Рішення № 77256209, 10.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2018м. ДніпроСправа № 904/2639/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі: суддя Петрова В.І.

за участю секретаря судового засідання Кутяєва В.С.

за позовом Керівника Павлоградської місцевої прокуратури, м. Павлоград, Дніпропетровська область

до Відповідача 1: Першотравенської міської ради, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

Відповідача 2: ОСОБА_1, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

Третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради, м. Першотравенськ, Дніпропетровська область

Третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Павлоград, Дніпропетровська область

Третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Державний нотаріус Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицька Юлія Анатоліївна, м. Павлоград, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку

Представники:

від позивача: Овчар Т.В., дов. №05/2-2301вих17 від 15.12.2017р.

від відповідача 1: Шатохіна О.О., дов. №2839/04.1-13 від 29.12.2017р.

від відповідача 2: ОСОБА_1, пасп. серія НОМЕР_1

від третьої особи 1: Черевко Л.І., розпорядження №57-р від 23.02.2017р.

від третьої особи 2: не з'явився

від третьої особи 3: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Керівник Павлоградської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Першотравенської міської ради та ОСОБА_1, в якій просить визнати недійсним договір від 17.06.2016р. купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку загальною площею 150,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Першотравенською міською радою та ОСОБА_1.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що публічні торги (аукціони) з продажу спірного нерухомого майна від 27.11.2014р. є нікчемними та безпідставними, а спірний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства. А саме тому, що на момент проведення торгів 27.11.2014р. та укладання спірного договору купівлі-продажу 17.06.2016р., Першотравенська міська рада не мала права комунальної власності на об'єкт, який продавався з торгів згідно даного договору, оскільки її право власності на цей об'єкт за нею було зареєстровано у Реєстрі лише 11.04.2016р. Також позивач зазначає про порушення порядку визначення ціни об'єкту, який продається з прилюдних торгів. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 17.06.2016р. на підставі ст.215 ЦК України.

Відповідач 1 позов не визнає, зазначає, що прокурором не надано жодного належного обгрунтування, у чому саме укладання спірного договору, навіть із допущеними помилками, суперечить інтересам держави і суспільства, які саме негативні наслідки укладання цього договору призвели до економічного ослаблення або інших негативних наслідків для інтересів держави.

Відповідач 2 позов не визнає, зазначає, що він взяв участь в аукціоні, переміг, уклав договір купівлі-продажу майна (об'єкта незавершеного будівництва), сплатив кошти за придбане майно, зареєстрував за собою право власності на це майно, здійснює ремонтні роботи на даному об'єкті. Тобто виконав усі вимоги, які ставились перед ним, як перед покупцем, законодавством, яке було чинне на момент проведення торгів та укладання спірного договору.

Ухвалою суду від 27.06.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розпочато розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.08.2018р.

16.07.2018р. третя особа 1 подала письмові пояснення до позовної заяви.

23.07.2018р. від третьої особи 3 надійшов лист, в якому просить розглянути справу за його відсутності.

Ухвалою суду від 02.08.2018р. відкладено підготовче засідання на 21.08.2018р.

06.08.2018р. відповідач 2 подав до суду заяву про забезпечення доказів, в якій просив суд забезпечити докази у справі таким способом, як призначення судової будівельно-технічної експертизи.

17.08.2018р. від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 2, в якій він, зокрема зазначив, що заперечення відповідача 2 щодо виконання ним усіх вимог, що ставились до нього, як до покупця комунальної власності, та мирного володіння придбаним майном, не відносяться до суті позовних вимог, обґрунтування яких у позові не містить будь-яких посилань на виконання чи невиконання тих чи інших обов'язків ОСОБА_1 як стороною оспорюваного договору.

У підготовчому судовому засіданні 21.08.2018р. оголошено перерву до 11.09.2018р. та ухвалою суду від 21.08.2018р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

Ухвалою суду від 11.09.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 04.10.2018р.

13.09.2018р. від позивача надійшли відповідь на відзив відповідача 1, в якій він зазначив, що оскільки відповідач 1 зареєстрував за собою право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва лише 11.04.2016р., він фактично підтвердив нікчемність проведених 11.04.2014р. публічних торгів, що у свою чергу потягло за собою ненастання правових наслідків щодо результатів останніх (недійсність правочину). Також позивач зазначив, що прийняття органами влади рішень з порушенням вимог чинного законодавства є підривом авторитету таких органів та спрямовані на ослаблення економічних основ місцевого самоврядування в цілому.

25.09.2018р. від третьої особи 3 надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності.

03.10.2018р. відповідач 1 подала листа, в якому повідомляє суд про неможливість забезпечення присутності свого представника у судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04.10.2018р. відкладено розгляд справи на 10.10.2018р.

