Рішення № 77264307, 17.10.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/4330/18

Провадження № 2/263/1498/2018

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., за участю секретарів Масюк М.С., Краснової О.М., Шеремети А.С., позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку квартири,визнання права власності на цю частку та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням із зняттям її з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И В:

12.04.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, просила суд: припинити право власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, визнати її такою, що втратила право користування житловим приміщенням у цій квартирі із зняттям з реєстраційного обліку; визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2) право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв.м., житловою 47,4кв.м.; стягнути з відповідача ОСОБА_3 понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач є її рідною сестрою. Їх мати ОСОБА_4 та батько ОСОБА_5 померли. В 2006 році зареєструвала шлюб, змінила прізвище на ОСОБА_1 Вона є власником ? частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв.м., житловою 47,4 кв.м., із яких: ? частка квартири належить їй на підставі договору дарування, посвідченого 12.04.2016 року приватним нотаріусом Чернишовою В.В., зареєстрованого в реєстрі за №634, та ? частка належить за рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 5.04.2000 року у цивільній справі №2-985/2000, зареєстрованого Маріупольським БТІ 16.06.2000 року за №36377. Решта квартири, її ? частина, належить відповідачу ОСОБА_3 за рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 5.04.2000 року у цивільній справі №2-985/2000, зареєстрованого Маріупольським БТІ 16.06.2000 року за №36377. Частка відповідача є незначною, складає ? частину квартири, що відповідає 11,85 кв.м., її ж частка складає ?, що відповідає 35,55 кв.м. житлової площі квартири. Спірна квартира на теперішній час є спільною частковою власністю її та сестри. Розділ спільного майна, виділення частки сестри в натурі, а також визначення порядку користування квартирою не є можливим, так як житлова площа кімнат квартири складає: 16,7 кв.м., 17,8 кв.м., 12,9 кв.м. На збільшення частки квартири сестри вона ніколи не погодиться. За вимогами ст.183 ЦК України квартира є неподільною. Здійснювати їй та сестрі за згодою право спільної часткової власності на квартиру, за положеннями ст.358 ЦК України, не вбачається за можливе, оскільки вони давно перестали бути членами однієї сім'ї, на теперішній час кожен із них має свої сім'ї та різні погляди на життя. На теперішній час в спірній квартирі зареєстровані вона з неповнолітнім сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та відповідач ОСОБА_3 Фактично в квартирі проживає вона з сином, який перебуває на диспансерному обліку у лікаря невропатолога та потребує спокійної домашньої обстановки, без сварок та скандалів, чого не можна досягти, поки залишається не вирішеним квартирне питання. В той же час, сестра постійно залякує їх можливими діями з її боку, спрямованими на створення неподобств для проживання в квартирі, що несприятливо позначається на її дитині, так як син постійно нервує, знаходиться у пригніченому стані, боїться залишатися у квартирі. Крім того, з 2005 року сестра в спірній квартирі не проживає, її майна в квартирі не має, будь-якого інтересу до квартири вона не проявляє, до теперішнього часу за сестру вона сплачує комунальні послуги. Спірне житло квартири сестрі не потрібно, так як вона має інше житло: двокімнатну квартиру АДРЕСА_2; частину триповерхового будинку АДРЕСА_3; квартиру в м.Харкові та користується житлом померлого чоловіка ОСОБА_8 - квартирою АДРЕСА_4. За наведеними обставинами існують підстави для припинення права сестри на частку в спірній квартирі, оскільки це не завдасть істотної шкоди інтересам останньої та членам її сім'ї, за умови, що вона зобов'язується компенсувати сестрі вартість її частки в спірній квартирі. У випадку, якщо суд прийде до висновку про припинення права власності сестри на частку квартири та визнання за нею права власності на цю частку, вона вправі за вже наведеними обставинами, як єдиний власник квартири, вимагати визнання сестри такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирііз зняттям її з реєстраційного обліку.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлена про час, місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, надала суду відзив від 3.05.2018 року на позовну заяву, в якому позов ОСОБА_1 не визнала, заперечувала проти його задоволення, посилаючись на наступне. За рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 5.04.2000 року у цивільній справі №2-985/2000 вона є власником ? частини квартири АДРЕСА_1, а її сестра ОСОБА_1 - власником ? частини цієї квартири. Її частка в спірній квартирі не є незначною. Вважає, що розділ квартири в натурі є можливим, оскільки квартира є трикімнатною, а тому виділ ? частки є технічно можливим, наприклад, із вказаної квартири загальною площею 73,5 кв.м. можна виділити ізольовану кімнату для її користування. В їх випадку квартира є подільною річчю. Позивачем не надано жодних доказів того, що квартира не може бути поділена в натурі, так як в ній є ізольовані кімнати. Позивачем не надано доказів щодо неможливості спільного володіння і користування квартирою, з огляду на те, що володіння нею ? часткою квартири жодним чином не впливає на стан здоров'я її племінника. Претензії позивача, які виникають із незгоди щодо оплати з 2005 року за комунальні платежі, не є предметом розгляду даної позовної заяви та не мають значення для вирішення цієї справи. В спірній квартирі крім неї зареєстрований її неповнолітній син - ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, а тому припинення права власності на частку зазначеної квартири завдасть істотної шкоди не тільки її інтересам, а й інтересам сина. Твердження позивача про наявність у неї іншого нерухомого майна для проживання не відповідає дійсності. Перелічене в позовній заяві майно не є її особистою власністю, оскільки вона знаходиться на стадії прийняття спадщини. Крім того, позивачем на депозитний рахунок не внесені грошові кошти за ? частку квартири.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, за обставинами, наведеними відповідачем у відзиві, заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши надані докази та надавши їх відповідну оцінку, вважає, що позовну заяву ОСОБА_1 слід задовольнити повністю з наступних підстав.

