Рішення № 77273306, 18.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 0740/849/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2;

відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, представник - ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій по перерахунку пенсії за вислугу року починаючи з 01.03.2018 року в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення та виплати перерахованої пенсії не в повному обсязі, зобов'язання здійснити з 01.03.2018 року перерахунок призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років з урахуванням 77% розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, визначених довідкою Адміністрації ДПС України починаючи 01.03.2018 року 100% суми перерахованої пенсії без обмежень, встановлених п. 2 постанови КМ України від 21.02.2018 року за №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб", встановити місячний строк з моменту набрання рішенням суду законної сили для виконання рішення суду та подачі звіту про таке виконання.

28.09.2018 року позивач надіслав до суду заяву згідно якої уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати протиправними дії відповідача по перерахунку пенсії за вислугу років починаючи з 01.01.2018 року в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення та виплати перерахованої пенсії не в повному обсязі, зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років з урахуванням 77% розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, визначених довідкою Адміністрації ДПС України про розмір грошового забезпечення від 31.03.2018 року №11/3668 та виплатити починаючи 01.01.2018 року 100% суми перерахованої пенсії без обмежень, встановлених п. 2 постанови КМ України від 21.02.2018 року за №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб".

В судовому засіданні позивач підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи тим, що з 09.01.2001 р. він перебував на обліку у позивача та отримував пенсію за вислугу років (29 років) згідно ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон України №2262-XII) виходячи з розрахунку 77% грошового забезпечення. Однак, 01.01.2018 р. відповідачем було здійснено перерахунок призначеної позивачеві пенсії із розрахунку 70 % розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, визначених довідкою Адміністрації ДПС України про розмір грошового забезпечення від 31.03.2018 р. № 11/3668. Однак, позивач наголошував, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. за № 704 та від 21.02.2018 р. за № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового утримання станом на 01.03.2018 р., але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві. Також, позивач зазначав, що відмова у виплаті 100 % розміру перерахованої пенсії є незаконною та порушує права позивача. Враховуючи вище викладене позивач просив задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення уточненого позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, мотивуючи тим, що 09.01.2001 р. позивачеві було призначено пенсію за вислугу років, обчислену у розмірі 77 % сум грошового забезпечення виходячи із законодавчо встановлених розмірів пенсій та максимально дозволеного розміру згідно ст. 1 Закону України № 2262-ХІІ (у редакції від 19.10.1999 року). Такий розрахований розмір пенсії, зокрема 77% не перевищував на той момент встановленого максимально дозволеного розміру пенсії 85%. В подальшому відповідачем здійснювались перерахунки пенсії позивача із застосуванням граничного розміру чинного на час проведення перерахунку. Так, у відповідності до внесених в ч. 2 ст. 13 Закону України №2262-ХІІ змін, згідно Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-УІ "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформуванні пенсійної системи" та Закону України від 27.03.2014 р. № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" було встановлено максимальний розмір пенсії за вислугу років на рівні 80% та 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 13 Закону України №2262-ХІІ передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення ( ст. 43 ), а особам , які під час проходженні служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії « 1» - 100 %, до категорії « 2» - 95 %. Так, постановою Кабінету Міністрів України за №103 від 21.02.2018 року "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова №103), визначено порядок перерахунку і виплати пенсій, що призначені згідно із Законом України №2262-ХІІ. При цьому, представник відповідача вказував, що до моменту перерахунку пенсії, яка вираховувалася із 77% грошового забезпечення, розмір пенсії складав 3447,15 грн., а після проведеного перерахунку відповідно до Постанови №103 - розмір пенсії позивача вирахованої із 70% грошового забезпечення збільшився і становив 5241,08 грн. Таким чином, представник відповідача наголошував, що позивачеві була вірно обчислено пенсію, зі складових грошового забезпечення за відповідною посадою та на підставі чинного законодавства України, а тому просив відмовити в задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 09.01.2001 р. перебував на обліку у відповідача та отримував пенсію за вислугу років (29 років) згідно ст. 43 Закону України №2262-ХІІ виходячи з розрахунку 77% грошового забезпечення за посадою на день звільнення зі служби в сумі 3447,15 грн., що підтверджується листом відповідача від 16.01.2018 р. №447/М-99-01 (а.с. 10).

01.01.2018 року відповідачем було здійснено перерахунок призначеної позивачеві пенсії із розрахунку 70% розміру окладу за посадою, окладом за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, згідно Довідки Адміністрації ДПС України про розмір грошового забезпечення від 31.03.2018 р. № 11/3668 (а.с. 14), що підтверджується листом відповідача від 11.05.2018 р. №201/М-99-01.

Листом відповідача від 11.05.2018 р. №201/М-99-01 зазначено, що перерахунок пенсії позивача було здійснено на виконання вимог Постанови №103 та розраховано пенсію в сумі 5241,08 грн. (а.с. 11).

25.05.2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити з 01.03.2018 р. перерахунок та виплату 100 % призначеної йому, згідно Закону України №2262-ХІІ, пенсії за вислугу років з урахуванням 77% розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, визначених довідкою Адміністрації ДПС України про розмір грошового забезпечення від 31.03.2018 р. № 11/3668 (а.с. 12).

