Вирок № 77267571, 19.10.2018, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/5138/17

Провадження № 1-кп/361/181/18

19.10.2018

В И Р О К

Іменем України

=====

19 жовтня 2018 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого, судді - Телепенька А.Д.,

при секретарі - Іванову В.А.,

з участю прокурора - Сопільника А.Г.,

представників потерпілого: - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - Кучеревського М.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бровари кримінальне провадження за № 12017110130002664 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 липня 2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця станиці Курчанської Темрюцького району Краснодарського краю Російської Федерації, громадянина України, із повною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресами: АДРЕСА_1, раніше судимого: 03.07.2017 року Васильківським міськрайонний судом Київської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України, звільнено з випробувальним терміном 2 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4, згідно з обвинувальним актом, пред'явлено обвинувачення у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, за наступних обставин.

Так, 08 липня 2017 року близько 15 год. 30 хв. у ОСОБА_4, який на автомобілі НОМЕР_1, що перебуває в постійному користуванні останнього, рухався по автодорозі з с. Пухівка в напрямку смт. Калита Броварського району Київської області виник злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до сховища, а саме акумуляторних батарей 48V/190 Аh NSB Red FT належних ТОВ «лайфселл» (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України -22859846), розташованого за адресою: 03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 11, які знаходяться в технічному приміщенні базової станції мобільного зв'язку № НОМЕР_4, розташованого на земельній ділянці (дерево-чагарникова рослинність) площею 0,0120 га. кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, в АДРЕСА_3.

У той же час, а саме 08 липня 2017 року близько 15 год. 30 хв. ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, розуміючи та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, передбачаючи настання негативних наслідків внаслідок своїх незаконних дій, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, шляхом пошкодження корпусу проник до базової станції (контейнера), та таємно викрав чотири акумуляторні батареї 48V/190 Аh NSB Red FT, які належать на праві власності ТОВ «лайфселл», вартість яких станом на 08 липня 2017 року згідно балансової довідки від 11.07.2017 року становить 4 072 грн. 84 коп., які поклав до багажника автомобіля НОМЕР_1, який ОСОБА_4 має в постійному володінні.

У подальшому ОСОБА_4, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу направленого на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднаному з проникненням у сховище із вказаними акумуляторними батареями 48V/190 Аh NSB Red FT, з місця вчинення злочину зник, таким чином розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, завдавши своїми незаконними діями ТОВ «лайфселл» майнової шкоди загальною сумою 4 072 грн. 84 коп.

Таким чином, ОСОБА_4, обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України не визнав та пояснив, що він не вчиняв вказаний злочин.

