Рішення № 77272499, 09.10.2018, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/707/18

Провадження № 2/604/333/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташківа Н.Б.,

за участю секретаря судового засідання Стадніцької З.О.,

розглянувши у підготовчому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 7, Тернопільської області)про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє представник за довіреністю ОСОБА_2, звернувся із позовною заявою до Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області про визнання за ним права власності на спадкове майно - житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 75,9 кв.м. та житловою 52,3 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті бабусі ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла його бабуся ОСОБА_3, після смерті якої залишилося спадкове майно, що складається із вказаного будинковолодіння. При зверненні Позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, він отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із розбіжностями щодо площі житлового будинку, пов'язаними із вчиненням ОСОБА_3 за життя самочинного будівництва. З огляду на вказане, у Позивача виникла необхідність звернутися до суду за захистом своїх невизнаних прав.

Ухвалою суду від 25 червня 2018 року до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області.

В підготовче судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про дату і час розгляду справи, не з'явилися.

Представник позивача подав заяву, згідно з якою справу просить розглядати без його участі.

Представники відповідача подав заяву з проханням справу слухати у їх відсутності, проти позову не заперечують.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, в зв'язку з визнанням відповідачем позову суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив такі факти:

25 березня 2008року секретарем виконкому Скалатської міської ради Підволочиського району за реєстровим №253 посвідчено заповіт ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Криве Підволочиського району Тернопільської області та жительки АДРЕСА_1, НОМЕР_2, виданий Підволочиським РВ УМВСУ в Тернопільській області 26 липня 2002 року, відповідно до якого остання на випадок своєї смерті зробила наступне заповітне розпорядження: все належне їй на праві особистої власності майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося заповіла в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 року виконкомом Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільській області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Таким чином, Позивач, - спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року, спадщину прийняв відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, що вбачається із довідки виконкому Скалатської міської ради Підволочиського району Тернопільської області №62 від 30 травня 2018 року та спадкової справи №43/2017.

З метою оформлення спадщини позивач звернувся до приватного нотаріуса Підволочиського районного нотаріального округу Тернопільської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, однак отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії №61/02-31 від 08 лютого 2018 року, оскільки при огляді документів було виявлено розбіжності щодо площі житлового будинку. Так, ОСОБА_3 було проведено самочинне будівництво, а саме самовільно добудовано добудову під літ. «а2» (1-8 пл., 6,10 кв.м.).

Згідно з договором дарування від 13 травня 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №648, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подарували ОСОБА_3 жилий будинок з підвалом, прибудовою та надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (загальна корисна площа жилого будинку 69,8 кв.м., жила 52,30 кв.м.; розмір земельної ділянки 600 кв.м.), належний їм на підставі договору дарування, посвідченого Підволочиською нотаріальною конторою 24 березня 1977 року за реєстром №373 та зареєстрованого в Тернопільському міжміському бюро технічної інвентаризації 02 червня 1977 року під №387.

Однак згідно технічного паспорта на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 29 грудня 2017 року та довідки про технічний опис об'єкта нерухомого майна №28 від 02 березня 2018 року, виданих БТІ Підволочиського району, вбачається наявність у житловому будинку по АДРЕСА_1, належному ОСОБА_3, самочинного будівництва під літ. «а2».

Згідно статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Померла ОСОБА_3, здійснивши самочинне будівництво, не набула на нього права власності.

Право власності на об'єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім'я спадкодавця або спадкоємця

Відповідно до п. 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування".

За змістом зазначених роз'яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3,5 ст. 376 ЦК і нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216,1218 ЦК).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3,5ст. 376 ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3,5 ст. 376 ЦК є суб'єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216,1218 ЦК.

Зазначене право може бути реалізовано також у порядку процесуального правонаступництва на будь-якій стадії цивільного процесу, якщо спадкодавець звернувся до суду із відповідним позовом, проте помер.

Згідно із ч. 1 ст. 13 Конституції України та ст. 20 Земельного кодексу України органи державної влади та орган місцевого самоврядування здійснюють право власності на землю від імені Українського народу. Лише ці органи можуть вирішувати питання про відведення земельних ділянок, передачу їх у приватну власність, визначення цільового призначення землі.

Відповідно до ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). А відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В постанові від 30 березня 2016 року, ухваленій у справі №6-265цс16, Верховний Суд висловив правову позицію щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу, а також правової визначеності самочинного будівництва. Так, стаття 876 Цивільного кодексу щодо визначення замовника власником об'єкта будівництва застосовується лише у взаємозв'язку зі ст.331 цього кодексу щодо обов'язкової умови про наявність права власності або права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно. В інших випадках відповідно до ст.376 ЦК України такі об'єкти будівництва та інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, а особа, яка його здійснила, не набуває права власності на нього.

Позивач надав в матеріали справи копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія НОМЕР_7, зареєстрованого в реєстрі за №204 приватним нотаріусом Підволочиського районного нотаріального округу на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1000 га, кадастровий номер: НОМЕР_5, розташований за адресою: АДРЕСА_1, яка належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6, виданого Підволочиським районним відділом земельних ресурсів Тернопільської області 12 січня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010765700023, на якій збудований будинок та самочинно побудована добудова під літ. «а2», тобто є обов'язкова умова наявність у праві власності земельної ділянки.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За вказаних обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог про визнання права власності, у зв'язку з чим право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову.

На підставі ст.ст.182,331,375,376,1216,1218,1269,1270 ЦК України, ст.19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», правової позиції Верховного Суду України по справі №6-265цс16 від 30.03.2016р. та ст.ст.247 ч. 2, 263,264,265,268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання:АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_3) до Скалатської міської ради Тернопільської області ( юридична адреса: м. Скалат, вул. Грушевського, 2, Підволочиського району, Тернопільської області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції в Тернопільській області (м. Тернопіль, вул. Шпитальна, 7, Тернопільської області) про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами АДРЕСА_1, загальною площею 75,9 кв.м. та житловою 52,3 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Тернопільської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя-підпис

Копія вірна:

Суддя Н.Б. Сташків