Рішення № 77264144, 17.10.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/8020/18

Провадження № 2/263/1988/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

за участю секретаря Рудь Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» про визнання незаконним дій, укладення договору про реструктуризацію боргу,

ВСТАНОВИВ:

1.виклад позиції позивача, відзиву відповідача, відповіді на відзив та заперечень.

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила визнати незаконними дії Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз» (далі – ПАТ «Маріупольгаз») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» (далі – ТОВ «Азовгаз») внаслідок відключення від газопостачання будинку № 18 по вул. Ушакова у м. Маріуполі Донецької області, укласти договір про реструктуризацію боргу у розмірі 38 9433 грн. 18 коп. між ПАТ «Маріупольгаз», ТОВ «Азовгаз» та ОСОБА_1 на строк 60 місяців.

На обґрунтування вимог ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 вересня 2007 року № 15789253, будинок № 18 по вул. Ушакова у м. Маріуполі належить ОСОБА_1 на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 серпня 2007 року № 2-3790.

На теперішній час в указаному будинку зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, її донька – ОСОБА_2, зять – ОСОБА_3, онука – ОСОБА_4 Відповідно до акта від 17 квітня 2018 року б/н, складеного представниками ПАТ «Маріупольгаз», внаслідок заборгованості у розмірі 38 943 грн. 18 коп. зі сплати за газ відповідно до показників лічильника – 30077, проведено відключення від газової системи, знятий газогін, установлена заглушка з пломбою № 26580733.

Позивач вказує, що відповідачем на порушення вимог п. 19 Правил надання населенню послуг по газопостачанню, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 (далі – Правила № 2246), не направлено споживачу письмове попередження про припинення газопостачання, внаслідок чого власник домоволодіння – ОСОБА_1 позбавлена можливості прийняти міри до своєчасної оплати за надану послугу з оплати за газ, а також газопостачальна організація порушила вимоги п. 28 Правил № 2246, якими передбачено безперервне постачання газу.

Статтею 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

ОСОБА_1 на теперішній час не працює, проживає за рахунок випадкових заробітків у приватних осіб, в указаному будинку проживає одна, її донька має малолітню дитину, тому також не має можливості працювати та не має постійного доходу, тобто її сім’я перебуває у важкому матеріальному становищі, внаслідок чого власник будинку не має реальної можливості погасити борг перед ПАТ «Маірупольгаз» у розмірі 38 943 грн. 18 коп.

23 травня 2018 року на адресу ПАТ «Маріупольгаз» направлений лист з проханням про укладення між позивачем та відповідачем договору про реструктуризацію боргу. 08 червня 2018 року ПАТ «Маріупольгаз» направило відповідь за № 08-1009, відповідно до якої станом на 01 липня 2018 року заборгованість позивача перед підприємством відсутня. До ПАТ «Маріупольгаз» надійшло доручення на відключення об’єктів споживання, які підлягають відключення від газопостачання внаслідок заборгованості за споживання природного газу від 13 квітня 2018 року № 1730, у зв’язку з чим ПАТ «Маріупольгаз» виконані роботи з відключення від газопостачання будинку № 18 по вул. Ушакова у м. Маріуполь, тобто зазначило, що передбачене законодавством письмове попередження про припинення газопостачання на адресу власника не направлялося та відповідно до цього листа відповідь про укладення договору про реструктуризацію боргу між позивачем та відповідачем не отримано. Посилаючись на указані обставини, позивач просила суд позовні вимоги задовольнити.

