Рішення № 77272823, 12.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Справа № 804/3033/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.

при секретарі судового засідання Бурцевій Я.Е.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить:

- визнати бездіяльність відповідача - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові позивачу зарахувати до загального трудового стажу період військової служби з розрахунку один місяць за три як учаснику бойових дій, протиправною;

- зобов'язати відповідача ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до загального трудового стажу позивача вислугу років у Збройних Силах України календарну, яка складає 03 роки 04 місяці 01 день.

В обгрунтування позовну зазначено наступне:

- позивач у період з 19.03.2015 року по 31.03.2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, що підтверджується довідкою від 06.04.2016 року №1814;

- 08.12.2017 року позивач звернувся до Центрального об'єднаного УПФУ в м. Дніпрі (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) із заявою про підтвердження права виходу на пенсію за віком як учаснику бойових дій в зоні АТО;

- 20.12.2017 року відповідач відмовив позивачу у задоволенні вимоги, оскільки відсутні відомості про сплату страхових внесків, за період, коли позивач перебував у АТО;

- позивач не погоджується з такою відповіддю, оскільки обов'язком підтверджувати сплату страхових внесків покладено на Військову частину, а не на позивача.

Ухвалою суду від 02.05.2018 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

24.05.2018 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та в обґрунтування своєї позиції зазначив, що страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Проте, така довідка до управління не надавалась.

31.05.2018 року позивач надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позицію, викладену у позовній заяві.

Ухвалою суду 12.06.2018 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання.

06.07.2018 року у підготовчому засіданні оголошено перерву до 18.07.2018 року для надання додаткових доказів; 18.07.2018 року перенесено підготовче засідання на 01.08.2018 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондар М.В. у відрядженні; 01.08.2018 року перенесено підготовче засідання на 29.08.2018 року, у зв'язку з відсутністю електропостачання у Дніпропетровському окружному адміністративному суді; 29.08.2018 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.09.2018 року для надання додаткових доказів; 12.09.2018 року закрито підготовче провадження та за письмовою згодою позивача, представника позивача та представника відповідача розгляд справи по суті відбувся 12.09.2018 року після закінчення підготовчого засідання.

В судовому засіданні 12.09.2018 року позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити. Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції в період з 19.03.2015 року по 31.03.2016 року, що підтверджується довідкою військової частини-польова пошта В2304 №1814 від 06.04.2016 року (а.с. 14).

08.12.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив прорахувати право виходу на пенсію за віком як учаснику бойових дій у зоні АТО (а.с. 8).

До заяви позивач додав наступні документи: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду, копія військового квитка, копія диплома, копія трудової книжки, копія УБД, копія довідки №1814 від 06.04.2016 року, копія витягу з наказу №97 від 06.04.2016 року.

20.12.2017 року листом №Ф673 “Про право на пенсію” відповідач повідомив позивача, що за даними персоніфікованого обліку у 2015-2016 році відсутні відомості про сплату страхових внесків, тому за умовним розрахунком страховий стаж становить 19 років 2 місяці 23 дні, обчислений по 25.05.2017 року з урахуванням в одинарному розмірі періоду з 19.03.2015 року по 31.03.2016 року (потребує підтвердження довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески). Право на призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за наданими документами - відсутнє (а.с.9).

Позивач, не погодившись з відповіддю відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування врегульовані Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058).

Частиною 1 статті 26 Закону №1058 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058 передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, - після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків.

Згідно з пункту «в» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ІІ (далі – Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У відповідності до частини 6 вказаної статті до військової служби віднесено, зокрема, й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону № 1058 загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також службу в Національній поліції.

Пунктом 2 статті 14 Закону №1058 встановлено, що страхувальниками військовослужбовців є військові частини.

Відповідно до абзацу 5 пункту 6 статті 20 Закону №1058 перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Згідно з абзацем 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу правових норм вбачається, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач був призваний на військову службу, під час якої в період з 19 березня 2015 року по 31 березня 2016 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Отже, час проходження військової служби, протягом якого позивач брав участь в антитерористичній операції в особливий період, має зараховується до його страхового стажу на пільгових умовах.

Про необхідність зарахування стажу служби позивачу в пільговому обчислення свідчить і витяг з наказу Міністерства оборони України від 06.04.2016 року №97, в якому встановлено, що вислуга років ОСОБА_1 у Збройних Силах становить 3 роки, 4 місяці, 01 день (а.с.16).

Щодо доводів відповідача на факт відсутності в індивідуальних відомостях про позивача, як про застраховану особу, в системі персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків за 2015-2016 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону №1058, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно із статтею 20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані: забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.

З огляду на викладені вище положення Закону вбачається, що обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску; ведення обліку виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігання таких відомості в порядку, передбаченому законодавством, покладено на платника єдиного внеску, в даному випадку на військові частини, в яких проходив службу позивач, а контролюючі функції покладено на органи Пенсійного фонду України.

За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Отже, відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення особи права на призначення або перерахунок пенсії.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Спірна ситуація стосується правовідносин, які не пов’язані з питанням відмови у призначенні пенсії. Так, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача не з заявою про призначення пенсії, а з заявою про здійснення розрахунку стажу.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (пункт 1.6 Порядку №22-1).

Пунктом 3.2 Порядку №22-1 передбачено, що у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії посадова особа підприємства, установи, організації оформляє всі необхідні документи і направляє їх до органу, що призначає пенсію, за місцезнаходженням підприємства, установи, організації або передає документи працівнику для їх подачі до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації). У необхідних випадках посадова особа підприємства, установи, організації надає працівнику допомогу щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії. У разі якщо підготовлено не всі необхідні для призначення пенсії документи, до органу, що призначає пенсію, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково у строки, передбачені пунктом 1.7 розділу І цього Порядку.

Отже, з аналізу вищевикладеного вбачається, що при досягненні особою пенсійного віку або у разі наявності підстав для призначення пенсії достроково, особа має звернутись до органу Пенсійного фонду з відповідною заявою про призначення пенсії.

Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги є передчасними, оскільки в межах заявленого позову позивач не звертався до відповідача з заявою про призначення пенсії.

Така заява була подана ОСОБА_1 вже під час судового розгляду справи, на яку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було надано відповіді 17.08.2018 року №177/03.6-13 „Про відмову в призначенні пенсії” (а.с.75,76).

Суд зазначає, що в даному випадку належним засобом захисту порушеного права є оскарження відмови відповідача в призначенні пенсії, що викладена у відповідному листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.08.2018 року №177/03.6-13.

Суд не досліджує такі документи: довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 05.02.2018 року №303 (а.с. 49), розписку-повідомлення про прийняття документів №1031 від 12.07.2018 року (а.с. 51) заяву позивача від 15.03.2018 року про видачу довідки (а.с. 53), лист Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 20.03.2018 року №7/10763/8 (а.с.54), заяву позивача про видачу довідки від 22.01.2018 року (а.с. 57), лист Центрально-Чечелівського об'єднаного районного військового комісаріату №418 від 15.02.2018 року (а.с. 58) лист ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 17.08.2018 року № 177/03.6-13 про відмову у призначенні пенсії (а.с. 75-76), оскільки вказані документи не стосуються заявленого предмету спору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність відповідних правових підстав для задоволення заявлених вимог позивача.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: 49069, АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду в повному обсязі складено 24.09.2018 року.

Суддя ОСОБА_4