Рішення № 77263876, 12.10.2018, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 222/915/18

Провадження 2/222/333/2018

12 жовтня 2018 року смт. Нікольське

Володарський районний суд Донецької області у складі:

судді Доценко С.І.,

за участі секретаря Болбат Н.І.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в:

В червні 2018 року позивач звернулась до суду із зазначеним позовом в якому просила суд змінити розмір аліментів , які стягуються з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнувши з нього аліменти в розмірі 10 000грн щомісячно, починаючи з дня подання нею заяви і до досягнення дитиною повноліття, та покласти на нього понесені нею судові витрати у виді витрат на правничу допомогу в розмірі 5000грн.

Ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 20.06.2018 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрите провадження по справі. ( а.с.33)

Згідно з позовною заявою позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24.01.2012 року з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача на утримання неповнолітньої дитини були стягнуті аліменти в розмірі ? частини його доходу до повноліття дитини, які сплачуються ним за виконавчим листом регулярно, що підтверджує його платоспроможність. У відповідача з 2012 по 2018 роки значно покращилось матеріальне становище, що підтверджується тим, що в цей період ним було придбано транспортні засоби на загальну суму майже 3000000 гривень, але покращення матеріального стану відповідача не відобразилось на розмірі аліментів, що на думку позивача, свідчить про те, що він укриває свої доходи від виконавчої служби. Відповідач є фізичною особою – підприємцем, веде господарську діяльність за КВЕД 56.10 – діяльність ресторанів. При такому доході за визначений період з дня присудження аліментів пройшло 73 місяці, за які відповідач отримав дохід щонайменше 3000000 грн. Тобто за 1 місяць сума його доходу складає близько 40000 грн. і ? частина від якої становить 10000 гривень, які позивач і просить стягнути з відповідача в твердій сумі щомісяця до повноліття доньки та покласти на відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 06.09.2018 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме з Територіального сервісного центру 2345РЦС МВС Запорізької області інформації про кількість придбаних та проданих відповідачем в період з 01.01.2012 по теперішній час транспортних засобів. (а.с.162)

Відповідач надав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що він сплачує аліменти на утримання дитини за рішенням суду в розмірі ? частини його доходу. Відповідачка порушує його права як батька – не дає спілкуватись з дитиною. На думу відповідача звернення з позовом є бажанням заробити на дитині та безмежної жадібності та заздрості позивача, яка їздить з своїм чоловіком на авто ОСОБА_4, 2006 року, а відповідач - на ТOYOTA. Відомості, взяті із мережі Інтернет про вартість придбаних ним транспортних засобів не може бути належним доказом, тому що не є офіційними. Він має скромний доход, проживає разом з матір’ю непрацездатною за віком ІНФОРМАЦІЯ_2, власного майна не має, має складний стан здоров’я, проходить лікування, що потребує значних матеріальних витрат, що виключає можливість отримувати дохід від підприємницької діяльності по 40 000 грн. на місяць, як зазначає позивач. Він має борги більше 2000000 гривень, які підлягають поверненню. Позивач не підтвердила потреби в збільшенні розміру аліментів та цільового використання навіть тих аліментів, що сплачені. Позивач звільнилась з роботи, що свідчить про небажання її працювати та отримувати доход, її чоловік, згідно її декларації не може утримувати свою сім’ю, а тому позов направлений на те, щоб за рахунок збільшення аліментів на дитину покращити своє матеріальне становище. Витрати на правничу допомогу є необґрунтованими, тому що позовна заява складена її чоловіком, позов невеликої складності, вона могла як безробітна скористатись безоплатною правовою допомогою, що також свідчить про бажання позивача про бажання легкої наживи.