ПАТ «Маріупольгаз», не погоджуючись із вимогами позивача, 31 липня 2018 року направило до суду відзив та пояснення щодо позову, відповідно до яких посилається на те, що ПАТ «Маріупольгаз» з 30 червня 2015 року не здійснює постачання природного газу будь-якій категорії споживачів, цей вид діяльності здійснює ТОВ «Азовгаз». Відповідно до бухгалтерського обліку у ПАТ «Маріупольгаз» заборгованість споживача за адресою: вул. Ушакова, 18, м. Маріуполь, не обліковується. Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2015 року за № 1382/27827 (далі – Правила № 2496), постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ, яким і є ПАТ «Маріупольгаз», для цього між постачальником ТОВ «Азовгаз» та Оператором ГРМ укладений договір на виконання робіт, пов’язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачем. Так, 17 квітня 2018 року ПАТ «Маріупольгаз» від ТОВ «Азовгаз» отримано письмове повідомлення про відключення від газопостачання від 13 квітня 2018 року № 1730 позивача та ПАТ «Маріупольгаз» як Оператор ГРМ виконав припинення газопостачання відповідно до існуючих договірних відносин з постачальником – ТОВ «Азовгаз». Посилаючись на указані обставини, відповідач ПАТ «Маріупольгаз» вважає себе не належним відповідачем та просило виключити його з числа відповідачів.

29 серпня 2018 року від ТОВ «Азовгаз» до суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого товариство посилається на те, що позивачу, яка зареєстрована та є власником будинковолодіння за адресою: вул. Ушакова, 18, м. Маріуполь, Донецька область, та на яку відкрито особовий рахунок № 8711, ТОВ «Азовгаз» надавало послуги з постачання природного газу. Посилаючись на положення Типового договору, затвердженого постановою НКРЕПК від 30 вересня 2015 року № 2500, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2015 року № 1386/27831, п. 2.4 розділу ІІІ Правил 2496, ТОВ «Азовгаз» вказує, що позивач фактично споживала природний газ та повинна була оплачувати його вартість.

Відповідно до пункту 4 розділу 4 глави VII Кодексу газорозподільчих систем України, затвердженого поставною НКРЕПК від 30 вересня 2015 року № 2494 (далі – КГС України), побутовий споживач, який за умовами договору розподілу природного газу розраховується відповідно до показників лічильнику газу, зобов’язаний щомісячно станом на 01 число місяця знімати фактичні показання лічильника газу та протягом п’яти діб надавати їх Оператору ГРМ у спосіб, визначений договором розподілу природного газу.

Позивачем жодного разу не були надані показники лічильника газу по вул. Ушакова, 18 у м. Маріуполь Донецької області. У свою чергу ПАТ «Маріупольгаз» неодноразово рекомендованими листами з відміткою про вручення від 25 листопада 2016 року, 06 грудня 2017 року зверталося до позивача з вимогою надати показники лічильника газу. Однак листи були проігноровані та повернулися з відміткою за закінченням терміну зберігання. 12 лютого 2017 року робітниками газорозподільного підприємства складений акт про не допуск до лічильника газу для зняття його показань.

Відповідно до п. 24 Правил № 2496, споживач зобов’язаний забезпечити своєчасну та повну оплату вартості спожитого природного газу. Позивач не проводив оплату спожитого газу, не надавав показники газового лічильника, у зв’язку з чим визначення об’єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об’ємами споживання природного газу населенням з урахуванням усіх газових приладів і пристроїв, відповідно до пункту 4 глави 3 розділу ХІ КГС України. Боржник повідомлявся 06 грудня 2017 року про наявність заборгованості, однак не вжив ніяких заходів з її погашення.

17 квітня 2018 року робітниками газорозподільного підприємства при демонтажу лічильника газу для проведення повірки лічильника газу були зняті реальні показники газового лічильника. Відповідно до довідки гозорозподільчого підприємства за адресою: вул. Ушакова, 18, м. Маріуполь, позивачем за період з 01 липня 2015 року по 17 квітня 2018 року спожито природний газ на загальну суму 87 165 грн. 08 коп.

Пунктом 15 розділу ІІІ Правил № 2496 передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Відповідно до п. 4.10 договору, у разі виникнення у споживача заборгованості за послуги з газопостачання за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складання графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника надати довідки, що підтверджують неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.

