Рішення № 77271702, 24.09.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2149/18

Провадження №2/592/1424/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

24 вересня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретарів судового засідання: Троценко Ю. Ю. , Тіптюк В. О. ,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, -

В С Т А Н О В И В :

01.03.2018 року представник позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, в якому він просив стягнути на користь позивача з Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” 1000000 (один мільйон) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я (вхідний № 8674/18 від 01.03.2018 року) (а. с. 2 – 7) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.03.2018 року було прийнято до розгляду позовну заяву Шумила Олександра Григоровича (адреса: 40034, м. Суми, вул. Д. Коротченка, буд. 35, кв. 296, РНОКПП 2617703932) до Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” (адреса: 40020, м. Суми, вул. Комарова, 2, код ЄДРПОУ 30991664) про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я. Було ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. По справі було призначено підготовче судове засідання на 08 годину 00 хвилин 30.03.2018 року за адресою: м. Суми, вул. Першотравнева, 12, зал судових засідань № 11, про що повідомити учасників справи. Копію ухвали про відкриття провадження у справі було надіслано учасникам справи разом з копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів – відповідачу. Було роз’яснено відповідачу право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати: 1) суду – відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) , що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу – копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Було роз’яснено учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала набрала законної сили 02.03.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72583753) (а. с. 35) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.05.2018 року було клопотання представника позивача за довіреністю ОСОБА_1 про призначення судово-психологічної експертизи було задоволено. Було ухвалено призначити по справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Сумського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 (м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 27, 6-й поверх) , попередивши їх про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України. На вирішення експертів поставити наступні запитання: - чи є ситуація, яка досліджується по справі, а саме: спричинення фізичних ушкоджень під час нещасного випадку, який відбувся 25.02.2016 року на виробництві дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” , психотравмувальною для ОСОБА_3? - якщо так, чи завдані ОСОБА_3 страждання (моральна шкода) ? - який можливий розмір становить грошова компенсація за завдані ОСОБА_3 страждання (моральну шкоду) ? Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали. Ухвала набрала законної сили (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73830015) (а. с. 51) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.06.2018 року було поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я. Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, було призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 13.08.2018 року на 14 годину 00 хвилин у приміщенні Ковпаківський районний суд м. Суми (каб. № 11) , викликати сторони. Ухвала набрала законної сили 18.06.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74914355) (а. с. 59) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.08.2018 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 про скасування ухвали про призначення судово-психологічної експертизи та про долучення додаткових доказів було задоволене. Ухвалу про призначення судово-психологічної експертизи від 02.05.2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, проведення якої було доручено Сумському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 Міністерства юстиції України (м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, 27, 6-й поверх) у зв’язку з не підтриманням позивачем клопотання через неможливість сплати вартості експертизи, було скасовано. Додаткові докази, надані представником позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1, було долучено до матеріалів справи. Клопотання судового експерта Сумського відділення Харьківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_4 ОСОБА_5 про надання додаткових матеріалів (вихідних даних) , необхідних для проведення судово-психологічної експертизи по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, було залишено без розгляду. Було продовжено розгляд справи за наявними доказами в справі. Судове засідання було призначено на 24.09.2018 року на 11 годину 30 хвилин, викликавши позивача, представника позивача, представника відповідача. Ухвала набрала законної сили 28.08.2018 року (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76147229, http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/76147392) (а. с. 172 – 174) .

