Рішення № 77263582, 22.10.2018, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" жовтня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/507/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р. при секретарі судового засідання В'юненко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства

до ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

про припинення зловживання правом

за участю представників сторін:

- від позивача: ОСОБА_2А.( дов. № 577 від 02.07.2018 р.);

- від відповідача: ОСОБА_3П.( дов. № 6 від 21.12.2017 р.);

- від відповідача: ОСОБА_4А.( дов. № 10 від 21.12.2017 р.).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

25 липня 2018 року Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про припинення зловживання правом.

Позов мотивований тим, що позивач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у м.Вараш, а відповідач через існуючий борг у позивача, надсилає попередження про відключення електропостачання, що на думку позивача порушить надані державою гарантії для населення, у зв'язку з чим, з метою недопущення порушення прав населення на екологічний захист, вважає позов обгрунтованим і просить суд задоволити його в повному обсязі.

У судовому засіданні 22 жовтня 2018 року уповноважений представник позивача наполягав на грунтовності позову, просив суд задоволити позов в повному обсязі.

10 серпня 2018 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній вказує на безпідставність тверджень позивача, зокрема наголошує на тій обставині, що відключення зумовелене невиконання позивачем умов договору, а тому в даному випадку застосовуються положення цивільного та господарського кодексів, згідно яких відповідач діяв правомірно.

У судовому засіданні 22 жовтня 2018 року уповноважений представник відповідача проти позову заперечив, наполягав на безпідставності позову, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заяви та клопотання у справі

25 липня 2018 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд заборонити відповідачу вчиняти дії по припиненню, обмеженню енергопостачання об'єктів водопостачання позивача до моменту вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 26 липня 2018 року в задоволенні заяви про забезпечення позову судом відмовлено в повному обсязі.

27 серпня 2018 року через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній зазначає про безпідставність наведених у відзиві на позовну заяву тверджень. Наголошує що відключення позивача від електроененргії призведе до порушення прав населення та порушення гарнтій, які закріплені на державному рівні.

05 вересня 2018 року через відділ канцелярії відповідачем подано заперечення згідно яких, останній наголошує на тому, що принципи які, як стверджує позивач, закріплені на державному рівні, стосуються саме організацій які забезпечують водопостачання і не поширюють свою дію на відповідача, також зазначає про невірний спосіб захисту, обраний позивачем, просить суд в задоволенні позову відмовити.

17 вересня 2018 року через канцелярію суду відповідачем подано пояснення в яких останній наголошує на безпідставності позову та тверджень позивача, просить суд в позові відмовити.

05 жовтня 2018 року через канцелярію суду позивачем подані додаткові пояснення в яких останній зазначає про грунтовність своїх тверджень, вказує на безпідставність тверджень відповідача.

05 жовтня 2018 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання, в якому останній просить суд призначити комплексну судову інженерно-технічну та екологічну експертизи.

16 жовтня 2018 року через канцелярію суду відповідачем подано заперечення, в яких останній заперечив проти призначення судової експертизи.

Щодо клопотання про призначення експертизи суд зазначає наступне.

Згідно ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до п.8 ч.2 ст.182 ГПК України у підготовчому засіданні суд: вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

З наведених норм процесуального права, суд вбачає, що ГПК України чітко передбачає, що питання призначення експертизи вирішується на стадії підготовчого провадження.

Як свідчать матеріали справи, суд перейшов до розгляду справи по суті згідно ухвали суду від 05 вересня 2018 року, в той час, як клопотання про призначення експертизи подане 16 жовтня 2018 року.

За таких обставин суд вбачає, що в клопотанні позивача слід відмовити, як такому, яке подане поза межами строку, визначеного законом.

19 жовтня 2018 року через канцелярію суду позивачем подані пояснення, в яких останній наголошує на грунтовності позову.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 липня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/507/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13 серпня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 13 серпня 2018 року розгляд справи відкладено у підготовчому засіданні на 05 вересня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17 вересня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 вересня 2018 року розгляд справи по суті відкладено на 16 жовтня 2018 року.

У судовому засіданні 16 жовтня 2018 року оголошено перерву по справі до 22 жовтня 2018 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

Між Кузнецовським міським комунальним підприємством (далі-КМКП) та ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівнеобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії №179/96 від 27.03.2009 р., відповідно до якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з сумарною приєднаною потужністю 11747,0 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Правила).