Листом від 22.06.2018 р. відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії з 01.01.2018 року було здійснено згідно чинної редакції Закону України №2262-ХІІ (а.с. 13).

Закон України №2262-XII визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ст. 63 Закону України №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно пп. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України № 2262-XII (у редакції від 25.03.1996 року, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Частиною 2 статті 13 Закону України № 2262-XII (у редакції від 25.03.1996 року, чинній на час призначення позивачу пенсії) передбачено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII, яким до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» внесені зміни, а саме, цифри « 80» замінено цифрами « 70».

Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України № 2262-XII у редакції Закону від 27.03.2014 №1166-VII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Водночас, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 27.03.2014 №1166-VII передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вище викладені правові норми суд приходить висновку, що при перерахунку пенсії військовослужбовцям, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) було призначено до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 27.03.2014 №1166-VII - має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже, внесені Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України № 2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення - не стосуються перерахунку вже призначених пенсій і мають застосовуватися виключно при призначенні нових пенсій.

Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Також, у рішенні від 09.02.1999 року № 1-рп Конституційний Суд України виклав правовий висновок, відповідно до якого у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).

Таким чином, суд прийшов висновку, що при розрахунку розміру підвищення до пенсії на підставі Постанови № 103 максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці про грошове забезпечення, але виходячи із розміру пенсії у процентах, право на які особа набула на момент виходу на пенсію, і розмір яких (процентів) не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 03.04.2018 р. № 175/1665/17 та від 24.04.2018 р. № 686/12623/17.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, дії відповідача, що виразились у зменшенні розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 77% до 70% відповідних сум грошового забезпечення є протиправними.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатні та належні докази правомірності своїх дій.

Отже, є обґрунтованими та підлягають задоволенню уточнені позовні вимоги позивача, щодо зобов'язати відповідача здійснити з 01.01.2018 року перерахунок призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років з урахуванням 77% розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, визначених довідкою Адміністрації ДПС України про розмір грошового забезпечення від 31.03.2018 року №11/3668.

Щодо позовних вимог про виплату позивачеві починаючи 01.01.2018 року 100% суми перерахованої пенсії без обмежень, встановлених п. 2 постанови КМ України від 21.02.2018 року за №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб", суд зазначає наступне.

Згідно п. 2 Постанови № 103 зазначено, що виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

У відповідності до ст. 55 Стаття 55 Закону України № 2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, п. 2 Постанови №103 встановлено обмеження на виплату пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), перерахованих відповідно до статті 63 Закону України №2262, які не відповідають умовам виплати нарахованих пенсій, не отриманих пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, що передбачені статтею 55 Закону України №2262.

Також, суд зазначає, що стаття 55 Закону №2262 не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України визначати строки виплати пенсії, яка не виплачена з вини органу Пенсійного фонду України.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 р. у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 р. у справі №21-977во10, від 03.12.2010 р. у справі № 21- 44а10). Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004 р. № 7-рп/2004, від 01.12.2004 р. № 20-рп/2004, від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Згідно з частиною третьою статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, при вирішенні питання про визначення строку виплати перерахованої пенсії застосуванню підлягають норми статті 55 Закону України №2262-ХІІ , як закону, який має вищу юридичну силу.

Також, як вбачається зі змісту п.1, п.2 Постанови № 103, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. Крім того, вказаними пунктами постанови Кабінету Міністрів України фактично зменшено розмір доплат до пенсій за результатами перерахунку у 2018 та 2019 роках.

У зв'язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям порядок проведення перерахунку пенсії.

Таким чином, право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 року, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатися та визначається безпосередньо Законом України № 2262-ХІІ та підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", отже відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном", оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, яке до прийняття Постанови № 103 було передбачено Законом України № 2262-ХІІ, а тому невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.

Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26.06.2014 року (за заявою №68385/10 та №71378/10), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.

В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки позивач отримав право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України № 2262-ХІІ у січні 2018 року, а Постанова № 103, яка фактично звужує право позивача на отримання розміру перерахованої пенсії за 2018-2019 роки, без внесення змін до відповідного Закону, прийнята 21 лютого 2018 року та набрала чинності 24.02.2018 року.

Також, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" отримати пенсію у збільшеному розмірі після перерахунку її розміру, отже, обмеження щодо строків та розмірів виплати сум доплати до пенсії за 2018-2019 роки, передбачені Постановою №103, не можуть бути застосовані.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності здійсненого перерахунку пенсії позивача.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 09.08.2018 року (а.с. 4).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись статтями 139, 241, 243, 244, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Уточнений позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 89502, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) - задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) по перерахунку пенсії за вислугу року починаючи з 01.01.2018 року в розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення та виплати перерахованої пенсії не в повному обсязі

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) здійснити з 01.01.2018 року перерахунок призначеної ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 89502, РНОКПП НОМЕР_1) згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії за вислугу років з урахуванням 77% розміру окладу за посадою, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, визначених довідкою Адміністрації ДПС України про розмір грошового забезпечення від 31.03.2018 року №11/3668 та виплатити починаючи 01.01.2018 року 100% суми перерахованої пенсії без обмежень, встановлених п. 2 постанови КМ України від 21.02.2018 року за №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб".

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 89502, РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 704,80 (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяОСОБА_4

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 22.10.2018 року.