Рішення № 77265394, 22.10.2018, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/4234/18

2/303/1879/18

номер рядка стат. звіту - 45

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2018 року м. Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючої – судді Курах Л.В.

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника третьої особи ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме будинком № 11 по вул. Івана Франка в с.Горонда Мукачівського району, Закарпатської області яка належить на праві приватної власності ОСОБА_6.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є власником будинку № 11 по вул. Івана Франка в с.Горонда Мукачівського району, Закарпатської області. В даному будинку зареєстрований він, його син ОСОБА_6 та відповідачі по справі, які у вказаному будинку не проживають. Спроби позивача зв’язатися з відповідачами та просити їх знятися з реєстрації добровільно ніякого результату не дали.

Реєстрація відповідачів у належному позивачу будинку порушує його права як власника майна. Оскільки, цивільне законодавство не передбачає збереження права користування житлом за громадянами, які хоча і правомірно вселилися у спірну квартиру власника, але на час розгляду справи не є членами його сім’ї, а тому просить суд усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження його власністю.

Позивач ОСОБА_6 на судовий розгляд справи не з’явився. Його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги зазначені в позові підтримав в повному обсязі, просить суд їх задовільнити.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні визнали факт не проживання за вказаною адресою, однак зазначили, що позивач набув права власності на незаконних підставах, а тому просили в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_5, в судовому засіданні заперечила проти позову, довівши до відому суду факт того, що в разі задоволення позову, малолітні ОСОБА_7, ОСОБА_9 залишаться без місця реєстрації.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

ОСОБА_10 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30.11.2016 року № 74464760 (а.с.9) позивач ОСОБА_6 являється власником домоволодіння № 11 по вул. Івана Франка в с.Горонда Мукачівського району, Закарпатської області.

Реєстрація відповідачів у будинку підтверджується довідкою Горондівської сільської ради від 02.07.2018 року № 617 (а.с. 10). ОСОБА_10 цієї ж довідки відповідачі зареєстровані, але не проживають у вказаному будинку.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи суд виходить з того, що згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом п. 3 частини другої ст. 15 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту порушеного права є припинення дії, яка порушує право.

За загальним правилом, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, особа обирає саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 р. № 3477-ІV передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Виходячи з міжнародно-правових зобов’язань держави, положень ст. 8 Конституції та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції ратифікована Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у частині першій ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Захист власності» передбачено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

З огляду на вказане, право власності кожної фізичної і юридичної особи, неурядової організації й групи приватних осіб, повинне поважитися.

З положеннями частини першої ст.1 Першого протоколу до Конвенції в повній мірі кореспондуються і приписи частин першої та другої ст.321 Цивільного кодексу України, якими, зокрема передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Приписами частини першої ст.316 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

ОСОБА_10 з частиною першою ст.318 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).

Частиною другою п. 15 пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Таким чином, гарантуючи захист власності, закон надає власнику законодавчу можливість вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та передбачають правомочності щодо використання житла для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Обставини по справі на предмет їх відповідності вказаним вище положенням законодавства свідчать про те, що реєстрація відповідачів у будинку, за умови документально підтвердженого права власності позивача на даний об’єкт нерухомості, перешкоджає йому вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. При цьому вказані правомочності є абсолютними, непорушними та гарантованими законом.

Отже, вимога за предметом позову у повній мірі відповідає законодавчо встановленому способу захисту порушеного права (ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України), яке не визнається відповідачами.

Як встановлено по справі, позивач є одноособовим власником будинку у встановленому законом порядку, тому має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю згідно з положеннями ст. 318 Цивільного кодексу України, в тому числі і щодо вирішення питань стосовно можливості проживання в ній інших осіб.

Волевиявлення власника майна за предметом позовних вимог спрямоване на усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням. Такі вимоги слід вважати правомірними, оскільки вони в повній мірі узгоджується з тими правомочностями, які передбачається цивільно-правовим інститутом права приватної власності (ст.ст. 316, 318 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, будь яких фактичних даних, які б свідчили про позбавлення позивача права власності на будинок, чи наявності у відповідачів права на користування ним, матеріали справи не містять. У позивача виникають незручності щодо вільного володіння своїм майном через те, що в будинку зареєстровані відповідачі.

Дані правовідносин регулюються положенням статті 405 ЦК України в частині вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_7А, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, оскільки за встановлених фактичних обставин відповідачі, є такими, що втратили право користування житлом, оскільки більше двох років у будинку не проживає, а тому відповідно до положень статей 391 та 405 ЦК України, позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи вищевказані обставини справи, з огляду на їх узгодженість з нормами Конституції України, позовні вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житлом, підлягають задоволенню.

Оскільки позивач не ставив вимоги про стягнення на його користь судового збору то такі слід віднести на його рахунок.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 41, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 316, 318, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 2, 12, 18, 76-77, 81, 141, 247, 274-279, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, -

УХ В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, третя особа без самостійних вимог Служба у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задоволити повністю.

Визнати ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9 таким, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме: будинком № 11 по вул. Івана Франка в с.Горонда Мукачівського району, Закарпатської області, який належить на праві приватної власності ОСОБА_6.

Судовий збір віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - 266623874, мешканець с.Горонда, вул.Івана Франка, буд.11, Мукачівського району, Закарпатської області.

Відповідач 1: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована - с.Горонда, вул.Івана Франка, буд.11, Мукачівського району, Закарпатської області.

Відповідач 2: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрована - с.Горонда, вул.Івана Франка, буд.11, Мукачівського району, Закарпатської області.

Відповідач 3: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована - с.Горонда, вул.Івана Франка, буд.11, Мукачівського району, Закарпатської області.

Відповідач 4: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрована - с.Горонда, вул.Івана Франка, буд.11, Мукачівського району, Закарпатської області.

Відповідач 5: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, зареєстрована - с.Горонда, вул.Івана Франка, буд.11, Мукачівського району, Закарпатської області.

Третя особа: Служба у справах дітей Мукачівської районної державної адміністрації, 89600, Закарпатська область, м.Мукачево, вул.Штефана Августина, буд.21, код ЄДРПОУ – 42103131

Повний текст рішення складено 18 жовтня 2018 року.

Головуюча Курах Л.В.