Рішення № 77273396, 03.10.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року (о 18 год. 15 хв.)Справа № 0840/2676/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: 70500, Запорізька область, м. Оріхів, вул. Першотравнева, буд. 14/1)

до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (місце знаходження: 69002, м. Запоріжжя, вул. Гоголя, буд. 105-А, код ЄДРПОУ 40311343)

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області (далі – ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача:

№ 000022 від 18.06.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 1 700,00 грн. на позивача;

№ 000023 від 18.06.2018 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 2 533,00 грн. на позивача.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Закону України «Про рекламу» та зазначає, що позивач жодної рекламної продукції не має та не використовує, а тому відповідачем протиправно притягнуто його до відповідальності за порушення законодавства про рекламу. Вказує, що зі спірних рішень неможливо встановити, за яке порушення позивача притягнуто до відповідальності, мотивом накладення штрафів у спірних рішеннях є порушення ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу». Пояснює суду, що ні протоколів про виявлення порушень, ні повідомлення про місце, дату і час засідання комісії позивачу не надавалось, через що засідання комісії проходило без участі позивача чи його представника, чим порушено його право на захист, до того ж, позивача не було попереджено про відповідальність за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження, однак порушення жодного разу відповідачем не було зафіксовано відповідними протоколами, та не прийнято відповідного рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, як це передбачено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693. Ураховуючи викладене, вважає, що постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною і просить суд скасувати її.

Ухвалою судді від 09.07.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 25 липня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідно до ухвали суду від 25.07.2018 вирішено продовжити строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання по справі відкласти на 11 вересня 2018 року.

30 липня 2018 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (№ 23646), у якому, зокрема, зазначає, що письмовими доказами підтверджується, що ГУ Держпродспоживслужби у Запорізькій області дотримано вимог Закону України «Про рекламу» та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693. Крім того, обставини справи спростовують твердження позивача про не прийняття Головним управлінням рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. Вказує, що на розгляд справи про порушення законодавства України про рекламу ФОП ОСОБА_3 не з’явився, документів на вимогу відповідача щодо вартості розповсюдження реклами, дозволів на розміщення зовнішньої реклами не надав. Звертає увагу суду, що права рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами під час розгляду питання про порушення Закону України «Про рекламу», зазначені у ч. 3 ст. 26 цього Закону, якими позивач не скористався у зв’язку з фактичною відмовою від отримання надісланих відповідачем вимоги та повторної вимоги на поштовому відділення, про що на конвертах відділенням пошти зроблені відмітки «за закінченням терміну зберігання». Враховуючи вищевикладене, Головне управління вважає, що спірні рішення від 18.06.2018 №000022 та №000023 прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

10 серпня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №25066), у якій додатково зазначає, що протокол було складено з порушенням процедури, належних доказів вручення вимоги та протоколу позивачу до відзиву не додано, а на копії квитанції, яку додано в якості доказу відправлення Вимоги №11-05-16/2131 від 11.04.2018 в графі «Куди» зазначено «70201 Гуляйполе», а на доданому конверті взагалі закрита адреса отримувача поштового відправлення, отже, на його думку, позивач не був належним чином повідомлений про час і місце складання протоколу та винесення відносно нього рішень про накладення штрафів. Посилається також на приписи п. 2, 8, 9, 10, 11, 12 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693, та зауважує, що протокол про порушення законодавства про рекламу відповідачем у його присутності не складався та його копія йому не надавалась, до того ж, не було попереджено про відповідальність за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами, її виготовлення та/або розповсюдження, однак порушення жодного разу відповідачем не було зафіксоване відповідними протоколами та не прийнято відповідного рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, як це передбачено Порядком. До того ж, торгівельне обладнання, в якому виявлено рекламну продукцію, що порушує законодавство, не належить позивачу, а є власністю ТОВ «Запорізька пивна компанія!, в підтвердження чого надаються копії договорів поставки з додатками.