Позивач надала відповідь на відзив, в якій зазначила, що твердження відповідача про те, що він опікується непрацездатною матір»ю спростовується витягом з державного реєстру фізичних осіб - підприємців, відповідно до якого його мати ОСОБА_5 є фізичною особою – підприємцем, та не перебуває в процесі припинення, а здійснює господарську діяльність - торгівлю продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Доказів, що вона утримується своїм сином немає. Твердження відповідача про негативний стан здоров’я не підтверджений Долучені до відзиву письмові докази у виді результатів УЗІ та МРТ не є встановленим діагнозом лікаря, не підтверджує витрати на лікування . До відзиву не надано призначення лікаря, відомості про проходження лікування. Твердження про скрутне матеріальне становище спростовується рішенням Куйбишевського районного суду від 28.01.2016 року в справі № 319/1043/14-ц яким встановлено його матеріальний стан як пристойний та достатній,що відповідно до ст..82 ЦПК України не потребує доказування. Долучені до відзиву договори позики є за своєю природою нікчемними правочини мами відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, адже така форма договору не передбачена законом. Законом, відповідно до ст.1048 ЦК України не передбачений договір безпроцентної позики, та він, на думку позивача має ознаки фіктивності. Визнання нікчемного правочини недійсним судом не вимагається. Законодавство не визначає обов’язковою умовою для зміни аліментів надання суду доказів витрачання аліментів, які змінюються, але передбачає можливість зміни їх розміру у разі зміни матеріального становища платника аліментів, що підтверджено придбанням дорогих авто, та його витратами на придбання рухомого майна які перевищують десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи. При таких обставинах, а також при відсутності у платника аліментів інших утриманців є всі підстави для задоволення позову. Заперечує проти стягнення судових витрат на правничу допомогу відповідача тому що не представлені належні докази та справа, як зазначено відповідачем є нескладною. Просила відхилити заперечення відповідача, зазначені в відзиві.

За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 09.08.2018 року було визнано обов’язковою явку позивача, позивача було зобов’язано надати відповіді на запитання відповідача, відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до справи в якості третьої особи Служби в справах дітей Нікольської РДА. (а.с.145-147)

Позивач в судове засідання не з’явилась, поштовим відправленням надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність на підставі ст.182,183 ч.3, 211 ЦПК України, на підставі наявних матеріалів та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.152)

Позивач у формі заяви свідка надала відповіді на запитання, поставлені відповідачем, а саме, що з 14.12.2017 року по час надання відповіді позивач та дитина ОСОБА_3 проживає за зареєстрованим місцем проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3. ОСОБА_3 з 14.12.2017 року по день надання відповіді не відвідувала місця/заклади відпочинку у зв’язку із малим розміром аліментів. Виключенням є літні відпочинки на узбережжі Азовського моря в м. Бердянську Запорізької області тривалістю до 3 днів та відвідування дитячих розважальних центрів у м. Маріуполі, у м. Бердянську, у м. Запоріжжі. З 14.12.2017 року по час надання відповіді (8 місяців) на придбання одягу, взуття, навчання понесені витрати фінансового характеру на загальну суму 43000 гривень. Із них на одяг -24000 грн., на взуття 16000 грн., на навчання 3000 грн. Витрачені кошти складаються із аліментів, а також коштів чоловіка позивача, батьків чоловіка позивача та її батьків.( а.с.160).

09.08.2018 року відповідачем через канцелярію суду надана заява про долучення доказів , а саме заяви до Служби у справах дітей Більмацької РДА Запорізької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2016 року, заяви до Боївської сільської ради Донецької області про перевірку цільового використання аліментів 08.06.2018 року, заяви до Служби в справах дітей Нікольської РДА Донецької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.06.2018 року, заяви до Служби у справах дітей Більмацької РДА Запорізької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2018 року, заяви до Боївської сільської ради Донецької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2018 року, заяви до Боївської сільської ради Донецької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2018 року на підтвердження доводів відповідача про те що позивач переховує дитину від батька та нецільове використання аліментних коштів. ( а.с.129- 137)

Сторони в судове засідання не з’явились.

Позивач поштовим відправленням надіслала заяву про розгляд справи у її відсутність, посилаючись на ст.182, 183 ч.3, 211 ЦПК України, на підставі наявних матеріалів та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. (а.с.152)

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність відповідача з урахуванням доводів та доказів відповідача та відмовити в задоволенні позову (а.с.154)

Ознайомившись з вимогами, запереченнями, аргументами, поясненнями та міркуваннями сторін щодо предмета спору, викладеними в заявах сторін по суті справи, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні фактичні обставини.

