Рішення № 77273520, 27.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2018 року № 810/3391/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., секретар судового засідання Медвідь Х.І.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної охорони України про визнання незаконним рішення та поновлення на роботі

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління Державної охорони України, в якому просить визнати незаконним рішення Управління Державної охорони України у вигляді наказу № 540-ос від 31 вересня 2017 року в частині звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби у запас Служби безпеки України та поновити його на посаді головного фахівця другого відділу Управління охорони України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуванний наказ підлягає скасуванню, оскільки написати рапорт про звільнення він був вимушений в зв’язку з ненаданням йому відпустки по догляду за дитиною. Крім того, вважає наказ незаконним ще з підстав того що ним 15 квітня 2017 року подавався рапорт про продовження контракту, проте керівництвом він не був розглянутий.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважає позовні вимоги безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Ухвалою від 13 жовтня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання на 14 листопада 2017 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року суд зупинив провадження та призначив наступне судове засідання на 05 грудня 2017 року.

За клопотанням позивача розгляд справи 05 грудня 2017 року відкладено на 17 січня 2018 року. Так, 17 січня 2018 року суд поновив провадження у справі, перейшов до розгляду справи за новими процесуальними правилами, ухвалив подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та витребував додаткові докази. Наступне судове засідання, що призначене на 12 лютого 2018 року відкладене на 12 березня 2018 року.

У зв’язку із перебуванням судді у відпустці, судове засідання 12 березня 2018 року зняте з розгляду. Наступне судове засідання призначене на 15 травня 2018 року, яке у зв’язку із перебуванням представника відповідача у відпустці відкладене на 29 травня 2018 року.

В судовому засіданні 29 травня 2018 року оголошено перерву для надання копії особової справи позивача та призначено судове засідання на 25 червня 2018 року.

25 червня 2018 року судове засідання знято з розгляду у зв’язку із проходженням судді кваліфікаційного оцінювання у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України. Наступне судове засідання призначено на 27 вересня 2018 року.

Заслухавши пояснення та заперечення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 15 червня 2012 року ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні Державної охорони України за контрактом, строк дії якого закінчився 15 червня 2017 року.

Позивач зазначив що ним 15 квітня 2017 року подано рапорт про бажання продовжити службу, проте він залишився нерозглянутим.

На підставі рапорту заступника директора Департаменту – начальника другої Служби Департаменту оперативного забезпечення охорони УДО України від 29 травня 2017 року, та відповідно до наказу Управління Державної охорони України від 02 червня 2017 року № 310-ос ОСОБА_1 звільнено з посади головного фахівця другого відділу другої Служби Департаменту оперативного забезпечення охорони Управління охорони України та зараховано у розпорядження начальника Управління охорони України.

13 червня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із рапортом про надання йому відпустки по догляду за дитиною, проте його рапорт було відхилено з посиланням на пункт 19 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та на діючий особливий період, що введений Указом Президента України.

У зв’язку із перебуванням з 02 червня 2017 року на лікарняних та у зв’язку із закінченням терміну контракту, наказом № 492-ос від 10 серпня 2017 року, майору ОСОБА_1 продовжили термін перебування у розпорядженні начальника Управління охорони України.

09 серпня 2017 року позивач подав рапорт з проханням звільнити його з військової служби з дня закінчення листка непрацездатності від 15 липня 2017 року. У судовому засіданні позивач пояснив, що до таких дій він вдався вимушено, оскільки він повинен був здійснювати догляд за дитиною.

15 серпня 2017 року складений лист бесіди заступника начальника першого відділу першої служби ДРОС УДО України з ОСОБА_1 та 31 серпня 2017 року видано наказ № 540-ос, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби згідно з абзацом «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

Вважаючи наказ № 540-ос незаконним, позивач за захистом своїх прав звернувся з даним позовом до суду.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі-Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із ч. 4 ст. 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження військової служби за контрактом особами рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу Управління державної охорони України (далі - Управління) та особливості проходження ними військової служби у воєнний час регулюється Положенням про проходження військової служби за контрактом військовослужбовцями Управління державної охорони України, затвердженим Указом Президента України № 982/2007 (далі – Положення).

Контракт про проходження військової служби в Управлінні - письмова угода, що укладається між громадянином України та державою, від імені якої виступає Управління, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.

Військовослужбовці Управління, які бажають продовжити службу, за 4 місяці до закінчення строку контракту подають рапорт за командою начальникові Управління державної охорони України з проханням укласти новий контракт. Безпосередній начальник військовослужбовця готує на нього атестацію з висновком щодо доцільності укладання нового контракту. Військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі та бажають продовжувати службу, кадрові підрозділи щоразу перед продовженням строку служби направляють для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до дальшого проходження військової служби. Результати медичного обстеження додаються до рапорту про укладання контракту, після чого начальник підрозділу погоджує рапорт з керівництвом кадрових підрозділів, підрозділів професійної підготовки, внутрішньої безпеки та доповідає керівництву Управління.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, рапорт за 4 місяці до закінчення дії контракту (до 15 лютого 2017 року) позивачем подано не було. Посилання позивача на те що ним 15 квітня 2017 року подано рапорт про бажання продовжити службу судом оцінюється критично, оскільки по-перше якщо він був поданий, то з порушенням строку, зазначеному у Положенні, а по-друге – такий рапорт відсутній як в особовій справі позивача так і заперечується факт його подачі керівництвом відповідача.

Відповідно до абзацу «ї» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, аналізуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, суд приходить до висновку що оскільки доказів того, що позивач висловив бажання продовжувати військову службу суду не надано, а в дослідженій в судовому засіданні особовій справі такі рапорти відсутні та враховуючи те, що позивачем самостійно, власноруч та без примусу подано рапорт про звільнення і це ним підтверджено під час розгляду справи, а досліджена судом процедура звільнення відповідає діючому законодавству, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на те, що на сьогоднішній день стан здоров'я дитини покращився, що надає можливість продовжувати йому військову службу, не позбавляє його права повторно укласти контракт на проходження військової служби на посаді, яка буде відповідати його сімейним обставинам.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи позов в силу положень частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи позивача і довів правомірність прийнятого рішення.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 08 жовтня 2018 р.