Згідно з п. 7.1 Правил, електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами. Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

В пункті 6.1.3 Договору сторони погодили, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником, з повідомленням споживача, не пізніше ніж за три робочих дні у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни, встановлені додатком № 4 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків»

Аналогічна норма міститься у п 7.5 Правил, якою встановлено, що постачальник електричної енергії зобов'язаний, попередивши споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії (передачу або спільне використання технологічних електричних мереж), у тому числі на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади, у разі, зокрема, несплати рахунків відповідно до умов договорів. Попередження про припинення повністю або частково постачання електричної енергії оформляється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено.

Право Відповідача на припинення повного або часткового постачання електричної енергії знайшло своє відображення у редакції Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 p., зокрема розділом VII, чинної на сьогоднішній день (надалі - Правила роздрібного ринку).

Відповідно до ліцензії № АВ 466705 та Статуту, КМКП надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення м. Вараш.

Постановами органів ДВС накладено арешт на всі кошти, що знаходяться на рахунках КМКП, за винятком коштів необхідних для виплати заробітної плати, ССВ та ПДФО.

Через заборгованість зафіксовані факти часткового обмеження і припинення подачі електроенергії для позивача, зокрема на об’єкт КМКП, а саме насосну станцію водозабору "Бабка", зазначене стверджується листом від 02.09.2018 року №674 КП "Міські електричні мережі".

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, через наявну заборгованість по оплаті за спожиту електричну енергію, утворену Споживачем за період з 25.01.2017 року 23.07.2018 року у розмірі 1 461 334,40 грн., що підтверджується актом звірки, Відповідачем були направленні на адресу Споживача (позивача) попередження про припинення електропостачання.

Зокрема, 18.07.2018 р. до КМКП надійшов лист відповідача за № 168 від 18.07.2018 р. про те, що у випадку непогашення заборгованості 24.07.2018 р. на станцію водозабору "Бабка" буде повністю припинено подачу напруги.

Отже, матеріалами справи стверджений факт існування між позивачем та відповідачем договірних зобов'язань, факт неналежного виконання зобов'язань позивачем за договором та факти обмеження та відключення позивача від електромережі.

Докази відхилені судом

Докази надані сторонами для суду не відхилялися.

Оцінка аргументів сторін і висновок суду

В Позовній заяві від 25 липня 2018 року позивач звернувся із позовом до відповідачів, в якому зазначає, що повне припинення подачі напруги на об’єкт водопостачання насосну станцію водозабору "Бабка", що є елементом системи централізованого питного водопостачання м. Вараш, призведе до зупинення безперервного технологічного процесу водопостачання питної води у м. Вараш та може призвести до наступних наслідків: відсутності води у житлових будинках, на підприємствах, лікарнях, школах та дошкільних закладах, тощо; виникнення надзвичайної санітарно-епідемічної обстановки; після зупинення водопровідних споруд повторний їх запуск потребуватиме більш тривалого періоду, пов’язаного з їх санітарною обробкою та великими витратами матеріальних ресурсів; наднормативне гідравлічне навантаження та гідроудари; деформація та руйнування стикових з’єднань трубопроводів із значним зростанням кількості аварій і пошкоджень на водопровідних мережах, що матиме наслідком надзвичайну ситуацію техногенного характеру.

Через зазначені обставини, під загрозою є забезпечення екологічного захисту населення, що є загальним принципом господарювання, і можливе порушення прав громадян на безпечне для життя та здоров’я навколишнє природне середовище та екологічну безпеку, також вказує на Закону України"Про питну воду та питне водопостачання".

З приводу таких тверджень суд зазначає наступне.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, Цивільним та Господарським кодексами України, договорами про постачання електричної енергії, укладеними між сторонами за позовом, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 3.1.2. вказаного Договору, постачальник електричної енергії має право обмежувати або припиняти постачання електричної енергії Споживачу згідно з умовами розділу 6 Договору відповідно до порядку, передбаченого ПКЕЕ та діючим законодавством України.

Згідно п. 6.1.4. Договору енергопостачання споживача може бути обмежене або припинено постачальником з повідомленням споживача у разі зокрема: несплати споживачем спожитої електричної енергії в строки встановлені додатком «Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків".

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Враховуючи ту обставину, що позивач своєчасно не сплачував відповідачу вартість спожитої електричної енергії, останній застосовував до нього такі наслідки як обмеження та припинення постачання електроенергії.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про електроенергетику" (втратив чинність з 11.06.2017 з дати набрання чинності Законом України "Про ринок електричної енергії") було встановлено, що з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через припинення електропостачання споживачам для них встановлюється екологічна броня електропостачання (мінімальний рівень споживання електричної енергії споживачем (крім побутових споживачів), який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру ст. 1 Закону).

