Рішення № 77272774, 16.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1336/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 15 575,00 грн. та пені у розмірі 794,75 грн., всього – 16 369,75 грн.

Ухвалою судді від 16.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, встановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

20.08.2018 року відповідачем подано заперечення проти позову. Одночасно з поданням заперечень позивачем подане клопотання, в якому останній просив поновити строк для подання заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження таким, що пропущений з поважних причин та просив проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.09.2018 задоволено клопотання фізичної особи-підприємця та постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче засідання на 15:00 20.09.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідачем у 2017 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 15 575,00 грн., яка відповідачем в добровільному порядку не сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня у сумі 794,75 грн., яку позивач просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

20.08.2018 року від відповідача надійшли заперечення, згідно яких він заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні з тих підстав, що згідно середньооблікової кількості штатних зайнятих працівників у 2017 році їх фактична кількість становила 7 осіб, так як працівник ОСОБА_2 не відпрацював жодного дня у 2017 році, тому згідно вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», позивач звільняється від обов’язку працевлаштування осіб з інвалідністю. Додатково відповідач зазначає, що помилково фонд оплати праці штатних працівників подано ним з врахуванням оплати днів тимчасової непрацездатності, тому правильним визначенням фонду оплати праці є 244,8 тис. грн., внаслідок чого сума адміністративно-господарських санкцій має складати 15 300,00 грн. і сума пені теж нарахована з помилкою.

У відповіді на відзив на позовну заяву від 23.08.2018 року представник позивача не погоджується з твердженням позивача, що так як один працівник не з’являвся на роботі тривалий час, то його не потрібно включати у звіт. Згідно пункту 2.3. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору. Відповідно до підпункту 2.5.13 пункту 2.5. вищезазначеної Інструкції в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: здійснили прогули. Тому працівники, які вчинили прогул, включаються до облікової кількості штатних працівників. При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо. Таким чином, працівники, які були відсутні на роботі з будь-яких причин, в тому числі й ті, які вчинили прогул, відповідно до положень Інструкції включаються і до середньооблікової кількості штатних працівників.

Крім того, наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 року №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» затверджено форму звітності форма №3-ПН, яка заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Дана звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Таким чином, до обов’язків роботодавця стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, крім створення відповідних робочих місць, відноситься також надання Державній службі зайнятості інформації, необхідної для реалізації такого працевлаштування. У разі невиконання обов’язків передбачених законодавством з питань працевлаштування осіб з інвалідністю, роботодавець повинен щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Відповідач в свою чергу щомісячно протягом 2017 року з такими звітами до Державної служби зайнятості не звертався.

У запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву від 04.09.2018 року відповідач вказує, що відповідно до законодавства не міг звільнити ОСОБА_2, а підставою для невключення працівника до облікової кількості штатних працівників підприємства слугує підпункт 2.6.7 пункту 2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, так як ним передбачено, що не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються із облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу. Тому, здійснено коригування у звіті. Щодо обов’язку подачі звітності форми №3-ПН, то ФОП ОСОБА_1 не планував створювати робочі місця, а навпаки, кількість працівників зменшувалась, у зв’язку з відсутністю замовлень, тому вакантні місця не створювались, а відповідна звітність до центру зайнятості не подавалась.

У підготовчому судовому засіданні 20.09.2018 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження призначено справу до судового розгляду по суті.

16.10.2018 року представник позивача через канцелярію суду подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просить зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь Держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 15 300,00 грн. та пеню в сумі 780,30 грн., всього 16 080,30 грн.

Відповідно до частини першої статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Як передбачено частиною сьомою статті 47 КАС України, у разі подання будь-якої заяви, визначеної частиною першою або третьою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у судовому рішенні.

Вказані вимоги позивачем не виконані: суду не надано докази направлення заяви про уточнення позовних вимог відповідачу.

З урахуванням наведеного вказана заява не може бути прийнята до розгляду та її належить повернути позивачу.

В судове засідання 16.10.2018 року учасники справи не з’явились хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до приписів статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини четвертої статті 229 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням наведеного, справу вирішено у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.06.2008 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с.107-108).

27.02.2018 року за вх. №1790 відповідач подав до відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік, у якому відображено, що середньооблікова чисельність працюючих у 2017 році у відповідача фактично складала 8 чоловік, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 0 осіб. При цьому, кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», повинна складати 1 особу. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2017 році становив 249,2 тис. грн. (а. с. 28).

14.06.2018 року Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило ФОП ОСОБА_1 претензію №92/19-295 про наявність заборгованості з адміністративно-господарських санкцій в розмірі 15 575,00 грн. та про необхідність її сплати у встановлений термін (а. с. 12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ (надалі – Закон №875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно пункту 2.3. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року №286 в обліковій кількості штатних працівників за кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Відповідно до підпункту 2.5.13 пункту 2.5. вищезазначеної Інструкції в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: здійснили прогули.

Як встановлено судом, відповідач стверджує, що допустив помилку при подачі звіту (долучив до заперечень відкоригований звіт (а. с. 58), яка полягає у зазначенні в графі «Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб)» 8 а не 7 осіб. Відповідач помилково вважає, що працівник ОСОБА_2 не повинен бути включений у звіт, так як не з’являвся на роботі, тобто здійснював прогули. Проте такий працівник у 2017 році не був звільнений, що не заперечується позивачем та його представником.

Отже, враховуючи вимоги Інструкції зі статистики кількості працівників, у ФОП ОСОБА_1 середньооблікова кількість штатних працівників у 2017 році склала 8 осіб.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Отже, обов’язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають:

- у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

- у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством;

- у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів;

- у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов’язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, визначено, що Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії роботодавець, фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю в установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 року (справа №806/1386/17) та в силу приписів частини п’ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

Разом з тим, відповідач не надав суду доказів того, що на початку 2017 року він здійснив належне інформування центру зайнятості про вакантне у нього робоче місце для особи з інвалідністю. Заходи, спрямовані на працевлаштування інваліда, ФОП ОСОБА_1 у 2017 році не вжив.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю.

Згідно частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Пунктом Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідна сума адміністративно-господарських санкцій не була самостійно сплачена ФОП ОСОБА_1

Частиною другою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Нарахування пені та порядок її сплати встановлений Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223.

Щодо розміру адміністративно-господарських санкцій, то суд враховує доводи відповідача щодо розрахунку фонду оплати праці відповідача, зазначені у запереченнях від 20.08.2018 року (а. с. 22). Фонд оплати праці штатних працівників ФОП ОСОБА_1 у 2017 році склав 244,8 тис. грн. У зв’язку з цим розмір адміністративно-господарських санкцій, що підлягає стягненню з відповідача дорівнює 15 300 грн., а сума пені, яку необхідно сплатити – 780,30 грн.

Враховуючи, що ФОП ОСОБА_1 у 2017 році не виконав вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» в частині вжиття своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю, тому суд приходить до висновку, що нараховані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 15 300 грн. та пеня в сумі 780,30 грн. підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (45401, Волинська область, місто Нововолинськ, 15 мікрорайонАДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, будинок 3А, код ЄДРПОУ 13369882) адміністративно-господарські санкції у розмірі 15 300 (п'ятнадцять тисяч триста) гривень та пеню у розмірі 780 (сімсот вісімдесят) гривень 30 копійок, всього 16 080 (шістнадцять тисяч вісімдесят) гривень 30 копійок в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України (УК у м. Нововолинськ/м. Нововолинськ, 50070000, код ЄДРПОУ отримувача 37950540, номер рахунку 31212230003005, МФО 899998, банк отримувача Казначейство України).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф. А. Волдінер