Рішення № 77267577, 02.10.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2106/14-ц

Провадження № 2/361/2/18

02.10.2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2018 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Радзівіл А.Г.

за участю секретарів Бас Я.В., Бондар С.Ю.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування недійсним,

В С Т А Н О В И В:

В березні 2014 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача та просила суд визнати недійсним договір дарування ? частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями № 19 по вул. Об’їздній в с.Димитрово, Броварського району Київської області укладений між нею та її донькою ОСОБА_2 10 листопада 2013 року та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, як такий що укладений під впливом помилки.

Свій позов обґрунтовувала тим, що у жовтні 2013 року її донька ОСОБА_2 повезла її до нотаріуса, підписати договір ніби вона стає опікуном ОСОБА_5, але після підписання договору позивач зазначає, що її доньку ніби хтось підмінив, замість того щоб піклуватись вона почала знущатись над нею, обливати ядом, закривати в будинку та бити, погрожувала, що як вона буде виходити із будинку, то прив’яже як собаку. Таким діям позивач не могла ніяким чином чинити опір.

30 січня 2014 року коли, ОСОБА_2 не було вдома, позивач змогла вийти з хати, відбила замок на хвіртці і втекла з двору. На вулиці був мороз, тому позивач попросилась погрітись до сусідки ОСОБА_7, остання вислухавши її, виявивши на тілі багато синців викликала міліцію, які в подальшому відкрили кримінальну справу по факту побиття за ст. 125 КК України.

Позивач зазначає, що пізніше вона звернулась разом із депутатом Калинівської селищної ради Броварського району Київської області до нотаріуса ОСОБА_6 і там дізналась, що 11 жовтня 2013 року між нею та її донькою ОСОБА_2 був укладений договір дарування частини житлового будинку, відповідно до якого позивач подарувала своїй дочці ? частину житлового будинку № 19 по вул. Об”їздній в с. Дімітрово, Броварського району, Київської області. Подарована части на спірного будинку, належала позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 27 жовтня 2000 року та свідоцтва про право власності виданого 27 жовтня 2000 року. Інша ? частина будинку належить ОСОБА_8 Будинок поділений внатурі між двома співвласниками відповідно до Договору конкретного користування і в кожного із співвласників свій окремий вхід та двір огороджений парканом. Частині будинку, яка належить ОСОБА_8 присвоєно окрему адресу, а саме № 19 а, по вул. Об”їздна в с.Димитрово, Броварського району, Київської області.

В позовній заяві поданої у 2014 році позивач зазначає, що вона мала намір повернутись додому, але дочка її не впустила, і навіть не віддала їй одяг, документи та особисті речі.

Позивач зазначає, що вона навіть гадки не мала, що підписуючи спірний договір, вона дарує своїй дочці належну частину будинку, адже дочка попросила зробити її своїм опікуном, щоб вона замість неї виконувати певні роботи та допомагати їй, враховуючи її безпорадний стан. Позивач вказує, що вона через свою старість майже повністю втратила зір і слух, тому навіть не намагалась прочитати спірний договір перед тим, як його підписувати, те що пояснював нотаріус, чула через слово, тому вирішила повністю довіритись дочці.

25 березня 2014 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області накладено арешт на ? частину житлового будинку з відповідними надвірними будівлями № 19 по вул. Об”їздній в с.Димитрово, Броварського району Київської області, яка належить ОСОБА_2.

23 жовтня 2014 року відповідач подала заперечення по суті позовних вимог. Зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість. Відповідач посилається на преамбулу договору дарування частки житлового будинку від 11 жовтня 2013 року, де зазначається, що ”сторони, діючи добровільно, за відсутності будь-якого примусу, як фізичного так і психічного, усвідомлюючи природу цього правочину, розуміючи значення своїх дій, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, уклали даний правочин”, крім того в п. 4 вказаного договору визначено, що дарувальник гарантує, що дарування здійснено за добровільною волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального.