На підставі копії рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24 січня 2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 січня 2012 року і до досягнення неповноліття. ( а.с.6)

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії І-ЖС № 132125 від 16.11.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Куйбишевського районного управління юстиції у Запорізькій області зареєстровано шлюб ОСОБА_6 з ОСОБА_7 за актовим записом №57 та після державної реєстрації шлюбу змінено прізвище дружини на « Гришко» ( а.с.5)

Згідно з розрахунком Більмацького відділу ДВС ГТУ юстиції у Запорізькій області щодо сплати аліментів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 на утримання дитини за виконавчим листом №813/31 виданого 07.02.2012 року Куйбишевським районним судом, ОСОБА_2 в період з серпня 2017 по травень 2018 року із розрахунку ј частки заробітку ( доходу) нараховувались аліменти в період з серпня по листопад в розмірі 909,67 грн.; з грудня 2017 по березень 2017 року - по 930 грн. на місяць, з квітня 2018 по травень 2018 – 1230.81 грн. Аліменти сплачені в повному обсязі, переплата становить 642,08 грн. (а.с.7)

Відповідно до інформації, зазначеної в довідці ТОВ « Гермес» ОСОБА_2 також в 2017 році отримав доход від оренди земельної ділянки у розмірі 6130.44 грн., з якої утримані аліменти в сумі 1233.75грн.( а.с.83)

Згідно з наданої позивачем паперової копії веб-сторінки із мережі Інтернет ttps://auto.ria.com/newauto/auto-toyota-land-cruiser-prado-1733804.html актуальна вартість нового автомобілю TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2018року випуску в автосалоні «Тойота Центр Запорожье «Восток Автомир» на 29.05.2018 року становить 2 078 400 грн. ( а.с.9)

Згідно з Витягом із автоматизованої системи Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець в Більмацькій районній державній адміністрації Запорізької області з 29.12.2002 року, перебуває на обліку в Пологівській ОДПІ ГУ Міндоходів Куйбишевського відділення, зареєстровані види діяльності за кодом КВЕД 47.11 – роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування напоями та тютюновими виробами( основний); КВЕД 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами напоями, тютюновими виробами; код КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, перебуває на спрощеній системі оподаткування - є платником єдиного внеску. Не перебуває в процесі припинення ( а.с.11-13)

Статус відповідача як фізичної особи підприємця підтверджується також копією витягу з реєстру платників єдиного податку згідно якого відповідач веде господарську діяльність в с. Новоукраїнка вул. Снитка,61/в, відноситься до 2 групи платника єдиного внеску, встановлена звичайна максимальна ставка податку у розмірі 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати ( а.с.87)

Зазначені обставини свідчать про те що згідно ст..291.4 Податкового кодексу України відповідач здійснює господарську діяльність у виді продажу товарів, діяльності у сфері ресторанного господарства, та максимальний допустимий доход становить протягом календарного року 1 500 000 гривень.

Згідно з довідкою про склад сім»ї відповідач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 з матір’ю ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.84)

Згідно з Витягом із автоматизованої системи Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_5 також є фізичною особою підприємцем, займається підприємницькою діяльністю за кодом КВЕД 47.11 – роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах продуктами харчування напоями та тютюновими виробами( основний); КВЕД 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами напоями, тютюновими виробами; код КВЕД 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, перебуває на спрощеній системі оподаткування - є платником єдиного внеску. Не перебуває в процесі припинення ( а.с.95)

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру МВС України на запит представника позивача ОСОБА_7 від 25.05.2018 року ОСОБА_2 володіє транспортними засобами: УВН 810080 2012 року, дата реєстрації 19.02.2013 року; RENAULT TRAFIC 2015 року, дата реєстрації 21.11.2015 року ; TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2018року, дата реєстрації 06.04.2018 року ( а.с.8)

Згідно відповіді ТСЦ 2345 РСЦ МВС в Запорізькій області на ухвалу суду від 06.09.2018 року відповідно до інформації з бази даних «НАІС» за ОСОБА_2 , який є відповідачем по справі, станом на 13.09.2018 року зареєстровані як такі, що перебувають на обліку чотири транспортні засоби :

1)УВН 810080 2012 року , дата реєстрації 19.02.2013 року ДНЗ АР3275ХР, первинна реєстрація для індивідуального власника;

2) CHEVROLET NIVA1690 (2011 року випуску) ДНЗ АР828388 дата реєстрації 29.05.2008 року;

3) RENAULT TRAFIC 2015 року , дата реєстрації 21.11.2015 року ДНЗ Р6226СХ, зазначена первинна реєстрація транспортного засобу придбаного в торгівельній організації, який ввезено з-за кордону;

4) TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2018 року випуску, дата реєстрації 06.04.2018 року ДНЗ АР0046ВІ, зазначена первинна реєстрація, придбано в троговій організації .

П’ятий транспортний засіб - HYUNDAI SANTA FE 2199 ДНЗ АР0046ВІ, який був зареєстрований за відповідачем з 25.11.2011 року, 06.04.2018 року був знятий з обліку для реалізації .

