Ухвала суду № 77268373, 18.10.2018, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

18.10.2018 Провадження № 2/337/2093/2018

ЄУН №337/1242/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді – Салтан Л.Г.

при секретарі – Гальцевій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 що мешкає: АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2,ІПН НОМЕР_2, що мешкає: АДРЕСА_2) про збільшення розміру аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2П, в якому просить збільшити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на її користь на підставі рішення Хортицького районного суду від 07.11.2007 року, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2500,00 щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, дня пред’явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на ті обставини, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання доньки значно зросли, а відповідач постійно ухиляється від сплати аліментів, свої доходи відповідач приховує, вона на теперішній час не працює, перебуває у декретній відпустці по догляду за другою дитиною, окрім тогона даний час збільшилися потреби дитини в навчанні, розвитку, що потребує більш значних витрат, та відповідно погіршує матеріальний стан позивачки.

Ухвалою суду від 08.06.2018 року відкрито провадження у справі, визначений відповідачеві строк на подання відзиву на позов.

09.07.2018 року відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на ті обставини, що після ухвалення рішення матеріальний стан платника аліментів значно погіршився, заробітну плату відповідач отримує в розмірі 3778 грн., має на утриманні ще одну дитину, дружина відповідача не працює.

17.08.2018 року позивачка надала заперечення на відзив.

Ухвалою суду від 19.09.2018 року справа призначена до розгляду.

У судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали провадження, повно та всебічно встановив обставини справи, оцінив за внутрішнім переконанням наявні докази у справі, які є належними, достовірними та допустимими, давши належну оцінку як кожного доказу окремо так достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає , що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.ст. 12,13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов'язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ч.4 ст.182 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В силу вимог ст. 18 ч. ч. 1, 2 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення , ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються ; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що рішенням Хортицького районного суду від 07.11.2007р. стягнуто з відповідача - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, аліменти у розмірі розмірі ? частки усіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття щомісяця.

Неповнолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір’ю – позивачкою по справі, та знаходиться на її утриманні. На даний час збільшилися потреби дитини в навчанні, розвитку, тощо, що потребує більш значних витрат, та відповідно погіршує матеріальний стан позивачки. Крім того, після ухвалення судом рішення від 07.11.2007 року відбулися певні зміни у матеріальному стані позивачки, яка на час ухвалення рішення про стягнення аліментів працювала та отримувала регулярний дохід, на теперішній час не працює, перебуває у відпустці по догляду за другою дитиною до досягнення нею 3-літнього віку у період з 11.01.2017 року по 16.11.2019 року.

Відповідач на час постановлення рішення Хортицьким районним судом по справі про стягнення аліментів працював ПАТ «Дніпроспецсталь», на теперішній час працює ТОВ «Гайдар Плюс», заробітна плата складає 3778 грн.00 коп., що підтверджується довідкою від 06.07.2018р. за № 109. На утриманні відповідача також перебуває малолітня дитина від другого шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідно до вимог ч.1 ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Вимогами ч.2 ст. 182 Сімейного Кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в редакції закону України № 2037-VIII від 17.05.2017 року, який набрав чинності 08.07.2017 року.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» N 2402-III від 26.04.2001р. передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Судом встановлено, що з часу присудження аліментів, через значні інфляційні процеси в Україні значно підвищилася вартість життя. В теперішній час матеріальне становище позивачки змінилося, оскільки вона не працює, що свідчить на те, що майновий стан отримувача аліментів погіршився, відповідач має змогу сплачувати аліменти у більшому розмірі, що дає суду підстави для задоволення позову. Разом з тим, суд погоджується з доводами представника відповідача в тій частині, що стягнення аліментів в розмірі 2500 грн. щомісячно значно погіршить матеріальний стан відповідача та його другої дитини, оскільки після вирахування такої суми на користь позивачки та утримання відповідних податків, йому залишиться сума, що є меншою ніж встановлений прожитковий мінімум.

Враховуючи, що позивачкою не доведено належними доходами отримання відповідачів інших доходів, крім заробітної платні, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за можливе стягнути з відповідача аліменти у твердій сумі на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку

Крім того, суд роз’яснює сторонам необхідність звернення до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з заявою про визнання виконавчого листа №2-131/08 року таким, що не підлягає виконанню у відповідності до ст. 432 ЦПК України.

Таким, чином, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не суперечать чинному законодавству, законні та обґрунтовані та підлягають задоволенню, однак період з якого підлягають стягненню аліменти у новому розмірі, є не час звернення з зазначеним позовом до суду, а час набрання рішенням законної сили 9 ч.4 п.23 Постанови ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.06.2006 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-13, 211, 263 265, ЦПК України, ст. ст. ст. ст. 182, 184, 192 ч.1 СК України Сімейного кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2,ІПН НОМЕР_2, що мешкає: АДРЕСА_3) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1 що мешкає: АДРЕСА_4) аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2,ІПН НОМЕР_2, що мешкає: АДРЕСА_2) судовий збір на користь держави (Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код ЕДРПОУ отримувача: 37993783; Номер рахунку отримувача: 31211256026001. Код класифікації доходів бюджету: 22030106) в розмірі 704,80 грн.

Роз’яснити сторонам, що у відповідності зі ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшений чи збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Роз’яснити учасникам провадження, що у відповідності до п.1 ч.2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 19.10.2018 року.

Копію повного тексту рішення надіслати учасникам процессу.

Суддя: Л.Г. Салтан