24.09.2018 року представник позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові пояснення, в яких він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського райсуду м. Суми знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди. При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди він вважає за доцільне те, щоб судом було враховане наступне: 1. Чинники причини. Мають місце зміни в емоційному стані ОСОБА_3, обумовлені дією специфічної причини, якою стало спричинення йому тілесних ушкоджень на виробництві. Перенесені фізичні страждання спричинили проблематизацію життя ОСОБА_3, наповнивши його стресогенними факторами в важливих сферах життєдіяльності. Наслідки заподіяння шкоди здоров’ю ОСОБА_3 спричинили порушення звично врівноваженого соціального, професійного та життєвого його статусу: втрата працездатності та отримання інвалідності, фізичний і душевний дискомфорт у зв’язку із проходженням лікування з приводу наслідків отриманої травми, вимушений період реабілітації, позбавлення можливості й здатності у виконанні своїх професійних обов’язків, втрачені професійні можливості та інше. Це потребує від нього додаткових зусиль по організації свого життя. 2. Чинники умов, що сприяють дії причини по формуванню моральних страждань ОСОБА_3, а саме: зовнішні та внутрішні такі чинники. До зовнішніх чинників відносяться наступні: - надто важкий стан здоров’я ОСОБА_3 безпосередньо після нещасного випадку, що вимагало та вимагає в подальшому значно більш довгого лікування, відновлення та реабілітації; - теперішній стан здоров’я ОСОБА_3 та медичні наслідки отриманої травми, у зв’язку з чим ОСОБА_3 встановлена перша група інвалідності та зазначена необхідність проведення систематичної відновлювальної терапії, профілактичного та підтримуючого лікування, після нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 проходить лікування та спостереження у декількох лікарів; - вимушене припинення професійної діяльності, яке дає йому відчуття професійної неспроможності та непридатності; - проведення значної кількості операцій у ОСОБА_3 та вживання великих обсягів ліків, які є додатковим, хоч і необхідним, навантаженням для здоров’я, а також тривалість, неостаточність та незавершеність цього процесу, тому що за рекомендаціями медиків відновлення здоров’я потребує проведення операційного втручання, в майбутньому існує об’єктивна необхідність проведення серії операцій. До внутрішніх чинників, що негативно впливали, впливають та посилюють дію причини, відносяться наступні: - виражені дефекти зовнішнього виду, зокрема видимих ділянок шкіри рук та обличчя, які викликають в нього страждання, обмежують його соціальне функціонування, звужують коло спілкування тощо, що призводить до розвитку відчуття неповноцінності та підкріплюється образливим ставленням (відношенням) оточуючих, які, не знаючи причини каліцтва ОСОБА_3 , лякаються його, або сміються над ним, страждання з цього приводу посилюються тим, що ОСОБА_3 є товариською, комунікабельною людиною, полюбляє спілкуватися, але внаслідок аварії ця потреба блокована; - значне обмеження можливості самообслуговування у зв’язку з опіковою травмою кистей, що також посилює відчуття неспроможності та неповноцінності; - низький реабілітаційний потенціал ОСОБА_3 , який значно гальмує повноцінне одужання та відновлення життєвого тонусу ОСОБА_3 , не даючи змогу повною мірою відірватися від негативних думок та спогадів, пов’язаних з травмою на виробництві, ОСОБА_3 переніс пролонгований стрес; - недостатньо здоровий психологічний мікроклімат в сім’ї та відсутність бажаної повноцінної підтримки з боку дружини, завдяки тому, що він потребує постійного догляду та знаходиться в залежності від близьких людей (в першу чергу від дружини) , в нього розвивається відчуття власного “тягарю” для сімейного життя. Отже, вбачається наявність в психіці ОСОБА_3 негативних змін, обумовлених продуктивною дією причини, в якості якої виступає спричинення йому тілесних ушкоджень на виробництві внаслідок нещасного випадку. Ця ситуація призвела до проблематизації життя ОСОБА_3 , наповнила його стресогенними чинниками в важливих сферах його життєдіяльності. Вказаний механізм став ведучим у формуванні моральних страждань та розвитку моральної травматизації, що завдало моральної шкоди ОСОБА_3 . Чинники умов, що сприяють дії причини по формуванню моральних страждань ОСОБА_3 , а саме: - надто важкий стан здоров’я ОСОБА_3 безпосередньо після нещасного випадку; - погіршення стану здоров’я та проведення великої кількості операцій, інвалідизація ОСОБА_3 та необхідність проведення подальшого лікування; - вимушене припинення професійної діяльності; - низький реабілітаційний потенціал ОСОБА_3 ; - недостатньо здоровий психологічний мікроклімат в сім’ї та відсутність бажаної повноцінної підтримки з боку дружини, є винятковими для особистості, беручи до уваги важкість отриманих травм, ситуація майже не має розв’язання, порушення активного соціального функціонування особистості носить глобальний, безповоротній характер та не може відновитися у повній мірі. Навіть за умови проведення операції з пластики шкіри обличчя та рук, не можна очікувати повноцінного одужання ОСОБА_3 та повернення його життя в звичайне русло. Крім того, має місце деформація індивідуальних особливостей ОСОБА_3 : - підвищена психологічна напруженість; - значні труднощі адаптації; - ситуативна невпевненість в собі, ситуативна агресія та підвищення збуджуваності, ситуативна закритість в міжособистісних контактах; - підвищена сензитивність (загострена чутливість до впливу середовища) ; - порушення звичайного врівноваженого соціального, професійного та життєвого статусу (вхідний № 39723 від 24.09.2018 року) (а. с. 184 – 186) .

24.09.2018 року представник позивача ОСОБА_3 за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву, в якій він просив справу № 592/2149/18 за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, слухати у його відсутність за наявними матеріалами. Проти ухвалення заочного рішення він не заперечував (вхідний № 39777 від 24.09.2018 року) (а. с. 187) .

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився чотири рази: 30.03.2018 року на 08 годину 00 хвилин, 13.08.2018 року на 14 годину 00 хвилин, 28.08.2018 року на 08 годину 00 хвилин, 24.09.2018 року на 11 годину 30 хвилин. Про місце, дату та час судового засідання з розгляду даної справи був повідомлений належним чином, від нього не надійшло заява про розгляд справи у його відсутність, відзив на позов суду він не надав (а. с. 36 – 39, 45, 60, 63, 67, 176 – 180) .

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) .

У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оголосивши позовну заяву ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, враховуючи наявність судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень в режимі повного доступу, суд дійшов наступного висновку.

З 25.05.2010 року до 07.07.2016 року позивач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Дочірнім підприємством “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” , що підтверджується копією його трудової книжки (а. с. 9, 72, 73) .

07.07.2016 року позивача ОСОБА_3 було звільнено з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” в зв’язку з втратою працездатності внаслідок трудового каліцтва та встановлення інвалідності на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України (а. с. 30) .

Позивач ОСОБА_3 працював на посаді виконуючого обов’язки заступника начальника відділу головного механіка.