При вирішенні спірних правових відносин суд перш за все керується наступними вимогами цивільно-процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За положеннями ч.ч.1,3 ст.82 ЦПК України: обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5, його батьком є ОСОБА_11, матір'ю - ОСОБА_12.

За свідоцтвами про народження: серії НОМЕР_3, НОМЕР_4 народилися відповідно ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_13, їх батьком є ОСОБА_5, матір'ю - ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 зареєстрований шлюб 14.01.2006 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, дружина залишила дівоче прізвище ОСОБА_3.

За даними свідоцтва про народження НОМЕР_6, у подружжя ОСОБА_8 та ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 син ОСОБА_9.

За рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 21.11.2016 року розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7, зареєстрований шлюб 29.04.2006 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_13, дружина змінила прізвище на ОСОБА_14.

За даними свідоцтва про народження НОМЕР_8, у подружжя ОСОБА_14 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 син ОСОБА_7.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9, розірвано 2.03.2009 року шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_1, після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_1 присвоєне прізвище ОСОБА_1.

За свідоцтвами про смерть: серії НОМЕР_10, серії НОМЕР_11, померли відповідно ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_12.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8.

За рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 5.04.2000 року у цивільній справі №2-985/2000 визнано право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за кожною на ? частини квартири АДРЕСА_1, а за їх матір'ю ОСОБА_4 - на ? частину цієї квартири. Реєстрацію права власності вказаних осіб на квартиру здійснило 16.06.2000 року Маріупольське бюро технічної інвентаризації за реєстраційним номером 36377.

На підставі договору дарування частини квартири від 12.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернишовою В.В., зареєстрованого в реєстрі за №634, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла у дар ? частину квартири АДРЕСА_1. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстроване 12.04.2016 року право власності на вказану частку квартири, про що свідчить номер запису про право власності 14175904.

Таким чином, спірна квартира належить позивачу та відповідачу на праві спільної часткової власності, позивач ОСОБА_1 є власником 3/4 частки, а відповідач ОСОБА_3 є власником ? частки трикімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв.м., житловою - 47,4 кв.м., житлова площа кімнат квартири складає: 16,7 кв.м., 17,8 кв.м., 12,9 кв.м.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи №14-с від 12 липня 2018 року, вартість ? часткиквартири АДРЕСА_1 становить 148055,00 грн.