Відповідач посилається на те, що оскільки позивач вказує на те, що договір вчинено під впливом помилки, то обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину. Таких доказів суду як вказує відповідач не надано. Крім того, позивач 27 квітня 2011 року, видавала довіреність на чоловіка відповідача для оформлення всіх необхідних документів в Броварському БТІ по питанню одержання витягу з реєстру нерухомого майна, свідоцтва про право власності на житловий будинок та інших правовстановлюючих документів на житловий будинок, який знаходиться в с.Димитрово, по вулиці Об”їздній 19-а, Броварського району Київської області, що підтверджує її добровільні наміри щодо укладення договору дарування.(а.с. 56-59).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, просив задовольнити позовні вимоги. Вважає, що висновок експерта № 1072/15 -23 від 15 грудня 2015 року, є повним, просив суд його взяти до уваги під час прийняття рішення судом.

Позивач ОСОБА_5 неодноразово викликалась до суду для надання пояснень, але в судове засідання не з’явилась. Її представник ОСОБА_1 суду пояснив, що за віком позивач людина похилого віку та день проведення судових засідань мала незадовільний стан здоров’я, про що надав копії зі сторінок медичної картки амбулаторної хворої ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_3, ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позовних вимог, вважають їх недоведеними, не обґрунтованими, та такими, що не підтверджені доказами.

Третя особа приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він до лютого 2011 року проживав у бабусі ОСОБА_5 Охарактеризував свою бабусю достатньо освіченою людиною, яка постійно ходила в церкву, читала книжки які їй давали в церкві та присилали поштою. Могла їх читати як за допомогою окулярів, так і без. Крім того, бабуся була дуже акуратною до документів, особливо тих, що стосувались будинку. Він сам неодноразово ходив сплачувати за електроенергію і ще по якимось квитанціям, то ОСОБА_5 їх потім забирала і складала в окремий зошит у серванті. Ніколи не був свідком сварок його матері ОСОБА_2 із бабусею. Навпаки його мати завжди намагалась виконувати вказівки бабусі, особливо те, що стосується городу. Мати бувало, якщо бабуся не могла дійти самостійно до церкви, винаймала їй таксі. Коли він жив у бабусі ОСОБА_5, то вона особливо не скаржилась на здоров’я, ще з малку пам’ятає, що вона варила якісь трави для себе і пила. Щодо дарування будинку матері ОСОБА_2, свідок зазначає, що це особисте було рішення бабусі. Вона сама йому про це повідомляла, що має наміри подарувати будинок матері ОСОБА_2, а десь восени 2013 року у нотаріуса ОСОБА_6 був укладений договір дарування будинку. В кабінеті нотаріуса перебувала тільки бабуся та ОСОБА_2, пройшло достатньо часу коли вони вийшли, і ОСОБА_5 повідомила йому, що ”все, будинок подарований”. Той факт, що бабуся деякий час проживала у його тітки пояснив, тим, що ОСОБА_5 не дуже сподобалось, що його мати із ОСОБА_4 розпочали капітальний ремонт, було достатньо пильно та брудно, тому вона виявила бажання деякий час пожити у іншої доньки, але як тільки ремонт закінчився переїхала знов до будинку. Суду також пояснив, що в основному за ОСОБА_5 доглядала його мати, тітка майже не приїжджала, а його двоюрідні сестри поки він жив у бабусі навідували її приблизно три рази на рік. Він був єдиним онуком, тому бабуся його дуже любила, і дивним для нього була її поведінка, коли остання перебралась проживати до ОСОБА_7, а коли він прийшов до неї із своєю подругою провідувати, попросила більше не приходити, тому що ОСОБА_7 буде на неї за це сваритись.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що він знайомий ОСОБА_4 та бував у нього раз на три місяці в гостях. З ОСОБА_5 він познайомився у 2012 чи 2013 році, коли ОСОБА_2 та ОСОБА_4 запросили його допомогти перебудувати коридор у будинку. Бабуся ОСОБА_5 вела себе адекватно, спілкувалась із ним. Будь-яких вад із слухом чи зором свідок не помітив. Негативного ставлення зі сторони ОСОБА_2 чи ОСОБА_4 до ОСОБА_5 не було.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що знає відповідача ОСОБА_2 більше ніж десять років, неодноразово була в неї в гостях за адресою с.Димитрово, вул. Об”їздна, 19. Ще в 2012 році під час застілля вона особисто чула від ОСОБА_5, що та має наміри подарувати частину будинку ОСОБА_2 Бабуся також сиділа з ними за столом і вільно спілкувалась з гостями, на той час зір та слух в неї були нормальні. Свідок пояснила, що будь-яких випадків поганого поводження зі сторони ОСОБА_2 по відношенню до матері ніколи не замічала. Восени 2013 року від ОСОБА_5 почула, що та подарувала будинок ОСОБА_2

Суд вислухавши представника позивача, відповідача та її представників, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_10, дослідивши письмові докази у справі, встановивши обставини та виниклі їм правовідносини, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 11 жовтня 2013 року укладений договір дарування частки житлового будинку між ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_2 (зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2), а саме ? частки житлового будинку з відповідними надвірними будівлями № 19 по вул. Об”їздній в с.Димитрово, Броварського району, Київської області. Вказаний договір посвідчено ОСОБА_6, приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області, зареєстровано у реєстрі за № 2866. (а.с. 39)

В матеріалах справи міститься акт депутата Калинівської селищної ради ОСОБА_12 складений 05 березня 2014 року, підписаний в присутності свідків, про те, що ОСОБА_5 з 2 лютого 2014 року і по час складання акту, проживає не за місцем реєстрації, а в сусідки ОСОБА_7, за адресою с. Димитрово, вул. Об”їздна, 21. ОСОБА_13 надала ОСОБА_5 власну кімнату та необхідні ліки, також вона отримує весь необхідний догляд.(а.с. 5)

20 березня 2014 року складений акт депутата Калинівської селищної ради Броварського району Київської області ОСОБА_12, за заявою ОСОБА_7, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, та було проведено обстеження будинку, в якому виявлено громадянку ОСОБА_5, зі слів сусідів остання проживає в будинку ОСОБА_7 з 02 лютого 2014 року і по даний час. (а.с. 6) Як зазначається в акті він був складений, як доказ протиправної поведінки ОСОБА_2 для пред’явлення до правоохоронних органів та суду, з метою захисту прав та законних інтересів ОСОБА_5

До матеріалів цивільної справи додані документи із відмовний матеріалів кримінального провадження, а саме рапорт помічника оперативного чергового Броварського МВ прапорщика міліції від 04 лютого 2014 року, про те, що по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_14 жительки м.Бровари, по вул. Осіпова, 71, що в с.Димитрово по вул. Об”їздній, 19 а, у ОСОБА_5 виникло непорозуміння з дітьми. (а.с. 80) Згідно рапорту ДІМ Броварського МВ лейтенанта міліції ОСОБА_15 від 07 лютого 2014 року вказані непорозуміння виникли на ґрунті цивільно-правових відносин та будуть вирішуватись шляхом подання цивільного позову.(а.с. 81)

Із висновку по результатам перевірки по рапорту ПНОЧ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області 18 лютого 2014 року встановлено, що в ході перевірки було встановлено, що за адресою в с.Димитрово вул. Об”їздна 19-а , проживає ОСОБА_5 разом зі своєю донькою ОСОБА_2 Як пояснила ОСОБА_5, вони із дочкою уклали усну домовленість, про те, що коли донька ОСОБА_2 буде доглядати свою матір ОСОБА_5, то вона їй подарує будинок та земельну ділянку. Так коли ОСОБА_2 доглядала кілька років свою матір ОСОБА_5, то мати подарувала своїй донці свій будинок. А коли ОСОБА_5 стала не потрібна своїй донці, тоді 04 лютого 2014 року між ними виник словесний конфлікт, ОСОБА_5, пішла зі свого будинку та сказала, що буде звертатись до суду.(а.с. 83-84)

З матеріалів справи також вбачається, що 27 квітня 2011 року ОСОБА_5 видавала на ім’я ОСОБА_4 довіреність на представлення її інтересів в Броварському БТІ Київської області по питанню одержання витягу з реєстру нерухомого майна, свідоцтва про право власності на житловий будинок, який знаходиться в с.Димитрово, по вул. Об”їздній, № 19-а, Броварського району Київської області. (а.с. 62).

