Рішення № 77273769, 22.10.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2841/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області) з такими вимогами:

1) визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23.08.2018 № 2622/2018 щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру»;

2) зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з дня звернення, тобто з 14.08.2018, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, час навчання у Луганському інституті внутрішніх справ України з 24.09.1993 по 13.08.1997, роботу слідчим в органах внутрішніх справ з 13.08.1997 по 09.06.1999, роботу на посаді слідчого податкової міліції в період з 10.06.1999 по 26.06.2001, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 14.08.2018, в 23 роки 06 місяців 1 день, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів в 14 років 5 місяців 25 днів.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач 14.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з частиною першою статті 86 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення в період з 01 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року вислуги років не менше 23 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

На день звернення до відповідача за призначенням пенсії за вислугу років трудовий стаж позивача складав 23 роки 6 місяців 1 день у тому числі стаж, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» склав 14 років 5 місяців 24 дні роботи на прокурорських посадах.

Відповідач листом від 23.08.2018 № 13621/03-21 відмовив в призначенні пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру». В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що на час звернення страховий стаж позивача складає 16 років 11 місяців 26 днів, в тому числі прокурорський стаж 14 років 5 місяців 25 днів.

Позивач вважає відмову відповідача необґрунтованою з таких підстав. Відповідно до частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, слідчими, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою.

Позивач зазначає, що у період:

- з 24.09.1993 до 13.08.1997, тобто 3 роки 10 місяців 20 днів, навчався в Луганському інституті внутрішніх справ. Відповідно до статті 18 Закону України «Про міліцію» в редакції 1990 року, що діяла на час вступу і закінчення ВУЗу, час навчання прирівнюється до проходження військової служби;

- з 13.08.1997 до 09.06.1999, тобто 1 рік 9 місяців 27 днів, служив на слідчих посадах в органах внутрішніх справ;

- з 10.06.1999 до 26.06.2001, тобто 2 роки 17 днів, працював на слідчих посадах в органах податкової міліції України;

- з 10.09.2001 до 13.12.2002, тобто 1 рік 3 місяці 2 дні, працював держслужбовцем на посадах, які займають особи з вищою юридичною освітою;

- з 16.12.2002 до 13.08.2018, тобто 14 років 5 місяців 25 днів, працював на слідчих та прокурорських посадах в органах прокуратури України.

Таким чином, станом на 13.08.2018 трудовий стаж складав 23 роки 6 місяців 1 день, у тому числі на прокурорських посадах 14 років 5 місяців 25 днів.

На підставі вищевикладеного просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії.

Ухвалою суду від 24 вересня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 1-3).

Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області до матеріалів справи 09 жовтня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача з таких підстав.

14 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру», додавши до заяви копії наступних документів: паспорта, картки платника податків, трудової книжки НОМЕР_2, довідки від 09.02.2018 № 51195 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, дубліката диплому спеціаліста від 11.07.2015 серії С15 № 108379 від 11.07.2015, посвідчення учасника бойових дій від 11.08.2016 № 051321, довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, довідки Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01, а також оригінали: довідки Луганського обласного центру зайнятості від 22.12.2016 № 1412, довідок прокуратури Луганської області від 13.08.2018 № 11/264 вих-18, від 14.08.2018 № 18-463 вих-18, №18-464 вих-18 з додатком.

УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області за наслідками розгляду даної заяви та документів прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії від 23.08.2018 № 2622/2018, тому як згідно з ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, у разі звернення з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців.

Згідно з записами у трудовій книжці позивача та довідці прокуратури Луганської області від 13.08.2018 № 11/264 вих-18 стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 14 років 05 місяців 25 днів, а стаж роботи за вислугу років складає 16 років 11 місяців 26 днів, що не відповідає вимогам ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Період служби в органах внутрішніх справ з 13.08.1997 по 09.06.1999 зарахувати до стажу роботи за вислугу років немає правових підстав, тому що у трудовій книжці не вказано на якій посаді працював позивач, що унеможливлює зробити висновок про роботу саме на посаді начальницького складу, як того вимагає ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Взяти до уваги довідку від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, видану Головним управлінням Національної поліції в Луганській області, неможливо, тому як відсутня підстава видачі, а саме, перелік первинних документів, на підставі яких була видана дана довідка. В примітці лише вказано, що довідка видана на підставі електронних обліків особового складу, які наявні за місцем тимчасової дислокації ГУНП в Луганській області у м. Сєвєродонецьк. Також, не вказана підстава, чому саме Головне управління Національної поліції в Луганській області видає довідку за період служби в органах внутрішніх справ України.