Із змісту акту про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом № 8 від 07.12.2017 року, ОСОБА_3 АДРЕСА_1, вбачається, що відповідно до протоколу виробничої наради № 30 від 18.09.2015 року директором ДП “Завод ОБ та ВТ” ОСОБА_6 було прийнято рішення щодо надання головним інженером ОСОБА_7 графіку обладнання електропечі ДСП № 2 викатним візком для видалення шлаку. Згідно Графіку виконання заходів поетапного введення в експлуатацію системи видалення шлаку від ДСП № 1 і ДСП № 2 в ливарний проліт, затвердженого головним інженером ОСОБА_7 , роботи по встановленню системи видалення шлаку від ДСП № 1 і ДСП № 2 виконувались робітниками сталеплавильної дільниці по розробленому на підприємстві проекту на реконструкцію сталеплавильної дільниці цеху № 31 (шифр проекту 96.10.143.00.00 СБ; 96.10.146.00.00 СБ) . При виконанні робіт по реконструкції системи видалення шлаку від ДСП № 1, ДСП № 2 робота технологічного обладнання сталеплавильної дільниці повністю зупинялася. На підставі протоколу № 4 виробничої наради від 22.02.2016 року при директорі ОСОБА_6 , начальнику відділу головного механіка ОСОБА_8 було доручено провести монтаж та нівелювання рейок для візка видалення шлаку від електропечі № 2 згідно Графіку. 25.02.2016 близько 11 години 00 хвилин головний інженер ОСОБА_7 , начальник відділу головного механіка ОСОБА_8 та виконуючий обов’язки заступника начальника відділу головного механіка ОСОБА_3 прибули в сталеплавильний цех № 31, на місце виконання робіт біля електропечі ДСП-2 для обговорення робіт, які необхідно було виконати. Роботи по підготовці приямку до монтажу привода та монтажу рейок під візок ОСОБА_7 доручив ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_8 . Обговоривши виробничі питання, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 повернулись до своїх безпосередніх робочих місць до відділу головного механіка, в адміністративний корпус ДП “Завод ОБ та ВТ” . В той же час (об 11 годині) для здійснення двох плавок в серію марки SAE 4145Н була включена електропіч ДСП-1 на плавку № 4949. О 13 годині 40 хвилин, згідно технологічній інструкції № 3300.25210.8000.06, на сталеплавильній дільниці відбувався процес зливу рідкого металу з електропечі ДСП-1. Під час плавки сталі, впевнившись в позитивному хімічному складі, згідно технологічній інструкції, старший сталевар ОСОБА_9 , дав команду кранівнику ОСОБА_10 взяти ківш на ковшовій дільниці на горизонтальному стенді підігріву та ковшовому ОСОБА_11 провести стропування ковша на траверсу мостового крану реєстр. № 2623. Після стропування ковша кранівник ОСОБА_10 перемістила його до балкону для проведення огляду футеровки ковша та ступеню його нагріву. Зауважень при огляді у старшого сталевара ОСОБА_9 не було. Біля установки позапічної обробки сталі в нього засипали необхідні фероматеріали (FeCr 800-90 кг, FeMn-210 кг, Аl-16 кг) і кранівник ОСОБА_10 транспортувала його на злив металу. Після подачі ковша під випуск плавки, близько 14 години 00 хвилин, був проведений злив металу на рівень близько 600-700 мм від верхньої кромки ковша. За вказівкою старшого сталевара ОСОБА_9 ківш був відведений від печі на 2 – 3 м на 5 хвилин для повного розплавлення феродобавок. Під час обідньої перерви ОСОБА_3 було прийнято рішення, що після перерви він разом із ОСОБА_12 підуть на сталеплавильну ділянку для виконання завдання, яке йому було доручено ОСОБА_7 . Відразу після обідньої перерви, шляхом проходу через зону охолодження злитків потерпілі прибули до місця виконання робіт (приямку монтажу привода викатного візка) , при цьому не попередивши нікого з керівництва цеху про те, що будуть працювати, та не переконавшись у відсутності небезпечних факторів. Для уточнення монтажних розмірів і виконання ескізу опалубки вони спустилися в приямок та почали проводити заміри. Спочатку провели заміри в приямку з боку ДСП-1, потім перейшли заміряти розміри з боку УПОС. О 14 годині 10 хвилин сталевар ОСОБА_9 , не знаючи про те, що в приямку працюють робітники і так як з його місця приямок не проглядається, дав команду кранівнику ОСОБА_10 на транспортування ковша на подальшу обробку – до установки позапічної обробки сталі. Помітивши команду сталевара ОСОБА_9 кранівник ОСОБА_10 , не знаючи про те, що в приямку працюють люди, не маючи змоги їх бачити і так як перед цим при транспортуванні ковша під злив на шляху руху крану не було сторонніх осіб, подала звуковий сигнал, зробила переміщення візком, розвернула траверсу, підняла ковш на висоту вище скрапних корзин та почала рух по сталеплавильній дільниці. Коли кран доїхав до першої скрапної корзини від ДСП-2, проїхавши шлях близько 18 м і не доїхавши до приямку близько 6 м кранівник ОСОБА_10 помітила людей, які знаходилися у приямку. Відповідно до вимог “Инструкции по охране труда № 40 для крановщиков электрических кранов мостового типа” ОСОБА_10 зупинила кран і в черговий раз подала звуковий сигнал, але в цей час відбувся раптовий самовільний викид шлаку з металом із ковша. Оскільки верхній рівень металу був на висоті приблизно 8 м від покриття підлоги цеху, то радіус бризок розплавленого металу і шлаку був значний і поле зору машиніста крана закрило клубами пилу та диму. Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , які в цей час повернулись спинами до крану та проводили заміри в приямку, з пояснень ОСОБА_3 , не почувши сигнал кранівника, не покинули небезпечне місце, внаслідок чого відчули удари по захисних касках розплавленим металом і побачили багато бризок розплавленого металу. Електромонтери ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які виконували роботи по ремонту щита особистих потреб на дільниці стенду нагріву ковшів, на відстані близько 10 м від місця настання нещасного випадку, почувши звуковий сигнал крану, повернулися на звук і побачили, як після падіння і розлітання бризок розплавленого металу з криком про допомогу вибіг чоловік в палаючому одязі. Він зняв палаючу ватну куртку на дільниці блюмів та побіг до кімнати майстрів цеху № 31. За першим з приямку вискочив другий чоловік охоплений полум’ям з голови до ніг і побіг у напрямку стенду нагріву ковшів де були електромонтери. Електромонтер ОСОБА_13 , знявши з себе ватну куртку, накрив його палаючу спину, а в цей час різник блюмів відкрив воду на пожежному крані та з гумового рукава облив його водою, загасивши залишки одягу, після чого ОСОБА_13 направив його до медпункту підприємства. Потерпілий сам, без зайвої допомоги направився до медичного пункту ДП “Завод ОБ та ВТ” , де фельдшером було викликано машини швидкої допомоги й одразу було розпочато надання першої невідкладної допомоги. Під час надання допомоги було встановлено особу потерпілого, ним виявився начальник конструкторського бюро відділу головного механіка ОСОБА_12. На час надання допомоги на ОСОБА_12 був обгорілий спецодяг та спепвзуття. Іншим постраждалим був виконуючий обов’язки заступника начальника відділу головного механіка ОСОБА_3. Біля кімнати майстрів, куди дійшов ОСОБА_3 , після загоряння верхнього одягу, працювали робітники, які, побачивши палаючого чоловіка, почали гасити його своїми ватними куртками. Після гасіння, його розмістили на стільці навпроти кімнати майстрів, оскільки велика частка опіку припадала на ноги. На ОСОБА_3 був обгорілий спецодяг та спецвзуття. О 14 годині 30 хвилин прибула перша машина швидкої медичної допомоги. Її одразу направили в цех, надавати допомогу ОСОБА_3 . Через 10 хвилин прибула друга машина швидкої медичної допомоги, яка була направлена до медичного пункту за ОСОБА_12 . Надавши першу допомогу постраждалим, машинами швидкої допомоги ОСОБА_12 та ОСОБА_3 одночасно було доставлено до опікового відділення КЗ “Сумська обласна клінічна лікарня” . В подальшому потерпілих було транспортовано до КЗОЗ “Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. ОСОБА_15” , де 02.03.2016 року ОСОБА_12 помер від отриманих травм. Вид події: інші види – опік полум’ям. Шкідливий або небезпечний фактор та його значення: фізичний. Причини настання нещасного випадку: основна організаційні – невиконання посадових обов’язків; - невиконання вимог інструкцій з охорони праці; супутні технічні – неякісне розроблення або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель споруд, інженерних комунікацій, обладнання, устаткування тощо; організаційні – незадовільне функціонування системи управління охороною праці; - невиконання посадових обов’язків (а. с. 10 – 14) .

