Ухвала суду № 77273549, 18.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

18 жовтня 2018 року м. Київ № 320/5411/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «КТА» з позовом до Київської митниці ДФС, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС №UA125000/2018/000113/2 від 07.08.2018 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 07.08.2018 №UA125010/2018/0007.

Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Наданий адміністративний позов не відповідає вимогам ст.ст.160-161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суд зазначає про те, що додані до позовної заяви копії документів, не засвідчені належним чином та у вигляді, що не забезпечує читання тексту документів.

Так, стандарт вимог до оформлення організаційно-розпорядчих документів - постанов, розпоряджень, наказів, положень, рішень, протоколів, актів, листів тощо, створюваних в результаті діяльності органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності, викладений в Національному стандарті України, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003р. (далі - Стандарт).

Згідно п. 1.2 Стандарту цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Розділом 4 Стандарту визначений склад реквізитів документів, до яких віднесено, зокрема, відмітку про засвідчення копії, який згідно абз. 2 п. 4.4 Стандарту використовується при виготовленні копії документу.

Вимоги до змісту та розташовування реквізитів документів закріплено в п. 5 Стандарту.

Відповідно до пп. 5.27 п. 5 Стандарту відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).

Отже, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви.

Також, згідно із пунктом 5 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини 4 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як встановлено судом, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про подання 06.08.2018 до Київської митниці ДФС з метою митного оформлення товарів, зокрема, митної декларації, якій присвоєно №UA125010/2018/007501 та декларацію митної вартості UA, складеної за основним методом - ціною угоди (контракту).

У той же час, позивачем на підтвердження вказаних обставин не додано до позовної заяви декларації митної вартості UA, складеної за основним методом - ціною угоди (контракту).

Крім цього, суд зазначає, що у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд витребувати у відповідача митні декларації від 16.07.2018 №UA500060/2018/21677 та від 02.05.2018 №UA500060/2018/13000.

Розглядаючи вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною 3 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно із частиною 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

У той же час, позивачем у порушення частини 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України під час заявлення клопотання про витребування у відповідача митних декларацій від 16.07.2018 №UA500060/2018/21677 та від 02.05.2018 №UA500060/2018/13000 не вказано обставин, які можуть підтвердити ці докази, або аргументи, які вони можуть спростувати, а також не вказано заходів, яких позивачем було вжито для отримання вказаних доказів та (або) причин неможливості самостійного отримання цих доказів.

Також, згідно із ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною першою статті 4 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору – 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб’єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою – підприємцем встановлюється ставка судового збору – 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абз.1 ч.3 ст.6 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Положеннями статті 7 Закону України “Про Державний бюджет на 2018 рік” № 2246-VIII від 07.12.2017 установлено у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС №UA125000/2018/000113/2 від 07.08.2018 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації від 07.08.2018 №UA125010/2018/0007.

Отже, позовна заява містить одночасно вимогу майнового характеру про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів та вимогу немайнового характеру про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, сума судового збору за звернення з якою становить 1762,00 грн.

Позивачем в якості доказів часткової сплати судового збору у розмірі 1762,00 грн. додано платіжне доручення №1 від 18.09.2018 на суму 1762,00 грн.

У зв’язку з ненаданням суду митної декларації, за якою після коригування митної вартості було здійснено митне оформлення товару, суд не має можливості визначити суму судового збору до сплати, розмір якого залежить від різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.

Суд звертає увагу, що під час імпорту товару суб’єкт господарювання сплачує митні платежі, базою для нарахування яких є митна вартість товару.

Враховуючи, що прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про коригування митної вартості призводить до збільшення обов’язкових платежів до бюджету, судовий збір слід обчислювати, виходячи з різниці митних платежів, що підлягали сплаті згідної митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої контролюючим органом у відповідному рішенні.

Такі висновки суду узгоджуються зі змістом частини 7 статті 55 Митного кодексу України, якою встановлено порядок випуску товарів у вільний обіг у випадку прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів.

Зокрема, положеннями вказаної статті передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, наведене свідчить, що під час коригування контролюючим органом митної вартості товарів саме покладення на особу обов’язку сплати додаткових митних платежів становить втручання у майнові права такої особи, тому розмір таких додаткових митних платежів, а не безпосередньо різниця між заявленою та скоригованою митною вартістю, і є базою для розрахунку розміру судового збору.

Суд зазначає, що розмір митних платежів та фінансової гарантії декларант вказує у графі 47 та графі B “Подробиці розрахунків” відповідної ЕМД.

Так, згідно розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за №1372/21684, графа 47 “Нарахування платежів” заповнюється у разі необхідності застосування заходів забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х Митного кодексу України та/або сплати за МД єдиного збору, та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі основного аркуша МД.

У першій колонці “Вид” зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. У другій колонці “Основа нарахування” при нарахуванні мита за адвалорною ставкою зазначається митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД; при нарахуванні податку на додану вартість – митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком).

Графа B “Подробиці розрахунків” заповнюється у разі сплати (застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати єдиного збору та/або сплати плати.

У графі зазначаються код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами; загальна сума платежу за цим кодом, що включає в себе суми відповідного платежу за ЄАД і кожним додатковим аркушем МД, що підлягає перерахуванню до державного бюджету, або на яку надано забезпечення сплати митних платежів.

Таким чином, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви слід надати до суду оригінал платіжного доручення (квитанції) про сплату судового збору у розмірі, розрахованому за ставкою, передбаченою для майнового спору, який слід сплатити за наступними реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101 ;

код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989 ;

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ;

код банку отримувача (МФО): 899998 ;

рахунок отримувача: 34316206084081 ;

код класифікації доходів бюджету: 22030101 .

У рядку “призначення платежу” платіжного документа платник судового збору повинен вказати слова “судовий збір за позовом”, ПІБ чи назва установи, організації позивача, “Київський окружний адміністративний суд”, код ЄДРПОУ суду, до якого він звертається (код ЄДРПОУ Київського окружного адміністративного суду: 35919304).

Інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі “Судова влада України” за інтернет-адресою https://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- належним чином засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви (у двох примірниках) у вигляді, що дозволить з'ясувати зміст документів.

- надати до суду докази сплати судового збору за подання даного адміністративного позову в частині позовних вимог майнового характеру (оригінал платіжного документу);

- належним чином засвідчену копію декларації митної вартості, складеної за основним методом - ціною угоди (контракту);

- заходи, вжиті позивачем для отримання митних декларацій від 16.07.2018 №UA500060/2018/21677 та від 02.05.2018 №UA500060/2018/13000 та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів.

3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кушнова А.О.