18 червня 2015 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області призначено у справі судово-психологічну експертизу, проведення якої доручено експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експерту поставлені наступні питання: чи здатна була ОСОБА_5 з врахуванням обставин, які з’ясувалися судом в ході судового розгляду при укладенні договору дарування ? частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями № 19 по вул. Об”їздній в с.Димитрово Броварського району Київської області від 11 жовтня 2013 року повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та розуміти фактичний зміст власних дій та їх наслідків. (а.с. 135-136).

До матеріалів справи були долучені пояснення ОСОБА_5 від 05 вересня 2011 року, протокол офіційного попередження про недопустимість антигромадської поведінки ОСОБА_2, лист № 07/18766 про відмову в порушенні кримінальної справи з рекомендацією звернутися до Броварського відділення КОБСМЕ про встановлення ступеню тяжкості заподіяння тілесних ушкоджень. (а.с.145)

До матеріалів справи доданий висновок експерта за № 55 від 14 лютого 2014 року в якому зазначається, що у ОСОБА_5 виявлені: забій рани в правої та лівої гомілок, підшкірна гематома в лобній області зліва, підшкірна гематома, синець на спинці носа, синець в області стегна. Виявлені тілесні ушкодження утворились не менш ніж від п’яти дій тупих предметів по строку можуть відповідати 28 січню 2014 року та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я. (а.с. 146)

У висновку експерта за № 114/55 від 09 вересня 2014 року зазначено, що враховуючи характер та розташування тілесних ушкоджень, виявлених при судово-медичній експертизі по освідуванню ОСОБА_5 експерт вважає, що вони могли утворитися при обставинах вказаних потерпілою у протоколі допиту та при проведені слідчого експерименту. Будь-які інші тілесні ушкодження, які б могли утворитись при обставинах, вказаних потерпілою у протоколі допиту та при проведенні слідчого експерименту, при судово-медичній експертизі по освідуванню ОСОБА_5 не виявлені, так як з моменту нанесення ушкоджень 28 січня 2014 року до проведення судово-медичної експертизи по освідуванню пройшло більше двох тижнів, на протязі яких частина пошкоджень могла загоїтись. (а.с. 147)

Постановою заступника прокурора Київської області від 10 лютого 2015 року постанова слідчого СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області від 02 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, скасовано. (а.с. 148) В матеріалах кримінального провадження містяться протоколи допиту свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 (а.с. 149- 154) .

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18 травня 2015 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2105 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_14 про стягнення аліментів – скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання матері у розмірі 1/6 частини всіх видів її доходу щомісячно, починаючи з 05 вересня 2014 року довічно. В решті вимог відмовлено. (а.с. 170-171).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-психологічної експертизи № 1072/15 -23 від 15 грудня 2015 року ОСОБА_5 при укладенні договору дарування ? частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями № 19 по вул. Об”їздній в с.Димитрово Броварського району Київської області від 11 жовтня 2013 року не могла повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та розуміти фактичний зміст власних дій та їх наслідків. (а.с.187-189)

Не погоджуючись із проведеною експертизою відповідач ОСОБА_2 заявила клопотання про проведення повторної судово-психологічної експертизи, посилаючись на те, що суд призначив проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, в порушення п.1.6.,4.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень проведення експертизи було передоручено експертній установі м.Черкаси, при цьому не був дотриманий порядок передачі справи до іншої установи. Також експерт не зазначив, чи були присутні під час проведення досліджень певні особи, хоча з переліку застосованих методик вбачається особиста і безпосередня участь підекспертного під час проведення дослідження. Відповідач ОСОБА_2 посилається на те, що висновок експерта суперечить матеріалам справи та викликає сумнів у правильності експертизи.

14 квітня 2016 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції для допиту експерта ОСОБА_17 Черкаського відділення КНІДСЕ. (а.с. 243).

21 червня 2016 року ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області встановлено, що з висновку експерта та під час допиту експерта ОСОБА_17 в порушення вимог ухвали від 18 червня 2015 року про призначення експертизи, вбачається, що сторону відповідача не було повідомлено про дату, час та місце проведення експертизи, чим суттєво порушено права сторони відповідача. Тому призначена повторна судово-психологічна експертиза, проведення якої доручено експерту Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора ОСОБА_18 Бокаріуса. ( том 2 а.с. 25 – 26).

Згідно висновку повторної судово-психологічної експертизи № 7336 за матеріалами цивільної справи складеного 18 квітня 2017 року ОСОБА_5 з урахуванням обставин, які з’ясувались судом в ході судового розгляду при укладенні договору дарування ? частини житлового будинку з відповідними надвірним и будівлями № 19 по вул. Об”їздній в с.Димитрово Броварського району Київської області від 11 жовтня 2013 року була принципово здатна повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та розуміти фактичний зміст власних дій та їх наслідки. (том 2 а.с.46-52)

В змісті вказаного висновку визначено, що із наданих та досліджених матеріалів справи та показань свідків витікає, що до укладення договору позивач ОСОБА_5 мала досвід укладання правочинів, так як вона складала заповіт та надавала довіреність на оформлення правовстановлюючих документів на належний їй будинок, вона обізнана щодо різниці між заповітом та договором дарування.

У період з 2011 року по 2013 роки в розмовах зі свідками по справі ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_19 та ОСОБА_10 позивач повідомляла про своє бажання подарувати належний їй будинок своїй дочці ОСОБА_20. Із показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9 та копії пояснень від 07 лютого 2014 року наданих ОСОБА_5 дільничому інспектору міліції ОСОБА_15 вбачається, що в момент підписання спірної угоди позивач ОСОБА_5 розуміла, що підписує саме договір дарування. Крім того у висновку зазначається, що із матеріалів наданих для дослідження, витікає, що ані на передодні, ані в день підписання спірного договору між позивачем та іншими особами ніяких конфліктів не відбувалось, їй ніхто не погрожував та насилля не застосовував. В день підписання договору дарування вона адекватна, добре пам’ятає осіб, що були присутні при підписанні договору, їх розмови та дії. (том 2 а.с. 12 висновку).

25 квітня 2018 року Постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2016 року залишено без змін по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Київської області ОСОБА_6 про розірвання договору дарування від 11 жовтня 2013 року. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 07 червня 2016 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 25 грудня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено, виходячи з того, що право власності на майно передбачає право володіння, користування та розпорядження ним, тому бажання власника, який набув право власності на підставі договору дарування, розпорядитись своїм майном, не є підставою для розірвання договору дарування в сенсі положень частини другої статті 727 ЦК України. (а.с.164-166).

Наявність в провадженні Броварського мсіькрайонного суду Київської області двох різних цивільних проваджень за позовом ОСОБА_5, як про розірвання договору дарування, так і визнання договору дарування недійсним з тих підстав, що він був укладений під впливом помилки свідчить про те, що позивач намагається з будь-яких підстав оспорити правочин, який за її бажанням та волею був вчинений на користь доньки ОСОБА_2, що повністю підтверджується зібраними по справі доказами, та поясненнями свідків.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Договір дарування є одностороннім правочином, який за загальним правилом не створює будь-яких обов'язків для обдаровуваного.

Виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Підстави для визнання договорів недійсними визначені ЦК України. Такі підстави є спільними при визнанні недійсним будь-якого правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України правочин є недійсним у разі недодержання сторонами при його укладанні вимог, що встановлені законом. Крім того, законом встановлено конкретні випадки, при настанні яких правочин може бути визнаний недійсним у судовому порядку.

З роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", убачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Таким чином, при розгляді вимог про визнання договору дарування недійсним, предметом доказування в суді є те, що помилка дійсно мала місце, а також, що вона має істотне значення.

В обґрунтування своїх вимог щодо визнання договорів дарування недійсними позивач ОСОБА_5 посилалась на те, що в силу свого похилого віку, незадовільного стану здоров’я, бажала укласти з відповідачами договір довічного утримання та думала, що укладає саме цей договір, натомість з вини відповідачки ОСОБА_2 уклала договір дарування.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно вимог ст.ст. 77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Посилання позивача на те, що вона, укладаючи договори, діяла під впливом помилки, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та були спростовані зібраними по справі доказами, зокрема, самим договором дарування від 11 жовтня 2013 року, який викладено чітко та зрозуміло, без можливості двоякого тлумачення; в договорі зазначено, що сторони розуміють, що за своєю природою договір дарування є безоплатним, а тому дарувальник не має права вимагати від обдарованого вчинення на його користь будь-яких дій майнового або немайнового характеру, дарувальник та обдарована стверджують, що однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, підтверджують дійсність вільних намірів при його укладанні, а також те, що цей договір не є фіктивним чи удаваним правочином.

В договорі також зазначено, що нотаріусом роз'яснено ОСОБА_5 наслідки укладення даного правочину, статті Цивільного Кодексу України, у тому числі ст. 233 цього Кодексу.

Суд звертає увагу на те, що на час укладання договору дарування 11 жовтня 2013 року ОСОБА_5, жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, які б обмежували її у можливості розуміти значення і умови договору, а також потребу у зв'язку з віком чи станом здоров'я у догляді й сторонній допомозі, обману її відповідачкою, суду надано не було.

Крім того, як на підставі свідчень свідків, так і згідно повторної судово-психологічної експертизи № 7336 за матеріалами цивільної справи складеного 18 квітня 2017 року встановлено, що позивач ОСОБА_5 з урахуванням обставин, які з’ясувались судом в ході судового розгляду при укладенні договору дарування ? частини житлового будинку з відповідними надвірним и будівлями № 19 по вул. Об”їздній в с.Димитрово Броварського району Київської області від 11 жовтня 2013 року була принципово здатна повною мірою вільно та усвідомлено приймати рішення та розуміти фактичний зміст власних дій та їх наслідки, в момент підписання спірної угоди позивач ОСОБА_5 розуміла, що підписує саме договір дарування. Крім того у висновку зазначається, що із матеріалів наданих для дослідження, витікає, що ані на передодні, ані в день підписання спірного договору між позивачем та іншими особами ніяких конфліктів не відбувалось, їй ніхто не погрожував та насилля не застосовував. В день підписання договору дарування вона адекватна, добре пам’ятає осіб, що були присутні при підписанні договору, їх розмови та дії.

Таким чином, оскільки судом при розгляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_5 на час вчинення оспорюваного правочину мала намір на укладення саме договору дарування, а не іншого правочину, не помилилася з приводу природи оспорюваного договору дарування та добре розуміла зміст прав та обов’язків, які у неї виникнуть на підставі такого договору, зважаючи на те, що позивачем суду не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження обставин, на які вона посилалась як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду про відсутність підстав до задоволення її вимог та визнання правочину, укладеного між нею та відповідачкою, недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 229, 230 ЦК України.

Наявність кримінального провадження по факту побиття ОСОБА_5 її донькою ОСОБА_2, яке за часом вже сталося майже через чотири місяці після укладення оспорюваного правочину, не є підставою для визнання такого правочину недійсним, в разі доведеності таких фактів, вони повинні бути досліджені та оцінені в межах кримінального провадження, із прийняттям відповідного рішення яке буде ґрунтуватися на вимогах закону.

Керуючись ст. ст. 76 - 83, 90, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання договору дарування частки житлового будинку укладеного 11 жовтня 2013 року, зареєстрованого у реєстрі за № 2866 недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя Радзівіл А.Г.