11 вересня 2018 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначене судове засідання на 03 жовтня 2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив. Просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, із підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення (скорочене рішення) та оголошено про час виготовлення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 17.01.2011, місце проживання: 70500, Запорізька област, м. Оріхів, вул. Першотравнева, буд. 14/1, про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

27.07.2011 між позивачем як Покупцем та ТОВ «Запорізька пивна компанія» як Постачальником укладено договір поставки продукції № ЗПК-ОФ-0806, відповідно до п.п.1.1 якого постачальник зобов’язаний поставляти продукцію Покупцю згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов’язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного Договору та повертати зворотню тару в строк та на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, до договору купівлі-продажу продукції від 27.07.2011 №ЗПК сторонами укладено також додаткові угоди від 23.10.2012, 08.10.2013, 19.04.2016, 27.07.2011

Сторонами договору підписано акт приймання-передачі обладнання до договору поставки, зокрема, Холодильника Інтер-55ОТ «Оболонь» ANT для розміщення у торгівельній точці за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, 7 (п. 5 Акту).

10 квітня 2018 року посадовою особою ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області складено протокол про порушення законодавства про рекламу № 000020, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 в порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» на торгівельному обладнанні (розміщеному назовні кіоску) засобом зовнішньої реклами розміщена реклама алкогольних напоїв (до протоколу додано фото засобу зовнішньої реклами алкогольних напоїв на 2 аркушах).

У зв’язку з викладеним, 10 квітня 2018 року начальником Головного управління прийнято рішення № 000016 про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу відносно розповсюджувача реклами ФОП ОСОБА_3 у відповідності до вимог п. 11 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.

Вимогою від 11.04.2018 №11-05-16/2131 суб’єкту господарювання запропоновано надати перелік документів, що необхідні для провадження у справі про порушення законодавства про рекламу та позивача або уповноваженого представника з’явитись до 14.05.2018. Крім того, повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбудеться 18.05.2018 о 10 год. 00 хв.

Вказані документи було направлено 11.04.2018 на адресу позивача поштою, проте кореспонденція повернулась 14.05.2018 без вручення адресату із відміткою відділення поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить роздруківка з офіційного сайту «Укрпошти» щодо поштового відправлення 6900207766065.

Повторною вимогою від 15.05.2018 № 11-05-16/2923 позивачу запропоновано надати до Головного управління інформацію відповідно до вимог ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу» до 15.06.2018 та повідомлено, що розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відбудеться 18.06.2018 об 11 год. 00 хв. у приміщенні Управління.

Вимога направлена 16.05.2018 на адресу позивача поштою, проте кореспонденція знов повернулась 18.06.2018 без вручення адресату із відміткою відділення поштового зв’язку «за закінченням терміну зберігання», про що свідчить роздруківка з офіційного сайту «Укрпошти» щодо поштового відправлення 6900207591214.

18.06.2018 відбулось засідання стосовно розгляду справи про порушення законодавства про рекламу. На засідання комісії позивач або його уповноважений представник не з’явились, позивачем не було надано документів та відомостей, щодо вартості розповсюджуваної реклами, клопотань про відкладення розгляду справи також не надходило.

За результатами засідання складено відповідні протоколи, якими встановлено:

Розповсюдження засобом зовнішньої – реклами алкогольних напоїв, на фасаді магазину за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, 7, вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу»;

Не подання на вимогу ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області від 15.05.2018 №11-05-16/2923 документів щодо вартості розповсюдження реклами, яка розповсюджується на фасаді магазину за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, 7, за ознаками порушення вимог ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу», чим порушено вимоги ч. 2 ст. 26 Закону України «Про рекламу».

Розповсюджувач реклами ФОП ОСОБА_3 до відповідальності за аналогічні порушення законодавства про рекламу Управління протягом року не притягувався.

За результатами розгляду матеріалів про порушення законодавства про рекламу, ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області прийнято рішення від 18.06.2018 №000023 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу у відповідності до вимог ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу» накладено на ФОП ОСОБА_3 штраф у розмірі 2 533,00 грн.