Копії договорів купівлі-продажу транспортних засобів з зазначенням суми та дати придбання не надані на вимогу суду, тому що збіг термін зберігання та їх знищено. ( а.с.167-168)

Згідно з наданої позивачем паперової копії веб-сторінки із мережі Інтернет ttps://auto.ria.com/newauto/auto-toyota-land-cruiser-prado-1733804.html актуальна вартість нового автомобілю TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2018року випуску в автосалоні «Тойота Центр Запорожье «Восток Автомир» на 29.05.2018 року становить 2 078 400грн ( а.с.9)

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв’язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров’я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв’язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов’язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення. Але ж, виходячи із правової позиції Верховного Суду України у справі за № 143 цс13від 05.02.2014 року право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов’язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Оцінивши надані сторонами докази всебічно, повно та об»активно за своїм внутрішнім переконанням, проаналізувавши норми законодавства, що регулює зазначені правовідносини, суд прийшов до висновку що, позов підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є фізичною особою підприємцем, господарська діяльність якого пов’язана із торгівлею, в тому числі і тютюновими виробами,ресторанним бізнесом( який зазначений як основний), і сплачуючи єдиний внесок у виді 20 відсотків до розміру мінімальної заробітної плати, має право отримувати максимальний доход до 1 500 000 грн. в календарному році. Окрім того відповідач має доход від передачі в оренду земельної ділянки.

Враховуючи, що відповідач, здійснюючи підприємницьку діяльність та перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (сплачуючи єдиний внесок) не звітує до органів ДПС про дохід, з якого державний виконавець може вирахувати конкретну суму аліментів, призначену судом у частці від доходу, та відсутній механізм перевірки його доходу, то суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про заміну способу стягнення аліментів з частки від доходу – на аліменти в твердій грошовій сумі.

Суд вважає доведеним, що на момент звернення позивача з позовом, на червень 2018 рік на праві власності відповідачу належать чотири автомобіля. Всі вони мають первинну реєстрацію на відповідача. Три автомобіля: УВН 810080 2012 року, дата реєстрації 19.02.2013 року ДНЗ АР3275ХР, первинна реєстрація для індивідуального власника; RENAULT TRAFIC 2015 року , дата реєстрації 21.11.2015 року ДНЗ АР6226СХ, TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2018року випуску, дата реєстрації 06.04.2018 року ДНЗ АР0046ВІ, придбані в період з лютого 2013 по квітень 2018 року, в період стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання їх дитини. Вартість останнього придбаного автомобілю TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, 2018року випуску на 29.05.2018 року становила 2 078 400грн .

Таким чином суд вважає, що позивачем як стягувачем аліментів доведені витрати платника аліментів на придбання рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, що свідчить про суттєве покращення матеріального становища відповідача як платника аліментів, що в свою чергу є підставою для збільшення розміру аліментів, тому що сплачені в цей час аліменти на утримання доньки за рішенням суду в період з серпня 2017 по травень 2018 року із розрахунку ? частки заробітку (доходу) в період з серпня по листопад в розмірі 909,67 грн.; з грудня 2017 по березень 2017 року - по 930 грн. на місяць, з квітня 2018 по травень 2018 – 1230.81 грн. явно не відповідають витратам відповідача, і ця різниця не покривається переплатою в 642.08 грн.

На думку суду відповідачем, як платником аліментів не доведено джерело походження коштів на придбання переліченого рухомого майна.

Виходячи із принципу допустимості та достовірності доказів, суд не приймає як допустимі докази надані відповідачем в підтвердження джерела походження коштів договори безпроцентної позики між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від 16 листопада 2015 року на суму 33 000 доларів США, та від 26.03.2018 року на суму 70 000 доларів США, тому що до цих договорів на підтвердження факту передачі коштів надано дві розписки про отримання коштів з ідентичним текстом, навіть щодо дати складання (16.11.2015 року обидві) так і щодо суми позики (в обох зазначено сума 33 000 доларів США що еквівалентно 770550.00грн.). Відрізняються лише прізвищами свідків, що були присутні при написанні розписки. При чому в розписці від 16 листопада 2015 року (а.с.86) надрукована дата договору від 26.03.2018 року. (а.с.85-86,90-91)

Ці обставини об’єктивно викликають у суду сумніви щодо достовірності зазначених в цих документах відомостей та в допустимості їх як доказів. А відповідно до ст..81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За принципом належності доказів, суд не приймає як докази відомості про доходи ОСОБА_8 (а.с. 88-89), тому що стороною відповідача не обґрунтовувана належність цих відомостей для підтвердження його заперечень проти позову.

