Рішення № 77274712, 18.10.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/6603/16-ц

Пров. №2-о/766/128/18

18 жовтня 2018 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ус О.В.,

секретар судового засідання Неменко Ю.М.,

з участю заявника ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: ОСОБА_2 нотаріальна контора, ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання померлих осіб на день відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду з вказаною заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання її батька ОСОБА_4 Низамєєвіча та її матері ОСОБА_5 на момент смерті матері, а саме 13 вересня 2015 року за адресою: м. Херсон, вул. Ворошилова (нині вулиця ОСОБА_6)АДРЕСА_1.

Заява мотивована тим, що 13 вересня 2015 року у віці 78 років померла її мати ОСОБА_5, яка постійно мешкала, але не була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (нині вулиця ОСОБА_6)АДРЕСА_1. На момент її смерті, разом з нею мешкав її чоловік ОСОБА_4 Низамєєвіч, який за спільною згодою інших спадкоємців першої черги (дітей) фактично прийняв спадщину дружини та звернутись протягом шести місяців до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, ОСОБА_4 Низамєєвіч помер 02 січня 2016 року у віці 78 років не встигнувши звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Останній, проживаючи з ОСОБА_5 фактично прийняв спадщину, однак у зв'язку з тим, що вона мешкала за вищевказаною адресою без реєстрації, а він не встиг звернутись до нотаріальної контори, спадщина не була оформлена. 17.02.2016 року заявник звернулась до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено, у зв'язку із відсутністю документа, який підтверджував те, що на день смерті ОСОБА_5 з нею постійно проживав ОСОБА_4 Низамєєвіч, тобто відсутнє прийняття ним спадщини. Встановлення вказаного юридичного факту необхідно заявнику для оформлення спадщини шляхом переходу права спадкування до спадкоємців померлого спадкоємця (спадкова трансмісія).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 27 липня 2016 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду.

Після повторного автоматизованого розподілу справу через закінчення повноважень у головуючого, ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23 серпня 2018 року справа прийнята до провадження судді Гаврилова Д.В. та призначено до судового розгляду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 27.09.2018 року у зв'язку з тим, що суддя Гаврилов Д.В. не може продовжувати розгляд справи, через закінчення строку дії повноважень судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №766/6603/16-ц.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01 жовтня 2018 року справу прийнято до провадження судді Ус О.В. та призначено до судового розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник в судовому засіданні вимоги заяви підтримала, просила їх задовольнити.

Представник Другої ОСОБА_2 нотаріальної контори та заінтересована особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, заперечень проти заяви не надали, ОСОБА_3 вважав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, заслухав вступне слово заявника, дослідив наявні письмові докази та допитавши свідків встановив наступне.

27 вересня 1960 року між ОСОБА_4 Нізамієвичем та ОСОБА_7 укладено шлюб, внаслідок чого остання змінила прізвище на Шараева, що підтверджено свідоцтвом про шлюб серії ІІ-МВ №039203 (арк. справи 9).

Заявник ОСОБА_8 народилась 20 грудня 1961 року, батьками є ОСОБА_4 Нізамієвич та ОСОБА_5, що підтверджено свідоцтвом про народження серії ІІ-ГЩ №106613 від 06.01.1962 року (арк. справи 10).

23 червня 1984 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 укладено шлюб, внаслідок чого остання змінила прізвище на ОСОБА_8, що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-КГ №413822 від 23.06.1984 року (арк. справи 9).

ОСОБА_5 померла 13 вересня 2015 року у м. Херсон, про що 16 числа вересня місяця 2015 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складено відповідний актовий запис №1098, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-КГ №203065 від 16.09.2015 року (арк. справи 6).

ОСОБА_4 Низамєєвич помер 02 січня 2016 року у м. Херсон с. Степанівка, про що 04 числа січня місяця 2016 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області складено відповідний актовий запис №11, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії І-КГ №209296 від 04.01.2016 року (арк. справи 5).

17.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого 02 січня 2016 року батька ОСОБА_10 Низамєєвича (арк. справи 11).

