Рішення № 77272709, 19.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1879/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (Луцьке об'єднане управління ПФУ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 25 липня 2018 року №30, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту 6 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язання призначити та виплачувати з 18 червня 2018 року пенсію за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 6 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши у пільговий стаж роботу у Відкритому акціонерному товаристві «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» за періоди з 06 травня 1993 року по 20 лютого 2002 року та у Закритому акціонерному товаристві «Волинський шовковий комбінат» з 03 листопада 2003 року по 21 грудня 2005 року календарно.

В обґрунтування позову позивач вказала, що 18 червня 2018 року звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки має достатній пільговий стаж роботи та досягла відповідного віку для призначення пільгової пенсії.

Рішенням комісії про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (наділі - Комісія при ГУ ПФУ у Волинській області) від 17 липня 2018 року №58/1046 до пільгового стажу, що дає право на призначення зазначеної пенсії, зараховано періоди роботи з 18 липня 1984 року по 05 травня 1993 року – календарно, а з 06 травня 1993 року по 20 лютого 2002 року – за фактичною тривалістю на посаді рівничниці 4-го розряду та оператора рівничного обладнання 4-го розряду на Відкритому акціонерному товаристві «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» (надалі - ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс»).

Оскаржуваним рішенням від 25 липня 2018 року №30 відповідач відмовив у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у зв’язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (пільговий стаж становить 08 років 04 місяці 03 дні замість необхідних 20 років).

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси.

ОСОБА_1 стверджує, що записами у трудовій книжці підтверджуються періоди роботи на ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс», у Закритому акціонерному товаристві «Волинський шовковий комбінат» (надалі - ЗАТ «Волинський шовковий комбінат») на відповідній посаді (рівничниці 4-го розряду та оператора рівничного обладнання 4-го розряду). На день подання заяви відповідачу вона досягла відповідного пенсійного віку, має пільговий стаж роботи більше 20 років, а тому вважає, що має право на пенсію згідно з пунктом «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою від 21 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.51-54).

В обґрунтування своєї позиції відповідач вказав, що за наданими ОСОБА_1 документами для призначення пенсії було встановлено, що її пільговий стаж становить 8 років 04 місяці 03 дні, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до підпункту 6 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому до пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано періоди роботи з 18 липня 1984 року по 17 травня 1987 року, з 10 вересня 1988 року по 30 червня 1990 року – календарно, а з 06 травня 1993 року по 18 січня 1997 року – за фактичною тривалістю.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництва, робіт, професій, посад і показників, при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі – Порядок №383) для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.

Відповідач наголошує, що Порядком №383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 – при шестиденному робочому тижні і на 21,2 – при п’ятиденному робочому тижні.

З наведених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 18 червня 2018 року звернулась до Луцького об’єднаного управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за віком на підставі пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.66-68).

Комісією при ГУ ПФУ у Волинській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до записів трудової книжки, довідки від 12 червня 2018 року №1241/01.20, виданої Державним архівом Волинської області, довідок від 26 червня 2018 року №1421/1-11 - №1426/1-11, копій наказів від 18 липня 1984 року №1369, від 20 лютого 2002 року №28-к, особової картки форми Т-2, виданих Комунальною установою Луцький міський трудовий архів, було встановлено, що ОСОБА_1 з 18 липня 1984 року по 20 лютого 2002 року працювала оператором рівничного обладнання у ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс».

Також комісією було встановлено, що позивач перебувала у відпустці по догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_2 – з 18 травня 1987 року по 09 вересня 1988 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 – з 01 липня 1990 року по 05 травня 1993 року.

Рішенням комісії при ГУ ПФУ у Волинській області від 17 липня 2018 року №58/1046 зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 18 липня 1984 року по 05 травня 1993 року – календарно та з 06 травня 1993 року по 20 лютого 2002 року – за фактичною тривалістю (а.с.86).

Луцьким об’єднаним управлінням ПФУ за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року та доданих до неї документів прийнято оскаржуване рішення від 25 липня 2018 року №30, яким встановлено, що загальний страховий стаж роботи ОСОБА_1 становить 32 роки 01 місяць 05 днів. До пільгового стажу роботи відповідач зарахував наступні періоди: з 18 липня 1984 року по 17 травня 1987 року та з 10 вересня 1988 року по 30 червня 1990 року на посаді рівничниці стрічко-рівняльної дільниці підготовного цеху прядильної фабрики на ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» на підставі копії наказу від 26 червня 2018 року №1427/1-11 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що становить 04 роки 07 місяців 21 день; з 06 травня 1993 року по 18 січня 1997 року на посаді рівничниці стрічко-рівняльної дільниці підготовного цеху прядильної фабрики на ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» на підставі довідок від 26 червня 2018 року №1424/1-11 та №1425/1-11 про фактично відроблені дні, протягом яких працівник працював повний робочий день із шкідливими умовами праці при 5-денному робочому тижні, що становить 03 роки 08 місяців 13 днів.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що згідно з поданими документами пільговий стаж ОСОБА_1 становить 08 років 04 місяці 03 дні та відмовив їй у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (а.с.57-58).

