Рішення № 77263342, 26.09.2018, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/2732/18

2/296/1587/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" вересня 2018 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Рожкової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Яковенко О.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

28.03.2018 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради, у якому просила визнати за нею право власності на житловий будинок №5, який розташований у м. Житомирі по пров.2-му Матросова в порядку спадкування за законом після померлої 28.01.2017 року ОСОБА_4.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.12.2004 року помер її дідусь – ОСОБА_5, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої також входить будинок №5, який розташований у м. Житомирі по пров.2-му Матросова. Все своє майно дідусь заповів своїй доньці – ОСОБА_6, яка є матір’ю позивача. 28.01.2017 року ОСОБА_6 померла. Спадкоємцями першої черги після її смерті є позивач та її сестра ОСОБА_3 З метою оформлення права на спадщину та отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач у встановлені законом строки звернулась до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 22.08.2017 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_8 у зв'язку з тим, що остання не надала правовстановлюючих документів на спадкове майно. Оскільки позивач в інший спосіб позбавлена можливості реалізувати своє право на спадкове майно, остання змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 30 березня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.21-22).

У підготовчому судовому засіданні 26.04.2018 судом задоволено клопотання позивача про витребування у приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_7 копії спадкової справи, заведеної до майна померлої 28.01.2017 ОСОБА_6 (а.с.28).

17.05.2018 представник відповідача ОСОБА_2 міської ради подав клопотання з проханням розглядати справу у відсутність представника, просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази фактичного прийняття спадщини матір’ю позивача, а також відсутні докази належності майна ОСОБА_5 (а.с.33).

Ухвалою суду від 30.05.2018 постановлено витребувати з ОСОБА_2 обласного державного нотаріального архіву належним чином завірених копій спадкових справ, заведених до майна ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.40-41).

За письмовим клопотанням позивача від 04.09.2018 ухвалою суду витребувано з КП «ОСОБА_2 обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційну справу на житловий будинок 5 по провулку 2-му Матросова у м.Житомирі, в Управлінні Держгеокадастру у ОСОБА_2 районі Житомирської області та у Департаменті містобудування та земельних відносин письмові докази щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за вказаною адресою та надання копій технічної документації (а.с.80,82-83).

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, просила їх задовольнити.

Третя особа ОСОБА_3 під час розгляду справи у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позовних вимог, у судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала (а.с.31,68).

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що 14.08.2001 року приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_9 посвідчено заповіт ОСОБА_5, відповідно до якого все своє майно, в тому числі належний йому будинок №5, що знаходиться у м. Житомирі по 2-му пров. Матросова, він заповідав дочці ОСОБА_6 (а.с.9-10).

13.12.2004 ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 14.12.2004 року серії №260900 (а.с.4).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, яка, зокрема, складалась з будинку №5, що знаходиться у м. Житомирі по 2-му пров. Матросова.

Згідно з даними ОСОБА_9 зі спадкового реєстру спадкова справа після смерті 14.12.2004 ОСОБА_5 не заводилася (а.с.74).

28.01.2017 року померла дочка ОСОБА_5 - ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ТП №302049 (а.с.5).

ОСОБА_6 після смерті батька своїх спадкових прав на будинок №5, що знаходиться у м. Житомирі по 2-му пров. Матросова не оформила.

Позивач ОСОБА_1Б.(дошлюбне прізвище ОСОБА_6) є донькою померлої ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження позивача серії ІІІ-ТП № 405687 (а.с.12), копією свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-ТП №376002, (а.с.13).

29.03.2017, у встановлений законодавством шестимісячний строк позивач звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_6 (а.с.49 зворот).

Сестра позивача ОСОБА_3 від прийняття спадщини відмовилася (а.с.56).

За вказаними заявами заведено спадкову справу №24/2017 до майна померлої 28.01.2017 року ОСОБА_6 (а.с.48-62).

Постановою приватного нотаріуса ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 22.08.2017 року позивачеві ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок №5, що знаходиться в м. Житомирі по 2-му пров.Матросова, який належав ОСОБА_5, померлому 13.12.2004 року, спадкоємницею якого за заповітом була його дочка ОСОБА_6, яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.61 зворот-62).

Згідно відповідно до п. 1 роз’яснень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1,3,5 ст. 1268 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, зокрема станом на час смерті ОСОБА_5 13.12.2004, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином закон не вимагав від особи, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, подання заяви про прийняття спадщини. Якщо протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця такий спадкоємець не заявив про відмову від спадщини, він міг одержати свідоцтво про право на спадщину на загальних підставах.

