Рішення № 77273442, 22.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 жовтня 2018 року (о 17 год. 00 хв.)Справа № 0840/3415/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Аксьонова С.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (70300, Запорізька область, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13, код ЄДРПОУ 03748986) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2018 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі – позивач або ТОВ «Прогрес») до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу №058156 від 17.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Прогрес» є власником зазначеного у акті транспортного засобу, але не є перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», який використовує у своїй господарській діяльності даний автомобіль, тобто не є суб’єктом господарювання, який здійснює комерційну діяльність у сфері автомобільного транспорту. Зокрема зазначає, що 31.05.2018 ОСОБА_1, який працює водієм у ТОВ «Прогрес» виконував робоче завдання, пов’язане з доставкою з м. Маріуполя шлаку для внутрішніх потреб підприємства. Відповідно до цього завдання останньому виписаний дорожній лист, в якому були зазначені всі необхідні дані, у т.ч. час роботи. Позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв всупереч вимогам ст. 48,60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. З урахуванням вищезазначеного просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 27.08.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 01.10.2018. Відповідачам запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

14.09.2018 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 28751), в якому зазначає, що, Наказом №385 від 24.06.2010 Міністерства транспорту та зв'язку України було затверджено «Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», згідно з п.3.3 якої водій транспортного засобу, обладнаного тахографом має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Виходячи із вищенаведеного, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки 31.05.2018 транспортного засобу позивача, встановлено, що позивачем здійснювалось надання послуг з перевезення вантажів на підставі ТТН від 31.05.2018, а тому у водія повинен бути протокол про перевірку та адаптацію тахографа. На виконання Порядку № 1567 на адресу позивача направлено запрошення на розгляд справи та копію акта від 31.05.2018 № 042646, яке отримано позивачем 11.07.2018. Проте, до моменту розгляду справи тобто до 17.07.2018 позивачем протокол про перевірку та адаптацію тахографа не надано, у зв’язку із чим відповідачем правомірно винесено оскаржувану постанову. З огляду на таке, просить у позові відмовити.

24.09.2018 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 30014), в якій позивач зазначає, що посилання відповідача на ТТН б/н від 31.05.2018, в якій зазначено перевізником – ООО «Прогрес» не є беззаперечним доказом того, що позивач надав послуги з перевезення вантажу сторонній організації чи підприємству. ТТН була заповнена власником товару - вантажоодержувачем ТОВ «Юмджи Ресурс», товар якого знаходився на складі, який належить вантажовідправнику – ПАТ «МК «Азовсталь». Таким чином, помилковим є твердження відповідача, що позивач надав послуги з перевезення вантажів сторонньому підприємству.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

За змістом складеного 31.05.2018 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №042646, під час здійснення перевірки транспортного засобу марки IVECO BODEX, держаний номер НОМЕР_1, який згідно з Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХМ 174765 СХТ 911715 належить ТОВ «Прогрес», встановлено, що у водія ОСОБА_1 відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу АР 4633 ЕА, що є порушенням ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та за що передбачена відповідальність згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.6).

На підставі вказаного Акту № 042646 від 31.05.2018, відповідачем винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №058156 від 17.07.2018, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн. за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (а.с.7).

У наданій водієм ОСОБА_1 товарно-транспортній б/н від 31.05.2018 у графі «Автомобільний перевізник» зазначено – ТОВ «Прогрес», у графі «Замовник» вказано – ТОВ «Прогрес», у графі «Вантажовідправник» - «ПрАТ «МК «Азовсталь», у графі «Вантажоодержувач» - ТОВ «Юмджи Ресурс» (а.с.37).

Не погоджуючись із постановою № 058156 від 17.07.2018 позивач звернувся до суду із позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Відтак, управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області як територіальний орган Укртрансбезпеки має повноваження щодо здійснення перевірок додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, перевірку документів на здійснення перевезень.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті» встановлено, що правонаступником майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Державна служба з безпеки на транспорті та утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема, управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області.

З огляду на викладене, управління Укртрансбезпеки в Запорізькій області під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, якому надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п.4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.14 зазначеного Порядку рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (ч.1 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Згідно з ч.2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як зазначено у п.1 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», який є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 за №207, для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; - товарно-транспортна накладна; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Згідно з п.1.4 Розділу І «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», затвердженої 24.06.2010 Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі – «Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті»), у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні: перевізники - суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом.

У п.3.3 Розділу ІІІ «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті» зазначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; (…).

Як зазначено у п.3.5 Розділу ІІІ «Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті», перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно з п.1.3 «Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», затвердженого 07.06.2010 наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106 (далі – «Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»), вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Відповідно до п.1.5 «Положення про робочий час і відпочинку водіїв колісних транспортних засобів» у цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Суд погоджується з думкою відповідача про те, що ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Таким чином, відповідачем доведено здійснення саме ТОВ «Прогрес» перевезень вантажу з порушенням вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», як то зазначено у Постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу №058156 від 17.07.2018.

Товарно – транспортна накладна б/н від 31.05.2018, за якою здійснювалось вантажне перевезення водієм ОСОБА_1 свідчить, що перевізником був саме позивач (а.с.37).

Звідси, ТОВ «Прогрес» повинно нести відповідальність за порушення вимог ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» за Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №058156 від 17.07.2018.

Разом з цим, в обґрунтування протиправності спірної постанови позивач посилається на той факт, що він не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», який використовує у своїй господарській діяльності даний автомобіль, тобто не є суб’єктом господарювання, який здійснює комерційну діяльність у сфері автомобільного транспорту, у зв'язку з чим адміністративно-господарські санкції застосовані до нього протиправно.

Натомість позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження факту того, що він не є автомобільним перевізником у випадку, зазначеному у акті перевірки.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки такі витрати відповідачем не підтверджені, вони на позивача не покладаються.

Окрім того, згідно ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (70300, Запорізька область, смт. Розівка, вул. Визволителів, буд. 13, код ЄДРПОУ 03748986) до Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом тридцяти днів, з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.10.2018.

Суддя Ю.В. Калашник