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача від 25 липня 2018 року №30 та оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788-XII) визначено категорії осіб, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років.

Аналогічні положення закріплені у пункті 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Як визначено абзацом другим пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_4 і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту 2 частини другої цієї статті (50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року). Такі ж положення закріплені і у абзаці другому пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII з посиланням на абзац третій - тринадцятий пункту «б» частини першої цієї статті.

Відповідно до Списку текстильних виробництв і професій, робота на яких дає робітницям право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення», право на отримання пільгової пенсії за віком після досягнення 55-річного віку мають жінки, які пропрацювали на виробництвах: бавовняне, ватне, льняне, вовняне, шовкове, конопле-джутове, трикотажне, текстильно-галантерейне і валяльно-повстяне; у текстильних цехах (дільницях, відділеннях) у виробництвах штучного та синтетичного волокна, виготовлення металевих сіток за професією оператори рівничного обладнання.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що призначення пільгової пенсії робітницям текстильного виробництва, зайнятим на верстатах і машинах, за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, залежить від наявності підстав та умов, передбачених саме цією нормою права, і не пов'язано із законодавчими передумовами, встановленими для інших категорій осіб, визначених статтею 13 Закону № 1788-XII, які мають право на пільгову пенсію, але за умов і в порядку, передбачених окремо для кожної категорії таких осіб. Тобто, для призначення пенсії за пунктом «є» статті 13 Закону № 1788-XII, пунктом 6 частини другої статті 114 №1058-ІV особа має бути робітницею не будь-якого текстильного виробництва, а текстильного виробництва за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, бути зайнятою (працювати) на верстатах і машинах, мати відповідні стаж роботи - не менше 20 років та вік - 55 років (до досягнення 55 років категорії жінок, які визначені абзацом другим пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV, абзацом другим пункту «є» статті 13 Закону № 1788-XII).

Разом з тим, суд зазначає, що нормативні положення щодо обліку, тривалості чи режиму робочого часу, як-от перебування на роботі повний/неповний робочий день (наприклад, як це визначено пунктами «а», «б» статті 13 Закону № 1788-XII ), застосування яких приписано до інших категорій осіб, перелік яких наведений у статті 13 цього Закону, до осіб, які заявлять про право на пенсії за пунктом «є» статті 13 Закону N 1788-XII, не мають застосовуватися.

Таку правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 29 червня 2017 року у справі № 161/19344/13-а.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 (а.с.70-85) 18 липня 1984 року вона прийнята рівничницею четвертого розряду в стрічко-рівняльний цех на Луцький шовковий комбінат імені 60-річчя Радянської України (був перейменований); з 01 січня 1988 року вона працювала оператором рівничного устаткування четвертого розряду; з 02 жовтня 1995 року - оператором рівничного устаткування четвертого розряду стрічко-рівняльної дільниці прядильної фабрики; 20 лютого 2002 року вона була звільнена з вказаної посади. З 03 листопада 2003 року по 21 грудня 2005 року ОСОБА_1П працювала у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» на посаді оператора рівничного устаткування четвертого розряду в підготовчому цеху прядильного виробництва.

Приймаючи 25 липня 2018 року рішення №30, відповідач дійшов висновку, що за періоди роботи з 18 липня 1984 року по 17 травня 1987 року, з 10 вересня 1988 року по 30 червня 1990 року та з 06 травня 1993 року по 18 січня 1997 року у ОСОБА_1 наявний пільговий стаж 8 років 04 місяці 03 дні при необхідному пільговому стажі 20 років. При цьому позивач у позовній заяві щодо правильності зарахування відповідачем до пільгового стажу періодів роботи з 18 липня 1984 року по 05 травня 1993 року жодних вимог не заявляє.

Суд звертає увагу, що період з 06 травня 1993 року по 18 січня 1997 року на посаді рівничниці стрічко-рівняльної дільниці підготовного цеху прядильної фабрики на ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс» відповідач зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 на підставі довідок №1424/1-11 та №1425/1-11 від 26 червня 2018 року про фактично відроблені дні, вказавши, що він становить 03 роки 08 місяців 13 днів за фактичною тривалістю, що є помилковим. Адже вказана величина розрахованого відповідачем стажу свідчить про зарахування ним періоду з 06 травня 1993 року по 18 січня 1997 року календарно.

Крім того, у зазначеному рішенні відсутні висновки відповідача щодо зарахування/ не зарахування до пільгового стажу періодів роботи позивача з 19 січня 1997 року по 20 лютого 2002 року, хоча відповідач у рішенні посилається на рішення комісії при ГУ ПФУ у Волинській області, яким зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, період з 06 травня 1993 року по 20 лютого 2002 року за фактичною тривалістю.

