Рішення № 77273518, 22.10.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року м. Київ справа № 810/4157/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання дій протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі - відповідач) про:

- визнання дій протиправними та скасування рішення від 13 червня 2018 р. № 202 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зобов'язання вчинити певні дії - призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не було зараховано до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, період роботи позивача на посаді електрозварювальника з 10 квітня 1985 р. по 4 травня 1987 р. (2 роки 24 дні) у колгоспі ім. Калініна, з 13 травня 1987 р. по 4 жовтня 2000 р. (13 років 4 місяці 21 день) у Тетіївській міжгосподарській пересувній механізованій колоні, з 2 листопада 2009 р. по дату звернення до суду (6 серпня 2018 р. – 9 років 4 дні) на посаді електрозварювальника ручного зварювання в товаристві з обмеженою відповідальністю “Виробничо-будівельна компанія “Полібуд”. Стверджував, що такий стаж підтверджується записами в трудовій книжці, наказами про атестацію робочих місць, тощо.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач позов не визнав і 27 серпня 2018 р. подав до суду відзив, в якому у задоволенні позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що пільгова пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах зі шкідливими та важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Вказав, що згідно з листом Тетіївського районного підприємства Райагробуд від 23 листопада 2017 р. атестація робочих місць не проводилась, а тому неможливо підтвердити право на пенсію за віком на пільгових умовах, щорічну додаткову відпустку, скорочену тривалість робочого тижня працівникам, професії яких передбачено відповідними списками.

11 та 19 вересня 2018 р. від позивача та представника відповідача до суду надійшли клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

За таких обставин згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України у судовому засіданні 19 вересня 2018 р. ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта громадянами України серія СН № 788740.

Із 10 квітня 1985 р. по 4 травня 1987 р. позивач працював у колгоспі ім. Калініна на посаді електрозварника, з 13 травня 1987 р. по 4 жовтня 2000 р. працював електрозварником спочатку 4, а потім 5 розряду у Тетіївській міжгосподарській пересувній механізованій колоні, з 27 травня 2002 р. по 1 вересня 2008 р. працював електромонтером у ВАТ “Київобленерго”, з 2 листопада 2009 р. і по цей час працює на посаді електрозварника ручного зварювання у ТОВ “Виробничо-будівельна компанія “Полібуд”.

9 січня 2018 р. позивач звернувся до відповідача із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах (список № 2).

24 січня 2018 р. відповідач листом № 2/Г-01 відмовив позивачу у призначенні пільгової пенсії у зв’язку з тим, що заява про призначення пенсії не відповідає встановленій формі (додаток 2); довідка від 11 грудня 2017 р. № 135 не містить штампу підприємства, що передбачено формою довідки (додаток № 5).

12 березня 2018 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії.

13 червня 2018 р. відповідачем винесено рішення № 202 “Про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2 ОСОБА_1”, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв’язку з тим, що згідно з поданими позивачем документами стаж його роботи за списком № 2 становить 5 років 0 місяців 22 дні, що не дає права на призначення пенсії. Позивач матиме право на пенсію за віком при досягненні 60 років.

Указане рішення направлено позивачу листом від 25 червня 2018 р. № 687/09.

У зв’язку з тим, що позивач вважає такі рішення та дії відповідача протиправними, ним подано цей позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовано Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р. №1788-XII (ОСОБА_2 № 1788-XII), Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (далі – Порядок № 383), .

ОСОБА_2 № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог п. “б” ст. 13 Закону № 1788-XII право на пенсійне забезпечення мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Судом дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Як вже зазначалося, відповідач рішенням № 202 відмовив позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв’язку з тим, що згідно з наданими позивачем документами стаж роботи позивача за списком № 2 становить лише 5 років 0 місяців 22 дні, що недостатньо для призначення пенсії на пільгових умовах.

При вирішенні правомірності таких дій відповідача, судом враховано таке.

Згідно з вимогами п. 2 прикінцевих положень Закону № 1788-XII пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Тобто, необхідними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професій (посад) та виробництва в конкретному списку, а також підтвердження відповідних умов праці за результатами атестації робочих місць.

Відповідно до вимог п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. N 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України (далі – Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 р.

Наведене свідчить, що до 21 серпня 1992 р. чинним законодавством не було передбачено обов’язку проведення атестації робочих місць.

Крім того, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах у період роботи особи до 1 січня 1992 р. застосовуються списки № 1 та № 2 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 28 серпня 1956 р. №1173.

Списки № 1 та № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць у період з 20 серпня 1992 р., затверджено постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 р. № 162 та від 16 січня 2003 р. № 36.

Відповідно до вимог ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Національному класифікаторі України ДК 003:2010 “Класифікатор професій”, затвердженому наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 р. № 327.

Як убачається з вимог п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 р. № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Згідно з вимогами п. 2.4 Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо його роботи у вищевказані періоди на вищезазначених підприємствах, а також відомості про атестацію робочих місць. Записи про вказані позивачем періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Згідно із записами в трудовій книжці позивача серії БТ-1 № 5327885, останній розпочав свою трудову діяльність з 10 червня 1980 р. У період з 10 квітня 1985 р. по 4 травня 1987 р. працював у колгоспі ім.. Калініна на посаді електрозварника (а.с. 9-10), а з 13 травня 1987 р. по 4 жовтня 2000 р. працював електрозварником спочатку 4, а з 16 лютого 1989 р. - 5 розряду у Тетіївській міжгосподарській пересувній механізованій колоні (а.с. 11).

Указану посаду електрозварювальника віднесено до списку № 2, затвердженого постановою № 1173 (розділ ХХІХ).

Зазначена професія також передбачена в постанові Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 “Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах”.

До того ж за місцем роботи позивача, а саме, на товаристві з обмеженою відповідальністю "Сантехнік - ЛТД і К" було проведено атестацію за наказом від 31 липня 2000 р. № 15, відповідно до якої професії “електрозварювальник ручного зварювання" у списку № 2 позначена кодом 23200000-19906, дає право працівникам на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до вимог п. “б” ст. 13 Закону № 1788-XII (а.с. 30-34).

У п. 1 Порядку № 637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Вимогами п. 10 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637.

Відповідно до вимог п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Ураховуючи, що посада “електрозварник” передбачена Списком №2 1956 року, а до 21 серпня 1992 р. не передбачалося обов’язку проведення атестації робочого місця, суд дійшов висновку про можливість врахування періоду роботи позивача з 10 квітня 1985 р. по 4 травня 1987 р. та з 13 травня 1987 р. по 20 серпня 1992 р. до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. При цьому суд визнає, що відповідачем ці періоди на підставі наданих позивачем документів не було враховано протиправно.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 2 травня 2018 р. у справі № 352/1426/16-а.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Водночас, згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 11 грудня 2017 р. № 135, виданої ТОВ “Виробничо-Будівельна Компанія “Полібуд”, позивач у період з 20 листопада 2012 р. по 11 грудня 2017 р. працював у названому товаристві на посаді електрозварника ручного зварювання, що передбачена Списком № 2, розділ ХХХІІІ, код КП 7212.1, підстава Постанова КМУ № 461 від 24 червня 2016 р. (а.с. 20). Указану довідку видано на підставі наказу від 7 серпня 2017 р. № 144.

Судом встановлено, що дійсно 7 серпня 2017 р. ТОВ “Виробничо-Будівельна Компанія “Полібуд” видано наказ № 144-оп “Про затвердження переліку робочих місць, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації за результатами атестації робочих місць” і посада позивача є у цьому списку.

Наведене свідчить, що саме із 7 серпня 2017 р. і до часу звернення до суду з цим адміністративним позовом позивач працював на посаді, яка була атестована в установленому законом порядку та відповідно передбачає виникнення у позивача права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, а отже, має бути включена до пільгового стажу.

Водночас, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що на тексті вказаної довідки відсутній штамп підприємства, як на підставу визнання її недійсною, оскільки вона містить дату, вихідний номер та підписи уповноважених осіб. При цьому певні недоліки в оформленні документа не можуть бути підставою для визнання довідки недійсною.

З урахуванням наведеного суд визнає, що відповідачем вказаний період на підставі наданих позивачем документів не було враховано протиправно.

Отже, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. “б” ст. 13 Закону №1788-XII є протиправними.

Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах від 13 червня 2018 р. № 202, то вони, з урахуванням встановлення протиправності дій відповідача щодо врахування певних періодів при обчисленні стажу, що надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, також є обґрунтованими і підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 9 січня 2018 р., зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи: з 10 квітня 1985 р. по 4 травня 1987 р. у колгоспі ім.. Калініна на посаді електрозварника, з 13 травня 1987 р. по 4 жовтня 2000 р. електрозварником спочатку 4, а потім 5 розряду у Тетіївській міжгосподарській пересувній механізованій колоні, з 27 травня 2002 р. по 1 вересня 2008 р. електромонтером у ВАТ “Київобленерго”, з 2 листопада 2009 р. і по дату звернення до суду на посаді електрозварника ручного зварювання у ТОВ “Виробничо-будівельна компанія “Полібуд”, судом встановлено таке.

Відповідно до практики Європейського суду в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Згідно з вимогами ст. 58 Закону № 1058 Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним питанням є призначення пенсії на пільгових умовах за віком.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов’язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень ст.ст. 9, 245 КАС України, зокрема, вважає за необхідне обрати інший спосіб захисту, який необхідний для відновлення порушеного права, а саме: зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням зазначених висновків суду.

При цьому, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список № 2) є передчасними та задоволенню не підлягають.

Вимогами ст. 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем в частині позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, чого і не було ним зроблено.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1409 грн 60 коп., враховуючи часткове задоволення позову суд вважає, що позивачу підлягає поверненню судові витрати в сумі 1057 грн 20 коп. (1408 грн 60 коп. - 352 грн 40 коп.).

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до вимог ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р. № 1788-XII.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах від 13 червня 2016 р. № 202.

Зобов’язати Сквирське об’єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 листопада 2017 р. про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1057 (одна тисяча п'ятдесят сім) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1, адреса: вул. Лугова, 22, м. Тетіїв, Київської області, 09831, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1.

Відповідач – Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, адреса: вул. Богачевського, 18, м. Сквира, Київська область, 09001, код ЄДРПОУ - 41249465.

Суддя Журавель В.О.

Дата складення повного рішення суду 22 жовтня 2018 року.