Щодо обставин пред'явленого обвинувачення пояснив, що він 08.07.2017 року приблизно о 14 годині повертався на власному автомобілі НОМЕР_2 з міста Києва додому в смт. Калита Броварського району Київської області через АДРЕСА_3. В с. Пухівка на автобусній зупинці в районі розвилки доріг Рожни-Київ-Калинівка побачив наглядно знайомого хлопця ОСОБА_6, якого бачив в смт. Калита. Зупинившись, він запропонував останньому разом їхати додому, ОСОБА_6 погодився і сів до нього в автомобіль на переднє пасажирське сидіння і вони удвох поїхали в смт. Калита. При виїзді із села Пухівка під час руху він почув невідомий шум в автомобілі схожий на тертя в колесі, проїхавши деяку відстань, в районі лісу, зразу зупинив свій автомобіль, з'їхавши з проїзної дороги приблизно 3-4 метра. Обдивившись автомобіль, так і не встановив підозрілий шум тертя в районі колеса. Після чого відійшов від свого автомобіля на декілька метрів в туалет. В цей час ОСОБА_6 також виходив із автомобіля, а тому на його думку він ввесь час знаходився у його полі зору. Повернувшись з туалету він сів у свій автомобіль і разом із ОСОБА_6 продовжили рухатись додому. Переїхавши міст, що знаходиться за селом Пухівка, не далеко від санаторію «Журавушка», відчув характерний запах масла з моторного відсіку автомобіля, після чого знову зупинив свій автомобіль на узбіччі дороги та вийшов із нього, а ОСОБА_6 залишився в салоні автомобіля. В цей час біля них зупинився легковий автомобіль білого кольору, іноземного виробництва марку якого не запам'ятав, з якого вийшов ОСОБА_7, якого раніше не знав. ОСОБА_7, став розпитувати в нього чи не бачив сторонніх осіб в районі станції мобільного зв'язку. В цей час ОСОБА_6 також вийшов із автомобіля. ОСОБА_7, обійшов його автомобіль декілька разів, заглянув через вікна в салон автомобіля, сфотографував його автомобіль на свій мобільний телефон та запитав у ОСОБА_6, що ми тут робимо. ОСОБА_6 відповів, що автомобіль поламався, після чого ОСОБА_7І сів у свій автомобіль та поїхав від них. Знаходячись біля його автомобіля, ОСОБА_7, про крадіжку 4-х акумуляторних батарей їм нічого не говорив, відкрити багажник автомобіля не просив, якби попросив його відкрити то він відкрив би його. Через нетривалий час ОСОБА_6 зупинив вантажний автомобіль типу «Івеко», який рухався в попутному напрямку та за їхнім проханням відбуксирував їх в смт. Калита до будинку № 7 по вулиці Шевченка, після чого ОСОБА_6 пішов додому, а він сам відштовхав декілька метрів свій автомобіль ближче до свого під'їзду і також пішов додому. Вдома він повідомив своїй дружині, що поламався двигун автомобіля, прийняв душ, повечеряв та ліг спати. 08 липня 2017 року приблизно о 22 годині йому зателефонували працівники поліції та запросили його приїхати у Броварський відділ поліції, де звинуватили його в крадіжці 4-х акумуляторних батарей із станції мобільного зв'язку, яка знаходиться в с. Пухівка Броварського району. Вважає, що причиною звинувачення його в крадіжці акумуляторних батарей, є те, що його побачив на дорозі ОСОБА_7 Знаходячись у відділі поліції, він за проханням працівників поліції, сам себе оговорив у вчиненні крадіжки цих акумуляторів, оскільки вони йому пообіцяли приєднати цей епізод злочину до інших вчинених ним злочинів, а саме крадіжок кабелю, які він дійсно вчинив і відпустять його додому, але вони обманули його. Цивільний позов ТОВ «лайфселл» він не визнає, оскільки крадіжку акумуляторів не вчиняв.

Як на підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні ним злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, сторона обвинувачення покладається на:

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8, який пояснив, що він працює в ТОВ «лайфселл», в його обов'язки входило обслуговування мобільних станцій. 08.07.2017 року приблизно о 15 годині йому зателефонував черговий та повідомив про вихід із строю апаратури на мобільній станції, що знаходиться на земельній ділянці біля села Пухівка Броварського району Київської області. Приблизно через 30 хвилин після повідомлення чергового він на автомобілі приїхав до вказаної станції мобільного зв'язку, де побачив, що були пошкоджені двері та корпус базової станції (контейнера), та виявив відсутність 4-х акумуляторів. Приблизно за 30-40 метрів від станції стояв автомобіль марки «ВАЗ -2107» зеленого кольору. Як тільки він на своєму автомобілі став рухатись в його напрямку то цей автомобіль також поїхав в сторону автодороги Калинівка-Пухівка. Він поїхав за цим автомобілем, який виїхав на автодорогу Калинівка-Пухівка, та став рухатися в напрямку с. Калинівка. Проїхавши невелику відстань, він наздогнав цей автомобіль марки «ВАЗ» зеленого кольору, та побачив, що ОСОБА_4 разом із ОСОБА_6 штовхають його. Підійшовши до них, він обійшов декілька разів автомобіль, через вікна заглянув у салон автомобіля, і не побачивши там акумуляторів з мобільної станції, запитав у них, що вони роблять на що йому хтось із них відповів, що автомобіль поламався Потім він сфотографував їхній автомобіль на камеру свого мобільного телефону і поїхав від них. Коли під'їхав до станції мобільного зв'язку то ОСОБА_4 бачив у салоні автомобіля марки «ВАЗ-2107» зеленого кольору, особисто не бачив, як ОСОБА_4 здійснював крадіжку акумуляторних батарей, викрадених акумуляторів у салоні автомобіля останнього також не бачив. Це його особисте припущення, що ОСОБА_4 вчинив крадіжку акумуляторних батарей, оскільки бачив його неподалік станції мобільного зв'язку звідки було викрадено 4 акумуляторні батареї.