Позивач зверталася до ТОВ «Азовгаз» з приводу реструктуризації заборгованості, у свою чергу ТОВ «Азовгаз» не відмовляв у проведені реструктуризації, листом від 20 червня 2018 року погодився реструктуризувати заборгованість при оплаті її частини у розмірі 60 %.

Відповідач ТОВ «Азовгаз» вважає, що позивач неправильно посилається на Привила № 2246, оскільки такі втратили чинність 16 липня 2016 року, а положення Закону України «Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, споживання природного газу та електроенергії» передбачають реструктуризацію заборгованості за комунальні послуги строком на 60 місяців щодо заборгованості, яка виникла на дату набрання сили цим Законом, тобто на 01 липня 2003 року. Посилаючись на указані обставини, відповідач ТОВ «Азовгаз» просив відмовити у задоволенні.

2.заяви та клопотання.

заява представника позивача – ОСОБА_5 про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.

заява представника ТОВ «Азовгаз» – ОСОБА_6 про розгляд справи за його відсутності та заперечення щодо задоволення позову.

3.процесуальні дії суду:

Ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 22 червня 2018 року про відкриття провадження у справі, призначення у справі підготовчих судових засідань, роз’яснення сторонам їх право на подачу відзиву на позов, відповідь на відзив, заперечення та строк для їх подачі.

Ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 26 вересня 2018 року про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до розгляду по суті (а. с. 59).

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Судом досліджуються саме представлені письмові докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилалася кожна із сторін, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань, хоча судом роз’яснювалося сторонам положення ст. ст. 12, 81 ЦПК України щодо обов’язків доведення тих обставин, на які посилається кожна із сторін та про ризики настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням кожною із сторін процесуальних дій.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 12, 264 ЦПК України, виходить з такого.

4.фактичні обставини справи, установлені судом.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 вересня 2007 року № 15789253, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок № 18 по вул. Ушакова у м. Маріуполі Донецької області.

Згідно із свідоцтвом про шлюб від 17 листопада 2015 року серії І-НО № 433962, ОСОБА_7 уклала шлюб із ОСОБА_3, про що вчинений актовий запис № 342 та відповідно до свідоцтва про народження від 05 жовтня 2016 року серії І-НО № 725686, у них 05 жовтня 2016 року народилася донька ОСОБА_4, про що вчинений актовий запис № 403.

Відповідно до акта про відключення від газопостачання від 17 квітня 2018 року, у зв’язку із заборгованістю за газопостачання, показників лічильника – 30077 м. куб на суму 38 943 грн. 18 коп., за адресою абоненту ОСОБА_1 ПАТ «Маріупольгаз» проведено відключення від газопостачання та знятий лічильник, проставлені заглушки.

23 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Маріупольгаз» із завою, в якій вказала, що працівниками ПАТ «Маріупольгаз» допущено порушення п. 19 Правил № 2246, оскільки її не попереджено про припинення газопостачання. Також зазначила, що вона не працює, існує за рахунок випадкових заробітків, в її будинку проживає її донька з чоловіком та малолітня дитина. Донька також не працює, її сім’я перебуває у важкому матеріальному становищі, у зв’язку з чим власник будинку не має реальної можливості погасити заборгованість перед ПАТ «Маріупольгаз» у розмірі 38 943 грн. 18 коп., тому просила укласти договір про реструктуризацію боргу у розмірі 38 943 грн. 18 коп. між ПАТ «Маріупольгаз» та ОСОБА_1

Листом від 08 червня 2018 року № 08-1009 ПАТ «Маріупольгаз» повідомило представнику ОСОБА_1 – ОСОБА_5 про те, що станом на 08 червня 2018 року заборгованість за споживання до 01 липня 2015 року природним газом перед ПАТ «Маріупольгаз» відсутня. До ПАТ «Маріупольгаз» надійшло доручення про відключення об’єктів споживачів, які підлягають відключенню від газопостачання, у зв’язку із заборгованістю за споживання природного газу від 13 квітня 2018 року № 1730, виданого постачальником природного газу ТОВ «Азовгаз». 17 квітня 2018 року ПАТ «Маріупольгаз» виконані роботи з відключення будинковолодіння ОСОБА_1 Також даний лист направлений в адресу ТОВ «Азовгаз».