Із змісту акту проведення повторного (додаткового) спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 25.02.2016 року о 14 годині 10 хвилин на Дочірньому підприємстві “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” код згідно ЄДРПОУ 30991664, вбачається, що відповідно до протоколу виробничої наради № 30 від 18.09.2015 року директором ДП “Завод ОБ та ВТ” ОСОБА_6 було прийнято рішення щодо надання головним інженером ОСОБА_7 графіку обладнання електропечі ДСП № 2 викатним візком для видалення шлаку. Згідно Графіку виконання заходів поетапного введення в експлуатацію системи видалення шлаку від ДСП № 1 і ДСП № 2 в ливарний проліт, затвердженого головним інженером ОСОБА_7 , роботи по встановленню системи видалення шлаку від ДСП № 1 і ДСП № 2 виконувались робітниками сталеплавильної дільниці по розробленому на підприємстві проекту на реконструкцію сталеплавильної дільниці цеху № 31 (шифр проекту 96.10.143.00.00 СБ; 96.10.146.00.00 СБ) . При виконанні робіт по реконструкції системи видалення шлаку від ДСП № 1, ДСП № 2 робота технологічного обладнання сталеплавильної дільниці повністю зупинялася. На підставі протоколу № 4 виробничої наради від 22.02.2016 року при директорі ОСОБА_6 начальнику відділу головного механіка ОСОБА_8 було доручено провести монтаж та нівелювання рейок для візка видалення шлаку від електропечі № 2 згідно Графіку. 25.02.2016 року близько 11 години 00 хвилин головний інженер ОСОБА_7 , начальник відділу головного механіка ОСОБА_8 та виконуючий обов’язки заступника начальника відділу головного механіка ОСОБА_3 прибули в сталеплавильний цех № 31, на місце виконання робіт біля електропечі ДСП-2 для обговорення робіт, які необхідно було виконати. Роботи по підготовці приямку до монтажу привода та монтажу рейок під візок ОСОБА_7 доручив ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_8 . Обговоривши виробничі питання, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_3 повернулись до своїх безпосередніх робочих місць до відділу головного механіка, в адміністративний корпус ДП “Завод ОБ та ВТ” . В той же час (об 11 годині) для здійснення двох плавок в серію марки SAE 4145Н була включена електропіч ДСП-1 на плавку № 4949. О 13 годині 40 хвилин, згідно технологічній інструкції № 3300.25210.8000.06 , на сталеплавильній дільниці відбувався процес зливу рідкого металу з електропечі ДСП-1. Під час плавки сталі, впевнившись в позитивному хімічному складі, згідно технологічній інструкції, старший сталевар ОСОБА_9 дав команду кранівнику ОСОБА_10 , взяти ківш на ковшовій дільниці на горизонтальному стенді підігріву та ковшовому ОСОБА_11 провести схропування ковша на траверсу мостового крану реєстр. № 2623. Після стропування ковша кранівник ОСОБА_10 перемістила його до балкону для проведення огляду футеровки ковша та ступеню його нагріву. Зауважень при огляді у старшого сталевара ОСОБА_9 не було. Біля установки позапічної обробки сталі в нього засипали необхідні фероматеріали (FeCr 800-90 кг, FeMn-210 кг, Аl-16 кг) і кранівник ОСОБА_10 транспортувала його на злив металу. Після подачі ковша під випуск плавки, близько 14 години 00 хвилин, був проведений злив металу на рівень близько 600-700 мм від верхньої кромки ковша. За вказівкою старшого сталевара ОСОБА_9 ківш був відведений від печі на 2-3 м на 5 хвилин для повного розплавлення феродобавок. Під час обідньої перерви ОСОБА_3 було прийнято рішення, що після перерви він разом із ОСОБА_12 підуть на сталеплавильну ділянку для виконання завдання, яке йому було доручено ОСОБА_7 . Відразу після обідньої перерви, шляхом проходу через зону охолодження злитків потерпілі прибули до місця виконання робіт (приямку монтажу привода викатного візка) , при цьому не попередивши нікого з керівництва цеху про те, що будуть працювати та не переконавшись у відсутності небезпечних факторів. Для уточнення монтажних розмірів і виконання ескізу опалубки вони спустилися в приямок та почали проводити заміри. Спочатку провели заміри в приямку з боку ДСП-1, потім перейшли заміряти розміри з боку УПОС. О 14 годині 10 хвилин сталевар ОСОБА_9 , не знаючи про те, що в приямку працюють робітники і так як з його місця приямок не проглядається, дав команду кранівнику ОСОБА_10 на транспортування ковша на подальшу обробку – до установки позапічної обробки сталі. Помітивши команду сталевара ОСОБА_9 кранівник ОСОБА_10 , не знаючи про те, що в приямку працюють люди, не маючи змоги їх бачити і так як перед цим при транспортуванні ковша під злив на шляху руху крану не було сторонніх осіб, подала звуковий сигнал, зробила переміщення візком, розвернула траверсу, підняла ковш на висоту вище скрапних корзин та почала рух по сталеплавильній дільниці. Коли кран доїхав до першої скрапної корзини від ДСП-2, проїхавши шлях близько 18 м і не доїхавши до приямку близько 6 м кранівник ОСОБА_10 помітила людей, які знаходилися у приямку. Відповідно до вимог “Инструкции по охране труда № 40 для крановщиков электрических кранов мостового типа” ОСОБА_10 зупинила кран і в черговий раз подала звуковий сигнал, та в цей час відбувся раптовий самовільний викид шлаку з металом із ковша. Оскільки верхній рівень металу був на висоті приблизно 8 м від покриття підлоги цеху, то радіус бризок розплавленого металу і шлаку був значний і поле зору машиніста крана закрило клубами пилу та диму. Потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , які в цей час повернулись спинами до крану та проводили заміри в приямку, з пояснень ОСОБА_3 , не почувши сигнал кранівника, не покинули небезпечне місце, внаслідок чого, відчули удари по захисних касках розплавленим металом і побачили багато бризок розплавленого металу. Електромонтери ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які виконували роботи по ремонту щита особистих потреб на дільниці стенду нагріву ковшів, на відстані близько 10 м від місця настання нещасного випадку, почувши звуковий сигнал крану, повернулися на звук і побачили, як після падіння і розлітання бризок розплавленого металу з криком про допомогу вибіг чоловік в палаючому одязі. Він зняв палаючу ватну куртку на дільниці блюмів та побіг до кімнати майстрів цеху № 31. За першим з приямку вискочив другий чоловік охоплений полум’ям з голови до ніг і побіг у напрямку стенду нагріву ковшів де були електромонтери. Електромонтер ОСОБА_13 , знявши з себе ватну куртку, накрив його палаючу спину, а в цей час різник блюмів відкрив воду на пожежному крані та з гумового рукава облив його водою, загасивши залишки одягу, після чого ОСОБА_13 направив його до медпункту підприємства. Потерпілий сам, без зайвої допомоги направився до медичного пункту ДП “Завод ОБ та ВТ” , де фельдшером було викликано машини швидкої допомоги і одразу було розпочато надання першої невідкладної допомоги. Під час надання допомоги було встановлено особу потерпілого, ним виявився начальник конструкторського бюро відділу головного механіка ОСОБА_12. На час надання допомоги на ОСОБА_12 був обгорілий спецодяг та спецвзуття. Іншим постраждалим був виконуючий обов’язки заступника начальника відділу головного механіка ОСОБА_3. Біля кімнати майстрів, куди дійшов ОСОБА_3 , після загоряння верхнього одягу, працювали робітники, які, побачивши палаючого чоловіка, почали гасити його своїми ватними куртками. Після гасіння, його розмістили на стільці навпроти кімнати майстрів, оскільки велика частка опіку припадала на ноги. На ОСОБА_3 був обгорілий спецодяг та спецвзуття. О 14 годині 30 хвилин прибула перша машина швидкої медичної допомоги. Її одразу направили в цех, надавати допомогу ОСОБА_3 . Через 10 хв прибула друга машина швидкої медичної допомоги, яка була направлена до медичного пункту за ОСОБА_12 . Надавши першу допомогу постраждалим, машинами швидкої допомоги ОСОБА_12 та ОСОБА_3 одночасно було доставлено до опікового відділення КЗ “Сумська обласна клінічна лікарня” . В подальшому потерпілих було транспортовано до КЗОЗ “Харківська міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги імені проф. ОСОБА_15” , де 02.03.2016 року ОСОБА_12 помер від отриманих травм. Висновок комісії. Ознайомившись з обставинами та причинами настання нещасного випадку, матеріалами спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 25.02.2016 року о 14 годині 10 хвилин із начальником конструкторського бюро ДП “Завод ОБ та ВТ” ОСОБА_12 та виконуючим обов’язки заступника начальника відділу головного механіка ДП “Завод ОБ та ВТ” ОСОБА_3, актами за формами Н-5 та Н-1 від 13.09.2016 року, заявою ОСОБА_16, дружини потерпілого ОСОБА_12 щодо незгоди із висновками спеціальної комісії від 13.09.2016 року, поясненнями потерпілого, посадових осіб, свідків нещасного випадку, члени комісії зі спеціального повторного (додаткового) розслідування групового нещасного випадку встановили, що нещасний випадок з виконуючим обов’язки заступника начальника відділу головного механіка відділу головного механіка ДП “Завод ОБ та ВТ” ОСОБА_3 та начальником конструкторського бюро ДП “Завод ОБ та ВТ” ОСОБА_12, працівниками ДП “Завод ОБ та ВТ” , стався під час виконання потерпілими посадових обов’язків за режимом роботи підприємства, тому відповідно до пункту 15 підпункту 1) “Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232, даний груповий нещасний випадок визнається таким, що пов’язаний з виробництвом та по ньому на кожного потерпілого складаються акти за формою Н-1. Раніше складені комісією з спеціального розслідування акти форми Н-5, Н-1 № 4, Н-1 № 5 від 13.09.2016 року скасувати і вважати такими, що втратили чинність. ДП “Завод ОБ та ВТ” відізвати та вилучити акти форми Н-5, Н-1 № 4, Н-1 № 5від 13.09.2016 року у організацій та осіб, яким вони були видані. Провести запис завірений печаткою на вилучених актах “ОСОБА_9 скасовано рішенням комісії зі спеціального повторного (додаткового) розслідування” , а в журналі реєстрації нещасних випадків провести запис про скасування зазначених актів. Акти, складені комісією із спеціального повторного (додаткового) розслідування групового нещасного випадку не скасовують документи, які були видані іншими організаціями на підставі актів форми Н-5, Н-1 № 4, Н-1 № 5 від 13.09.2016 року, оскільки не стосуються зміни кваліфікації даного групового випадку та прав, які виникають у потерпілих. Особами, дії або бездіяльність яких призвели до настання даного групового нещасного випадку, є: 1. ОСОБА_3, виконуючий обов’язки заступника начальника відділу головного механіка ДП “Завод ОБ та ВТ” , організував виконання робіт без узгодження з керівництвом цеху, чим не дотримався вимог п. п. 2.6. , 2.26. Посадової інструкції заступника головного механіка відділу головного механіка, п. 2.6. “Организовывать подготовку выполнения капитальных и текущих ремонтов” ; п. 2.26. “Соблюдать правила и нормы по охране труда, технике безопасности” . Не дотримався вимог інструкції з охорони праці, а саме: не дотримано вимоги п. п. 1.9. , 2.8. , 7.3.2. Інструкції з охорони праці № 1 “Инструкции по охране труда для работающих в цехах, отделах и других подразделениях предприятия” , затвердженої наказом директора № 1 від 11.01.2002 року. п.1.9. “Будьте предельно внимательны во время работы” , п. 2.8. “Будьте внимательны к сигналам, подаваемым машинистами кранов” , п. 7.3.2. “При перемещении краном груза будьте внимательны, отойдите на безопасное расстояние” (а. с. 15 – 22) .