Більше того, відповідач розглядаючи заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року та додані до неї документи, не дав жодної оцінки та не зробив жодних висновків щодо стажу роботи заявниці у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» на посаді оператора рівничного устаткування четвертого розряду з 03 листопада 2003 року по 21 грудня 2005 року. Хоча, як вбачається з розписки-повідомлення до заяви позивача від 18 червня 2018 року, вона надала Луцькому об’єднаному управлінню ПФУ документи, зокрема: трудову книжку БТ-І №8811391, в якій наявний відповідний запис; довідку про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 14 червня 2018 року №01-6/36, видану Приватним акціонерним товариством «Волинський шовковий комбінат»; довідку про фактично відпрацьовані дні, протягом яких працівник працював повний робочий день із шкідливими умовами праці при п’ятиденному робочому тижні від 14 червня 2018 року №01/6-37, видану Приватним акціонерним товариством «Волинський шовковий комбінат»; довідку про перейменування ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» від 14 червня 2018 року №01-6/38; копію наказу про прийом на роботу від 27 жовтня 2003 року №108; копію особової картки; копію наказу про звільнення від 21 грудня 2005 року №149к (а.с.70-85, 97-105).

Будь-які висновки відповідача щодо вказаного стажу роботи ОСОБА_1 у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» в рішенні від 25 липня 2018 року №30 відсутні.

Слід також зауважити, що відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на порядок підтвердження стажу роботи зі шкідливими та важкими умовами праці, що визначений Порядком №383. Пунктом 7 Порядку №383 встановлено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 – при шестиденному робочому тижні і на 21,2 – при п’ятиденному робочому тижні.

Проте даний Порядок №383 не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки, як визначено пунктом 1 цього Порядку, він регулює застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а відтак не поширює свою дію на обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпункту «є» статті 13 №1788-XII, пункту 6 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.

Надаючи оцінку рішенню відповідача від 25 липня 2018 року №30, суд перевіряв його на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Так частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що рішення Луцького об’єднаного управління ПФУ від 25 липня 2018 року №30 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не відповідає вказаним критеріям, адже воно прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

У зв’язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідач зобов’язаний був перевірити, чи дотримуються усі умови, з якими закон пов’язує таке право. У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії орган ПФУ повідомляє про це заявника із зазначенням причин відмови. Проте у спірному рішенні відповідача відсутні висновки щодо періодів роботи ОСОБА_1 у ЗАТ «Волинський шовковий комбінат» на посаді оператора рівничного устаткування четвертого розряду з 03 листопада 2003 року по 21 грудня 2005 року, як і щодо періоду роботи з 19 січня 1997 року по 20 лютого 2002 року; відповідач не зарахував до стажу вказані періоди і не вказав причин цього. Рішення містить суперечливі висновки щодо роботи у період з 06 травня 1993 року по 18 січня 1997 року на посаді рівничниці стрічко-рівняльної дільниці підготовного цеху прядильної фабрики на ВАТ «Луцький шовковий комбінат «Волтекс».

Також спірне рішення прийнято відповідачем недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів, що приймаючи оспорюване рішення, діяв правомірно, а відтак воно є протиправним та його слід скасувати.

Як встановлено частиною другою статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Частиною четвертою статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Разом з тим, абзацом другим частини четвертої вказаної статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.

Скасовуючи рішення відповідача, суд не може його зобов’язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», адже, як встановлено судом у справі, таке рішення приймалось відповідачем без врахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття; відповідач не перевірив, чи виконуються усі умови, необхідні для призначення такої пенсії, не надав належну оцінку документам, поданим ОСОБА_1 для призначення пенсії. Більше того, деякі документи, подані ОСОБА_1 для призначення пенсії, взагалі залишилися поза увагою відповідача.

Оскільки суд не обчислює спеціальний стаж позивача, що є повноваженням органу ПФУ, то відсутні підстави для зобов’язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах.

Водночас, частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для захисту прав позивача шляхом зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах. Зазначений спосіб захисту порушеного права позивача не буде втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень – Луцького об’єднаного управління ПФУ, який повторно приймаючи рішення за вказаною заявою, зобов’язаний врахувати викладені висновки суду.

Відтак, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов слід задовольнити частково: визнати протиправним та скасувати рішення Луцького об’єднаного управління ПФУ від 25 липня 2018 року №30, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язати Луцьке об’єднане управління ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією від 18 вересня 2018 року № 0.0.1136951336.1 (а.с.2), випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.46).

Отже, оскільки позовні вимоги задоволені частково, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених вимог судові витрати у сумі 352,40 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (43024, Волинська область, місто Луцьк, проспект Молоді, 8/3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Президента Грушевського, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40370530) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області від 25 липня 2018 року №30, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 6 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Луцьке об’єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 червня 2018 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області судові витрати у сумі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві грн. 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк