Рішення № 77273096, 09.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2018 р. Справа№805/2614/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ушенка С.В.,

при секретарі судового засідання – Гуменному М.А.,

за участю

позивача – ОСОБА_1 (особисто),

представників позивача – ОСОБА_2Л, ОСОБА_3 (за ордером),

представників відповідача – ОСОБА_4, ОСОБА_5 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання дій протиправними та визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання неправомірними дій щодо проведення інспекційного відвідування, складання акту про неможливість інспекційного відвідування невиїзного інспектування № ДЦ153/557/НД/АВ від 26 березня 2018 року, акту про неможливість інспекційного відвідування невиїзного інспектування №ДЦ153/553/НД/АВ від 21 березня 2018 року, вимоги про надання/поновлення документів від 21 березня 2018 року № ДЦ148/553/ПД та зобов’язання утриматися від вчинення дій щодо розгляду справи про накладання штрафу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 805/2614/18-а та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 19.03.2018 за № 04.3-13-6/2307-18 відповідачем складено повідомлення про проведення у нього, як у фізичної особи – підприємця, інспекційного відвідування відповідно до наказу від 19.03.2018 №259 щодо дотримання вимог законодавства про працю. 21.03.2018 відповідачем складено акт №ДЦ148/553/НД/АВ від 21.03.2018 про неможливість інспекційного відвідування та строк проведення якого зупинено до 26.03.2018. Крім цього, 21.03.2018 уповноваженою особою відповідача винесено вимогу про надання документів № ДЦ148/553/ПД, якою ОСОБА_1 зобов’язано у строк до 26.03.2018 надати певні документи. 26.03.2018 відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДЦ153/557/НД/АВ. 28.03.2018 відповідачем складено повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу на ОСОБА_1 згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Позивач вважає, що відповідачем не дотримано процедуру, передбачену нормами діючого законодавства для підтвердження своїх повноважень на проведення позапланового заходу контролю, не надано направлено посвідчення (направлення) на перевірку, посадові особи відповідача не здійснили запис у журналі перевірок, як цього вимагає Закон України від 05.04.2007 № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Все це на думку позивача є підставою для недопущення відповідача до інспекційного відвідування. Своїми неправомірними діями відповідач порушив права, свободу та інтереси позивача.

Відповідач вважає позов безпідставним і необґрунтованим, у зв’язку з чим надав до суду відзив на адміністративний позов, який вмотивований тим, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017. Працівники Головного управління Держпраці у Донецькій області діяли у межах повноважень та в рамках діючого законодавства.

У травні 2018 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови про накладання штрафу № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС від 10.04.2018, яка була винесена на підставі складеного акту від 26.03.2018 № ДЦ153/557/НД/АВ.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі № 805/3090/18-а та справу призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 10.04.2018 Головним управлінням Держпраці у Донецькій області відносно позивача прийнято постанову №ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС про накладання штрафу у розмірі 372300,00 грн. на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДЦ153/557/НД/АВ від 26.03.2018.

Позивач вважає, що відповідачем грубо порушено порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013. Позивачеві, під час розгляду справи не було роз’яснено його права та обов’язки, не було розглянуто клопотання про відкладення розгляду справи тощо.

Відповідач надав до суду відзив на адміністративний позов по справі № 805/3090/18-а, який обґрунтований тим, що Головним управлінням Держпраці у Донецькій області при винесенні постанови про накладення штрафу № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС були дотримані вимоги порядку № 509, відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, покладених на нього Конституцією та діючим законодавством.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.06.2018 об’єднано в одне провадження адміністративну справу № 805/2614/18-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії та адміністративну справу № 805/3090/18-а за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу від 10.04.2018 № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС. Об’єднаній справі присвоєно реєстраційний номер 805/2614/18-а та її вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

У липні 2018 року Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до суду надано заяву про зменшення розміру та уточнення позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог, разом з уточненнями, позивачем зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа – підприємець. 19.03.2018 за № 04.3-13-6/2307-18 відповідачем складено повідомлення про проведення у нього, як у фізичної особи – підприємця, інспекційного відвідування відповідно до наказу від 19.03.2018 №259 щодо дотримання вимог законодавства про працю. 21.03.2018 відповідачем складено акт № ДЦ148/553/НД/АВ від 21.03.2018 про неможливість інспекційного відвідування та строк його проведення зупинено до 26.03.2018. Крім цього, 21.03.2018 уповноваженою особою відповідача прийнято вимогу про надання документів № ДЦ148/553/ПД, якою ОСОБА_1 зобов’язано у строк до 26.03.2018 надати певні документи. 26.03.2018 відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДЦ153/557/НД/АВ. 28.03.2018 відповідачем складено повідомлення про розгляд справи про накладання штрафу на ОСОБА_1 згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а 10.04.2018 вказана справа розглянута і за результатами її розгляду прийнято постанову про накладення штрафу № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС у розмірі 372300,00 грн. Підставою для накладення такого стягнення став акт від 26.03.2018 № ДЦ153/557/НД/АВ.