Причини настання нещасного випадку: основна – організаційна (невиконання посадових обов’язків; невиконання вимог інструкцій з охорони праці; незадовільне функціонування системи управління охороною праці) ; супутні – технічні (неякісне розроблення або відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об’єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, обладнання, устаткування тощо) .

Згідно довідки лікувально-профілактичного закладу позивачу було поставлено такий діагноз: опік полум’ям ІІІ-АБ-ІV ст. голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок 45 (25 % ) . Опіковий шок ПДП.ІПП = 120 у. о. .

25.02.2016 року позивач ОСОБА_3 був доставлений до реанімаційного відділення Сумської обласної клінічної лікарні, де йому була надана невідкладна допомога.

Для подальшого лікування, 26.02.2016 року позивач ОСОБА_3 був перевезений в Харківську міську клінічну лікарню швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. О. І. Мещанінова, де перебував в реанімаційному відділенні два місяці включно до 27.04.2016 року. За ці два місяці позивач ОСОБА_3 переніс 9 надскладних операцій по пересадці шкіри. Загальна площа пересадженої внаслідок операцій шкіри склала приблизно 6500 см ? .

З 27.04.2016 року до 22.11.2016 року і всі подальші періоди між операціями в стаціонарі позивач ОСОБА_3 знаходився вдома, де отримував лікування, спеціальний медичний догляд, ін’єкції знеболюючого, лікування пролежнів, масаж, фізпроцедури.

З 22.11.2016 року до 02.12.2016 року позивач ОСОБА_3 перебував на лікуванні в КЗ “Сумська обласна клінічна лікарня” в ортопедично-травматичному відділенні. Було проведено операцію на правій руці (редресація 5 пальця правої кисті, шкіряна пластика) .

В подальшому позивач ОСОБА_3 проходив реабілітацію та медикаментозне лікування вдома.

27.09.2017 в ХМКЛ швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. О. І. Мещаніиова була проведена операція (формування II і IV міжфалангових проміжків лівої кисті, II міжфалангового проміжку правої кисті, ампутація V пальця правої кисті на рівні основної фаланги) .

З 02.10.2017 року до 27.10.2017 року проходив чергове планове лікування у СОКЛ, пов’язане з реабілітацією після проведеної вищевказаної операції через ускладнення у вигляді інфекції (а. с. 29) .

Відповідно до довідки, виданої Зарічною МСЕК від 06.12.2017 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, ступінь втрати працездатності склала 100 % та встановлено І групу інвалідності. За рекомендацією лікарів позивач потребує постійного стороннього догляду, медикаментозного лікування, санаторно-курортного лікування. Встановлена необхідність у кріслі колісному універсальному, протипролежнева подушка, ортопедичне взуття (а. с. 30) .

Повний поточний діагноз позивача на сьогодні: післяопікові комбіновані рубці тазостегнових, колінних і гомілкостопових суглобів з ФНС II ступеня, значним порушенням статики і ходи. Післяопераційні рубці кистей, сформована ампутаційна культя 5 пальця правої кисті, больовий синдром в кистях, значне порушення захвату та утримання. Гіпертонічна хвороба І стадія, ступінь 1, ризик низький. Посттравматичний нейротрофічний синдром як наслідок перенесеного опіку полум’ям. Змішаний астигматизм, ангіопатія сітківки обох очей.

Це вказує на те, що крім вищеперерахованих операцій та перенесених лікувальних заходів в позивача ОСОБА_3 попереду ще далеко не одна операція та безліч курсів реабілітації.

Отримані позивачем ОСОБА_3 опіки потягли за собою спричинення як фізичних так і моральних страждань. З вини роботодавця позивач став інвалідом І групи прикутим до ліжка та в подальшому, можливо, і до інвалідного візка.

Через отримані позивачем ОСОБА_3 опіки його турбує хронічний біль всього тіла. У зв’язку з отриманими опіками позивач ОСОБА_3 довгий час проходив і проходить реабілітацію. Позивач ОСОБА_3 назавжди втратив повноцінне життя. Звісно, при таких обставинах в нього змінився рівень життєвої діяльності, йому треба прикладати багато зусиль для організації свого життя. Самостійно щось робити він не в змозі, потребує постійного стороннього догляду і допомоги.

Отримані позивачем ОСОБА_3 опіки повністю розбалансували його нервову систему, що виражається в постійному емоційному напруженні, роздратуванні, швидкій зміні настрою. Тепер позивач є інвалідом І групи і він назавжди втратив можливість працювати за професією. Тобто він став неповноцінною людиною, адже самореалізація в сучасному соціумі відбувається через основний вид діяльності особи, через професію, через займану посаду. Від цього він постійно відчуває не лише фізичний дискомфорт, а й моральне пригнічення.

Позивача ОСОБА_3 було позбавлено можливості утримання сім’ї, що не тільки необхідно для забезпечення нормального життєвого укладу, а і є зобов’язанням справжнього чоловіка, батька та голови сімейства. Через це позивач не може жити як раніше, розуміючи свою безпорадність, він втратив спокій, сон, апетит. Постійно знаходився у стані емоційного неспокою, був роздратований та пригнічений, не бажав мати ніяких життєвих зв’язків з оточуючими.