Крім того, 18.06.2018 рішенням № 000022 начальника ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області, на підставі матеріалів справи та протоколу засідання комісії з розгляду справ про порушення законодавства про рекламу від 18.06.2018, встановлено порушення вимог ч. 6 ст.27 Закону України «Про рекламу» за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами накласти на суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_3 накладений штраф у розмірі 1700,00 грн.

Рішення № 000022 від 18.06.2018 та № 000023 від 18.06.2018 отримано позивачем 22.06.2018, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту Укрпошти.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірні відносини врегульовані нормами Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон №270), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693), Положенням про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року №667 (далі Положення №667), в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

За приписами пункту 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Відповідно до п. 1 Положення №667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері,

За пп. 9 п.4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за дотриманням законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, приймає рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15.02.2016 № 45, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2016 року за № 365/28495, Головне управління Держпродспоживслужби в області, в місті Києві (далі - Головне управління Держпродспоживслужби) є територіальним органом Держпродспоживслужби вищого рівня та їй підпорядковане.

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону №270 контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами.

За приписами ч.2 ст.26 Закону №270 на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.

Крім того, відповідний орган державної влади має право: вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства; вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень; приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження; приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.

У відповідності до ч. 3 ст. 26 Закону №270 рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні державного органу під час розгляду питання про порушення ними цього Закону;

подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення державного органу, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного державного органу та його посадових осіб до суду.

Відповідно до п. 1 Порядку №693 цей Порядок регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав).

За приписами п.9 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів.

Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк (п. 10 Порядку №693).

За наявності ознак порушення законодавства про рекламу приймається рішення про початок розгляду справи (п. 11 Порядку № 693).

Відповідно до п.12 Порядку №693 справа розглядається у місячний строк з дня прийняття рішення про початок її розгляду. До строку розгляду справи не зараховується час на отримання необхідних доказів і проведення експертизи. Строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держспоживінспекції, його заступниками, начальниками територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступниками не більше ніж на три місяці.

Посадові особи Держспоживінспекції та її територіальних органів, які розглядають справу: перевіряють відповідність реклами вимогам законодавства до змісту та достовірності реклами, порядку її виготовлення і розповсюдження; отримують документи, усні чи письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, що стосується порушень законодавства про рекламу; готують попередні висновки і вносять їх на розгляд Голови Держспоживінспекції, його заступників, начальників територіальних органів Держспоживінспекції, їх заступників (п.13 Порядку №693).

Держспоживінспекція та її територіальні органи повідомляють рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справи не пізніш як за три дні до дати розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день (п.14 Порядку №693).

Справа розглядається за участю представника особи, щодо якої порушено справу. В разі його відсутності справу може бути розглянуто, якщо незважаючи на своєчасне повідомлення про місце і час розгляду справи не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення розгляду справи (п.16 Порядку №693).

За результатами розгляду справи приймається рішення, що оформляється у двох примірниках, один з яких залишається у Держспоживінспекції або її територіальному органі, другий - у 10-денний строк надсилається особі, стосовно якої було прийнято рішення, або видається її представникові під розписку (п.18 Порядку №693).

На підставі викладених фактичних обставин справи та відповідних доказів, суд дійшов висновку, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу та провадженні у справі за ознаками порушення законодавства про рекламу відносно позивача ГУ Держпродспоживслужби в Запорізькій області діяло в межах повноважень та у відповідності з порядком, визначеним наведеними нормами законодавства.

Щодо суті виявленого порушення законодавства про рекламу суд виходив з наступного.

З фотографій, зроблених під час здійснення відповідачем контролю та складення протоколу про порушення законодавства про рекламу ФОП ОСОБА_3, встановлено, що на торгівельному обладнанні біля кіоску за адресою: Запорізька область, Оріхівський район, с. Преображенка, вул. Преображенська, 7, у якому здійснює свою господарську діяльність позивач, наявне зображення пляшки пива «Оболонь Світле» на напис «Пиво твоєї Батьківщини».

Згідно з статті 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 485/95-ВР (далі Закон №485):

алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206, 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД;

пиво - насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відсотка об'ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203;

пиво безалкогольне - насичений діоксидом вуглецю пінистий напій, одержаний під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами з об'ємною часткою спирту не більш як 0,5 відсотка, отриманий шляхом діалізу або переривання головного бродіння, або виготовлення пивного сусла зі зниженою часткою сухих речовин у початковому суслі, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2202;

таким чином, законодавцем розмежовано поняття «пиво» та «безалкогольне пиво».

Виходячи зі змісту понять «алкогольні напої» та «пиво», зокрема, вміст спирту етилового у пиві понад 0,5 % об’ємних одиниць, пиво відноситься до алкогольних напоїв.

За приписами абз.8 ч.2 ст. 22 Закону №270 реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється засобами зовнішньої реклами.

Згідно з ст. 1 Закону №270 зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Суд зазначає, що зображення пляшки пива «Оболонь Світле» на зовнішній поверхні торгівельного обладнання є зовнішньою рекламою в розумінні статті 1 Закону №270.

Крім того, виходячи з поняття «реклама», закріпленого у статті 1 Закону України «Про рекламу» (інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару), Держпродспоживслужба та її територіальні органи здійснюють контроль за розповсюдженням інформації (реклами), а не перевіряють власників торгівельного обладнання, на якому виявлено рекламну продукцію. У даному випадку, розповсюджувачем реклами у розумінні Закону №270 є саме позивач.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону №270 особи, винні у порушенні законодавства про рекламу, несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до закону.

За приписами п.3 ч.2 ст.27 Закону №270 відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Таким чином, після отримання торгівельного обладнання відповідальність за розміщену на ньому рекламу несе позивач, як розповсюджувач реклами в розумінні Закону №270, який прийняв обладнання у користування і не привів його стан у відповідність з вимогами Закону №270.

Щодо застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафів за порушення законодавства про рекламу на підставі ч. 6 та 7 ст. 27 Закону №270 суд зазначає наступне.

Згідно абз.4 ч.4 ст.27 Закону №270 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, за поданням державних органів, зазначених у статті 26 цього Закону, або самостійно у випадках, передбачених цією статтею, крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які регулюються законодавством з питань авторського права та суміжних прав, накладають штрафи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, на: розповсюджувачів реклами за вчинення дій, передбачених пунктом 3 частини другої цієї статті, - у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами.

За приписами ч.5 ст.27 Закону №270 вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

За неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.6 ст.27 Закону №270).

У разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.7 ст.270 Закону №270).

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем направлялася ФОП ОСОБА_3 вимога від 11.04.2018 № 11-05-16/2131 та повторна вимога від 15.05.2018 №1105-16/2923 в порядку ч.2 ст. 26 Закону №270, якою вимагалося надати, зокрема, документи щодо вартості розповсюдженої реклами .

Оскільки зазначені документи позивачем не було надано, суд погоджує з доводами відповідача щодо правомірності накладення на ФОП ОСОБА_3 штрафу на підставі ч. 6, 7 ст. 27 Закону №270 в межах розмірів, визначених цими нормами Закону, - за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та у разі неможливості встановити вартість реклами за вчинення дій, визначених п.3 ч. 2 ст. 27 Закону №270 порушення встановленого законодавством порядку розміщення реклами (зовнішня реклама алкогольних напоїв).

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність спірного рішення відповідача № 000022 від 18.06.2018 про накладення на позивача штрафу в сумі 1700,00 грн. та № 000023 від 18.06.2018 про накладення штрафу в сумі 2 533,00 грн. за неподання інформації щодо вартості розповсюдженої реклами у зв’язку з неможливістю встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», внаслідок чого позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішень, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування рішень відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 16.10.2018.

Суддя І.В. Батрак