Відповідно до довідок КП “ВЖРЕП №9” ОСОБА_2 міської ради №462 від 21.03.2017, №601 від 21.04.2017, №1251 від 16.08.2017 померлий 13.12.2004 року ОСОБА_5 до дня смерті був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом з ним за вищевказаною адресою на день смерті та протягом шести місяців після смерті були зареєстровані ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_10 Місір, ОСОБА_11 та (а.с.51,53).

Таким чином, ОСОБА_6 є спадкоємицею за заповітом та прийняла спадщину після померлого батька ОСОБА_5, але не отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Оскільки позивач ОСОБА_1 також проживала та була зареєстрована за однією адресою з матір’ю ОСОБА_6, то є її спадкоємицею за законом.

Згідно ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Тобто виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Разом з тим, відповідно до п.4.15 ОСОБА_12 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5, в редакції, що діяла станом 07.04.2017, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як встановлено з копії спадкової справи №24/17 підставою для відмови у видачі ОСОБА_12 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний житловий будинок стала відсутність правовстановлюючого документу на будинок.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Так, відповідно до п.3.1 роз’яснень ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених у листі від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності померлим ОСОБА_5 на житловий будинок №5 по пров.2-му Матросова у м.Житомирі,

Як вбачається з довідки №672 від 20.02.2018 року, виданої Koмyнaльним підприємством “ОСОБА_2 обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” ОСОБА_2 обласної ради, згідно даних, що знаходяться в матеріалах інвентаризаційної справи № 5347 право власності на нерухома майно, а саме на житловий будинок № 5, який розташований Житомирі по провулку 2-му Матросова, загальною площею 36,25 кв.м., не зареєстровано (а.с.11).

Відповідно до роз’яснень Міністерства юстиції України від 21.02.2005 N 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна» у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Таким чином, встановлення судом часу завершення спорудження будинку визначає законодавство, відповідно до якого встановлюється правовий режим нерухомого майна та документи, якими посвідчується право власності на це майно.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, з наданих позивачем письмових доказів, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні, 22.09.1949 року ОСОБА_5 рішенням виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради депутатів трудящих від 22.09.1949 виділено земельну ділянку по улиці Матросова,6-б у м.Житомирі площею 150 кв.м. для індивідуального будівництва житлового будинку та відведено повну норму дільниці 600 кв.м. для обслуговування житлового будинку, що підтверджується витягом з протоколу №31 засідання виконавчого комітету ОСОБА_2 міської ради депутатів трудящих (а.с.17).

Відповідно до інвентаризаційної справи №5347 типовий проект №1/1-01-46 одноквартирного дерев’яного будинку для будівництва по вищезазначеній адресі погоджений 10.01.1950 і внесений у Реєстр згідно постанови міської ради та разом із затвердженим генеральним планом забудови, поетажним планом будинку №6-б по пров. Матросова у м. Житомирі, оціночним актом, входять до заведеної інвентаризаційної справи (а.с.97-103).

Рішенням виконкому ОСОБА_2 міської ради депутатів трудящих від 17.12.1977 р. №1239 провулок Матросова 6-б перейменовано у 2-й провулок Матросова 5 (а.с.36).

Отже, часом завершення будівництва забудовником ОСОБА_5 є 1950 р.

На підставі положень законодавства, що діяло на час завершення будівництва ОСОБА_5, з урахуванням наявності документів, що підтверджують належність спірного будинку ОСОБА_5, суд вважає, що у разі відсутності державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

За таких обставин, матір позивача ОСОБА_6 мала право на оформлення спадкових прав після смерті батька ОСОБА_5 шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину, однак померла не оформивши таких прав.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до висновку про вартість майна від 20.03.2018 р., проведеним ФОП ОСОБА_13 спірний будинок на даний час розташований за вказаною позивачем адресою, опис його технічних даних відповідає відомостям з інвентаризаційної справи (а.с.18).

Таким чином, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за законом після померлої ОСОБА_6У, оскільки її сестра ОСОБА_14 спадщину після смерті матері не прийняла та не заперечує проти задоволення позовних вимог, в іншому порядку, окрім як судовому, не має можливості оформити спадщину після смерті своєї матері, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 263, 265, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради, третя особа: ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №5, який розташований у м. Житомирі по пров. 2-му Матросова у порядку спадкування за законом після померлої 28.01.2017 року ОСОБА_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач:

ОСОБА_1,

проживає за адресою:

м.Житомир, 2-й пров.Матросова,5

РНОКПП НОМЕР_1

Відповідач:

ОСОБА_2 міська рада,

місцезнаходження:

м. Житомир, майдан ОСОБА_15,4/2

ЄДРПОУ 13576954

Третя особа:

ОСОБА_3

проживає за адресою:

Житомирська область, м.Коростишів, вул.Крилова,9

паспорт серії ВМ №1833163

Повний текст рішення складено 08.10.2018 року.

Суддя О. С. Рожкова