Ухвала суду № 77272809, 12.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 жовтня 2018 року Справа 0440/6017/18

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про залишення позовної заяви без руху та заяву про залишення позовної заяви без розгляду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсацію втрати частини грошових доходів,-

ВСТАНОВИВ:

08.08.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 113 098,68 грн.;

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів, у звязку з порушенням строків їх виплати у розмірі 91669,42 грн.

- стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 25000,00 грн.

Також в позовній заяві зазначено, що відповідно до позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Позивач зазначив, що відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

14.08.2018 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження за вказаною позовною заявою та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

31.08.2018 року ухвалаю суду вирішено здійснювати розгляд справи №0440/6017/18 за правилами загального позовного провадження.

18.09.2018 року через канцелярію суду від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, у зв'язку з тим, що позивачем не було сплачено судовий збір, крім того, відповідачем подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

В обгрунтування, заявник посилається на те, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", на який посилається позивач, в якості підстави для звільнення від сплати судового збору, викладено в редакції Закону до 01.09.2015 року.

Проте, відповідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", в редакції, яка вступила в дію з 01.09.2015 року: від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Таким чином, на думку заявника, позовні вимоги дещо пов'язані з проходженням служби, але зовсім не відносяться до вимог про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, у зв'язку з чим, також, заявлені позовні вимоги не віповідають визначенню поняття "оплата праці", передбаченого ч.2 ст.233 КЗпП.

Розглянувиши заяву Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про залишення без руху позовної заяви та заяву про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2012 року по справі №2а/0470/10404/12, задоволено адміністративний позов скасовано Наказ Державної податкової адміністрації у Дніпропетровської області № 47-0 від 31.01.2012 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області та та вирішено поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.

На виконання вказаного вище судового рішення відповідно до наказу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №315-0 від 11.05.2018 року ОСОБА_1 поновлено на посаді і з 30.05.2018 року позивач приступив до роботи на даній посаді.

Щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями, ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", в редакції, яка вступила в дію з 01.09.2015 року: судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Відповідно п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу законів про працю України та статтей 1, 2 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до матеріалів адміністративного позову, позивач розраховує середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію втрати частини грошових доходів, у звязку з порушенням строків їх виплати, які просить стягнути з відповідача, за період з дати звільнення - 31.01.2012 року по дату фактичного поновлення на посаді - 30.05.2018 року.

Проте, здійснюючи розгляд даних позовних вимог необхідно встановити період за який розраховується середній заробіток за час вимушеного прогулу та період, за який розраховується компенсація втрати частини грошових доходів, у звязку з порушенням строків їх виплати.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

При цьому, статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру.

З аналізу вищевказаних норм випливає висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно розраховувати за період з дати звільнення - 31.01.2012 року по дату винесення судом рішення про поновлення на посаді - 09.10.2012 року та відповідно середній заробіток за час затримки виконання рішення - з 09.10.2012 року по дату фактичного поновлення на посаді - 30.05.2018 року.

Крім того, наведеними правовими нормами передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей працівник має право на отримання суми середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Така сума середнього заробітку не являється заробітною платою працівника, а є грошовою компенсацією працівнику в зв'язку із несвоєчасним виконанням власником або уповноваженим ним органом рішення про поновлення працівника на роботі, у зв'язку з чим, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу компенсацію втрати частини грошових доходів, у звязку з порушенням строків їх виплати.

Отже, оскільки компенсація втрати частини грошових доходів, у звязку з порушенням строків їх виплати не є заробітною платою, вона повинна бути оплаченою судовим збором.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік суб’єктів, які мають пільги та звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Судом встановлено, що позивач не відноситься до жодної з пільгових категорій, та повинен сплачувати судовий збір за подачу позовної заяви до суду у зв’язку з чим, суд вбачає відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, позивачем заявлені майнові вимоги, за які законом передбачена сплата судового збору.

Для сплати судового збору за подання адміністративного позову до Дніпропетровського окружного адміністративного суду встановлені наступні реквізити: одержувач: УДКСУ у Чечелівському районі м. Дніпра, рахунок: 31210206784008, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, призначення платежу: «Судовий збір, код 37989253. Пункт*, код бюджетної класифікації доходів: 22030101» (пункт* береться із таблиці ставок судового збору).

Щодо заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Відповідач, обгрунтовуючи заяву про залишення позовної заяви без розгляду зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду із даним позовом, оскільки положення ч.2 ст.233 КЗпП на дані позовні вимоги не розповсюджуються.

Згідно з ч.1,3 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне рекомендувати позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та заперечення проти заяви відповідача про застосування наслідків пропуску строків звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ч. 13 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п’яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність залишити адміністративний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - залишити без руху.

Встановити позивачу строк у 5 днів з моменту отримання ухвали для усунення недоліків визначених в ухвалі суду але не пізніше 30.10.2018 року.

Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2