Пунктом 7 частини 3 статті 5 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що Кабінетом Міністрів України затверджується порядок забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам.

Відповідно до п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", захищені споживачі - споживачі, до яких застосовується особливий режим відключення та/або обмеження електропостачання для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

До теперішнього часу вказаний Порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено.

Згідно з пунктом 22 Прикінцевих положень Закону України "Про ринок електричної енергії", нормативно-правові акти, прийняті на виконання Закону України "Про електроенергетику" (який втратив чинність 11.06.2017), діють до набрання чинності нормативно-правовими актами, затвердженими на виконання цього Закону.

Таким чином, до затвердження Порядку забезпечення постачання електричної енергії захищеним споживачам, необхідно керуватися:

- Інструкцією про порядок складання акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 19.01.2004 № 26, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2004 за № 154/8753;

- Порядком складання переліку споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2052;

- Порядком обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 93

Вказаною Інструкцією визначено порядок встановлення екологічної броні електропостачання - мінімального рівня споживання електричної енергії споживачем, який забезпечує передумови для запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Порядком складання переліку споживачів визначено механізм складання переліку споживачів електроенергії та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання, з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру через обмеження або припинення електропостачання.

Суд констатує, що підставою позову (про зобов'язання відповідача припинити зловживання правом на обмеження та припинення енергопостачання його обєктів) позивач зазначає можливе виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру через обмеження або припинення електропостачання його обєктів.

Однак, з урахуванням зазначених вище норм права суд вбачає, що саме для запобігання виникненню таких надзвичайних ситуацій законодавством передбачено встановлення екологічної броні.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що у позивача екологічна броня наявна, також позивачем таких доказів не надано.

Абзацом 2 пункту 1 Порядку обмеження електроспоживання споживачів до рівня екологічної броні електропостачання або повного припинення їм електропостачання встановлено, що обмеження або припинення електропостачання не застосовуються щодо об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави у сфері телекомунікацій та зв'язку, в особливий період.

Інших заборон для застосування обмеження або припинення електропостачання діючим законодавством не встановлено.

Крім того, у позовній заяві позивач вказував на недотримання відповідачем вимог встановлених Законом України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

З приводу таких тверджень суд зазначає наступне.

Статтею 6 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" наведені принципи державної політики у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення.

Абзацом 18 вказаної статті визначено, що одним із таких принципів є заборона відключення об'єктів питного водопостачання та централізованого водовідведення від системи енерго-, газо-, теплопостачання як об'єктів життєзабезпечення і стратегічного значення.

Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" визначена сфера дії цього Закону, а саме вказано, що дія цього Закону поширюється на всіх суб'єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста, інші населені пункти, окремо розташовані об'єкти питною водою шляхом централізованого питного водопостачання або за допомогою пунктів розливу води (в тому числі пересувних), застосування установок (пристроїв), інших засобів нецентралізованого водопостачання, надають послуги з водовідведення, а також на органи державної влади та органи місцевого самоврядування, що здійснюють регулювання, нагляд і контроль за якістю питної води та/або послуг з водовідведення, станом джерел, систем питного водопостачання та водовідведення, а також споживачів питної води та/або послуг з водовідведення.

З зазначеного суд вбачачє, що відповідач не є вказаним суб'єктом господарювання.

Оскільки в даному випадку відповідач не виступає в якості споживача питної води, правовідносини стосуються саме забезпечення електропостачання електроустановок позивача. ПрАТ "Рівнеобленерго", як електропостачальна організація, до цього переліку не належить, і сфера дії закону на правовідносини, що виникли між сторонами не поширюється.

На переконання суду, саме КМКП відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють зобов'язальні відносини, повинне нести відповідальність перед власними контрагентами - споживачами води та перед державою - ведення господарської діяльності, що призводить до відключення від енергопостачання підприємства питного водопостачання, порушення прав громадян на водопостачання, створення передумов для виникнення епідемій, порушення нормального санітарного стану.

Суд констатує, що відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

В даному випадку, вирішуючи питання, щодо припинення постачання електричної енергії КМКП відповідач керується Цивільним Кодексом України, зокрема ст. 629, щодо обов'язковості виконання сторонами умов договору та ст. 714 щодо обов'язковості передбаченого договором режиму використання електричної енергії.

Матеріалами справи стверджено, що позивач систематично порушує умови договору про постачання електричної енергії № 179 від 23.03.2009, в частині оплати фактичного обсягу спожитої електричної енергії, попередження про обмеження постачання електроенергії відповідачем були надіслані позивачу на законних та обґрунтованих підставах.

