Рішення № 77272959, 19.10.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2018 р. Справа№805/3752/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

24.05.2018 на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області яка полягає у відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1);

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області від 24.04.2018 про відмову в призначені пенсії за віком відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1);

- зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області призначити пенсію за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) на підставі статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на вісім років.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році (категорія 2). Зазначив, що 16.02.2018 звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХII від 28.02.1991. Проте, рішенням від 24.04.2018 відмовлено в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог вказаної норми Закону. Підставою для відмови у призначенні пенсії відповідач зазначив відсутність необхідних 14 днів перебування в зоні ЧАЕС у 1987 році, що не дає права на зменшення пенсійного віку на 8 років. Позивач вважає це рішення та дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідач позов не визнав. 10.07.2018 надав відзив на адміністративний позов відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилався на те, що на дату звернення ОСОБА_1 виповнилося 52 роки, відповідно до архівної довідки №179/1/13161 від 21.12.2016, виданою Міністерством оборони України, сумарна кількість днів перебування в зоні ЧАЕС складає 11 днів. Відповідач вказав, що в даному випадку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач має право на зниження пенсійного віку на 5 років, тому право на пенсію ОСОБА_2 набуде у 55 років.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.05.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 18.06.2018.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.06.2018 відкладено підготовче засідання на 12.07.2018.

Ухвалою суду від 12.07.2018 вирішено допустити заміну Відповідача по справі № 805/3752/18-а з Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області на його правонаступника Бахмутсько-Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35; код ЄДРПОУ 42172734).

Ухвалою суду від 12.07.2018 зупинено провадження у справі № 805/3752/18-а до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 805/402/18-а.

Ухвалою суду від 14.09.2018 поновлення провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.10.2018.

Ухвалою суду від 01.10.2018 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 17.10.2018.

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, докази належного повідомлення знаходяться в матеріалах справи.

Позивач 18.06.2018 надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що сторони у судове засідання не з’явились, позивач надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії ВС 558617 (а.с. 12-13).

24.04.1991 Донецькою обласною державною адміністрацією видано позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 р., категорії 2, серії А № 265171 (а.с. 18).

Під час участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач проходив строкову службу, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НУ №8718127 (а.с. 15).

16.02.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з вимогами ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що не заперечується сторонами.

Рішенням голови комісії з припинення управління від 24.04.2018 № 14 позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно з вимогами ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так у рішенні зазначено, що для призначення пенсії заявником було надано: заяву №926 від 16.02.2018 про призначення пенсії за віком; копію паспорту серії ВС №558617 від 06.07.2010; копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; копія довідки про навчання №5918 від 20.07.1982; копія військового квитка НУ №8718127 від 17.06.1983; копія трудової книжки серії БТ-І №5774651 від 05.08.1982 та №1485307 від 24.03.1989; копія архівної довідки №8 від 27.03.1987 та №187 від 15.04.1987; архівна довідка №179/1/13161 від 21.12.2016; копія архівної довідки №51/20879від 23.12.1993; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС серії А № 265171; архівна довідка про трудовий стаж №05-07-05/399 від 10.08.2017 виданою Лиманською міською радою.

Зазначено, що при розгляді наданих документів встановлено, що на дату звернення ОСОБА_1 виповнилося 52 роки. В архівній довідці №179/1/13161 від 21.12.2016 виданого Міністерством оборони України зазначено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 08.01.1987 по 27.03.1987. Дні виїзди в зони:у лютому з 20 по 22, з 24 по 28, березень з 1 по 3. Враховуючи зазначене сумарна кількість днів перебування в зоні ЧАЕС складає 11 днів, а передбачено 14 днів згідно ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Загальний стаж складає 33 роки 10 місяців 27 днів. Право на пенсію ОСОБА_2 набуде у 55 років. За таких обставин прийнято рішення про відмову заявникові у призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я врегульовано Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. № 796-XI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-XII).

Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимогами ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. № 1058-IV(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-IV), особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Як убачається зі ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 8 років.

Відповідно до вимог абз. 7 пп. 5 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 р. № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 9 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Суд зазначає, що зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.

Документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Згідно вимог ч. 1 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до вимог пункту 4 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. до 31 грудня 1986 р. - не менше 5, а у 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення синього кольору, серія ОСОБА_3 цьому у посвідченні на правій стороні по діагоналі зліва направо ставиться штамп фарбою червоного кольору "Перереєстровано" і на вільному місці виконується запис про дату перереєстрації. Починаючи з 1 жовтня 1998 р. зазначене посвідчення без такого штампу вважається

недійсним.

У п. 10 цього Порядку уточняється на підставі яких документів видається посвідчення. Зокрема, встановлено, що посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі одного з таких документів: а) посвідчення про відрядження в зону відчуження; б) військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження; в) довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження (із зазначенням кількості днів і населеного пункту).

З аналізу наведених норм права слідує, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постановах від 22.03.2018 у справі № 588/538/16-а, від 23.05.2018 у справі № 398/3509/16-а та від 27.02.2018 у справі № 344/9789/17.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, позивач має посвідчення ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, у період з 08.01.1987 по 27.03.1987 брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що також підтверджується копією довідки, виданої Центральним архівом Міністерством Оборони України від 23.12.1993 №51/20879, яка була надана до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії. Тобто вказані обставини та надані на їх підтвердження документи, свідчать про наявність у позивача права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ. Посвідчення позивача недійсним не визнавалось, його статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не оспорюється.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно було відмовлено у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку, отже порушено права позивача на отримання пенсії та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були протиправними. Право позивача на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку порушено, тому, рішення суб’єкта владних повноважень підлягає визнанню протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов’язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду вбачається, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. Уразі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Отже, рішення суду щодо зобов’язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах є фактичним втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, обрання іншого способу захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії, суд дійшов до висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновку суду.

Бахмутсько-Лиманському об’єднаному управлінню Пенсійного фонду України Донецької області слід повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.10.2017, зареєстровану за №926 про призначення пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на вісім років.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області від 24.04.2018 про відмову в призначені пенсії за віком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильської катастрофи ".

Зобов’язати Бахмутсько-Лиманське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1) від 16.02.2018, зареєстровану за №926 про призначення пенсії за віком на підставі ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на вісім років.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 19.10.2018.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб - адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Галатіна О.О.