- показання у суді представника ТОВ «лайфселл» ОСОБА_1, який підтвердив факт крадіжки 08.07.2017 року 4-ох акумуляторних батарей марки 48V/190 Аh NSB Red FTіз технічного приміщення базової станції мобільного зв'язку № КІ383, що знаходиться на земельній ділянці біля села Пухівка Броварського району Київської області. Викрадені акумулятори в ході досудового розслідування не знайдено.

Крім того, в обґрунтування винуватості ОСОБА_4 стороною обвинувачення були надані письмові докази:

- заява про кримінальне правопорушення подана представником ТОВ «лайфселл» про те, що 08.07.2017 року приблизно о 15 годині 55 хвилин із базової станції мобільного зв'язку № КІ383, яка знаходиться на земельній ділянці села Пухівка Броварського району Київської області, викрадено 4-ри акумуляторні батареї марки 48V/190 Аh NSB Red FT, в якому просять перевірити на причетність до вчинення цієї крадіжки ОСОБА_4

(том 1 а.с.217-219)

- протокол огляду місця події із ілюстрованою фото-таблицею від 08.07.2017 року, яким зафіксовано факт крадіжки 4-х акумуляторних батарей марки 48V/190 Аh NSB Red FT із технічного приміщення базової станції мобільного зв'язку, що розташована на земельній ділянці села Пухівка Броварського району Київської області.

(том 1 а. с. 231-235)

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.07.2017 року за участю свідка ОСОБА_8, який вказав на фото № 4 на якому зображений ОСОБА_4, якого він бачив 08.07.2017 року біля технічного приміщення базової станції мобільного зв'язку.

(том 1 а. с.236-238)

Стороною захисту в спростування обвинувачення пред'явленого ОСОБА_4 наведено докази, а саме:

- показання допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який пояснив, що в липні 2017 року точної дати не пам'ятає, приблизно о 14 годині, він маючи намір їхати додому у смт. Калита стояв на автобусній зупинці у селі Пухівка Броварського району Київської області. В цей час біля зупинки зупинився на легковому автомобілі марки «ВАЗ» наглядно знайомий ОСОБА_4 і запропонував йому разом їхати в смт. Калита. Він погодився на цю пропозицію, сів на переднє пасажирське сидіння автомобіля і поїхали. Інших пасажирів в автомобілі ОСОБА_4 не було. Проїхавши декілька кілометрів вони почули якийсь шум в автомобілі ОСОБА_4, у вигляді тертя колеса. З'їхавши з дороги на узбіччя приблизно 3-4 м, ОСОБА_4 зупинив автомобіль, та перевірив шарові втулки коліс, після чого відійшов в сторону на незначну відстань в туалет, а він в цей час також обдивлявся колеса автомобіля. Не визначивши причину появи цього шуму, вони продовжили рухатися далі. Вказана зупинка тривала не більше 10-ти хвилин. Через деяку відстань їх зупинили працівники поліції перевірили документи у ОСОБА_4 і вони знову поїхали додому. Проїхавши декілька кілометрів вони відчули шум в моторі та запах горілого масла, після чого ОСОБА_4 зупинив автомобіль на узбіччі дороги і виявив, що двигун пропускає масло. В цей час до них під'їхав чоловік на білому автомобілі марки не пам'ятає, як потім дізнався, що це був ОСОБА_9, який підійшов до них, обійшов декілька разів автомобіль ОСОБА_4, через вікно заглянув у салон автомобіля, сфотографував його на камеру свого мобільного телефону та запитав, що вони тут роблять та чи не бачили сторонніх осіб біля станції мобільного зв'язку. Відповівши, що нікого не бачили і попросили ОСОБА_8 відбуксирувати їх до найближчої станції технічного обслуговування, але той відмовив їм та став телефонувати до поліції, а потім сів у свій автомобіль і поїхав. Через деякий час він-Гайовий В.Ю. зупинив вантажний автомобіль марки «Івеко», який відбуксирував їх в центр смт. Калита. Особисто він не бачив, щоб ОСОБА_4 здійснював крадіжку акумуляторів, або клав їх у багажник автомобіля, до станції мобільного зв'язку вони не під'їжджали. Також не бачив щоб ОСОБА_4 клав у багажник автомобіля акумуляторні батареї. Приїхавши в смт. Калита він зразу пішов додому. У відділі поліції під час допиту він оговорив ОСОБА_4, що начебто це він вчинив крадіжку акумуляторів, оскільки про це його просили працівники поліції, після чого вони відпустять останнього додому. Покази його писали працівники поліції, а він не читаючи їх підписував. Крім цього вони здійснювали на нього психологічних тиск, в разі якщо він не оговорить ОСОБА_4 у вчиненні цієї крадіжки то вони його також притягнуть до кримінальної відповідальності. Його допитували декілька разів і всі його показання під час досудового слідства, щодо цієї крадіжки акумуляторів різнились одні від одного.

- показання у суді свідка ОСОБА_8, який пояснив, що він не бачив як ОСОБА_4 вчиняв крадіжку 4-х акумуляторних батарей, про те що ОСОБА_4 вчинив крадіжку він припускає лише з тих підстав, що бачив його на автомобілі марки «ВАЗ» неподалік базової станції мобільного зв'язку.

Також сторона захисту під час судового слідства неодноразово просила сторону обвинувачення надати належні та допустимі докази які підтверджують причетність ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину.

До закінчення судового слідства, клопотань від учасників процесу про збір, перевірку чи витребування додаткових доказів крім тих, що досліджено в судових засіданнях, не надійшло. В судових дебатах прокурор просив визнати винним ОСОБА_4 в пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст. 185 КК України.

Обвинувачений та його захисник просили ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

У ч. 1 ст. 92 КПК України передбачено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Статтями 85 та 86 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а допустимим визнається доказ, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

В основу обвинувачення пред'явленого ОСОБА_4 стороною обвинувачення покладено заяву про вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду місця події від 08.07.2017 року із ілюстрованою фототаблицею до протоколу огляду місця події від 08.07.2017 року, показання у суді свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6, протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8, а також показання у суді представника ТОВ «лайфселл» ОСОБА_1.

В спростування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого

ч. 3 ст. 185 КК України суд покладає наступні належні та допустимі докази:

- показання свідків зі сторони обвинувачення ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які суду пояснили, що не бачили як обвинувачений ОСОБА_4 вчиняв крадіжку 4-х акумуляторних батарей марки 48V/190 Аh NSB Red FT із технічного приміщення базової станції мобільного зв'язку, що розташована на земельній ділянці села Пухівка Броварського району Київської області. Крім цього, свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що він лише тільки припускає, що ОСОБА_4 вчинив цю крадіжку, оскільки бачив його автомобіль неподалік від станції мобільного зв'язку, а викрадених акумуляторів в автомобілі обвинуваченого він не бачив. Представник ТОВ «лайфселл» ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив тільки факт крадіжки 4-ох акумуляторних батарей, а також зазначив, що в ході досудового розслідування викрадених акумуляторних батарей не знайдено. В протоколі огляду місця події та ілюстрованій фототаблиці до протоколу огляду місця події від 08.07.2017 року (том 1 а. с. 234-235), зафіксовано лише тільки вигляд технічного приміщення базової станції мобільного зв'язку № КІ383, що знаходиться на земельній ділянці села Пухівка Броварського району Київської області, з якої викрадено чотири акумуляторних батарей марки 48V/190 Аh NSB Red FT. Будь-яких доказів в ході проведеного огляду місця події які б вказували на причетність обвинуваченого ОСОБА_4 до інкримінованого йому злочину не виявлено. У протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_8, зазначено, що останній впізнав ОСОБА_4 на фотознімку під № 4, як особу яку він лише бачив біля технічного приміщення базової станції мобільного зв'язку.