Позивач зазначив, що відповідач діяв не на підставі, та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України, та у відповідача не було підстав стверджувати про те, що позивач створював будь-які перешкоди та будь-яким чином заважав у проведенні інспекційного відвідування, оскільки відповідач фактично не приступив до його проведення.

Позивач вважає дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування так само як і постанову про накладання штрафу протиправними та, враховуючи наведене, з урахуванням уточнення позовних вимог просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту про неможливість інспекційного відвідування від 21 березня 2018 року № ДЦ148/553/НД/АВ та внесення вимоги про надання документів №ДЦ148/553/ПД від 21 березня 2018 року, а також щодо складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДЦ153/557/НД/АВ від 26 березня 2018 року, а також визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС від 10 квітня 2018 року.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, вмотивований тим, що до Головного управління Держпраці у Донецькій області надійшло звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин, що в свою чергу і стало підставою для винесення наказу начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області від 19.03.2018 № 259 «Про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1М.». Під час інспекційного відвідування позивача були виявлені правопорушення, а саме невиконання/ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, та ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця. За результатами інспекційного відвідування на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 100 мінімальних розмірів заробітної плати на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Відповідач зазначив, що працівники Головного управління Держпраці у Донецькій області діяли у межах повноважень та в рамках діючого законодавства, а тому вважає, що даний позов є безпідставним, а позовні вимоги є такими, що суперечать діючому законодавству.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.09.2018 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 04.10.2018.

04.10.2018 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.10.2018.

Позивач та його представники у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному у позовних заявах та заві про уточнення позовних вимог, і просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, надали пояснення, аналогічні викладеному у відзивах на позовну заяву, та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрований як фізична особа – підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи- підприємця серії В02 № 848206 (а.с. 18).

Відповідач, Головне управління Держпраці у Донецькій області (ЄДРПОУ 39790445), є суб’єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340 затверджено Положення про територіальні органи Державної служби України з питань праці.

Наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8 затверджено Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області.

Згідно з пунктом 1 Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області, Головне управління Держпраці у Донецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Повноваження Головного управління Держпраці у Донецькій області поширюються на територію Донецької області.

19.03.2018 начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області прийнято наказ № 259, яким відповідно до пп. 2, 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 та на підставі письмового звернення фізичної особи від 09.02.2018 № Б-57 прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування суб’єкта господарювання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин та виплати заробітної плати.

19.03.2018 за № 04.3-13-6/2307-18 відповідачем складені направлення на проведення інспекційного відвідування за № 152/04.3/15-14-12 та повідомлення про проведення інспекційного відвідування суб’єкта господарювання ФОП ОСОБА_1М, відповідно до наказу від 19.03.2018 № 259, щодо дотримання вимог законодавства про працю у період з 21.03.2018 по 22.03.2018.

21.03.2018 уповноваженими особами відповідача здійснено вихід за фактичними адресами місцезнаходження об’єктів відвідування (магазинів торгівельної мережі «Mebellier»), за адресою: м. Покровськ, вул. Торгівельна, 9; м. Покровськ, вул. Європейська, 1; м. Покровськ, вул. Шосейна, 16; м. Мирноград, вул. Соборна, 31е.

За вказаними адресами ФОП ОСОБА_1 був відсутній.

За результатами виходів на місцезнаходження об’єкта відвідування відповідачем складено акт № ДЦ148/553/НД/АВ від 21.03.2018 про неможливість інспекційного відвідування/невиїзного інспектування (а.с. 174-176).

Підставою для складання вищезазначеного акту № ДЦ148/553/НД/АВ стала відсутність об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

На підставі наказу від 21.03.2018 № 270 строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 26.03.2018.

Крім того, 21.03.2018, у зв’язку із складенням вищезазначеного акту, уповноваженою особою Головного управління Держпраці у Донецькій області винесено вимогу про надання/поновлення документів №ДЦ148/553/ПД, якою ОСОБА_1 зобов’язано у строк до 26.03.2018 до 09 год. 00 хв. надати певні документи, а саме: договір оренди; документи, що підтверджують легітимність керівника (паспортні дані, ідентифікаційний код); трудові книжки працівників; штатний розпис, діючий на 01.01.2017 по 01.03.2018; трудовий договір з найманими працівниками за період з 01.01.2017 по 01.03.2018; накази про прийняття працівників на роботу з 01.01.2017 по 01.03.2018; відомості щодо нарахування та виплату заробітної плати працівникам з 01.01.2017 по 01.03.2018; інформацію щодо надання до органів ДФС повідомлення про прийняття на роботу працівників з 01.01.2017 по 01.03.2018; табелі обліку використання робочого часу з 01.01.2017 по 01.03.2018; цивільно-правові договори; звітність щодо сум нарахованого єдиного внеску за січень 2017-лютий 2018 р.р.; акти виконаних робіт; правила внутрішнього трудового розпорядку; договори про матеріальну відповідальність (а.с. 177-178).

Зазначену вимогу відповідачем засобами поштового зв’язку направлено на адресу позивача 22.03.2018 та отримано останнім лише 29.03.2018.

26.03.20118 відповідачем було здійснено повторний вихід за місцезнаходженням об’єкта відвідування для проведення інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт про неможливість інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ДЦ153/557/НД/АВ у зв’язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці (а.с. 167-171).

Із вказаного акту вбачається, що за результатами відвідування магазинів, які знаходяться за вищевказаними адресами, 21.03.2018 інспекторами праці встановлено наступне:

1) за адресою м. Покровськ, вул. Шосейна, 16 фактично працювали 4 особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 При цьому ОСОБА_6 пояснив, що він працює у ФОП ОСОБА_1 «сборщиком мебели» (мова оригіналу) з 2016 року; ОСОБА_7 та ОСОБА_9 від надання пояснень відмовились, ОСОБА_8 пояснив, що допомагає ФОП ОСОБА_1 з проектами 1 раз на тиждень безоплатно.

2) за адресою Європейська, 1 фактично працювала 1 особа ОСОБА_10 За поясненнями ОСОБА_10 вона працює у ФОП ОСОБА_1 з 15.09.2017.

3) за адресою м. Мирноград, вул. Соборна, 31е фактично працювали 2 особи: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 За поясненнями ОСОБА_11 вона працює у ФОП ОСОБА_1 з 15.09.2017. ОСОБА_12 пояснила, що стажується з 12.03.2018 у ФОП ОСОБА_1 на посаді продавця-консультанта.

4) за адресою м. Покровськ, вул. Торгівельна, 9 фактично працювали 2 особи: ОСОБА_13 та ОСОБА_14 За поясненнями ОСОБА_13 він працює у ФОП ОСОБА_1 з 15.12.2017 за трудовим договором. ОСОБА_14 пояснила, що стажується у ФОП ОСОБА_1 з 15.03.2018 за усною домовленістю.

Крім того, посадовими особами відповідача констатовано створення позивачем перешкоди у діяльності інспекторів праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених копій або витягів, ненадання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування та ненадання керівником (його уповноваженим представником) об’єкта відвідування усних/письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю.

До зазначених висновків відповідач прийшов у зв’язку із відсутністю об’єкта відвідування, а саме ФОП ОСОБА_1, за місцезнаходженням об’єкта торгівлі та ненаданням ним документів на вимогу від 21.03.2018 №ДЦ148/553/ПД.

Акт про неможливість інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №ДЦ153/557/НД/АВ від 26.02.2018 відповідачем направлено на адресу позивача 27.03.2018 та в той же день отримано останнім.

28.03.2018 відповідачем прийнято рішення щодо розгляду справи про накладання штрафу на ФОП ОСОБА_1 № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД (а.с. 165-166), яке 30.03.2018 направлено позивачеві і отримано ним 03.04.2018.

10.04.2018 вказана справа розглянута відповідачем за участю ФОП ОСОБА_1 та його представника і за результатами її розгляду прийнято постанову про накладення штрафу № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС від 10.04.2018, з якої вбачається, що на ФОП ОСОБА_1 на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України накладено штраф у розмірі 372 300, 00 грн. за створення перешкоди у діяльності інспекторів праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених копій або витягів, ненадання керівником (його уповноваженими представником) об’єкта відвідування усних/письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю.

Крім того, суд зазначає, що згідно протоколу засідання з розгляду справи про накладення штрафу, представник ФОП ОСОБА_1 подавав клопотання про відкладення розгляду зазначеної справи, однак відповідачем дане клопотання прийнято не було за необґрунтованістю (а.с. 137).

При прийняті рішення по суті спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Згідно з ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до п. 2 зазначеного Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Згідно п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин та за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Пунктом 6 Порядку № 295 визначено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю.

Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

За приписами пункту 8 Порядку № 295 встановлено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Згідно п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

З аналізу наведеної норми вбачається, що інспекційне відвідування може вважатись таким, що розпочалось, лише після пред’явлення інспектором праці об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі службового посвідчення та повідомлення про мету/предмет проведення такого відвідування.

Відповідальність за порушення законодавства про працю визначена статтею 265 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 6 ч. 2) та вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (абз. 7 ч. 2).

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 (далі – Порядок № 509).

Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Відповідно до п.п. 3-8 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п'ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Таким чином, аналізуючи наведені приписи Порядку № 509, суд приходить до висновку, що штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта, яким виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.

Як вже зазначалось судом, відповідачем було прийнято постанову про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу на підставі абз. 7 п. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, а саме за вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Абзацом 6 пункту 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність фізичної особи-підприємця, яка використовує найману працю, за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

При цьому, в ході судового розгляду справи відповідачем не надано до суду жодного доказу використання позивачем, як фізичною особою-підприємцем, найманої праці при наявності відповідних повноважень на отримання такої інформації до проведення інспекційного відвідування у відповідності до п. 6 Порядку № 295.

Крім того, як вбачається з акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21.03.2018 № ДЦ148/553/НД/АВ інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 не було проведено у зв’язку з відсутністю об’єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування).

26.03.2018 відповідачем складено акт про неможливість інспекційного відвідування №ДЦ153/557/НД/АВ, зі змісту якого вбачається, що інспекційне відвідування не було проведено у зв’язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, а саме: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування, ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, їх завірених копій або витягів, ненадання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування та ненадання керівником (його уповноваженим представником) об’єкта відвідування усних/письмових пояснень з питань, що стосуються законодавства про працю.

Як встановлено в ході розгляду справи, інспекторами праці відповідача при прибутті на місцезнаходження торгівельних об’єктів об’єкта відвідування не було пред’явлено службові посвідчення та не було повідомлено про предмет проведення такого відвідування саме об’єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, у зв’язку з їх відсутністю на об’єктах.

Посилання представника відповідача у судовому засіданні на виконання інспекторами праці п. 9 Порядку № 295 шляхом пред’явлення службових посвідчень працівникам ФОП ОСОБА_1 суд не приймає до уваги за недоведеністю обставин встановлення таких осіб, їх займаних посад, відношення до позивача та наявністю відповідних повноважень на представлення інтересів останнього.

Крім того, як вбачається з актів про неможливість інспекційного відвідування від 21.03.2018 № ДЦ148/553/НД/АВ та від 26.03.2018 №ДЦ153/557/НД/АВ, як вже зазначалось судом, інспекційне відвідування не було проведено. При цьому, в актах відсутні посилання відповідача на порушення позивачем законодавства про працю та норми діючого законодавства, які ним в цій частині порушено.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що інспектори праці відповідача фактично не приступили до проведення інспекційного відвідування позивача, оскільки ними не були виконані зазначені вище вимоги Порядку № 295, та ними не було встановлено порушень з боку позивача законодавства про працю, що, в свою чергу, у відповідності до приписів пункту 2 Порядку № 509 виключає можливість його притягнення до відповідальності у вигляді штрафу за абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Щодо вчинення позивачем перешкод у діяльності інспекторів праці суд зазначає наступне.

Дії або бездіяльність об’єкта відвідування, які підпадають під визначення перешкоди у діяльності інспектора праці, визначені у п. 16 Порядку № 295, і їх перелік є вичерпним.

Так, п. 16 Порядку № 295 визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Із зазначеного вбачається, що перешкодою у діяльності інспектора праці є відмова у допуску до проведення відвідування, а саме:

- ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування або

- перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання (п. 12 Порядку № 295).

З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку із відсутністю об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування) відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 21.03.2018 № ДЦ148/553/НД/АВ, на підставі якого прийнято вимогу про надання/поновлення документів від 21.03.2018 № ДЦ148/553/ПД.

Як вже було зазначено судом, вказану вимогу направлено на адресу позивача засобами поштового зв’язку 22.03.2018 та отримано останнім 29.03.2018.

Втім, в судовому засіданні встановлено з пояснень учасників справи, що між інспектором праці ОСОБА_15 та позивачем 24.03.2018 відбулася телефонна розмова щодо необхідності надання документів для відвідування та виконання вищезазначеної вимоги 26.03.2018 до 09-00 год., яка також була направлена засобами електронного зв’язку на електронну адресу позивача.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про неможливість виконання вказаної вимоги у зв’язку з його приїздом до м. Покровськ Донецької області тільки 26.03.2018 близько 10-00 год. та відсутністю інформації в ній щодо місця надання документів, а також раннього часу їх надання, що виключало можливість їх належної підготовки та своєчасного надання.

В судовому засіданні в якості свідка була допитана інспектор праці ОСОБА_15, яка з приводу ненадання позивачем доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця, дала свідчення про те, що вказана перешкода мала місце в магазині «Мебельер», розташованого за адресою: Донецька область, м. Покровськ, вул. Шосейна, 16, та походила в тому, що доступ до адміністративного приміщення ФОП ОСОБА_1 було заблоковано шафами, але належність вказаних шаф до ФОП ОСОБА_1, а також вчинення цих дій саме його працівниками інспекторами встановлено не було.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача перешкод в діяльності інспектора праці, за вчинення яких його було притягнуто до відповідальності у вигляді накладення штрафу, а, отже, з урахування наведеного, суд приходить до висновку про правомірність заявлених позивачем позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами відповідача № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС від 10 квітня 2018 року та необхідність їх задоволення.

Щодо позовних вимог про визнання дії відповідача протиправними щодо складання акту про неможливість інспекційного відвідування від 21 березня 2018 року №ДЦ148/553/НД/АВ та внесення вимоги про надання документів № ДЦ148/553/ПД від 21 березня 2018 року, а також щодо складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування ДЦ153/557/НД/АВ від 26 березня 2018 року суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства України, у відповідності до приписів ч.1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту, зокрема, прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Як встановлено в ході розгляду справи, саме рішення відповідача як суб’єкта владних повноважень, а саме постанова від 10.04.2018 № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС є правовим актом індивідуальної дії, який порушує права та інтереси позивача. Прийняття рішення судом про визнання його протиправним та скасування є належним та достатнім захистом порушених прав та інтересів позивача.

При цьому, хоча спірне рішення відповідача і прийнято на підставі вказаних актів та вимоги, зазначені документи жодним чином самі по собі не впливають на інтереси та права позивача, а, отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо застосування до спірних відносин Закону України від 05.04.2007 № 877-V “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі – Закон № 877), так як позивач стверджує про те, що відповідачем були порушені норми цього Закону, суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули цього Закону він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до частини другої статті 2 цього ж Закону його дія не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Згідно з частиною четвертою статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов’язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Таким чином, органи Держпраці згідно із загальним правилом частини четвертої статті 2 Закону № 877 здійснюють державний нагляд (контроль) в порядку, визначеному цим Законом.

Водночас, зі змісту Положення про Державну службу України з питань праці вбачається, що остання здійснює повноваження не лише щодо контролю за додержанням законодавства про працю, а і щодо охорони праці, промислової безпеки, тощо.

На переконання суду Закон № 877, хоч і регулює окремі питання діяльності Держпраці, проте не поширюється на відносини щодо здійснення останньою нагляду за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його структурними підрозділами.

Таким чином, відносини роботодавця з найманими працівниками щодо виконання останніми трудових функцій не є господарськими.

Отже з наведеного вбачається, що Закон № 877, який унормовує порядок контролю за господарською діяльністю, не поширює свою дію на відносини у сфері контролю за дотриманням законодавства про працю.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові або службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийняття постанови від 10.04.2018 №ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС, а отже вона підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов - частковому задоволенню.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанціями №QS92734501 від 06.04.2018 та № QS01249201 від 24.04.2018, позивач за подання двох адміністративних позовів сплатив по 1762,00 грн. на загальну суму 3524,00 грн. судового збору.

Таким чином, у зв’язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір у сумі 1762,00 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Весела, буд. 36; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, буд. 82; ЄДРПОУ 39790445) про визнання дій протиправними та визнання протиправною і скасування постанови про накладення штрафу – задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами від 10 квітня 2018 року № ДЦ153/557/НД/АВ/СПТД-ФС, прийняту Головним управлінням Держпраці у Донецькій області (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, буд. 82; ЄДРПОУ 39790445).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Держпраці у Донецькій області (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф’єва, буд. 82; ЄДРПОУ 39790445) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (85300, Донецька область, м. Покровськ, вул. Весела, буд. 36; РНОКПП НОМЕР_1) здійснені ним документально підтверджені судові витрати відповідно до розміру задоволених вимог у сумі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19 жовтня 2018 року.

Суддя Ушенко С.В.