Рішення № 77273168, 22.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 р. Справа№0540/7814/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, м. Донецьк, вул. Сомова, 41/4)

до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 26)

про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності відповідача протиправною, що полягає у невиплаті у повному розмірі коштів, які є спадковим майном, зобов’язання відповідача виплатити недоотриману пенсію померлого ОСОБА_2 за період з 1 листопада 2014 року по 31 березня 2016 року, з урахуванням суми, виплаченої відповідно до разового доручення на виплату коштів № 914210192998/11 від 7 травня 2018 року в розмірі 18222 грн. 17 коп.

Ухвалою від 3 вересня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі та постановив про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Ухвалою від 27 вересня 2018 року суд постановив ухвалу, якою розгляд справи призначив на 22 жовтня 2018 року.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 5 березня 2016 року помер ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про смерть, яке видане Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, та відповідно був зроблений відповідний актовий запис №759. Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з недоотриманої пенсії, яка нараховувалася йому до дня смерті і зберігається у Торецькому об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. Станом на 5 червня 2018 року сума недоотриманої пенсії померлого за період з 19 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, становить 19193 грн. 09 коп. При цьому, при наданні відповідачем відповіді на запит нотаріуса, який видав свідоцтво про право на спадщину, зазначено період із застосуванням норми статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до вимог якої недоотримана пенсіонером з власної вини пенсія виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії. Тобто, період за який не було отримано грошові кошти не відповідає дійсності. Недоотримана пенсія, яка увійшла до складу спадщини нараховувалась спадкодавцю та залишилася не отриманою з 1 липня 2014 року по день його смерті – 5 березня 2016 року. ОСОБА_1, як спадкоємиці, повинні були виплатити ці гроші на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 2 травня 2018 року.

В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду були надані заперечення на адміністративний позов позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що частиною 1 статті 46 Закону України № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Згідно абзацу 2 пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про виплату недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв’язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами. Отже, розмір недоотриманої пенсії розраховується з дня звернення спадкоємця із заявою та виплачується не більше ніж за три роки. 7 травня 2018 року до управління звернулась із заявою про виплату недотриманої пенсії, ОСОБА_2, громадянка ОСОБА_1, надавши копію свідоцтва про смерть, копію паспорту, оригінал свідоцтва про право на спадщину за законом. Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України № 1058 обрахована та виплачена сума недоотриманої пенсії ОСОБА_2, яка склала 18222 грн. 17 коп. за період з 6 травня 2015 року (з моменту звернення із заявою) по 31 березня 2016 року (відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_3 І-НО 966280 ОСОБА_2 помер 5 березня 2016 року). Отже, не має законних підстав для виплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 з моменту припинення її виплати у 2014 році до 6 травня 2015 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України про що свідчить паспорт громадянина України серії ВК № 849990, виданого 21 жовтня 2011 року Куйбишевським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Судом встановлено, 5 березня 2016 року помер ОСОБА_2, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-НО № 966280, виданого Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 25 листопада 2016 року за актовим записом № 759.

2 травня 2018 року державним нотаріусом Торецької державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом серії ННВ № 476710, відповідно до якого посвідчено, що спадкоємцем ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 5 березня 2016 року є його дочка ОСОБА_1. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії за період з 19 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року, яка належить спадкоємцю на підставі довідки, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області 19 квітня 2018 року за № 3444/03, яка станом на 19 квітня 2018 року складає 19193 грн. 09 коп.

7 травня 2018 року позивачем було видано разове доручення № 914210192998/1186 на виплату пенсії за період з 1 листопада 2014 року по 31 березня 2016 року у сумі 18222 грн. 17 коп.

25 червня 2018 року за вихідним № 146/М-39-19-09 відповідач надав відповідь на звернення позивача, в якому зазначив, що частиною 1 статті 46 Закону № 1058 передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. З огляду на викладене, у разі неотримання пенсії померлим пенсіонером більше трьох років, недоотримана пенсія у зв’язку зі смертю виплачується відповідно до частини 3 статті 52 Закону №1058. Розмір недоотриманої пенсії розраховується за період відповідно до частини 1 статті 46 Закону №1058, де датою звернення за отриманням пенсії є день звернення спадкоємця з усіма необхідними, документами. 7 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулась за виплатою недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 Враховуючи це, пенсія з моменту припинення її виплати у 2014 році до 6 травня 2015 року не обраховувалась у зв’язку з відсутністю підстав для виплати. Недоотриману суму пенсії виплачено за період з 6 травня 2015 року по 31 березня 2016 року у відповідності з частиною 1 статті 46 в загальній сумі 18222 грн. 17 коп.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви, спірним питанням даної справи є правомірність обмеження відповідачем суми недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, трирічним терміном. Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб’єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Статтею 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині 2 статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи ні.

Частиною 2 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що члени сім'ї, зазначені в частині 1 цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно із частиною 3 статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Так, Цивільним кодексом України регулюються правовідносини у сфері спадкування.

Відповідно до частини 1 статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 статті 1218 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною 1 статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв’язку з його смертю, передаються членам його сім’ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналізуючи зазначені положення законодавства суд вважає, що у даних спірних правовідносинах застосуванню підлягає саме ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як така, що регулює правовідносини, які виникли після смерті пенсіонера та після визнання певної суми недоотриманої пенсії спадщиною.

Натомість стаття 46 зазначеного Закону подібних вказівок не містить та, на думку суду, призначена для реалізації саме особою, яка безпосередньо отримує пенсію. Також положення зазначеної статті застосовуються лише у випадку встановлення власної вини пенсіонера, що полягає у недоотриманні пенсії. Втім наявність або відсутність вини не може бути інкримінованою лише за судженням установи пенсійного фонду.

Водночас суд зауважує, що в позовній заяві позивач просила зобов’язати відповідача виплатити їй недоотриману пенсію померлого батька, яка входить до складу спадщини, за період 1 листопада 2014 року по 31 березня 2016 року, однак своїм разовим дорученням 7 травня 2018 року відповідач постановив виплатити позивачу недоодержану пенсію в розмірі 18222 грн. 17 коп., яка входить до загальної суми в 19193 грн. 09 коп., тобто належним способом захисту порушених прав позивача суд вважає зобов’язання відповідача виплатити позивачу залишок недоотриманої пенсії, яка залишилась після смерті її батька та увійшла до складу спадщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

Таким чином, враховуючи положення статті 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які підлягають застосуванню в контексті даної справи, суд вважає за належне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу недоотриманої пенсії, яка входить до складу спадщини, в меншому розмірі в сумі 970 грн. 92 коп. за період з 1 листопада 2014 року по 5 травня 2015 року та зобов’язати відповідача виплатити позивачу недоотриману пенсію, яка входить до складу спадщини, з урахуванням фактично виплачених сум.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями частини 3 статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем був сплачений судовий збір у сумі 704 грн. 80 коп. відповідно до квитанції від 20 серпня 2018 року.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, м. Донецьк, вул. Сомова, 41/4) до Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42170475, 85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 26) про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 у повному розмірі коштів, які є спадковим майном.

Зобов’язати Торецьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію померлого ОСОБА_2 за період з 1 листопада 2014 року по 5 травня 2015 року у сумі 970 грн. 92 коп.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Торецького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області судовий збір у розмірі 650 (шістсот п’ятдесят гривень) на користь ОСОБА_1.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 22 жовтня 2018 року. Повне судове рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.