Ухвала суду № 77268579, 20.09.2018, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12780/18

Провадження № 1-кс/344/5845/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2018 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Пастернак І.А., з участю секретаря Кріцак Г.В., прокурора Федорин І.І., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12014090010001387 від 13.06.2014 року, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернулася з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обгрунтування якого посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 12.06.2014 року близько 11 год.30 хв., ОСОБА_1, будучи неофіційно працевлаштованим, прийшов на територію незакінченого будівництва відпочинкового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Богдана Хмельницького, 90, де був на випробувальному терміні по домовленості та приступив до роботи. В процесі роботи у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою власного збагачення, із основного корпусу будівництва відпочинкового комплексу, що по вул. Богдана Хмельницького, 90, у м. Івано-Франківську, таємно викрав п’ять мішків цементу «Ц/Б-Ш-400-Н», вагою 50 кг. кожний, вартістю 54 грн. за один мішок, загальна вартість яких згідно накладної № 5326 від 02.05.2014 року становить 270 грн. і один мішок клею «БудМастер, Клей-11», вартістю 39 грн., та переніс їх в допоміжний корпус, який розташований на території вище вказаного будівництва, у якому жодні роботи не виконувались.

Проте, ОСОБА_1, не виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не закінчив з причин, які не залежали від його волі, оскільки був зупинений у допоміжному корпусі, який розташований на території будівництва відпочинкового комплексу, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Богдана Хмельницького, 90, потерпілим ОСОБА_3

Отже, ОСОБА_1 намагався таємно викрасти майно, яке належало потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 309 грн.

Продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_1 21.02.2015 року близько 00 год. 40 хв., перебуваючи біля будинку № 3В, що по вул. Симоненка у м. Івано-Франківську, зустрівся із своєю знайомою ОСОБА_4, із якою попередньо домовився про зустріч.

Надалі ОСОБА_1, зустрівшись із ОСОБА_4, направились до квартири № 41, що знаходиться по вул. Симоненка, 3В у м. Івано-Франківську, де проживає ОСОБА_4 Знаходячись у приміщення квартири, ОСОБА_1 побачив, що ОСОБА_4, зняла свої золоті прикраси та поклала їх у шкатулку, яка знаходилась у спальній кімнаті. В цей час у ОСОБА_1 виник умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, та тим, що ОСОБА_4 знаходилась на балконі та розмовляла по мобільному телефону, діючи умисно, повторно з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій, з метою власного збагачення, таємно викрав із шкатулки, яка знаходилась у спальні кімнаті, золотий ланцюжок із кулоном, вартість якого згідно висновку судової товарознавчої експертизи № 4,3-330/17 від 14.12.2017 року становить 1166,85 грн., після чого, попрощавшись із ОСОБА_4, покинув приміщення вказаної квартири, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнової шкоди на вказану суму.

20 вересня 2018 року, ОСОБА_1 в порядку ст. 277-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

У вчинені зазначеного злочину підозрюється ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючий, неодружений, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень обґрунтовано підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме даними, які містяться у протоколах допитів потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, протоколах допитів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, протоколах пред’явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_4, ОСОБА_9, протоколі пред’явлення речей для впізнання, протоколом огляду предметів та іншими зібраними матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, санкція статті передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк до п’яти років.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, тримання під вартою, як винятковий запобіжний захід, може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- п. 1 - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки

ОСОБА_1 в минулому вчиняв майнові злочини, проте, на шлях виправлення не став, офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, що свідчить про можливість вчинення ним у майбутньому нових злочинів з метою незаконного збагачення.

Враховуючи вище наведені ризики, репутацію підозрюваного, тяжкість злочину, обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов’язання - не можливе, оскільки ОСОБА_1 переховується від правоохоронних органів та може вчиняти нові кримінальні правопорушення. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваною, покладених на нього обов’язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов’язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Інший вид запобіжного заходу – заставу, застосувати відносно підозрюваного також не можливо, оскільки він не працює, не має постійного джерела доходів та власних коштів, відсутні особи, які б могли внести кошти на спеціальний рахунок з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків.

Застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки останній неодноразово вчиняв злочини майнового характеру та на шлях виправлення та перевиховання не став, а повторно вчинив новий корисливий злочин.

Беручи до уваги вищевикладене, вважаю, що застосування менш суворого запобіжного заходу не може запобігти вказаним ризикам.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав викладених в ньому обставин, просив задоволити та визначити розмір застави - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В судовому засіданні захисник підозрюваного щодо задоволення клопотання заперечив, просив відмовити, оскільки, його підзахисний вважається таким, що раніше не судимий, вчинені крадіжки на незначну суму. Від органів досудового розслідування не переховувався, так як не отримував жодного виклику.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов’язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості визначається у межах від 1 до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів клопотання вбачається, що 20 вересня 2018 року ОСОБА_1 в порядку ст. 277-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, санкція статті якої передбачає максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'яти років.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочинів передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 вказаних вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров’я та майновий стан, міцність соціальних зв’язків.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкриміновані злочини, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задоволити та застосувати щодо ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави – 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов’язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задоволити.

Застосувати щодо ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, неодруженого, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів – до 19 листопада 2018 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Визначити заставу – 35 240 (тридцять п”ять тисяч двісті сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р: 37312032002265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 на строк до 19 листопада 2018 року включно обов’язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду за кожною вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утриматись від спілкування з усіма свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в’їзд в Україну;

та роз’яснити, що в разі невиконання таких обов’язків щодо неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз’яснити ОСОБА_1, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув’язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення, про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської місцевої прокуратури ОСОБА_10

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Пастернак І.А.