Період служби в податковій міліції з 10.06.1999 по 26.06.2001 зарахувати до стажу роботи за вислугу років також немає правових підстав, тому що у трудовій книжці також не вказано на якій посаді працював позивач, що унеможливлює зробити висновок про роботу саме на посаді начальницького складу.

Взяти до уваги довідку Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01 також неможливо, тому як відсутня підстава видачі, а саме, перелік первинних документів, на підставі яких була видана дана довідка. Також, не вказана підстава, чому саме Головне управління ДФС у Луганській області видає довідку за період служби у податковій міліції.

За таких обставин, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області вважає рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу прийнято згідно з нормами діючого законодавства та підстави для його скасування відсутні.

Окрім того, УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області повідомляє, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від20.01.2017 у справі № 428/12225/16-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017, встановлено, що станом на 07.11.2016 (дата подання першої заяви про призначення пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру»), вислуга років позивача відповідно вимог частини 1 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» становила 20 років і 27 днів. Даними рішеннями у справі № 428/12225/16-а були досліджені письмові докази щодо спірних періодів роботи позивача, які він зазначає у позовних вимогах по справі № 1240/2841/18.

Тобто, не підлягає доказуванню те, що станом на 07.11.2016 стаж роботи позивача склав 20 років 27 днів. Між датою подання першої заяви про призначення пенсії від 07.11.2016 та другої - від 14.08.2018 стаж роботи позивача за вислугою років склав 01 рік 06 міс. 05 днів, тому, навіть якщо додати цей період часу до вислуги років, встановленої судовим рішенням, яке набрало законної сили, то стаж за вислугою років складе 21 рік 07 місяців 04 дні (20 років 27 днів + 01 рік 06 місяців 05 днів), що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру».

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

За даними копій паспорта громадянина України (арк. спр. 14-17), картки фізичної особи - платника податків (арк. спр. 18) встановлено такі дані про позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1.

Позивач 14.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії (арк. спр. 36), до якої додав копії таких документів: паспорта, картки платника податків, трудової книжки НОМЕР_2, довідки від 09.02.2018 № 51195 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, дубліката диплому спеціаліста від 11.07.2015 серії С15 № 108379 від 11.07.2015, посвідчення учасника бойових дій від 11.08.2016 № 051321, довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, довідки Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01, а також оригінали: довідки Луганського обласного центру зайнятості від 22.12.2016 № 1412, довідок прокуратури Луганської області від 13.08.2018 № 11/264 вих-18, від 14.08.2018 № 18-463 вих-18, №18-464 вих-18 з додатком (арк. спр. 19-28, 38-43).

Рішенням УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 № 2622/2018 позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності у позивача 23 років 6 місяців стажу роботи за вислугу років, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (арк. спр. 11-13).

Дослідженням рішення встановлено, що згідно з трудовою книжкою та довідкою від 13.08.2018 № 11/264 вих-18 стаж роботи позивача на посадах прокурора складає 14 років 05 місяців 25 днів з 16.12.2002 по 04.12.2015 та з 09.02.2017 по 13.08.2018, стаж роботи за вислугу років складає 16 років 11 місяців 26 днів з 01.09.1993 по 13.08.2018.

Неможливо зарахувати до стажу роботи за вислугу років період служби в органах внутрішніх справ з 13.08.1997 по 09.06.1999, так як в трудовій книжці не вказана посада начальницького складу в органах внутрішніх справ. В довідці від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, виданої ГУНП в Луганській області, відсутня підстава видачі, також не вказано чому саме ГУНП в Луганській області видає довідку за період служби в Управлінні внутрішніх справ України в Луганській області.

Неможливо зарахувати до стажу роботи за вислугу років період роботи в податковій міліції з 10.06.1999 по 26.06.2001, так як в трудовій книжці не вказана посада начальницького складу в податковій міліції. В довідці від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01, виданої ГУДФС в Луганській області, відсутня підстава видачі, також не вказана підстава чому саме ГУ ДФС України в Луганській області видає довідку за період роботи в податковій міліції.

Дослідженням копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 09.06.1999 (арк. спр. 19-22) встановлено, що у ній наявні такі записи:

УМВС України в Луганській області:

запис № 1 - з 24.09.1993 по 09.06.1999 служба в органах внутрішніх справ безперервно 5 років 8 місяців 15 днів, запис внесений на підставі наказу ЛУМ від 24.09.1993 № 7 о/с, наказу УМВС від 09.06.1999 № 229 о/с;

запис № 2 - з 01.06.1999 по 26.06.2001 служба в податковій міліції України безперервно 2 роки 00 місяців 25 днів, запис внесений на підставі наказу від 06.07.1999 № 292, наказу від 26.06.2001 № 304;

Відділ Національної служби посередництва та примирення в Луганській області:

запис № 3 - 10.09.2001 прийнятий на посаду провідного спеціаліста, присяга державного службовця прийнята 10.09.2001, запис внесений на підставі наказу від 10.09.2001 № 62-к;

з 10.10.2001 присвоєний 13 ранг в категорії державного службовця, запис внесений на підставі наказу від 12.10.2001 № 234-к;

02.01.2002 переведений на посаду головного спеціаліста відділу правового забезпечення, запис внесений на підставі наказу від 02.01.2002 № 1-к;

з 01.03.2002 присвоєний 12 ранг в категорії державного службовця, запис внесений на підставі наказу від 25.02.2002 № 79-к;

запис № 4 - 19.04.2002 звільнений за власним бажанням згідно зі статтею 38 КЗпП України, запис внесений на підставі наказу від 12.04.2002 № 20;

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська:

запис № 5 - 22.04.2002 прийнятий на посаду державного податкового інспектора групи правового забезпечення на конкурсній основі, запис внесений на підставі наказу від 22.04.2002 № 36-о;

запис № 6 - 10.06.2002 переведений на конкурсній основі на посаду старшого державного податкового інспектора відділу правового забезпечення, запис внесений на підставі наказу від 10.06.2002 № 52-о;

запис № 7 - 24.10.2002 присвоєно спеціальне звання - інспектор податкової служби 2 рангу, запис внесений на підставі наказу від 24.10.2002 № 93-о;

запис № 8 - 13.12.2002 звільнений із займаної посади за згодою сторін, запис внесений на підставі наказу від 13.12.2002 № 109-о;

Прокуратура Луганської області:

запис № 9 - 16.12.2002 прийнятий старшим слідчим слідчого відділу прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 16.12.2002 № 1336;

запис № 10 - призначений прокурором відділу нагляду за додержанням та застосуванням законів, запис внесений на підставі наказу від 02.04.2003 № 221;

запис № 11 - 10.09.2004 призначений старшим прокурором відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 10.09.2004 № 1036;

запис № 12 - 12.09.2005 призначений заступником начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 12.09.2005 № 1114;

запис № 13 - 01.03.2007 призначений першим заступником начальника відділу захисту майнових, інших особистих прав і свобод громадян та інтересів держави прокуратури області, запис внесений на підставі наказу від 01.03.2007 № 165;

запис № 14 - 20.07.2007 призначений прокурором Станично-Луганського району, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 20.07.2007 № 504к;

запис № 15 - 27.01.2011 призначений прокурором Жовтневого району міста Луганська Луганської області строком на п'ять років, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 27.01.2011 № 95к;

запис № 16 - 27.01.2011 прийнята присяга працівника прокуратури, запис внесений відповідно до статті 46 ЗУ «Про прокуратуру»;

запис № 17 - 25.06.2015 призначений заступником прокурора Луганської області, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 25.06.2016 № 484к;

запис № 18 - 04.12.2015 звільнений із займаної посади за власним бажанням, запис внесений на підставі наказу ГПУ від 03.12.2016 № 69к;

запис № 19 - 09.02.2017 призначений на посаду прокурора відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції прокуратури Луганської області, запис внесений на підставі наказу від 08.02.2017 № 301к;

запис № 20 - 14.04.2017 призначений на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Луганської області, запис внесений на підставі наказу від 13.04.2017 № 591к.