Відповідно до квитанції №0.0.1161068825.1 від 17.10.2018 року (Маріупольська філія ПАТ КБ «ПриватБанк») ОСОБА_1внесла грошові коштив розмірі 148055,00 грн.на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області.

Частиною 1 статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Частиною 2 ст.365 ЦК України зазначено, що припинення права особи на частку у спільному майні можливе за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Під час розгляду справи № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз'яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Зі змісту судової практики Верховного Суду України випливає, що для ухвалення рішення про припинення права на частку в спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої з обставин, передбаченої п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України, яка обов'язково повинна бути в сукупності з обставиною, передбаченою п. 4 ч. 1 цієї статті.

Частка відповідача ОСОБА_3 в спірній квартирі складає ? частину, що відповідає 11,85 кв.м., а частка позивача ОСОБА_15 - ?, що відповідає 35,55 кв.м. житлової площі квартири, отже частка відповідача є незначною, виділити її в натурі не є можливим, так як житлова площа кімнат квартири складає: 16,7 кв.м., 17,8 кв.м., 12,9 кв.м., а на збільшення частки квартири ОСОБА_3 позивач не погоджується.

За вимогами ст.183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах з позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 року №20, квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Те, що зазначена трикімнатнаквартира, розташована на четвертому поверсі будинку, не може бути поділена на ізольовані жилі та інші приміщення із самостійними виходами, є загальновідомою обставиною, і за вимогами ст.82 ЦПК України не підлягає доказування.

Здійснювати позивачу ОСОБА_15 та відповідачу ОСОБА_3 за згодою право спільної часткової власності на квартиру, за положеннями ст.358 ЦК України, не вбачається за можливе, оскільки вони давно перестали бути членами однієї сім'ї, на теперішній час кожен із них має свої сім'ї та різні погляди на життя, між ними склалися неприязні стосунки.

Фактично в квартирі проживає позивач ОСОБА_1 з сином ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_6, який перебуває на диспансерному обліку у лікаря невропатолога та звичайно потребує спокійної домашньої обстановки, без сварок та скандалів, чого не можна досягти, поки залишається не вирішеним питання щодо спірної квартири.

Враховуючи наведені обставини, не вбачається за можливе визначити порядок користування спільною квартирою, що належить позивачу та відповідачу на праві приватної власності.

У силу положень ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечується рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у постанові № 20 Пленуму ВСУ від 20 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користуванням майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити в натурі чи спільно користуватися ним.

Слід зазначити, що у відповідача ОСОБА_3, крім зазначеної частки спірної квартири, перебуває у власності ще інше нерухоме майно.

Згідно спадкової справи №50/2016, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, відповідач ОСОБА_3 за заповітом ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8, прийняла її спадщину, та за свідоцтвом про право на спадщину набула право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 48,6 кв.м., житловою площею 28,2 кв.м., державна реєстрація права власності відбулася 22.02.2017 року, за номером запису про право власності 19149546.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.06.2017 року у цивільній справі №175/3279/16-ц за відповідачем ОСОБА_3 визнане право власності на: 9/20 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 346 кв.м., в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5; 9/20частки трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_5, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5.

Згідно спадкової справи №17-2017 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_8, останній все своє майно заповів сину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4. Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 З приводу прийняття спадщини померлого із заявами про її прийняття звернулася відповідач ОСОБА_3 від свого імені та в інтересах свого неповнолітнього сина.

Таким чином,суд приходить до висновку щодо наявності правових підстав для припинення права власності відповідачаОСОБА_3 на 1/4 частини спірної квартири,за наявності грошової компенсації вартості її частки. Таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3 та члену її сім`ї, сину ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, якого відповідач зареєструвала за вказаною адресою 26.04.2018 року, після звернення позивача з позовом до суду, оскільки останні в достатній мірі забезпечені житлом, ніколи не претендували на проживання в спірній квартирі.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 та стягнути з неї на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/4 частки квартири в розмірі 148055,00 грн.

