тисяч дев’ятсот сімнадцять гривень 82 копійки).

Таким чином, земельна ділянка площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, що розташована у Обслуговуючому кооперативі «Садово-городній кооператив «Лісне» є приватною власністю ОСОБА_2, адже право викупу виникло саме у неї як у асоційованого члену кооперативу, після повної сплати розміру членських внесків на підставі положень Статуту ОК «СГК «Лісне» і подібне придбання земельної ділянки відбулося за особисті кошти останньої.

Відповідно до п.5 ст.57 СК України: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

10.07.2015 року ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.35 га, кадастровий номер 2122484401:01:009:0030, що розташована Закарпатська область, Міжгірський район., с. Нижній Студений, вулиця без назви, урочище “Загорода”.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

В пунктах 23 та 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання

Відповідно до ст. 69 СК, дружина та чоловік мають право на розділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦК , якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання майна.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями:час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).

Норма ст. 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

У зв’язку з викладеним у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому, сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об’єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до витягу з наказу № 92-ок від 10.04.2007р., ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас Збройних сил України з 10.04.2007р..

ОСОБА_1 з 10.04.2007р. по 30.09.2017р. не працював та не отримував заробітну плату.

На виконання Ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 11.01.2018р., Южноукраїнська об’єднана Державна податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, надала Довідку вих.. № 155 14-08-08 від 24.01.2018р. та Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України № 37876 від 30.01.2018р.

Ухвала Дергачівського районного суду Харківської області від 11.01.2018р. була прийнята на підставі клопотання ОСОБА_2 (том 1 а.с. 22), про витребування доказів для визнання за які кошти було придбано майно, що є предметом позовних вимог (земельна ділянка площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, земельна ділянка площею 0.35 га, кадастровий номер 2122484401:01:009:0030).

Відповідно до Довідки вих. № 155 14-08-08 від 24.01.2018р. Южноукраїнської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області та Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДФС України № 37876 від 30.01.2018р. за період з 01.01.2010р. по 30.09.2017р. про суми виплачених доходів, ОСОБА_1, як ФОП за період з 01.01.2010р. по 30.09.2017р. мав доходи: як ФОП за 2012р. розмір 73 400,00 грн. (за 2012р.)(том 1 а.с. 72), як фізична особа отримав дохід у розмірі 3160 грн. від ПрАТ «Світанок» (1 540, 00 грн., 1 620,00 грн.).

Відповідно до Довідки вих.. № 155 14-08-08 від 24.01.2018р. Южноукраїнської об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області, ОСОБА_1 зареєстрований, як ФОП з 28.02.2012р.

Відповідно до розділу 3 Податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи –підприємця за 2012р. , сума доходу за звітній (податковий) період відповідно до ст.. 292 глави 1 розділу 14 Податкового кодексу України (згідно з підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу 14 Податкового кодексу України) становить 73 400,00 грн.

Обсяг оборотних коштів, які використовувалися в 2012р. у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 - становить 73 400,00 грн., ОСОБА_1 не надав докази, які би підтверджували, що кошти у розмірі 73 400,00 грн. є доходом останнього робочого дня грудня 2012р.

ФОП ОСОБА_1 був на спрощеній системі оподаткування та зареєструвався платником єдиного податку.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу ХІV Податкового Кодексу. Згідно зі статтею 291 Податкового Кодексу спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування та зареєструватись платником єдиного податку, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 292.1 статті 292 Податкового Кодексу доходом фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Податкового Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 Податкового Кодексу платники єдиного податку першої і другої груп ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів, згідно з пунктом 295.1 статті 295 Податкового Кодексу зобов’язані сплачувати єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Позивач за первісним позовом зазначив, що земельна ділянка (кадастровий номер 6322083000:04:002:0633) була куплена (16.09.2013р.) за накопичені спільні кошти подружжя. З даною позицію суд не погоджуюся з наступних підстав: У шлюбі народилися доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4; На дату купівлі земельної ділянки (16.09.2013р.) , Відповідач за первісним позовом знаходилася у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4), тобто не працювала, дохід за рік склав 13 000,00 грн. (розмір допомоги); На дату купівлі земельної ділянки (16.09.2013р.), донька Позивача та Відповідача (ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3) навчалася в школі; На дату купівлі земельної ділянки (16.09.2013р.), Позивач за первісним позовом не працював та не мав доходу; На дату купівлі земельної ділянки (16.09.2013р.), Позивач, Відповідач та діти проживали на квартирі, яка належить на праві приватної власності матері Відповідача за первісним позовом за адресою: АДРЕСА_1. Позивач за первісним позовом не мав кошти (доходу) на:

- навчання в школі доньки ОСОБА_5;

- оплату квартплати та комунальних послуг;

- утримання сім’ї.

Земельна ділянка була куплена за кошти, які були надані батьком ОСОБА_2 (Розписка від 30.08.2013р. на суму 400 тисяч грн..). Термін повернення коштів до 01.03.2018р., до теперішнього часу кошти не повернуті.

Відповідно до Розписки від 30.08.2013р., . ОСОБА_3/ОСОБА_2/ ОСОБА_4 взяла кошти для покупки земельної ділянки площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633 (що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківської області).

Позивач за первісним позовом не надав до суду належні та допустимі докази, які би підтверджували доходи, які би давали можливість спільно заощаджувати та купити земельну ділянку.

За все спільне життя позивач та відповідач не мали збереження. Позивач за первісним позовом не міг забезпечити прожитковий мінімум навіть для своїх дітей.

Позивач за первісним позовом зазначив, що земельна ділянка (кадастровий номер 2122484401:01:009:0030) була куплена (10.07.2015 року) за подаровані кошти батька Позивача за первісним позовом (Перед придбанням вказаної земельної ділянки у лютому 2015р. він розірвав депозитний договір в ПАТ «Укрсоцбанк» та суму депозиту в розмірі 200 000,00 грн. подарував мені (банківська виписка додається). Частину цих коштів витрачена на купівлю вказаної земельної ділянки в с. Нижній Студений, решта грошей була витрачена на придбання вікон (том 1 а.с 83)).

ОСОБА_1 не надав до суду докази дарування його батьком 200 000,00 грн. відповідно до вимог глави 55 ЦК України.

16.09.2013 року ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. уклала Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633, що розташована у Обслуговуючому кооперативі “Садово-городній кооператив “Лісне” у Черкасько-Лозівській с/р Дергачівського району Харківської області.

Для покупки земельної ділянки площею 0.1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633 ОСОБА_2 вказує, що взяла кошти у розмірі 400 000,00 грн. у свого батька, розписка від 30.08.2013р.

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договори позики, на підтвердження укладення яких Відповідачем за первісним позовом складена розписки (Розписка від 01.07.2015р. на суму 4 тисячі доларів, Розписка від 30.08.2013р. на суму 400 000,00 грн.).

На теперішній час кошти не повернуті (дата повернення до 01.03.2018р.), тому Відповідач за первісним позовом зобов'язаний на підставі статей 1046, 1047, 1049 ЦК України повернути ОСОБА_3 отримані у борг кошти.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постанові від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1662цс17.

Будь-яких доказів , що вказана земельна ділянка придбана подружжям в період шлюбу на спільні сумісні кошти позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 суду не надано.

Позивач за первісним позовом (ОСОБА_1В.) надав до матеріалів справи платіжні доручення на суму 330 249,00 грн.: Платіжне доручення № 115 від 28.01.2016р. на суму 60 000.00 грн.Платіжне доручення № 117 від 02.02.2016р. на суму 15 000,00 грн.Платіжне доручення № 118 від 03.02.2016р. на суму 3 000,00 грн.Платіжне доручення № 136 від 14.04.2016р. на суму 2 000,00 грн.Платіжне доручення № 109 від 15.01.2016р. на суму 41 314, 57 грн.Платіжне доручення № 95 від 29.10.2015р. на суму 80 000,00 грн.Платіжне доручення № 96 від 02.11.2015р. на суму 50 000,00 грн.Платіжне доручення № 83 від 01.09.2015р. на суму 2 000,00 грн.Платіжне доручення № 129 від 25.03.2016р. на суму 59 750,46 грн.Платіжне доручення № 131 від 01.04.2016р. на суму 14 784,00 грн.Платіжне доручення № 144 від 07.06.2016р. на суму 1 514,88 грн.Платіжне доручення № 146 від 21.06.2016р. на суму 885,09 грн.

Дані платіжні доручення не підтверджують: джерело погодження коштів; дохід Позивача за первісним позовом на дату укладання договорів купівлі земельної ділянки ;що дані покупки були здійснені для сім’ї.

Позивач за первісним позовом не надав до суду докази про джерело походження коштів, які необхідні були для купівлі земельних ділянок.

10.07.2015 року ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0.35 га, кадастровий номер 2122484401:01:009:0030, що розташована Закарпатська обл., Міжгірський р-н., с. Нижній Студений, вулиця без назви, урочище “Загорода”.

Суд вважає, що ОСОБА_3/Вололшина/ Я.В. не надала суду належні та допустимі докази на придбання вказаної земельної ділянки за її особисті кошти, тому підстав для визнання права власності за нею на вказану земельну ділянку не має.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів такого захисту згідно з указаною нормою Кодексу є визнання права.

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд встановлює не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Постановою Пленуму ВСУ “Про практику застосування судами законодавтва при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року п.25 передбачено, що вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно п.30. вищезазначеної постанови, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

Частиною 4 ст. 65 СК України визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

Згідно ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Шлюбний договір між сторонами укладено не було.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 369 ЦК України визначено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно розяснень, які містяться в п. 23 постанови ПП ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Також, згідно з правовою позицією, висловленою ВСУ у справі № 6-2333цс15, критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: час набуття такого майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України…кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що в позовних вимогах ОСОБА_11 та ОСОБА_3/ОСОБА_11/ Я.В. необхідно відмовити у зв’язку з тим, що сторони, відповідно до ст.ст.77-78 ЦПК України не надали суду належні та допустимі докази, які б свідчили що вказані спірні земельні ділянки хоча і придбані в період шлюбу, але що вони належать їм на праві спільної сумісної власності.

Суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3/ОСОБА_1/ Я.В. необхідно стягну витрати на правову допомогу відповідно до договору про правову допомогу від 26.09.2017р. в розмірі 5 000(п’ять тисяч) гривень.

Керуючись ст. 41 Конституції України ст.ст. 16, 357, 368, 369, 1046, 1047 ЦК України, п.п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», п.1 ст. 292.1 ст. 292, 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 Податкового Кодексу України, ст.ст. 57, 60, 65, 69, 70 СК України, ст. ст. 10, 11,49, 81, 134,137,141, 200, 211, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 /ОСОБА_1/ ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину земельної ділянки, що розташована: Обсуговуючий кооператив «Садово-городній кооператив «Лісне» у Черкасько-Лозівській селищній раді Дергачівського району Харківської області площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633» - відмовити

Позовні вимоги ОСОБА_12 до ОСОБА_1 «Про визнання права приватної власності на земельні ділянки» - задовольнити частково.

У позовних вимогах ОСОБА_12 про визнання права власності на земельну ділянку, що розташована: Закарпатська область Міжгірський район с.Нижній Студений вулиця без назви, урочище «Загорода» площею 0,35 га, кадастровий номер 2122484401:01:009:0030 – відмовити.

У позовних вимогах ОСОБА_12 про визнання права власності на земельну ділянку, що розташована: Обсуговуючий кооператив «Садово-городній кооператив «Лісне» у Черкасько-Лозівській селищній раді Дергачівського району Харківської області площею 0,1322 га, кадастровий номер 6322083000:04:002:0633» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 000 (п’ять тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було поставлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 жовтня 2018 року.

Суддя Є. Р. Остропілець