Згідно листа Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори №782/02-14 від 06.07.2016 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв'язку з тим, що в матеріалах спадкової справи відсутній документ, який підтверджує, що на день смерті ОСОБА_11, з нею постійно проживав разом ОСОБА_4 Низамєєвич, тобто відсутнє підтвердження прийняття ним спадщини після померлої 13 вересня 2015 року його дружини ОСОБА_5 (а.с. 4).

З акту від 19.01.2016 року, складеного ОСОБА_12, ОСОБА_13 (сусіди померлих), майстром КП «Таврійський» ОСОБА_14, встановлено, що ОСОБА_5 з 20.07.2014 року по 13.09.2015 року проживала в квартирі №118 по вулиці Ворошилова, буд. 29, корп. 1, та на день її смерті разом з нею проживав ОСОБА_4 Нізамєєвич (арк. справи 8).

Відповідно до довідки від 04.02.2016 року виданої КП «Таврійський», за адресою: АДРЕСА_2 був зареєстрований з 03.05.1986 року по 27.01.2016 року ОСОБА_4 Низамєєвич (арк. справи 7).

За матеріалами спадкової справи №66/2016 заведеної Другою ОСОБА_2 державною нотаріальною конторою до майна померлого 02 січня 2016 року ОСОБА_4 Низамєєвича, встановлено, що інші спадкоємці крім доньки ОСОБА_1, яка 17.02.2016 року подала заяву про прийняття спадщини, відсутні (арк. справи 46-54).

Згідно листа Другої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори від 08.11.2016 року №1347/02-14, спадкова справа стосовно ОСОБА_5, померлої 13 вересня 2015 року, відповідно до Спадкового реєстру не заводилась (арк. справи 46, 54).

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 27.02.2016 року, останній звернувся із заявою до органів нотаріату про прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_5, повідомив, що крім нього, іншим спадкоємцем є його сестра ОСОБА_1 (арк. справи 82).

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_3 постійно проживали у квартирі 118 будинку 29 (корпус 1) по вулиці Ворошилова (ніні ОСОБА_17) у м.Херсоні (більше ніж 17 років до ї смерті), в тому числі і на день смерті ОСОБА_5 У суду не має сумнівів щодо достовірності та правдивості фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутня, їх показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим представленим суду доказам.

Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Здійснення права на спадкування визначено Главою 87 ЦК України.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч.1ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз’яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Згідно з ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов’язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа - свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).

Акт прийняття спадщини характеризується наступними ознаками: односторонній характер даного правочину, оскільки його здійснення залежить виключно від волі спадкоємця; безумовність та беззастережність передбачають, що не можна поставити факт прийняття спадщини у залежність від настання або ненастання якої-небудь умови, рівно як і не допускається часткове прийняття спадщини з відмовою від прийняття тієї її частини, що залишилася; прийняття спадкоємцем спадщини хоча б у частині свідчить про те, що спадкоємець прийняв її у цілому, незалежно від того, у чому полягає частина, що залишилася, і де вона знаходиться.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини. Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов’язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п. 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем. ; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Установлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Батьки заявника померли, іншого способу встановити їх факт сумісного проживання за адресою реєстрації батька іншим шляхом неможливо, встановлення даного факту необхідно для визначення об’єму спадкового майна, в судовому засіданні факт проживання спадкодавця заявника ОСОБА_1 – її батька ОСОБА_4 Низамєєвича за адресою його реєстрації на день смерті його жінки і матері заявника ОСОБА_5 13 вересня 2015 року доведений в сукупності показами свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, письмовим доказом актом від 19.01.2016 р., складеним на підставі підтвердження сусідів ОСОБА_12, ОСОБА_13, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та її задоволення.

За приписами ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складено 22 жовтня 2018 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 7, 12, 141, 258, 259, 263, 264, 264,268, 273, 274, 279, 293, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3), заінтересовані особи: ОСОБА_2 державна нотаріальна контора (код ЄДРПОУ 35330280, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Рішельєвська, 21), ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_3) про встановлення факту постійного проживання померлих осіб на день відкриття спадщини – задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_4 Низамєєвіча та ОСОБА_5 на момент смерті останньої, а саме 13 вересня 2015 року за адресою: м. Херсон, вул. Ворошилова (нині вулиця ОСОБА_6)АДРЕСА_1.

Судові витрати не відшкодовуються.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відповідності до п.п.15.5 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області.

СуддяОСОБА_18