Оцінюючи вищенаведені показання свідків та представника потерпілого, суд констатує, що жоден з вказаних осіб не навів даних про об'єктивну обґрунтованість участі обвинуваченого у вчиненому таємному викраденні чужого майна, а саме 4-х акумуляторних батарей марки 48V/190 Аh NSB Red FT.

При дослідженні доказів, зібраних у ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, судом встановлено, що стороною обвинувачення в судовому засіданні, всупереч ст. 92 КПК України, не доведено, наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 складу інкримінованого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Суд, відповідно до вимог норми ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження відносно ОСОБА_4, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку прийшов до висновку про необхідність прийняття процесуального рішення про недоведеність, що в діянні обвинуваченого ОСОБА_4 є склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України (ст. 373 ч.1 п.3 КПК України).

Суд вважає, що докази, на які сторона обвинувачення, як на підставу доведеності вини ОСОБА_4 не доводять, а спростовують вину обвинуваченого та не являються достатніми для визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Відповідно до вимог ч. 3 ст.373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

У ст. 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, а в ст.8 КПК України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципів верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви стосовно доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Такий обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно із ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені.

Виправдувальний вирок згідно із ч. 1 ст. 373 КПК України ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За наведених обставин докази, на які посилається сторона обвинувачення, не були підтверджені безпосередньо у суді, в зв'язку з чим вони не можуть бути визнані достатніми для доведення обвинувачення, яке інкримінується ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 185 КК України.

З урахуванням викладеного, отриманих безпосередньо в суді показань свідків обвинувачення, кожен з яких не надав об'єктивних, конкретних і неоспорюваних показань про вчинення ОСОБА_4 таємного викрадання чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у сховище, а також неможливість спростування виправдувальних показань обвинуваченого, суд відповідно до ст. 62 Конституції України, витлумачує це на користь обвинуваченого ОСОБА_4 і приходить до загального висновку про відсутність в його діях, інкримінованого йому кримінального злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню зазначених в обвинувальному акті вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов про стягнення майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням заявлений в судовому засіданні ТОВ «лайфселл» відповідно до вимог ч. 2 ст. 129 КПК України підлягає залишенню без розгляду.

Заходи забезпечення кримінального провадження в порядку ст. 131 КПК України, в тому числі запобіжний захід ОСОБА_4 обрано у вигляді тримання під вартою. З урахуванням ухваленого судового рішення - виправдання по кримінальному провадженню, відповідно ч. 1 ст. 377 КПК України й особи обвинуваченого, суд вважає, що запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою необхідно скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати невинуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та виправдати в зв'язку з недоведеністю вчинення ним цього злочину.

Запобіжний захід обраний ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати, негайно звільнивши його з-під варти в залі суду після проголошення вироку.

Цивільний позов ТОВ «лайфселл» залишити без розгляду.

Речові докази у кримінальному провадженні: - молот, який зберігається в кімнаті речових доказів Броварського відділу поліції ГУНП в Київській області - після набрання вироком законної сили знищити.

Вирок суду першої інстанції, може бути оскаржено учасниками процесу, протягом 30-ти діб з моменту його проголошення, до Київського Апеляційного суду, шляхом подачі апеляції до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Вирок суду набирає законної чинності після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не будо подано.

Учасники судового провадження мають право отримувати в суді копію вироку. Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя Телепенько А.Д.