Постанова № 77265690, 08.10.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1966/16-к

Провадження № 1-кп/309/438/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2018 року

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого - судді Лук'янової О.В.

за участі: секретаря судового засідання Соймик Н.І.

прокурора Сідея В.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Тричинець Н.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.121 ч.2, 345 ч.1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

До Хустського районного суду Закарпатської області 9 серпня 2018 року надійшло з Апеляційного суду Закарпатської області кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.121 ч.2, 345 ч.1 КК України.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області від 11 липня 2018 року вирок Рахівського районного суду від 27 січня 2017 року стосовно ОСОБА_1 скасовано та призначено новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання в Рахівському районному суді.

Ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Закарпатської області від 9 серпня 2018 року подання в.о. голови Рахівського районного суду Закарпатської області задоволено, а матеріали кримінального провадження №12016070140001196 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.345 КК України, направлено до Хустського районного суду Закарпатської області для розгляду по суті.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, при цьому відсутні підстави для застосування до цього обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.

За результатами підготовчого судового засідання суд, врахувавши думки всіх учасників судового провадження стосовно клопотання прокурора та можливості призначення судового розгляду, вважає, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а обвинувальний акт необхідно повернути прокурору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України: обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України: у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.91 КПК України: доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України: обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в кримінальному провадженні у формі публічного обвинувачення покладається на слідчого, прокурора.

Це означає, що метою доказування і обов'язком слідчого, прокурора, є встановлення всіх обставин, які мають значення для кримінального провадження, а не тільки тих, які зазначені в ч.1 ст.91 КПК України.

Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують. Пунктами другим і десятим частини першої статті 56 цього Кодексу передбачено, що потерпілий має право знати сутність підозри та обвинувачення, право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Виклад всіх обставин, що підлягають доказуванню згідно зі ст.91 КПК України, як їх вважають установленими слідчий, прокурор, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення, обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, відповідно до ч. 4 ст.110 та ч.2 ст.291 КПК України, мають міститися в обвинувальному акті - процесуальному рішенні, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і завершує досудове розслідування.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України: обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Формулювання обвинувачення повинно складатись з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого в його вчиненні, форму вини, мотив і мету вчинення кримінального правопорушення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення і ґрунтуватися на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив, мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості, тощо.

Правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону, але і точне формулювання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, його кваліфікуючих ознак.

Правильне відображення в обвинувальному акті фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, виражених у формулюванні обвинувачення, але і для реалізації прав обвинуваченого (на захист), потерпілого (знати сутність обвинувачення) та для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді.

Перевірка відповідності обвинувального акта вимогам КПК України і прийняття, в залежності від встановленого, відповідного рішення, згідно зі ст.314 цього Кодексу віднесено до компетенції суду першої інстанції на стадії підготовчого провадження.

Після отримання обвинувального акта суд призначає і проводить підготовче судове засідання, в якому, в разі, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України, має прийняти рішення про повернення його прокурору.

Вище зазначені вимоги кримінального процесуального закону слідчим та прокурором не дотримані.

Надісланий до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 не відповідає приписам частини другої ст.291 КПК України: формулювання обвинувачення у ньому текстуально співпадає з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, що дає підстави стверджувати, що слідчий і прокурор не виклали або взагалі не встановили всіх фактичних обставин кожного з кримінальних правопорушень, доказування яких, відповідно до ст.91 та ч.1 ст.92 КПК України, є їх обов'язком, не розрізняють цих термінів, їх значення, у такий спосіб дезорієнтують сторону захисту, потерпілих і суд щодо розуміння фактичних обставин кримінальних правопорушень, суті і обсягу кожного обвинувачення, істотно обмежують процесуальні права учасників судового розгляду, передбачені ст.ст.42 і 56 цього Кодексу, унеможливлюють правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та виконання завдань кримінального провадження.

Крім того, ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 11 липня 2018 року встановлено наступне:

У формулюванні обвинувачення стосовно викладених слідчим обставин погроз вбивства щодо працівника правоохоронного органу, не конкретизовано таких обставин погрози вбивством працівнику поліції у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків - виконання спільного доручення із ВКП Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області у кримінальному провадженні №12016070140001196 від 17 вересня 2017 року за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_3.

Наведений недолік полягає в тому, що в описанні, як встановлених фактичних обставин кримінального провадження, так і формулюванні обвинувачення не конкретизовано обставин, в який спосіб інспектор сектору реагування поліції №2 Рахівського ВП Тячівського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 /коли саме, звідки тощо/ з'явився на місці події, що сталася 20 вересня 2017, біля 10 години.

Описані обставини щодо використання металевого ножа ОСОБА_1, який він тримав у лівій руці та погрожував фізичною розправою інспектору Сівачуку В.В., не місять конкретних даних про те, з яких саме причин /їх наявність або відсутність/ ОСОБА_1 вчиняв зазначені вище протиправні дії, передбачені ч.1 ст.345 КК України, а також не зазначено, в який спосіб при погрозах фізичною розправою він використовував ніж.

Отже, наведене вказує на те, що реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості, які суперечать зазначеним в обвинувальному акті обставинам і ставлять під сумнів легітимність досудового розслідування, що є перешкодою для прийняття передбачених ч.3 ст.314 КПК України судових рішень.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України: у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що даний обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Розглядаючи клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строк тримання під вартою строком на 60 днів, суд відзначає, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти особи похилого віку, покарання за який може перевищити сім років позбавлення волі, ніде не працює, неодружений, не має утриманців, схильний до вживання алкогольних напоїв, свідками по справі - є близькі родичі ОСОБА_1. Ці обставини переконують у тому, що, перебуваючи на волі, він може ухилитися від виконання процесуальних обов'язків та чинити тиск на свідків.

Керуючись ст.ст.110, 291, 314, 369-372, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури Сідея В.В. про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 7 грудня 2018 року включно.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12016070140001196 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.121 ч.2, 345 ч.1 КК України, - повернути прокурору, який склав цей обвинувальний акт.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення через Хустський районний суд.

Суддя Хустського

районного суду підпис: Лук’янова О.В.

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду: Лук’янова О.В.