Суд не приймає аргументи відповідача про те що його стан здоров’я потребує значних витрат на лікування, тому що на підтвердження доводів сторони подано лише копії ультразвукового дослідження (а.с.81) та МРТ (а.с.80), тому що не надані докази на підтвердження витрат на лікування .

На думку суду не заслуговують на увагу і аргументи відповідача про те що він проживає з матір’ю непрацездатного віку та має обов’язок по її утриманню, тому що це твердження спростовується витягом із автоматизованої системи Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, згідно якого ОСОБА_5 зареєстрована як фізична особа підприємець та в стані припинення діяльності не перебуває.

На підставі ч.8 ст.83 ЦПК України суд не приймає до розгляду та не дає оцінку доказам відповідача , поданим з заявою про долучення доказів від 08. 08.2018 року, а саме це стосується заяви до Служби у справах дітей Більмацької РДА Запорізької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2016 року, заяви до Боївської сільської ради Донецької області про перевірку цільового використання аліментів 08.06.2018 року, заяви до Служби в справах дітей Нікольскої РДА Донецької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.06.2018 року, заяви до Служби у справах дітей Більмацької РДА Запорізької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2018 року, заяви до Боївської сільської ради Донецької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2018 року, заяви до Боївської сільської ради Донецької області про перевірку цільового використання аліментів від 08.08.2018 року на підтвердження доводів відповідача про те що позивач переховує дитину від батька та нецільове використання аліментних коштів (а.с.129- 137, тому що зазначені докази подані в порушення порядку, встановленого ст..83 ЦПК України та поза межами встановленого строку подання доказів, та необґрунтована неможливість їх подати в строк, зазначений.

Доводи відповідача в обґрунтування заперечень про те що відсутні підстави для збільшення розміру аліментів, тому що позивач переховує дитину та перешкоджає спілкуванню відповідача з донькою не спростовують обов’язку відповідача як батька дитини та платника аліментів забезпечити необхідний та достатнім рівень життя дитини для забезпечення її гармонійного розвитку

На думку суду, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу аргументи відповідача про те, що звернення позивача з зазначеним позовом пов’язано з її бажанням покращити своє матеріальне становище за рахунок аліментів дитини, тому що аліменти є власністю дитини і СК України передбачений порядок перевірки цільового використання коштів за заявою платника аліментів.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд, діючи виключно в інтересах дитини, враховуючи матеріальне становище відповідача як платника аліментів з урахуванням його витрат на придбання рухомого майна, сума яких значно перевищують десятикратний прожитковий мінімум для працездатних осіб, який становить на день розгляду справи 1841 грн., вважає за можливе встановити аліменти на дитину в твердій формі в розмірі, більшому ніж мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, встановлений ст. 182 СК України.

Суд вважає, що стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини в сумі 3000 гривень є необхідним та достатнім для забезпечення умов життя, необхідних для гармонійного розвитку спільної дитини сторін.

Тому в решті позову слід відмовити.

Згідно з роз’ясненнями, викладеними у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати по справі складаються із судового збору в сумі 704.80 грн., від сплати якого звільнена позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а також із витрат позивача на правничу допомогу в сумі 4800 грн., які підтверджені договором, квитанцією про надання послуг, актом прийому-передачі виконаних робіт за договором (а.с.96-99).

Враховуючи, що судом задоволено лише 30% позовних вимог, то пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути 1440 грн. судових витрат, та на користь держави судовий збір в сумі 494 грн. Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору решту судового збору віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 2-5, 76-81, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.180,182,192 СК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів які стягується з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, (ІПН НОМЕР_1), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, за рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від 24.01.2012 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, (ІПН НОМЕР_2), проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_9 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з присуджених аліментів в розмірі ? частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на 3000 (три тисячі) гривень щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, (ІПН НОМЕР_1), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, (ІПН НОМЕР_2), проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_9, понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 1440 (одна тисяча чотириста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, (ІПН НОМЕР_1), проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 на користь держави судовий збір в сумі 211 (двісті одинадцять) гривень 44 копійки.

Решту судового збору в сумі493,36 грн., за додання ОСОБА_1 позовної заяви про збільшення розміру аліментів, віднести за рахунок держави.

Повний текст рішення виготовлений 17.10.2018 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Суддя С.І. Доценко