Відповідно до карти абонента ОСОБА_1 її особовий рахунок має № 8711.

25 грудня 2016 року та 06 грудня 2017 року ОСОБА_1 направлені повідомлення про необхідність забезпечення доступу працівників ПАТ «Маріупольгаз» до будинковолодіння для отримання показників лічильника та роз’яснено наслідки не забезпечення доступу.

Також, 06 грудня 2017 року ТОВ «Азовгаз» направлено ОСОБА_1В повідомлення про наявність заборгованості за спожитий газ у розмірі 34 970 грн. 22 коп., роз’яснені наслідки не сплати заборгованості.

5.предметом спору (зміст спірних правовідносин) у справі є захист прав споживача, який полягає у визнанні дій неправомірними щодо відключення від системи газопостачання будинку № 18 по вул. Ушакова, 18 у м. Маріуполі та укладення договору про реструктуризацію заборгованості строком на 60 місяців.

5.1. у суду відсутні мотиви для відхилення представлених доказів.

5.2. представлені суду докази відповідають змісту статей 77 – 80 ЦП України щодо належності, допустимості, достовірності кожного з них окремо та у своїй сукупності, та відповідно достатності їх для прийняття у справі законного та справедливого рішення.

6.оцінка аргументів сторін.

Проводячи оцінку аргументів сторін, які ґрунтуються на поданих доказах, суд приходить до висновку, що у своїй сукупності вони не вказують на наявність підстав для задоволення позову.

7.щодо порушеного права та ким воно порушено, то суд виходить з того, що право ОСОБА_1 як споживача природного газу не порушено, оскільки із установлених судом обставин вбачається факт не проведення ОСОБА_1 оплати за спожитий газ протягом тривалого часу, а також безпідставне не повідомлення нею показників лічильника газопостачальній організації та відсутність правових підстав для укладення договору.

8.норми права, які застосовує суд та мотиви їх застосування.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення, а також інший спосіб захисту.

Відповідно до п. 4 розділу І КГС України постачальником природного газу (постачальник) є суб’єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу.

Оператор газорозподільної системи (далі – Оператор ГРМ) – суб’єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Побутовий споживач – споживач, що є фізичною особою та придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх житлових приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Відповідно до п. 22 розділу ІІІ Правил № 2496, побутовий споживач зобов’язаний, зокрема: укласти договір постачання природного газу з постачальником, а за відсутності укладеного договору припинити відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору; безперешкодно допускати у свої житлові та підсобні приміщення, де розташовані газові прилади і пристрої, лічильник газу, представників постачальника після пред'явлення ними відповідних службових посвідчень для звіряння показань фактично використаних обсягів природного газу.

Згідно з п. 23 розділу ІІІ Правил № 2496, постачальник має право: ініціювати припинення постачання природного газу побутовому споживачеві; безперешкодного доступу до лічильників газу, встановлених у побутового споживача, для перевірки показань фактично використаних побутовим споживачем обсягів природного газу.

Пунктом 25 розділу ІІІ Правил № 2496 передбачено, що побутовий споживач є відповідальним за: несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за надані послуги з газопостачання; відмову в доступі до об’єкта споживача представникам постачальника для виконання ними функцій, передбачених цими Правилами та договором.

У пункті 17 розділу ІІІ Правил № 2496 передбачено, якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред’явленням службового посвідчення на об’єкт для пломбування запірних пристроїв, що має здійснюватися з дотриманням техніки безпеки. При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж через три дні після дати отримання повідомлення.

Постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ. Для цього постачальником має бути укладений з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам. При необхідності здійснення заходів з обмеження чи припинення газопостачання споживачу Оператором ГРМ постачальник надсилає Оператору ГРМ відповідне письмове повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність здійснення ним заходів з припинення/обмеження розподілу природного газу споживачу, копію якого надсилає споживачу (з позначкою про вручення), в якому повинен зазначити підстави припинення, дату та час, коли необхідно припинити розподіл природного газу на об’єкт споживача. У такому разі Оператор ГРМ відповідно до умов укладеного договору на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання, здійснює в установленому порядку припинення розподілу природного газу на об’єкт споживача, після чого повідомляє про це постачальника.

Побутовий споживач, що має прострочену заборгованість перед постачальником за послуги з газопостачання, не має права протидіяти постачальнику та/або Оператору ГРМ у заходах із припинення газопостачання та на письмову вимогу постачальника має самостійно припинити власне газоспоживання.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 розділу 7 КГС України, якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об’єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.

Із долучених відповідачами матеріалів не вбачається, що Оператор ГРМ надіслав рекомендованим поштовим відправленням або надав з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу споживачу ОСОБА_1 не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання, тобто 17 квітня 2018 року.

У той же час, відповідно до пункту 28 розділу ІІІ Правил № 2496, у разі порушення постачальником цих Правил та умов договору постачання природного газу побутовий споживач подає постачальнику претензію, складену в довільній формі. Постачальник повинен протягом п'яти робочих днів усунути порушення чи надати побутовому споживачеві обґрунтовану відмову.

Однак, доказів того, що позивач ОСОБА_1 виконала вимоги наведеного пункту суду не представлено та внаслідок чого у постачальника газу виник обов’язок протягом п’яти робочих днів усунути ці порушення або надати ОСОБА_1 обґрунтовану відмову.

Разом з цим, наслідком неправомірних дій має бути спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, у даній справі відновлення становища, яке існувало до порушення, однак вимог матеріального характеру з приводу таких дій, позивачем не заявлено, а суд відповідно до положень ст. 13 ЦПК України діє лише у межах заявлених вимог.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позивачем у позовних вимогах не визначено належного способу захисту його прав, свобод або інтересів, тому з огляду на викладене, саме по собі визнання дій неправомірними не має правового значення для вирішення спору по суті, оскільки не має похідного характеру до вимог, які б позивач міг заявити у зв’язку з такими діями, зокрема підключення до системи газопостачання, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому позивач не скористалася своїм право на направлення претензій до постачальника газу з приводу не отримання повідомлення про наступне відключення та у зв’язку з цим усунення постачальником газом цих порушень.

Вирішуючи питання про укладення договору про реструктуризацію боргу, то суд виходить з наступних норм права.

Відповідно до пункту 15 розділу ІІІ Положення № 2496, у разі виникнення у споживача заборгованості за договором постачання природного газу за домовленістю сторін (постачальника та споживача) може бути укладений графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості постачальник має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від виконання поточних зобов'язань за договором.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості або його недотримання чи неоплати поточних платежів постачальник має право у порядку, визначеному цим розділом та договором постачання природного газу, припинити або обмежити постачання природного газу на об'єкт споживача до повного погашення заборгованості.

Пунктом 4.10 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам», зареєстрованої у Міністерстві юстиції України від 06 листопада 2015 року № 1386/27831, передбачено, що у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати вартості послуг з газопостачання споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк не більше 12 місяців та за вимогою постачальника подати довідки, що підтверджують неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами та дотримання споживачем графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга статті 6 ЦК України). Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац другий частини третьої статті 6 ЦК України).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

З наведених положень нормативно-правових актів необхідно дійти висновку, що діючим законодавством України передбачено право, а не обов’язок газопостачального підприємства при наданні реструктуризації заборгованості споживачам. Окрім того, реструктуризація заборгованості можлива лише у разі неплатоспроможності споживача сплачувати за послуги газопостачання.

Позивач вважає, що питання реструктуризації заборгованості докладно, чітко висловлені у Законі України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію». Закон набрав чинності 01 липня 2003 року і нині діє.

За змістом статті 1 Закону України «Про реструктуризацію заборгованості за житлово-комунальні послуги» заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги ( водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі – житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (даті - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово- комунальні послуги. Установити, що період погашення реструктиризованої заборгованості та своєчасну сплату комунальних платежів та платежів по погашенню реструктуризованої заборгованості не повинна перевищувати 25% доходів, що визначаються при нарахуванні субсидій для працюючих громадян, і 20% - для пенсіонерів та інших осіб, які отримують будь-які види соціальної допомоги.

За умови, якщо доходів громадян, які уклали договори про реструктуризацію заборгованості, не вистачить на повне погашення цієї заборгованості, термін дії договору продовжується до повного її погашення.

Отже, укладення договору реструктуризації боргу є правом сторін, а не обов’язком постачальника, і може бути реалізоване тільки за взаємною згодою (домовленістю) сторін.

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору. Частиною 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відносини щодо постачання природного газу споживачу, строків та порядку проведення розрахунків визначається умовами Типового договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

За таких умов реструктуризація заборгованості може мати місце за умови досягнення згоди між сторонами щодо порядку здійснення реструктуризації шляхом підписання відповідної угоди або внесення змін до існуючого договору. Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію», на які посилається позивач, не містить вимог щодо обов’язку укладення договору реструктуризації заборгованості.

Крім цього на виконання Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 року № 976 затверджено Порядок погашення реструктуризованої заборгованості та внесення поточних платежів за житлово-комунальні послуги, у відповідності до положень п. 1 якого визначено, що створені органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування місцеві постійно діючі комісії з розгляду питань реструктуризації заборгованості з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) здійснюють діяльність, визначену вказаним Порядком відносно заборгованості, що утворилася на 01 липня 2003 року, перед підприємствами – надавачами цих послуг.

У той же час, посилання позивача на положення Правил № 2246 суд вважає безпідставними, оскільки ці правила втратили чинність 16 липня 2016 року та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до норми ст. 55 Конституції України кожна особа має право на захист свого порушеного права у суді і згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Даною нормою встановлено способи захисту прав, а саме: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Предметом даного позову, поряд з іншими вимогами, є вимога про укладення договору про реструктуризацію боргу, проте з наведених вище підстав такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки зважаючи на положення ст. ст. 3, 6, 11, 14, 16, 203, 509, 626, 628 ЦК України позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, зокрема щодо порядку укладення такого договору, строків його дії та можливості його укладення за рішенням суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У зв’язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.

9.розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За змістом ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав

Оскільки за цими вимогами, які за своїм змістом є вимогами немайнового характеру, позивач звільнена від сплати судового збору, а суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України ці витрати підлягають віднесенню за рахунок держави.

Керуючись ст. 3, 6, 11, 14, 16, 203, 509, 626, 628 ЦК України, Кодексом газорозподільних систем, Правилами постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496, ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 4, 12, 13, 76–81, 84, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовгаз» про визнання незаконним дій, укладення договору про реструктуризацію боргу – відмовити.

Витрати зі сплати судового збору віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1, паспорт серії ВА 403903, ІПН НОМЕР_1, адреса реєстрації: вул. Ушакова, 18, м. Маріуполь, Донецька область, інші відомості відсутні;

Публічне акціонерне товариства по газопостачанню та газифікації «Маріупольгаз», юридична адреса: вул. Миколаївська, 16, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 03361135, засоби зв’язку – +3 (0629) 33 41 06;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовгаз», юридична адреса: вул. Миколаївська, 16, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 39539390, засоби зв’язку – 0629 59 53 04, 067 85 87 307.

ОСОБА_8 маріупольська державна нотаріальна контора,

Суддя О.М. Музика