Записи, наявні у трудовій книжці позивача підтверджено також уточнюючими довідками Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01 (арк. спр. 24), Головного управління МВС України у Луганській області від 19.09.2018 № ВДЗ/116 (арк. спр. 25), Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018 (арк. спр. 26), Прокуратури Луганської області від 13.08.2018 № 11/264 вих-18 (арк. спр. 27), дослідженням яких додатково встановлено, що позивач:

проходив службу в органах внутрішніх справ в період з 24.09.1993 по 09.06.1999 на посадах атестованого складу, а саме: з 24.09.1993 по 13.08.1997 курсант інституту внутрішніх справ МВС України (наказ РОВ від 24.09.1993 № 7 о/с); з 13.08.1997 по 08.07.1998 слідчий групи зонального контролю за слідчими підрозділами Антрацитівського міського відділу, Антрацитівського районного відділу, Ровеньківського міського відділу, Краснолуцького міського відділу, слідчого відділу Антрацитівського міського відділу УМВС України в Луганській області (наказ УМВС від 13.08.1997 № 370 о/с); з 08.07.1998 по 28.10.1998 слідчий відділення розслідування тяжких злочинів по лінії карного розшуку слідчого відділу Антрацитівського міського відділу УМВС України в Луганській області (наказ УМВС від 08.07.1998 № 331 о/с); з 28.10.1998 по 09.06.1999 слідчий групи розслідування дорожньо-транспортних пригод слідчого відділу Антрацитівського міського відділу УМВС України в Луганській області (наказ УМВС від 28.10.1998 № 462, наказ УМВС від 09.06.1999 № 229 о/с);

відповідно до послужного списку позивача проходив службу в період з 10.06.1999 по 26.06.2001 в податковій міліції України: з 10.06.1999 по 01.10.1999 на посаді старшого слідчого слідчої групи Стахановського регіонального відділу податкової міліції; з 01.10.1999 по 24.07.2000 на посаді слідчого слідчого відділення головного відділу податкової міліції ДПІ в м. Луганську; з 24.07.2000 по 26.06.2001 на посаді старшого слідчого слідчого відділення головного відділу податкової міліції ДПІ РВПП в м. Луганську.

Також, дослідженням дубліката диплома спеціаліста серії С15 № 108379 від 11.07.2015 (арк. спр. 23) встановлено, що позивач закінчив у 1997 році Луганський інститут Внутрішніх справ МВС України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю Правознавство та здобув кваліфікацію юриста.

Судом встановлено, що обставинами, які підлягають доказуванню, є наявність у позивача права на пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» та необхідного стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15.07.2015, у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, визначено засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури, зокрема:

- прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців (частина перша);

- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);

- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі (частина третя);

- до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася (частина шоста);

- право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії (частина восьма);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята).

Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом Закон України Закон від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Так, частиною шостою статті 50-1 Закону № 1789-XII визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Виходячи з приписів частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII та частини шостої статті 50-1 Закону № 1789-XII, судом встановлено, що до стажу позивача, що дає право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII має зараховуватися зокрема: час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону; слідчим; на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; строкова військова служба; половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

З вищеописаних наявних в матеріалах справи письмових доказів судом встановлено, що стаж роботи позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII, станом на 14.08.2018 складав:

строкова військова служба та половина строку навчання у вищих юридичних закладах у період з 24.09.1993 по 12.08.1997 - 3 роки 10 місяців 19 днів;

слідчим в органах МВС з 13.08.1997 по 09.06.1999 - 1 рік 9 місяців 27 днів;

старшим слідчим в органах податкової міліції з 10.06.1999 по 26.06.2001 - 2 роки 0 місяців 17 днів;

на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою з 10.09.2001 по 19.04.2002 у відділі Національної служби посередництва та примирення в Луганській області - 0 років 7 місяців 10 днів;

на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою з 22.04.2002 по 13.12.2002 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська - 0 років 7 місяців 22 дні;

на прокурорських посадах з 16.12.2002 по 14.08.2018 - 14 років 5 місяців 25 днів.

Таким чином, судом встановлено, що вислуга років позивача, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону № 1697-VII, складає 23 роки 6 місяців 0 дні, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів - 14 років 5 місяців 25 днів.

Натомість з рішення відповідача слідує, що УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області до пільгового стажу зараховано тільки 16 років 11 місяців 26 днів, у тому числі на посадах прокурора - 14 років 05 місяців 25 днів, та половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Відповідно, судом встановлено, що відповідачем до вислуги років позивача не зарахований період навчання позивача у вищому юридичному навчальному закладі повністю, як прирівняний до строкової військової служби, роботи слідчим в органах внутрішніх справ, роботи слідчим в органах податкової міліції, на посадах державних службовців у відділі Національної служби посередництва та примирення в Луганській області та Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська.

Разом з тим, суд вважає, що такі періоди мають бути зараховані до вислуги років позивача.

Так, час навчання позивача у вищому навчальному закладі - ЛІВС МВС України, з 24.09.1993 по 12.08.1997 - 3 роки 10 місяців 19 днів, має зараховуватися повністю, як прирівняний до строкової служби, з огляду на таке.

12 травня 1992 року введений в дію Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 24 Закону № 2232-ХІІ (положення Закону наводяться у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) початком перебування на військовій службі вважається: день прибуття до військового комісаріату для відправлення у військову частину - для призовників і офіцерів, призваних із запасу; день від'їзду до місця служби, вказаний у розпорядженні, виданому військовим комісаріатом, - для військовозобов'язаних і жінок; день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Закінченням перебування на військовій службі вважається день, з якого військовослужбовця взято на військовий облік у військовому комісаріаті у зв'язку із звільненням з військової служби, відчисленням з військово-навчального закладу або закінченням навчального закладу чи навчальних зборів, але не пізніше строку, вказаного у приписі.

Частиною першою статті 25 Закону № 2232-ХІІ було передбачено, що громадяни, які навчаються у військово-навчальних закладах, перебувають на військовій службі і не мають звань прапорщиків чи мічманів та офіцерського складу, є курсантами, а ті, що мають такі звання, - слухачами. Навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба.

Законом України від 18.06.1999 № 766-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у статтю 25 вказаного Закону внесено зміни, зокрема, частиною шостою визначено, що в строк військової служби військовослужбовцям зараховується тривалість служби під час навчання у вищих військових навчальних закладах та вищих навчальних закладах, які мають військові навчальні підрозділи, із розрахунку два місяці служби (навчання) у зазначених військових навчальних закладах за один місяць строкової військової служби.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у період до викладення Закону № 2232-ХІІ у новій редакції за Законом № 766-XIV чинним законодавством було передбачено, що навчання у військово-навчальних закладах зараховується курсантам як строкова військова служба без здійснення будь-якого перерахунку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 № 1410 «Про створення єдиної системи військової освіти» затверджено перелік вищих навчальних закладів, що входять до єдиної системи військової освіти, до якого включено вищі навчальні заклади МВС, у тому числі Луганський інститут внутрішніх справ, в якому проходив навчання позивач у період з 24.09.1993 по 12.08.1997.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк навчання позивача з 24.09.1993 по 12.08.1997 - курсантом вищого навчального закладу, прирівнюється до строкової військової служби, який підлягає зарахуванню до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII.

Відповідно, судом встановлено, що твердження позивача в цій частині є обґрунтованими, а рішення відповідача - суперечить вимогам закону.