Отже, відповідач у чіткій відповідності виконував положення укладеного між позивачем та відповідачем договору про постачання електричної енергії №179 від 27.03.2009 p., при цьому дотримувався чіткого порядку вчинення дій, визначених чинних на час виникнення спірних правовідносин ст. ст. 24, 26 Закону України "Про електроенергетику" щодо обмеження та припинення енергопостачання боржнику, Правил щодо переліку випадків по припиненню та порядку відключення від електричної енергії та чинних на сьогоднішній день статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" пунктів 5.5.5, 7.1, 7.5 Правил роздрібного ринку.

Враховуючи викладене, суд вважає, що дії відповідача по обмеженню та припиненню енергопостачання обєктів позивача, не є зловживанням правом, а є правомірними, тобто такими, які вчинені на підставі умов договору та положень діючого законодавства.

Аналогічна правова позиція (щодо правомірності таких же дій постачальника електроенергії у подібних спірних відносинах) викладена в постанові Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 922/1554/17.

Крім того, позивач наголошував на зостосуванні судової практики, зокрема Постанови Вищого господарського суду України від 18.04.2017 р. у справі 922/470/16.

З наведеної судової практики суд вбачає, що при прийнятті Вищим господарським судом рішення по вищезазначений справі, враховувалися ряд підстав, однією з яких є наявність єдиного безперервного технологічного процесу виробництва, транспортування питної води, подачі та розподілу води споживачам та те, що система питного водопостачання являє собою єдиний технологічний виробничо-господарський комплекс водопровідних споруд з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації питної води споживачам системи групового водопостачання м. Харкова і Харківської області. І, припинення (обмеження) електропостачання окремих об’єктів (елементів) системи централізованого питного водопостачання м. Харкова порушує єдиний безперервний технологічний процес виробницта, транспортування КП "Харківводоканал" питної води та розподілу її споживачам може призвести до негативних та катастрофічних наслідків. Таке твердження підтверджено було відповідним висновком комплексної судової інженерно - технічної та екологічної експертизи, призначеною Ухвалою господарського суду.

Разом з тим, в матеріалах даної справи №918/507/18 позивачем не надано доказів, які б вказували на те, що: об’єкти Позивача відносяться до системи водопостачання та які з них є елементом системи централізованого питного водопостачання м. Вараш і являють собою єдиний технологічний виробничо-господарський комплекс водопровідних споруд з виробництва, транспортування, розподілу та реалізації питної води споживачам системи групового водопостачання м. Вараш; дії по припиненню/обмеженню електропостачання даних об’єктів створять загрозу заподіяння шкоди довкіллю, суспільним та/або особистим правам та інтересам третіх осіб.

Крім того, суд зазначає, що у позовній заяві жодним чином позивачем не визначено перелік об'єктів на які необхідно обмежити право на відключення, які відносяться до системи водопостачання, також позивачем не надно жодних доказів, які б визначали такі об'єкти.

Також у зазначеній позивачем постанові, ВГС України враховав, що об’єкти КП "Харківводоканал" внесені до Державного реєстру об’єктів підвищеної небезпеки, та на окремі із яких встановлена екологічна броня, разом з тим, як зазначалося вище Кузнецовське МКП не надало доказів того, що об'єкти останнього включені до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, та на такі встановлена броня.

Отже, обставини справи та підстави, що слугували винесенню Вищим господарським судом України рішення не є тотожними, ніж ті, що є предметом розгляду у справі № 918/507/18.

Тому, враховуючи усе зазначене вище, суд у задоволені позову відмовляє, в зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.

Джерела права й акти їх застосування

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно п.26 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" (чинного на момент розгляду справи) електрична енергія є товаром, призначеним для купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст.56 вказаного Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

У відповідності до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодекс, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів статей 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію, дотримуватися нормативно- правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що енергопостачальники мають право за умови неповної оплати споживачем спожитої електричної енергії обмежити його електроспожцвання до рівня екологічної броні електропостачання або за відсутності такої повністю припинити електропостачання споживачу.

Згідно п.п 2, 3 п. 5.5.5 Правил роздрібного ринку споживач електричної енергії зобов’язаний сплачувати за електричну енергію та надані його послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов Договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодеку, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стеттею 193 ГК України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 11 ЦК України ст. 174 ГК України.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до п.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд констатує, що спір зобов'язання припинити зловживання правом відноситься до юрисдикції господарського суду. Позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом, оскільки вважав що через дії відповідача порушуються права останнього та населення зокрема.

Судові витрати

Згідно частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

У відповідності до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати залишаються за позивачем.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 22.10.2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Войтюк В.Р.