Рішення № 77266053, 22.10.2018, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/1264/18

Провадження №: 2/332/801/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 р.

Заводський районний суд м.Запоріжжя в складі:

Головуючого судді: Марченко Н.В.

при секретарі: Фурдак В. Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 15.07.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» було укладено кредитний договір № 160715-163327, відповідно до якого, відповідач отримала кредит в розмірі 500 гривень. Відповідно до умов договору відповідачка зобов'язувалася повернути отримані грошові кошти в розмірі 500,00 гривень та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 150,00 гривень, що разом складає 650,00 гривень, у строк до 01.08.2016 року. Відповідачка зобов'язання щодо повернення отриманих грошових коштів в розмірі 500,00 гривень та сплати процентів не виконала. Згідно з договором, у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту, до позичальника застосовуються штрафні санкції у виді неустойки - пені. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка має заборгованість перед ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в сумі 28149 грн. 16 коп.Позивач просить стягнути вказану заборгованість та понесені судові витрати в сумі 1762 грн. та 17.62 грн. комісію банку за сплату судового збору з відповідача.

У судове засідання представник позивача не з’явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, причин неявки суду не повідомила, про день та час слухання справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Відзиву на позовну заяву та будь яких клопотань до суду від відповідача не надходило. У зв’язку з чим суд відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

У зв’язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши докази по справі, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами 15.07.2016 року договору № 160715-163327, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 гривень строком на 18 днів до 01.08.2016 року та зобов'язувалась повернути кредит у розмірі 500, 00 гривень та сплатити проценти в розмірі 150,00 гривень. Вказану суму отримала відповідно до видаткового касового ордеру від 15.07.2016 року (а.с.5). Відповідно до Заяви- анкети для отримання кредиту від 15.07.2016 року відповідачка ОСОБА_1, ознайомившись з Умовами надання та обслуговування кредитів, просила надати їй кредит на особисті потреби у розмірі 500,00 гривень, строком на 18 днів до 01.08.2016 року та сплатити проценти в сумі 150 гривень, розмір процентів 2% за кожен день користування кредитом, при виникненні заборгованості зобов'язувалась сплатити неустойку в розмірі, що передбачена розділом 4 Умов (а.с.9).

Відповідно до п.3.1 Договору відповідач зобов'язаний повернути отримані грошові кошти в розмірі 500,00 грн., а також сплатити проценти за користуванням кредитом у розмірі 150 грн., що разом складає 650 грн. у строк до 01.08.2016 року , що підтверджується копією заяви анкети (а.с.4). Тобто, позивачем помилково вказано у позовній заяві про нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 180 гривень, оскільки в заяві – анкеті чітко вказано суму 150 грн.. За таких підстав, суд вважає за необхідне стягнути суму , яка документально підтверджена.

Зобов'язання щодо повернення отриманих грошових коштів в розмірі 500, 00 гривень та сплати процентів відповідачка не виконала. Згідно з договором, у разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту, до позичальника застосовуються штрафні санкції у виді неустойки - пені. Сума заборгованості разом із процентами та пенею станом на 13.04.2018 року складає 28119 грн. 16 коп. гривень (сума основного боргу - 500, 00 гривень,150, 00 гривень - проценти за договором, 27469,19 гривень - пеня за договором.

Відповідно до положень ст.. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення 1046-1053 ЦК, якщо інше не встановлено ЦК і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача комісії банку у розмірі 17,62 грн. суд виходить з наступного.

Згідно квитанції 1331406 від 20.04.2018 року ТОВ «Служба миттєвого кредитування» сплатило суму судового збору за подачу позову до суду у розмірі 1762,00грн., сума комісії банку складає 17,62грн. (а.с.1).

Відповідно до ч.1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зі змісту статей 614, 623 ЦК України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Заявлена до стягнення сума плати за послуги банку17,62грн. не є ані судовими витратами, оскільки не пов?язані із розглядом справи, ані збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором.Отже, позовні вимоги ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в частині стягнення на їх користь 17,62 грн., які були сплачені банку в якості комісії при проведені платежу зі сплати судового збору, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 141, 223, 263-265, 280-284, 288 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитом– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (ЄДРОПУ 38839217) заборгованість за кредитом у розмірі 28119 грн. 16 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (ЄДРОПУ 38839217) понесені судові витрати в сумі 1762 гривні.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Н.В.Марченко