Рішення № 77265201, 17.10.2018, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/2380/2018

Номер справи 243/6446/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

« 17 » жовтня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Гончарової А.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Хорхордіної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі № 13 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Слов'янської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов'янського міськрайонного суду надійшла позовна заява заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Слов'янської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон. Дана позовна заява мотивована тим, що сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 В 2016 році шлюб між сторонами було розірвано, і з того часу відповідач з позивачем та своєю донькою не спілкується, місце його перебування невідоме. В 2014 році в зв'язку з проведенням антитерористичної операції на території м. Горлівка позивач разом з донькою переїхала на постійне місце проживання до сел. Новолуганське Донецької області, однак на непідконтрольній території в неї залишилось нерухоме майно. На даний час у позивача виникла необхідність виїхати до непідконтрольної території України та до РФ, тому просить суд надати дозвіл на виїзд та в'їзд ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без дозволу та супроводу батька ОСОБА_1 на тимчасово неконтрольовану територію України, а також за межі кордону України до Російської Федерації, до досягнення дитиною 16-річного віку.

Позивач, ОСОБА_1, у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, він не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Представник третьої особи, Служби у справах дітей Слов'янської міської ради, в судове засідання не з'явився, суду надано заяву про розгляд справи без його участі, в задоволенні вимог про надання дозволу на виїзд дитини на непідконтрольну територію України просив відмовити.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.09.2006 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_1 (а.с.8).

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 17.03.2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.13).

Згідно з витягом КП «Горлівського міського БТІ» від 04.04.2005 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу №1-946 від 04.04.2005 року є співвласниками квартири в АДРЕСА_1 (а.с.15-18).

Частинами 1 та 3 статті 12 Міжнародного пакту про громадські та політичні права передбачено, що кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свобода вибору місця проживання. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

14 липня 2016 року Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», вилучивши з нього норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.

З цього часу єдиним законом, що регулює порядок виїзду дітей за межі України, є стаття 313 ЦК України, якою встановлено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересуватися по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Фізична особа, яка є громадянином України, має право на безперешкодне повернення в Україну. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені особливі правила доступу на окремі території, якщо цього потребують інтереси державної безпеки, охорони громадського порядку, життя та здоров'я людей.

Разом з тим за змістом положень статті 124 Конституції України та статті 15 ЦК України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, установлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

З викладеного вбачається, що тимчасовий виїзд за кордон за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення. Отже, дозвіл суду на виїзд дитини за межі України без згоди батька не є абсолютним і отримується кожен раз із зазначенням країни та строку перебування дитини у цій країні.

Позивач звертаючись до суду з вимогами про дозвіл на виїзд за межі України дитини без супроводу та згоди відповідача, не зазначила конкретного міста Російської Федерації, до якого вона має намір здійснити виїзд, а також, не зазначила конкретний проміжок часу таких виїздів на непідконтрольну територію України Донецької області та Російської Федерації.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог про надання тимчасового виїзду неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасово непідконтрольну територію України та до Російської Федерації до досягнення дитиною віку 16 років без згоди та супроводу батька ОСОБА_1, слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 19, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Служба у справах дітей Слов'янської міської ради про надання дозволу на виїзд дитини за кордон відмовити.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Повний текст рішення виготовлений 22 жовтня 2018 року.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду А.О. Гончарова