Крім того, емоцій стан позивача вкрай важкий, адже його не покидають думки, що він міг не вижити, як його товариш, з яким він був разом під час нещасного випадку.

Стан його здоров’я такий, що позивач змушений постійно лікуватися як амбулаторно, так і в стаціонарах, проходити реабілітацію, переносити безліч операцій по пересадці шкіри з не обгорілих місць тіла на обгорілі. Позивач з рідними постійно борються з пролежнями які виникають постійно в нових місцях і дуже погано загоюються у зв’язку з дуже ослабленим організмом.

Таким чином, порушений його звичний уклад життя. Позивач ОСОБА_3 досить молода людина, йому всього 46 років, а замість нормального існування його та його родини він отримав інвалідність першої групи, а його рідні – людину, яка потребує постійного стороннього догляду. Позивач, в одну мить, замість опори став для родини тягарем.

Разом з позивачем зазнала страждань і вся його родина. Дружина позивача працює вчителем історії в школі. І одразу після нещасного випадку весь тягар утримання родини та догляду за позивачем ліг неї з її невеликою заробітною платою. Дружина позивача була змушена брати великі суми коштів в борг, які ще доведеться віддавати не один рік. Адже один день, з перших місяців, реанімації обходився дружині в середньому в 6000 грн. .

Крім того, позивач є батьком двох дітей, які являються студентами і не можуть бути самостійними і якось допомагати батьку як дорослі діти, а самі ще потребують батьківської підтримки, яку через той страшний нещасний випадок він надати не може. І усвідомлення цього додатково морально його пригнічує.

Спричинену моральну шкоду позивачу важко оцінити в грошовому розмірі, адже як можна оцінити нормальне повноцінне життя, яке позивач втратив через збіг обставин, які від нього не залежали. Але враховуючи ступінь та тяжкість наслідків втрати здоров’я, враховуючи те, що для нього одним з варіантів полегшення моральних страждань може бути спеціальне санаторно-курортне лікування, дорога і довготривала реабілітація, дорогі пластичні операції по відновленню постраждалих шкіряних покривів тіла, зміна щоденного оточення та покращення життєво-побутових умов.

Тому, виходячи з принципу розумності та співмірності сума в 1000000 грн. є такою, що відповідає тяжкості його моральних страждань, що можуть бути зменшені шляхом максимального відновлення функцій організму та відновлення зовнішнього вигляду тіла після численних опіків та операцій. Кожен відсоток встановленої йому стійкої втрати працездатності позивач оцінює в 10000 грн. .

Робота позивача була пов’язана з джерелом підвищеної небезпеки, а відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом дпдвмцеиої небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе,

що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов пращі покладається на власника або уповноважений ним орган.

Ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Рішенням Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-рп/2004 року громадяни, яким встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1. цього ж рішення, ушкодження здоров’я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, завдають йому моральні і фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і відчуває значно більшу моральну шкоду, чим працівник, що не втрачає професійної працездатності.

Крім того, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 року зазначив про те, що громадянам України надано право на підставі ст. 1167 ЦК України та ст. 237-1 КЗпП України відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) .

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відзив на позов представником відповідача не подавався.

На даний час родиною позивача витрачено лише на різні медикаменти, не враховуючи вартості супутніх витрат на медичні процедури та послуги, понад 118000 грн. .

Копія повної трудової книжки підтверджує увесь трудовий стаж позивача та всіх посади, які він обіймав до нещасного випадку, є доказом суттєвих змін в житті позивача внаслідок останнього та дає підстави вважати, що нещасний випадок перекреслив можливий подальший кар’єрний ріст позивача (а. с. 9, 72, 73) .

Фотоілюстрації ушкоджень тіла позивача свідчать про травматичні наслідки, які мають настільки виражений характер і наслідки, які неможливо усвідомити лише з констатації діагнозу, зазначеного в медичній документації (а. с. 74 – 81) .

Додаткова медична документація, відповідно до якої було призначено, придбано та застосовано медикаментів на загальну суму 338909,95 грн. , з яких на 118707,21 грн. придбавалось безпосередньо дружиною позивача в різних аптеках, на підтвердження в матеріалах справи містяться відповідні чеки, а на 220202,74 грн. придбавалось за рахунок підприємства відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачем та КП ОЗ Міжлікарняна аптека № 271 (61018, м. Харків, пров. Балакирева, 3) . Копії вищевказаних чеків і специфікацій наявні у відповідача.

Із змісту ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Тобто дана стаття передбачає особливості умов компенсації моральної шкоди. Право на компенсацію моральної шкоди передбачається ст. 23 ЦК України, яка надає приблизний перелік проявів моральної шкоди. Відповідно до положень даної статті, компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача. Судова практика при цьому виходить із положення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Із змісту абз. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про охорону праці” вбачається, що державна політика в галузі охорони праці базується на принципах соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Із змісту ст. 26 Закону України “Про охорону праці” вбачається, що роботодавець зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані порушенням вимог з охорони праці фізичним особам, на загальних підставах, передбачених законом. Роботодавець відшкодовує інші витрати, передбачені законодавством.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 от 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) , яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне – за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Згідно абз. 1 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 от 31.03.1995 року судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо) , яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, в тому числі, змагальність сторін, диспозитивність.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України.

При зверненні до суду дана особа повинна доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Завдяки такому підходу реалізується принцип диспозитивності цивільного процесу.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, що стосується вимоги позивача ОСОБА_3 про стягнення з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” на його користь в якості відшкодування завданої нещасним випадком на виробництві моральної шкоди в розмірі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок, то суд дійшов наступного висновку.

При розгляді даної цивільної справи судом також було встановлено, що позивачу саме протиправними діями Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” була заподіяна моральна шкода.

При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди судом було враховане наступне.

1. Чинники причини. Мають місце зміни в емоційному стані ОСОБА_3, обумовлені дією специфічної причини, якою стало спричинення йому тілесних ушкоджень на виробництві. Перенесені фізичні страждання спричинили проблематизацію життя ОСОБА_3, наповнивши його стресогенними факторами в важливих сферах життєдіяльності. Наслідки заподіяння шкоди здоров’ю ОСОБА_3 спричинили порушення звично врівноваженого соціального, професійного та життєвого його статусу: втрата працездатності та отримання інвалідності, фізичний і душевний дискомфорт у зв’язку із проходженням лікування з приводу наслідків отриманої травми, вимушений період реабілітації, позбавлення можливості й здатності у виконанні своїх професійних обов’язків, втрачені професійні можливості та інше. Це потребує від нього додаткових зусиль по організації свого життя.

2. Чинники умов, що сприяють дії причини по формуванню моральних страждань ОСОБА_3, а саме: зовнішні та внутрішні такі чинники.

До зовнішніх чинників відносяться наступні:

- надто важкий стан здоров’я ОСОБА_3 безпосередньо після нещасного випадку, що вимагало та вимагає в подальшому значно більш довге лікування, відновлення та реабілітацію;

- теперішній стан здоров’я ОСОБА_3 та медичні наслідки отриманої травми, у зв’язку з чим ОСОБА_3 встановлена перша група інвалідності та зазначена необхідність проведення систематичної відновлювальної терапії, профілактичного та підтримуючого лікування, після нещасного випадку на виробництві ОСОБА_3 проходить лікування та спостереження у декількох лікарів;

- вимушене припинення професійної діяльності, яке дає йому відчуття професійної неспроможності та непридатності;

- проведення значної кількості операцій у ОСОБА_3 та вживання великих обсягів ліків, які є додатковим, хоч і необхідним, навантаженням для здоров’я, а також тривалість, неостаточність та незавершеність цього процесу, тому що за рекомендаціями медиків відновлення здоров’я потребує проведення операційного втручання, в майбутньому існує об’єктивна необхідність проведення серії операцій.

До внутрішніх чинників, що негативно впливали, впливають та посилюють дію причини, відносяться наступні:

- виражені дефекти зовнішнього виду, зокрема видимих ділянок шкіри рук та обличчя, які викликають в нього страждання, обмежують його соціальне функціонування, звужують коло спілкування тощо, що призводить до розвитку відчуття неповноцінності та підкріплюється образливим ставленням (відношенням) оточуючих, які, не знаючи причини каліцтва ОСОБА_3 , лякаються його, або сміються над ним, страждання з цього приводу посилюються тим, що ОСОБА_3 є товариською, комунікабельною людиною, полюбляє спілкуватися, але внаслідок аварії ця потреба блокована;

- значне обмеження можливості самообслуговування у зв’язку з опіковою травмою кистей, що також посилює відчуття неспроможності та неповноцінності;

- низький реабілітаційний потенціал ОСОБА_3 , який значно гальмує повноцінне одужання та відновлення життєвого тонусу ОСОБА_3 , не даючи змогу повною мірою відірватися від негативних думок та спогадів, пов’язаних з травмою на виробництві, ОСОБА_3 переніс пролонгований стрес;

- недостатньо здоровий психологічний мікроклімат в сім’ї та відсутність бажаної повноцінної підтримки з боку дружини; завдяки тому, що він потребує постійного догляду та знаходиться в залежності від близьких людей (в першу чергу від дружини) , в нього розвивається відчуття власного “тягарю” для сімейного життя.

Отже, вбачається наявність в психіці ОСОБА_3 негативних змін, обумовлених продуктивною дією причини, в якості якої виступає спричинення йому тілесних ушкоджень на виробництві внаслідок нещасного випадку. Ця ситуація призвела до проблематизації життя ОСОБА_3 , наповнила його стресогенними чинниками в важливих сферах його життєдіяльності. Вказаний механізм став ведучим у формуванні моральних страждань та розвитку моральної травматизації, що завдало моральної шкоди ОСОБА_3 .

Чинники умов, що сприяють дії причини по формуванню моральних страждань ОСОБА_3 , а саме: - надто важкий стан здоров’я ОСОБА_3 безпосередньо після нещасного випадку; - погіршення стану здоров’я та проведення великої кількості операцій, інвалідизація ОСОБА_3 та необхідність проведення подальшого лікування; - вимушене припинення професійної діяльності; - низький реабілітаційний потенціал ОСОБА_3; - недостатньо здоровий психологічний мікроклімат в сім’ї та відсутність бажаної повноцінної підтримки з боку дружини, є винятковими для особистості, беручи до уваги важкість отриманих травм, ситуація майже не має розв’язання, порушення активного соціального функціонування особистості носить глобальний, безповоротній характер та не може відновитися у повній мірі. Навіть за умови проведення операції з пластики шкіри обличчя та рук, не можна очікувати повноцінного одужання ОСОБА_3 та повернення його життя в звичайне русло.

Крім того, має місце деформація індивідуальних особливостей ОСОБА_3 : - підвищена психологічна напруженість; - значні труднощі адаптації; - ситуативна невпевненість в собі, ситуативна агресія та підвищення збуджуваності, ситуативна закритість в міжособистісних контактах; - підвищена сензитивність (загострена чутливість до впливу середовища) ; - порушення звичайного зрівноваженого соціального, професійного та життєвого статусу.

Отже, суд вважає позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що справедливим і розумним буде відшкодування моральної шкоди в розмірі 779797 грн. 26 коп. .

До такого висновку суд дійшов, зменшуючи розмір заявлених позовних вимог на розмір понесених відповідачем витрат на ліки, які були придбані для лікування позивача на суму 220202 грн. 74 коп. = 1000000 – 220202,74.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я слід задовольнити частково, слід стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування завданої нещасним випадком на виробництві моральної шкоди в розмірі 779797 (сімсот сімдесят дев’ять тисяч сімсот дев’яносто сім) гривень 26 копійок та слід стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” судовий збір в дохід держави в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 247, 259, 265 – 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства “Завод обважених бурильних та ведучих труб” про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування завданої нещасним випадком на виробництві моральної шкоди в розмірі 779797 (сімсот сімдесят дев’ять тисяч сімсот дев’яносто сім) гривень 26 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства “Завод обважнених бурильних та ведучих труб” судовий збір в дохід держави в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков