Рішення № 77273366, 19.09.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 вересня 2018 року 13 год. 20 хв.Справа № 0840/3273/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (72101, Запорізька область, м. Приморськ, Мелітопольське шосеАДРЕСА_1) до Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, 98) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, що оформлене листом від 20.07.2018 за №5026/04 щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII;

зобов’язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років з дня звернення, тобто з 11.07.2018, відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв’язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, виходячи із місячного заробітку за відповідною посадою, з якої призначено пенсію.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», викладеної листі № 5026/04 від 20.07.2018, оскільки станом на 10.07.2018 вона мала достатньо стажу роботи на прокурорських посадах, а саме: 19 років 11 місяців 21 день, є відповідні записи у трудовій книжці та відповідно до довідки ОК-5. На переконання позивача, відповідач повинен був зарахувати час роботи на прокурорських посадах, зокрема, помічника прокурора, старшого помічника прокурора, половину строку у вищому юридичному навчальному закладі до вислуги, однак протиправно відмовив у цьому. Ураховуючи викладене, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, 10.09.2018 через канцелярію суду надав відзив на адміністративний позов (вх. № 20635), у якому зазначив, що на день звернення позивача до відповідача з заявою про призначенням пенсії стаж позивача на посаді прокурорів не достатній для призначення пенсії на підставі ст. 86 Закону України «Про прокуратуру». За таких обставин, оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії № 5026/04 від 20.07.2018, на переконання представника відповідача, є правомірним, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалою суду від 15.08.2018 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №0840/3273/18 за позовом ОСОБА_1 до Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії. Призначено судове засідання на 10 вересня 2018 року.

10.09.2018 перенесено розгляд справи № 0840/3273/18 на 19.09.2018 у зв‘язку з перебуванням судді Лазаренка М.С. у щорічній відпустці.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

З 01.09.1991 по 30.06.1996 позивач навчалась у Запорізькому державному університеті на юридичному факультеті.

20.07.1998 позивач була прийнята на роботу в органи прокуратури стажистом на вакантну посаду помічника прокурора Бердянського району тимчасово на період відпустки по вагітності і пологах іншого працівника.

21.05.1999 призначена на посаду помічника прокурора Бердянського району на період відпустки по вагітності і пологах іншого працівника.

06.09.2000 звільнена з органів прокуратури Запорізької області у зв’язку з виходом з відпустки по догляду за дитиною.

04.05.2001 прийнята на роботу та призначена на посаду помічника прокурора м. Бердянська.

14.03.2003 призначена на посаду старшого помічника прокурора м. Бердянська.

30.01.2007 призначена Бердянським міжрайонним прокурором

31.01.2012 призначена Бердянським міжрайонним природоохоронним прокурором

31.08.2012 призначена Бердянським міжрайонним прокурором з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері.

14.01.2015 звільнена із займаної посади у порядку переведення за її згодою на іншу роботу в органи прокуратури Запорізької області.

16.01.2015 призначена на посаду заступника Бердянського міжрайонного прокурора.

15.12.2015 призначена на посаду заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури.

11.07.2018 позивач звернулась до відповідача з заявою та документами, необхідними для призначення пенсії за вислугу років, у відповідності до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» у зв’язку з наявністю на день звернення 23 років 6 місяців 9 днів вислуги років, у тому числі на посадах слідчих прокуратури та прокурорів більше 13 років 6 місяців, а саме 19 років 11 місяців 21 день.

20.07.2018 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача було відмовлено в призначенні пенсії № 5026/06. Вказане рішення обґрунтоване тим, що стаж роботи позивача на посадах прокурорів складає 11 років 5 місяців 11 днів. Враховано стаж роботи на посадах Бердянського міжрайонного природоохоронного прокурора, Бердянського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, Заступника Бердянського міжрайонного прокурора та заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури. З огляду на таке, у позивача недостатньо стажу роботи на посадах прокурорів, а тому відсутні підстави для призначення пенсії на час звернення із заявою від 11.07.2018.

Не погоджуючись із відмовою відповідача в призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про прокуратуру”, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Оцінюючи правомірність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії, викладеної листом № 5026/04 від 20.07.2018, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

14.10.2014 Верховною Радою України було ухвалено новий Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», яким істотно змінені умови пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Так, за приписами ч. 1 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру” прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: по 30 вересня 2011 року – 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року – 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року – 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року – 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року – 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року – 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року – 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року – 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року – 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року – 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців; з 1 жовтня 2020 року і пізніше – 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Частиною 6 ст. 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру” регламентовано, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується:

час роботи на прокурорських посадах, зазначених у ст. 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою;

у науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури – відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання;

на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Національній академії прокуратури України;

на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури – відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури;

військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання;

відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Таким чином, до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії позивачу зараховується як час роботи на посадах помічника прокурора і старшого помічника прокурора, так і половина строку навчання у вищому навчальному закладі на юридичному факультеті.

Судом встановлено, що відповідачем до стажу роботи позивача на посадах прокурорів включено лише періоди роботи на посадах Бердянського міжрайонного природоохоронного прокурора, Бердянського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, заступника Бердянського міжрайонного прокурора та заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури, зокрема з 30.01.2007 по 14.01.2015 та з 16.01.2015 по 10.07.2018.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач з 01.09.1991 по 30.06.1996 навчалась у Запорізькому державному університеті на юридичному факультеті.

20.07.1998 позивач була прийнята на роботу в органи прокуратури стажистом на вакантну посаду помічника прокурора Бердянського району тимчасово на період відпустки по вагітності і пологах іншого працівника. 21.05.1999 призначена на посаду помічника прокурора Бердянського району на період відпустки по вагітності і пологах іншого працівника. 06.09.2000 звільнена з органів прокуратури Запорізької області у зв’язку з виходом з відпустки по догляду за дитиною. 04.05.2001 прийнята на роботу та призначена на посаду помічника прокурора м. Бердянська. 14.03.2003 призначена на посаду старшого помічника прокурора м. Бердянська.

Отже, якщо виходити із правил обчислення вислуги років, визначених положеннями Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII “Про прокуратуру”, позивач на момент звернення з відповідною заявою до відповідача мала достатню кількість стажу роботи на прокурорських посадах для призначення пенсії за вислугою років.

Крім того, вказані обставини підтверджуються довідкою Прокуратури Запорізької області від 10.07.2018 № 11-747вих.-18, з якої вбачається, що стаж роботи ОСОБА_1 складає 23 роки 6 місяців 9 днів, з яких 19 років 11 місяців 21 день на прокурорських посадах.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України України гарантується.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституції України (ст. 64).

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою він відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме – у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99у справах щодо права на пільги від 20 березня 2002 року № 5-оп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсій і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (рішення № 5-рп/2002).

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що оскільки на час звернення позивача за призначенням пенсії за вислугою років, ОСОБА_1 має достатню вислугу років, що передбачена статтею 86 Закону України “Про прокуратуру” № 1697-VIII від 14.10.2014, то відповідно, відмова органу Пенсійного фонду у призначенні пенсії вислугу років є протиправною.

Суд вважає, що для ефективного захисту прав позивача від порушень з боку відповідача слід скасувати рішення Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 20.07.2018 за № 5026/04 щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VІІ та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років з дня звернення, тобто з 11.07.2018, відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 60% середньомісячного заробітку за відповідною посадою.

Проте, суд не погоджується з вимогами позивача про зобов'язання Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв’язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, з тих підстав, що на даний час пенсію за вислугою років ще не призначено, а тому такі вимоги, на думку суду, є передчасними.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (72101, Запорізька область, м. Приморськ, Мелітопольське шосеАДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ) до Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72102, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Калинова, 98, код ЄДРПОУ 41250083) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що оформлене листом від 20.07.2018 за №5026/04 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII.

Зобов'язати Приморське об’єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з дня звернення, тобто з 11.07.2018, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII у розмірі 60% від середньомісячного заробітку, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цього рішення.

В частині позовних вимог про зобов’язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугою років без обмеження граничного розміру, з наступним проведенням перерахунку пенсії у зв’язку із підвищенням заробітної плати працівникам органів прокуратури, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Приморського об’єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24.09.2018.

Суддя М.С. Лазаренко