Рішення № 77272783, 12.09.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2018 року Справа № 0440/6006/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить: визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2016р. по 02.02.2018р.; зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області нарахувати ОСОБА_1 пенсію за період з 01.01.2016р. по 02.02.2018р. та виплатити її одноразово за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р., а решту - рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з підстав втрати позивачем статусу осіб, потерпілих від чорнобильської катастрофи другої категорії (евакуйованих із зони відчуження), листом від 28.12.2015р. № 6301/04 УПФУ в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області повідомило ОСОБА_1 про призупинення з 01.01.2016р. виплати пенсії за віком, оскільки призначення та виплата пенсії ОСОБА_1 була пов’язана із її статусом. У зв’язку із поновлення статусу ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з листом від 02.02.2018р. з проханням поновити виплату пенсії, а також нарахувати та виплатити пен сію за період з моменту неправомірного припинення її виплати, тобто з 01.01.2016р. Проте, листами від 04.05.2018р. та від 21.05.2018р. відповідачем було повідомлено, що позивачу поновлено виплату пенсії лише з 02.02.2018р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.08.2018 р. у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову - протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 03.09.2018 р. на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що документи про поновлення Київською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження з дати припинення - 28.08.2015р. позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надавались, а отже відповідачем поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 з дати звернення - 02.02.2018р.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 31.05.2010р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.07.2003р. № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України від 28.02.1991р. № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи».

З 01.01.2016 р.виплату пенсії за віком ОСОБА_1 призупинено на підставі Витягу з протоколу від 28.08.2015р. № 180 засідання Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчу ження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році при Київській обласній державній адміністра ції ( далі-Комісія) про відмову у визначенні статусу особи, евакуйованої із зони відчуження.

Листом від 28.12.2015р. № 6301/04.25 управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Дніпродзержинська, повідомило ОСОБА_1 про припинення виплати пенсії з 01.01.2016р., оскільки, призначення та виплата пенсії пов’язана із статусом позивачки.

За результатами оскарження у судовому порядку рішення Комісії, прийнятого відповідно до протоколу від 28.08.2015р. № 180 про відмову у визначенні статусу особи, евакуйованої із зони відчуження, 17.11.2016р. Комісія повторно роз глянула питання щодо визначення статусу потерпілої позивачу, у результаті чого відмовила позивачу у визначені статусу особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження.

Не погоджуючись з прийнятим Комісією рішенням від 17.11.2016р. позивач звернулась із адміністративним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

В результаті чого, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017р. по справі № 804/2458/17, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення комісії по вирішенню спірних питань щодо визна чення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації, при йнятого відповідно до протоколу № 188 від 17.11.2016р. в частині відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи другої групи (евакуйова них із зони відчуження).

На виконання вищезазначеного рішення суду на засіданні 15.11.2017р. Комісією було повторно розглянуто питання стосовно статусу по зивача та відповідно до протоколу № 192 було скасоване рішення Комісії від 17.11.2016р. та визначено (поновлено) статус особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії, на підставі чого, 09.01.2018р. Дніпропетровською обласною державною адміністрацією позивачу було видане посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б №306696 с.

У зв’язку із поновленням статусу позивач звернулась до відповідача з листом від 02.02.2018р. з проханням поновити виплати пенсії, а також нарахувати та виплатити пен сію за період з моменту неправомірного припинення виплати пенсії, тобто з 01.01.2016р. Повторні звернення були здійснені позивачем 05.04.2018р. та 10.05.2018р.

Листами від 04.05.2018р. та від 21.05.2018р. позивача було повідомлено, що їй поновлено виплату пенії з 02.02.2018р. Щодо нарахування та виплати пенсії за період з 01.01.2016р. по 02.02.2018р. жодної відповіді позивачу надано не було.

Позивач вважає, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровсь кої області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті пенсії за період з 01.01.2016р. по 02.02.2018р. протиправною та такою, що порушує права позивача на пенсійне забезпечення, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі- Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІVвизначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.05.2017р. по справі № 804/2458/17, рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році від 17.11.2017р., яке оформлене протоколом №188, в частині відмови ОСОБА_1 у визначенні статусу осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи другої групи (евакуйова них із зони відчуження), визнано протиправним та скасовано.

Враховуючи те, що 15.11.2017р. Комісією було поновлено ОСОБА_1 статус особи, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи другої категорії та 09.01.2018р. Дніпропетровською обласною державною адміністрацією позивачу було видане посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії Б №306696 с, суд доходить висновку про наявність у відповідача обов'язку поновити позивачеві виплату пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосуванні практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Беручи до уваги ст.13 Конвенції, яка вказує про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Сhahal v. Тhе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Аналогічний правовий висновок був викладений у постанові Верховного суду України від 16.09.2015р. у справі №21-1465а15, у якій ВСУ зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Так, частиною 2 статті 49 Закону № 1058-ІV, передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-ІV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також те, що суми пенсії не отримано з вини органу, що визначає статус осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області нарахувати тв виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 пенсію за період з 01.01.2016р. по 02.02.2018р.

При цьому, суд вважає необгрунтованою вимогу позивача щодо часткової одночасної виплати сум пенсії не більш як за дванадцять місяців, а решту - рівними частинами у майбутніх періодах, оскільки її виплату було припинено не з вини позивача.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії є протиправною, а порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату позивачу пенсії з дня припинення її виплати, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт АК № 838219, АДРЕСА_1, 51937) до Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.01.2016р. по 02.02.2018р.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_1 пенсію за період з 01.01.2016р. по 02.02.2018р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_2