Також, судом встановлено, що відповідачем безпідставно всупереч вимог статті 86 Закону № 1697-VII не зараховано до вислуги років позивача стаж роботи позивача на посадах слідчого в органах МВС та старшого слідчого в органах податкової міліції.

Так, згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли і трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Як слідує з матеріалів справи позивачем разом із заявою про призначення пенсії подано відповідачу копію трудової книжки, а також довідки Головного управління ДФС у Луганській області від 21.08.2018 № 650/12-32-21-01 та Головного управління Національної поліції в Луганській області від 21.08.2018 № 3099/111/19-2018, дослідженням яких встановлено, що такі довідки у повній мірі відповідають вимогам пункту 20 Порядку № 637.

Твердження відповідача про відсутність у цих довідках посилань на первинні документи, на підставі яких видана зазначена довідка не відповідають дійсності.

Так, у довідці, виданій ГУ ДФС у Луганській області зазначено, що довідку складено на підставі послужного списку позивача. У довідці, виданій ГУНП в Луганській області, наявні відомості про накази, згідно з якими позивач зарахований курсантом до ЛІВС МВС України, призначений на посади слідчого, звільнений з посад слідчого. Наявність у довідці ГУНП в Луганській області примітки, що довідка видана на підставі електронних обліків особового складу, які наявні за місцем тимчасової дислокації ГУНП в Луганській області у м. Сєвєродонецьк, на думку суду, жодним чином не свідчить про те, що така довідка не відповідає вимогам пункту 20 Порядку № 637 та відповідач може її не враховувати як уточнюючу.

Що стосується посилань відповідача на відсутність відомостей про те, чому ГУНП в Луганській області видає довідку про період роботи позивача в органах внутрішніх справ, а ГУ ДФС у Луганській області - про період роботи у податковій міліції, суд вважає за необхідне зазначити.

Статтею 1 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», який втратив чинність 19.11.2012 на підставі Закону України від 05.07.2012 № 5083-VI «Про внесення змін до податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», тобто був чинним під час проходження позивачем служби в органах податкової міліції, було встановлено, що до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі - податкова міліція).

Суд визнає загальновідомими обставини того, що Головне управління ДФС у Луганській області є правонаступником Державної податкової адміністрації у Луганській області, до складу якої входили спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

З огляду на прийняття Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» та у зв'язку з цим втрату чинності Законом України «Про міліцію», суд також визнає загальновідомими обставини, що ГУНП в Луганській області створено замість ГУМВС у Луганській області. Відповідно, загальновідомою визнається обставина, що ГУНП в Луганській області є повноважним органом щодо видачі уточнюючих довідок колишнім працівникам міліції, тобто, колишнім працівникам ГУМВС України в Луганській області.

Згідно з частиною третьою статті 78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно, вищевказані обставини, які визнані загальновідомими не потребують доказуванню.

Суд також, вважає за необхідне зауважити, що відповідач відповідно до положень пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, як орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, відповідач у разі наявності у нього обґрунтованих сумнівів щодо належності та допустимості уточнюючих довідок про періоди роботи позивача слідчим, які необхідно включити до вислуги років, складених ГУ ДФС у Луганській області та ГУНП в Луганській області, зобов'язаний був звернутися до цих органів за дооформленням таких довідок.

Відповідачем такий обов'язок не виконаний.

З яких саме підстав відповідачем до вислуги років позивача, що дає право на призначення пенсії за статтею 86 Закону № 1697-VII, не включений період роботи позивача на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою освітою, суду не відомо, оскільки у рішенні УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 року № 2622/2018 такі відомості відсутні.

Разом з тим, відповідно частини шостої статті 86 Закону № 1697-VII, а також з огляду на наявні у трудовій книжці позивача записи, зважаючи, що позивач обіймав посади державних службовців, маючи при цьому вищу юридичну освіту, суд дійшов висновку, що час роботи позивача на посадах державних службовців з 10.09.2001 по 19.04.2002 у відділі Національної служби посередництва та примирення в Луганській області - 0 років 7 місяців 10 днів, та з 22.04.2002 по 13.12.2002 у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Луганська - 0 років 7 місяців 22 дні, має бути зарахований до вислуги років, що дає позивачу право на пенсію згідно зі статтею 86 Закону № 1697-VII.

