Ухвала суду № 77256659, 22.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.10.2018

Справа № 910/3743/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна мережа»

про визнання права та визнання відсутнім права

Представники учасників судового процесу: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна мережа» про визнання права та визнання відсутнім права.

Позовні вимоги обґрунтовані виконанням позивачем на підставі Договору поруки №4У13653И/П від 16.11.2016 обов’язку боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна мережа») перед Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» за Кредитним договором №4У13654И від 11.10.2016 шляхом здійснення погашення заборгованості у сумі 189 412 828,85 грн. згідно платіжного доручення №21 від 17.11.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 судом залишено позовну заяву без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків та встановлено спосіб їх усунення.

16.04.2018 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.03.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.05.2018.

У судове засідання 21.05.2018 представники позивача та відповідача – 1 з’явились, представник відповідача-2 не з’явився.

За результатами судового засідання 21.05.2018 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2018.

У судове засідання 11.06.2018 представник позивача та відповідача – 1 з’явились, представник відповідача – 2 не з’явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 зупинено провадження у справі №910/3743/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/14144/17 та зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк» повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/3743/18, надавши до матеріалів справи належним чином засвідчену копію судового рішення у вказаній справі.

17.09.2018 представником позивача подано клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 провадження у справі поновлено, розгляд справи по суті призначено на 08.10.2018.

01.10.2018 та 02.10.2018 представником відповідача – 1 подано клопотання про закриття провадження у справі.

Судове засідання 01.10.2018 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 розгляд справи по суті призначено на 22.10.2018.

У судове засідання 22.10.2018 представники позивача та відповідача – 1 з’явились, представник відповідача – 2 не з’явився.

У судовому засіданні представник позивача – 1 подані клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Представник позивача проти задоволення вказаних клопотань та закриття провадження у справі заперечив.

Так, згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу положень статті 2 Закону України «Про судоустрій України» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією та законами України, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України одним зі способів захисту цивільного права є визнання наявності чи відсутності прав, якими можуть бути, зокрема визнання права власності чи інших речових прав на певне майно, визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва чи таке інше, тобто ухваленням рішення про визнання чи відсутність права повинен вирішуватися спір по суті.

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 553, 554 цього ж Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або в повному обсязі. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За висновками господарського суду, вимога про що вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не є вимогами про встановлення юридичних фактів, однак такі доводи можуть розглядатися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Тобто провадження у справі підлягає закриттю, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду.

Враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що клопотання відповідача 1 підлягає задоволенню, а провадження у справі – закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Великою палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 21.08.2018 у справі №910/14144/17, а також, зокрема, висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №910/20954/17.

При цьому, на виконання вимоги частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд роз’яснює позивачу, що доводи останнього, які викладені в позовній заяві, не можуть бути самостійним предметом спору, а підлягають розгляду судом під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за відповідним кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 910/3743/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айлант Сервіс» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська кабельна мережа» про визнання права та визнання відсутнім права закрити.

Згідно з ч.1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складення повного тексту.

Повний текст ухвали складено: 22.10.2018.

Суддя О.А. Грєхова