За даними відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованівідповідач ОСОБА_3 з 26.06.1996 року та з 26.04.2018 року її син ОСОБА_9 по теперішній час.

Згідно Акту про фактичне місце проживання від 6.02.2018 року Комітету самоорганізації населення «Кальміуський»,відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але не проживає в квартирі з 2005 року.

Надані позивачем ОСОБА_1 квитанції свідчать про те, що вона оплачує комунальні послуги, підтримує квартиру у належному стані, вказане твердження позивача не спростованевідповідачем належними доказами.

За таких обставин, суд вправі розглянути питання щодо визнанняОСОБА_3такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Згідно ч.1 ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим приміщенням у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд вважає, що ОСОБА_3, втративши право власності на частку квартири, не будучи членом сім'ї власника, квартири ОСОБА_1 більше року не проживає в спірній квартирі без поважних причин, не оплачує комунальні послуги, її майна в квартирі не має, квартира нею покинута добровільно.

З урахуванням викладеного та положень матеріального права, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 втратила право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1, тому її слід визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі та зняти з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

За вимогами ст.141 ЦПК України, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, підтверджені відповідними квитанціями, по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн., по оплаті витрат на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 2500 грн., а всього 3204,80 грн.

Разом з тим, за висновками експертизи, ціна позову у справі складає 148055,00 грн.

З урахуванням вимог Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого ставка судового збору за подачу позовної заяви майнового характеру до суду складає 1 процент від ціни позову, який у даній справі складає 1480,55 грн., то з ОСОБА_3 на користь державипідлягає стягненнюнедоплачений судовий збір у розмірі 775,75 грн. та судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 704,80 грн., а всього 1480,55 грн.

Після набрання законної сили даним рішенням необхідно провести взаємозалік зобов'язань сторін шляхом вирахування, із суми в розмірі 148055 грн.,внесеної на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, слід вирахувати грошову суму у розмірі 3204,80 грн.на користь ОСОБА_1 та грошової суми у розмірі 1480,55 грн. на користь держави, у зв'язку з чим залишок грошової суми у розмірі 143369,65 грн.слід перерахувати ОСОБА_3 в рахунок стягнення грошової компенсації вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на частку квартири,визнання права власності на цю частку та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням із зняттям її з реєстраційного обліку - задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2)право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1, загальною площею 73,5 кв.м., житловою - 47,4кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2)на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) грошову компенсацію вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 148055,00 (сто сорок вісім тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 гривні 80 копійок, витрати на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 2500 гривень 00 копійок, а всього 3204 гривні 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 1480 гривень 55 копійок.

Після набрання законної сили даним рішенням провести взаємозалік грошових зобов'язань шляхом вирахування із суми в розмірі 148055,00 (сто сорок вісім тисяч п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок, внесеної ОСОБА_1 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, грошової суми у розмірі 3204 гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2) та грошової суми у розмірі 1480 гривень 55 копійок на користь держави, у зв'язку з чим перерахувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), в рахунок стягнення грошової компенсації вартості 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 143369 (сто сорок три тисячі триста шістдесят дев'ять) гривень 65 копійок, з депозитного рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (розрахунковий рахунок - 37311047011792; банк отримувача - Держказначейська служба України, м. Київ; код банку - 820172; код ЄДРПОУ - 26288796), внесені ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_2), за квитанцією №0.0.1161068825.1 від 17.10.2018 року (Маріупольська філія ПАТ КБ «ПриватБанк») на розрахунковий рахунок, що буде вказаний ОСОБА_3.

Згідно пп.15.5 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.10.2018 року. З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1,(ІПН НОМЕР_2), зареєстрована, проживає за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3, (ІПН НОМЕР_1), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає: АДРЕСА_2

Суддя : П.І. Папаценко