Що стосується посилань позивача на постанову Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 20 січня 2017 року у справі № 428/12225/16-а (арк. спр. 45-48), залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року (арк. спр. 49-51), суд вважає за необхідне зазначити таке.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини сьомої статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.

Дослідженням вказаних судових рішень встановлено, що під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання відмови в призначенні пенсії за вислугу років протиправною та зобов'язання призначити пенсію за вислугу років, суд відповідно до вимог КАС України перевіряв рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 15.11.2016 № 5399/2016 про відмову у призначенні пенсії на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України, а не встановлював факт, що має юридичне значення.

Крім того, слід зазначити, що у справі № 428/12225/16-а судом надана оцінка правомірності рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії зовсім з інших підстав, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, ніж ті, якими позивач обґрунтовує свої вимоги у даній справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставини, встановлені судом у рішеннях по справі № 428/12225/16-а, жодним чином не свідчать про правомірність рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 року № 2622/2018, яка є предметом доказування у даній справі.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб'єкта владних повноважень, відповідність його рішень критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем прийнято рішення від 23 серпня 2018 року № 2622/2018 з підстав, які не знайшли свого підтвердження при розгляді справи, суд вважає, що рішення відповідача є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України. Відповідно таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, вимога позивач про визнання протиправним та скасувати рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 року № 2622/2018 про відмову позивачу в призначенні пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги щодо зобов'язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років на підставі частини першої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» з 14.08.2018, зарахувавши до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, час навчання у Луганському інституті внутрішніх справ України з 24.09.1993 по 13.08.1997, роботи слідчим в органах внутрішніх справ з 13.08.1997 по 09.06.1999, роботи слідчим податкової міліції з 10.06.1999 по 26.06.2001, а загалом визначити вислугу років, що дає право на пенсію згідно з статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» на день звернення за призначенням пенсії, тобто на 14.08.2018, в 23 роки 06 місяців 1 день, утому числі стажу роботи на посадах прокурорів в 14 років 05 місяців 25 днів, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що позивач на день звернення до відповідача мав необхідну вислугу років, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру», та для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за вислугу років виконано всі умови, визначені законом, суд вважає, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідач, заперечуючи проти обрання саме такого способу захисту порушених прав позивача, не зазначає, які ще умови потрібно виконати позивачу для прийняття відповідачем рішення про призначення пенсії за вислугу років, а також у чому полягатиме власний розсуд відповідача під час виконання визначеного законом обов'язку щодо прийняття рішення про призначення пенсії. Тому такі заперечення суд вважає безпідставними.

Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення йому пенсії, зарахувавши до вислуги років певний стаж роботи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

У даному випадку об'єктом порушення є право позивача на призначення йому пенсії за вислугу років. Таке порушення сталося внаслідок прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії. Відповідно, способом захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, є зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення пенсії.

У свою чергу, обставини, встановлені судом, мотиви, з яких виходить суд, надаючи оцінку аргументам, наведеним учасниками справи щодо наявності та відсутності підстав для задоволення позову, правомірності прийнятого відповідачем рішення, у тому числі щодо наявності у позивача необхідної для призначення пенсії за статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» вислуги років та їх складових, за правилами визначеними частиною четвертою статті 246 КАС України зазначаються у мотивувальній частині рішення. Зазначення таких мотивів у резолютивній частині рішення Кодексом адміністративного судочинства не передбачено. Відповідно, суд вважає, що у резолютивній частині рішення суду не зазначається період роботи позивача, що включається до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії згідно з статтею 86 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 704,80 грн.

Відповідно, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, - 704,80 грн.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: 91000, АДРЕСА_3; місце фактичного проживання: 93400, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 серпня 2018 року № 2622/2018 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з Законом України «Про прокуратуру».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийняти рішення про призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з статтею 86 Закону України «Про прокуратуру».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у сумі 704,80 грн (сімсот чотири гривні 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова