Рішення № 77272750, 19.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1862/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправними дій щодо зменшення основного розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення у зв'язку із зміною грошового забезпечення згідно постанови КМУ "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988 та зобов'язання ГУ ПФ України у Волинській області провести нарахування та виплату пенсії у відповідності до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 23.03.2018 №3293.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 21.04.1995 звільнений з посади начальника Любомльського РВУ МВС України у Волинській області у відставку за віком, є пенсіонером органів внутрішніх справ України з 1995 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. У квітні 2018 року відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, зменшивши її основний розмір з 90% до 70 % відповідних сум грошового забезпечення, та відмовився здійснити перерахунок та виплачувати її в подальшому з врахуванням розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення 01.01.2016.

Позивач категорично не погоджується з такими діями відповідача, оскільки ним порушено його законні права та інтереси, внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_1 отримав пенсію на 20% меншу, ніж очікував, оскільки, при виході на пенсію йому було встановлено 90% відповідних сум грошового забезпечення, відтак зменшення його розміру до 70 % є неправомірним.

Позивач наголошує, що право на перерахунок пенсії у нього виникло ще у грудні 2015 року, а у відповідача обов’язок перерахувати розмір належної пенсії та виплатити його з 01.01.2016. Однак, незважаючи на вимоги чинного законодавства, такий перерахунок був зроблений відповідачем лише в березні 2018 року, а виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 по даний час так і не проведена.

Позивач 21.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та проведення її виплати в подальшому з врахуванням встановленого розміру 90% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення у нього обов’язку на перерахунок пенсії, тобто з 01.01.2016.

31.08.2018 відповідач листом повідомив, що перерахунок пенсії з урахуванням 70% сум грошового забезпечення здійснено за чинною на даний час редакцією Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. При цьому, відповідачем не заперечується наявність підстав для перерахунку та виплати перерахованої пенсії позивачу саме з 01.01.2016.

Таким чином, відповідач фактично відмовив йому у здійсненні перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними. Відповідач під час здійснення зазначеного перерахунку допустив підміну понять “призначення пенсії” та “перерахунок пенсії”.

Вказує, що на момент звільнення з органів внутрішніх прав його вислуга складала 32 роки, тому, відповідно до статті 13 Закону України 2262-ХІІ, розмір пенсії позивача у процентному відношенні на час виходу на пенсію складав 91% відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, враховуючи, що максимальний розмір пенсії відповідно до цієї статті не повинен перевищувати 90%, позивачем під час виходу на пенсію було набуте право на отримання її у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Так, частиною третьою статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Тобто, вказана норма передбачає, що при перерахунку пенсії колишнім міліціонерам враховується лише розмір грошового забезпечення, встановленого для поліцейських, а не розмір пенсії у відсотках до відповідних сум грошового забезпечення, встановлений для останніх, оскільки здійснюється лише перерахунок пенсії, а не її перепризначення.

На думку позивача, Закон не надає відповідачу жодного права зменшувати розмір вже призначених пенсій щодо відсотків від відповідних сум грошового забезпечення під час їх перерахунку. Відповідач під час перерахунку його пенсії фактично застосував норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які регулюють умови призначення пенсій за вислугу років, тобто пенсій, які отримуються особою вперше.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 19.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

26.09.2018 на адресу суду за вх. №12565/18 надійшла заява ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.10.2018 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог повернуто заявнику без розгляду.

У відзиві на позовну заяву від 08.10.2018 №8073/06-39 представник відповідача позовних вимог не визнала та зазначила, що ОСОБА_1 згідно пенсійної справи №81/3360 органом – УВД Волинського облвиконкому пенсія за вислугу років була призначена на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (у редакції чинній на час виходу позивача на пенсію) з 02.05.1995. Розмір пенсії за 32 календарних роки вислуги, при звільненні «у запас», відповідно до статті 13 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з 02.05.1995 з застосуванням обмеження склав 75% відповідних сум грошового забезпечення (обчислення у процентах: 50% + 36% = 86%). Таким чином, ОСОБА_1 при першому призначенні пенсії у 1995 році було встановлено пенсію у розмірі 75% відповідних сум грошового забезпечення, а не 90%, як стверджує позивач, що підтверджується також висновком про призначення пенсії ОСОБА_1І від 01.06.1995, виданого УВС Волинської області. З часу призначення пенсії позивачу (з червня 1995 року) неодноразово здійснювались перерахунки його пенсії з більшого грошового забезпечення, при цьому застосовувалась редакція статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (чинна на дату перерахунку).

Вказує на те, що чинна редакція статті 13 вказаного Закону, яка встановлює максимальний розмір пенсії 70%, застосовується як при призначенні пенсії так і при здійсненні її перерахунку. Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростанні в Україні” від 27.03.2014 року №1166 в установленому законом порядку неконституційним не визнаний. Просила у задоволенні позову відмовити повністю (а.с.25-31).

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Волинській області як отримувач пенсії за вислугу років (за віком) відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, що підтверджується посвідченням про призначення пенсії від 01.06.1995 №1361 (а.с.12). Пенсія позивачу за вислугу років призначена з червня 1995 року.

Відповідно до висновку УВС Волинської області від 01.06.1995 про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» ОСОБА_1 перебував на посаді начальника Любомльського РВ УМВС у Волинській області та наказом УМВС у Волинській області від 24.04.1995 №28 о/с звільнений з 02.05.1995 зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за віком згідно статті 64 «а» постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» від 29.07.1991 №114. Як слідує з вищевказаного висновку пенсія ОСОБА_1 за вислугу років (32 роки) призначена у розмірі 75% грошового забезпечення (а.с.34).

Як вбачається з повідомлення про перерахунок пенсії, станом на квітень 2018 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 86 % грошового забезпечення (вислуга років 32).

23.03.2018 Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області видала довідку №3293 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 01 січня 2016 року, з якої вбачається, що відповідно до частини третьої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та від 21 лютого 2018 року №103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними за січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського – начальник відділу поліції до посади на день звільнення із служби – начальник Любомльського РВ становить 9 672,61 грн. (з урахуванням посадового окладу у розмірі 3600,00 грн., окладу за спеціальним званням “полковник поліції” у розмірі 2400,00 грн., надбавки за стаж служби (50%) у розмірі 3000,00 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%) у розмірі 540,00 грн. та премії 1,39% у розмірі 132,61 грн.) (а.с.15).

На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” 11.04.2018 року ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 року у розмірі 70 % від суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23.03.2018 року №3293. Загальний розмір перерахованої пенсії складає 6 837,26 грн. (а.с.14).

Позивач 21.08.2018 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії та проведення її виплати в подальшому з врахуванням встановленого розміру 90% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення у нього обов’язку на перерахунок пенсії, тобто з 01 січня 2016 року (а.с.13).

Листом від 31.08.2018 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 на підставі довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23.03.2018 №3293 проведено перерахунок пенсії позивача. Вказаний перерахунок здійснено за чинною редакцією Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Пенсію позивача перераховано з нового грошового забезпечення у розмірі 70 % (максимальний), а також повідомило, що виплата перерахованої пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік у сумі 29 812,16 грн. буде проводитись відповідно до постанови №103 (а.с.16).

Вважаючи такі дії відповідача щодо перерахунку пенсії у розмірі 70% протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.06.2018 у справі №583/2264/17 зазначив, що при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Даний висновок стосується практичного застосування положень частини другої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а тому враховується судом під час розгляду даної справи.

Так, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі – Закон №2262-ХІІ).

Закон України №2262-ХІІ (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ.

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача за наслідками проведення перерахунку пенсії, суд виходить із таких нормативно-правових норм.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 75 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 85 процентів, до категорій 2 та 3 - 80 процентів.

Частина друга статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зазнавала змін в частині встановлення максимального розміру пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті, а саме:

- редакція згідно з Законом України від 25.03.1996 № 103/96-ВР: загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

- редакція згідно з Законом України від 04.07.2002 № 51-IV: загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

- редакція згідно з Законом України від 04.04.2006 № 3591-IV: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

- редакція згідно з Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

- редакція згідно з Законом України від 27.03.2014 № 1166-VII: максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17 (провадження №К/9901/1786/18), від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17 (провадження №К/9901/849/17), від 3 квітня 2018 року у справі №175/1665/17 (2-а/175/41/17; провадження №К/9901/9950/18), від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (провадження №К/9901/2058/17) і від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а (провадження №К/9901/1120/18).

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1, позивачу з червня 1995 року було призначено пенсію за вислугу років, основний розмір якої становив 75% грошового забезпечення (вислуга років 32) (а.с.34).

Як вбачається з таблиці про перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.1996 року здійснено перерахунок пенсії позивача, основний розмір пенсії становив 85 % відповідних суми грошового забезпечення (вислуга років 32) (а.с.36).

Як вбачається з таблиць про перерахунок пенсії за вислугу років з 01.01.2003 року здійснено перерахунок пенсії позивача, основний розмір пенсії становив 86% від суми грошового забезпечення (вислуга років 32), який був збережений позивачу до квітня 2018 року (а.с.37).

Разом з тим, у квітні 2018 року відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 у розмірі 70% від суми грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23.03.2018 року №3293.

Таким чином, судом встановлено, що, здійснюючи перерахунок пенсії ОСОБА_1 у квітні 2018 року з 01.01.2016, відповідач обмежив її розмір до 70% відповідної суми грошового забезпечення.

На думку суду, перерахунок пенсії позивача з 01.01.2016 мав бути проведений з розрахунку 86% грошового забезпечення, оскільки застосування відповідачем наведеної вище норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у редакції, чинній на дату проведення перерахунку, на переконання суду, є порушенням приписів частини першої статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання позивача на те, що з моменту призначення та на даний час пенсія йому повинна бути призначена (перерахована) у розмірі 90 % від суми грошового забезпечення з наступних підстав.

Згідно із статтею 62 постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» від 29.07.1991 №114 звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться:

а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби;

б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).

Як встановлено судом та підтверджується висновком УВС Волинської області від 01.06.1995 про призначення пенсії за вислугу років згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» ОСОБА_1 наказом УМВС у Волинській області від 24.04.1995 №28 о/с звільнений з 02.05.1995 зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за віком згідно статті 64 «а» постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» від 29.07.1991 №114.

Згідно із пунктом «а» статті 64 постанови Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР» від 29.07.1991 №114 (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за віком - при досягненні віку, встановленого для них пунктом 7 цього Положення. Крім того, за віком можуть бути звільнені особи середнього начальницького складу, які мають вислугу 20 і більше років (у пільговому обчисленні), і яким до досягнення встановленого віку перебування на службі залишилося 3 роки і менше, а за їх бажанням при досягненні цього віку - незалежно від наявності вислуги років.

Таким чином, з вищевикладеного вбачається, що позивача звільнено з органів МВС України «у запас за віком».

Із змісту пункту «а» статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) вбачається, що пенсія за вислугу років в розмірі 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення призначається лише особам, звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, а всім іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, в тому числі звільненим у запас - у розмірі 50 процентів.

Оскільки, як зазначено вище, позивача звільнено з військової служби «в запас», а не «у відставку», то підстав для перерахунку його пенсії з розрахунку 91% (55% + 36%) грошового забезпечення, немає, а відповідачем, при призначенні пенсії ОСОБА_1 у червні 1995 року (за вислугу років - 32 роки), було правомірно визначено основний розмір пенсії 86 % від суми грошового забезпечення, та застосовано обмеження у розмірі 75%.

Також, з врахуванням внесення змін до частини другої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в частині встановлення максимального розміру пенсії, обчисленої відповідно до цієї статті, з 01.01.2003 року (максимальне обмеження 90%) позивачу правомірно встановлено основний розмір пенсії 86% від суми грошового забезпечення, який був збережений позивачу до квітня 2018 року 86% (50% + 36%) (а.с.37).

Крім того, при вирішені даного спору застосуванню підлягають також положення частини першої статті 6 КАС України, в якій зазначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Тому такі його дії є протиправними.

Виходячи з наданих статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного способу захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 86 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії позивачу з 01.01.2016 року у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, що визначене у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 23.03.2018 року №3293.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь позивача слід присудити судовий збір в розмірі 704,80 грн., сплачений відповідно до квитанції №0.0.1130154437.1 від 11.09.2018 (а.с.2).

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86 % до 70 % відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22-В, ідентифікаційний код 13358826) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (44300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з 01 січня 2016 року у розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум), що визначене у довідці Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 23 березня 2018 року №3293.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (44300, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, м. Луцьк, вул. Кравчука, буд. 22-В, код ЄДРПОУ 13358826) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя Т.М. Димарчук