10.10.2018р. у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Філією ВАТ "Павлоградвугілля" "Соцвугілля" 04.10.2006р. за №509 на адресу Першотравенської міської ради направлено лист, в якому зазначено, що згідно рішення Міністерства палива та енергетики від 03.04.2003р. №03/30-088 незавершене будівництво 18 котеджів, розташованих по вул. Комсомольська, м. Першотравенськ, списані з балансу ВАТ "Павлоградвугілля", але не ліквідовані і знаходяться на балансовому рахунку філіалу ВАТ "Павлоградвугілля" "Першотравенського ремонтно-механічного заводу". У зв'язку з тим, що в процесі приватизації дані об'єкти не увійшли до статутного фонду ВАТ "Павлоградвугілля" останні не мають права розпорядження та права власності на зазначене майно та для того, щоб Першотравенська міська рада мала право власності на дане майно, остання повинна ініціювати перед податковою інспекцією питання щодо визнання незавершеного будівництва 18 котеджів безхазяйним та надати пропозиції подальшого використання цього майна (а.с.23).

27.10.2006р. відповідно до рішення сесії Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №241-7V право прийняття рішень з питань, пов'язаних з прийняттям у комунальну власність об'єктів незавершеного будівництва (котеджей) по вул. Комсомольська у м. Першотравенську делеговано виконавчому комітету Першотравенської міської ради (а.с.24).

31.07.2007р. Першотравенською міською радою прийнято рішення №279-20/V, яким визнано комунальною власністю територіальної громади м. Першотравенська недобудовані індивідуальні житлові будинки мікрорайону №4 (вул. Комсомольська) в кількості 13 штук (а.с.25).

Надалі Першотравенською міською радою Дніпропетровської області, з метою підготовки до продажу вищезазначених об'єктів незавершеного будівництва, прийнято ще ряд відповідних рішень.

Так, згідно рішення сесії Першотравенської міської ради №270-42/V від 02.12.2009р., Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради зобов'язано розпочати організаційну роботу щодо проведення аукціону 11 об'єктів незавершеного будівництва - індивідуальних житлових будинків в мікрорайоні №4 м. Першотравенська (а.с.26).

28.01.2011р. сесією Першотравенської міської ради Дніпропетровської області прийнято рішення за №13-5/VІ «Про затвердження міської Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Першотравенська на 2011-2013 роки», яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (згідно додатку 2) (а.с.27-28).

Надалі, 17.07.2013р. рішенням Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №160 «Про присвоєння поштових адрес об'єктам незавершеного будівництва індивідуальним житловим будинкам в мікрорайоні №4 м. Першотравенська» присвоєно поштові адреси об'єктам незавершеного будівництва - індивідуальним житловим будинкам в мікрорайоні №4, в тому числі призначено адресу житловому будинку АДРЕСА_1 (а.с.29).

Рішенням сесії Першотравенської міської ради Дніпропетровської області №174-52/VІ від 30.09.2014р. «Про затвердження міської Програми приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Першотравенська на 2014 - 2016 роки» затверджено міську Програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Першотравенськ на 2014 - 2016 роки (а.с.30-38).

Згідно Звіту про оцінку майна: незавершеного будівництвом житлового будинку літ. А загальною площею 150,2 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом на 01.10.2014р. вартість даного майна склала - 49 025,00грн. (а.с.41-42).

14.10.2014р. між Управлінням комунального господарства та майна Першотравенської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено договір на проведення відкритих публічних торгів №10/01/2014-Т, відповідно до умов якого замовник доручив, а виконавчий організатор прийняв на себе обов'язки з виконання таких робіт: підготовка матеріалів та документів, організація і проведення публічних торгів з продажу нерухомого майна територіальної громади м. Першотравенськ в особі управління комунального господарства та майна: незавершений будівництвом житовий комплекс літера А, загальною площею 150,2 кв. м, стартовою ціною 49025,00 грн. (а.с.39).

Так, 27.11.2014р. проведено публічні торги (аукціон) з продажу нерухомого майна територіальної громади м. Першотравенськ в особі Першотравенської міської ради, загальною площею 150,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, з початковою ціною торгів - 49 025,00грн., про що складено відповідний протокол №11/2014/01-Т від 27.11.2014р. (а.с.40).

Відповідно до вищевказаного протоколу проведення публічних торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна територіальної громади м. Першотравенськ в особі Першотравенської міської ради, загальною площею 150,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1, переможцем торгів став ОСОБА_1.

17.06.2016р, на підставі протоколу №11/2014/01-Т від 27.11.2014р. про проведення публічних торгів з продажу нерухомого майна, між територіальною громадою міста Першотравенсьва в особі Першотравенської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом житлового будинку (далі - договір). Договір посвідчений державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Шкицькою Ю.А. та здійснено запис у реєстрі за №1-1817 (а.с.43-47). Право власності на нерухоме майно було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1-1816 (а.с.48-50).

Згідно інформації з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №96400966 від 06.0.9.2017р., на підставі рішення органу місцевого самоврядування № 100-24/VІІ від 11.08.2017р., право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер: НОМЕР_2, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) було зареєстровано за ОСОБА_1 31.08.2017р. (а.с.210).

Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що договір купівлі-продажу від 17.06.2016р. укладений із порушенням норм Закону, оскільки при його укладанні Першотравенською міською радою було здійснено низку порушень норм чинного законодавства, а саме:

- Першотравенською міською радою спірне майно продано з публічних прилюдних торгів, які відбулись 121.11.2014р., тоді як право власності на спірне незавершене будівництвом майно було зареєстровано за Першотравенською міською радо. у Реєстрі лише 11.04.2016р. Тобто, на момент продажу спірного майна з публічних прилюдних торгів, Першотравенська міська рада фактично не була власником даного майна;

- договір купівлі-продажу від 17.06.2016р., відповідно до норм чинного законодавства, мав бути укладений протягом 5 (п'яти) днів з дня затвердження продавцем результатів аукціону. Так, переможця торгів визначено протоколом від 27.11.2014р., а спірний договір укладено лише 17.06.2016р.;

- вартість зазначеного об'єкта незавершеного будівництва визначено Першотравенською міською радою станом на 01.10.2014р., а договір купівлі-продажу укладено 17.06.2016р.

Дослідивши додані до матеріалів справи документи, всесторонньо та в повному обсязі оцінивши викладені підстави позовних вимог та заперечень, суд зазначає таке.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статями 215, 216 ЦК України, статями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 71 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», частини третьої статті 67 Закону України «Про запобігання корупції» тощо (абз. 2, 3 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11).

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (абз.4 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року № 11).

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як на підставу визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним, прокурор посилається саме не те, що при укладанні цього договору Першотравенською міською радою було порушено норми Закону, а саме: нею здійснено продаж майна, який фактично ній не належав. А також, прокурор посилається на низку порушень, які, на його думку, суперечать інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) право власності на нерухоме майно, що розміщене на території України, належить у т.ч. територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Положеннями ст.2 Закону передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст.321, ч.1 ст.319 та ст.658 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається «своїм» майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить тільки власникові.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, щодо вищезазначеного об'єкта незавершеного будівництва право комунальної власності за Першотравенською міською радою Дніпропетровської області зареєстровано лише 11.04.2016р.

Отже, як встановлено вищезазначеними матеріалами, на момент прийняття Першотравенською міською радою Дніпропетровської області рішення сесії №221-3/УП від 24.12.2015р., яким фактично уповноважено сесією міської ради орган приватизації на укладення спірного договору купівлі-продажу (17.06.2016р.), а також на момент проведення публічних торгів (24.11.2014р.), за Першотравенською міською радою Дніпропетровської області не було зареєстровано право власності на спірні об'єкти незавершеного будівництва.

При цьому, з матеріалів справи та письмових пояснень Управління комунального господарства та майна виконавчого комітету Петршотравенської міської ради вбачається, що починаючи з 2014 року, Управлінням комунального господарства та майна виконавчого комітету Першотравенської міської ради постійно надавались пакети документів до Реєстраційної служби Першотравенського міського управління юстиції Дніпропетровської області щодо розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності, форма власності: комунальна, на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований: Дніпропетровська область, м. Першотравенськ, вулиця Верхня,7, та за відсутністю у повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, визначених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2013р. №868 (пункт 83), а саме: - документ, що підтверджує виникнення речового права на земельну ділянку; - документ, що надає право на виконання будівельних робіт.

Право на користування земельною ділянкою під будівництво 18 котеджів та дозвіл на їх будівництво було визначено рішенням виконкому від 02.08.1994р. №269 (а.с.87).

Земельний кодекс України почав діяти з 2001 року, тому надати запитувані документи для реєстрації права власності унеможливлюється апріорі.

З цього приводу 20.01.2016р. за №114/05.21 було направлено лист начальнику Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Маньковському Л.К. та відповіді не отримано (а.с.88-91).

Тобто, слід дійти висновку, що нездійснення своєчасно Першотравенською міською радою державної реєстрації права власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва пов'язаний із законодавчою невизначеністю щодо даного питання.

Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005р. №5-рп/2005 зазначає, що із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

Принцип правової визначеності є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права, вимагає чіткості, зрозумілості та однозначності правових норм, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією із сторін є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватись за свої прорахунки.

Щодо інших порушень, на які прокурор посилається як на підставі своїх вимог, слід зазначити, що останні були у спірних правовідносин здійснені так само органом публічної влади - Першотравенською міською радою, як представника територіальної громади м. Першотравенськ та держави.

При цьому, прокурором жодними належними та допустимими доказами не доведено порушення спірним правочином інтересів держави і суспільства, його моральних засад, які були б співрозмірні із наслідком таких порушень, який прокурор просить застосувати, у вигляді визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним та поверненні відповідачем 2 придбаного майна.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997р. ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно положень ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006р. визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Також у цьому Рішенні зазначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Тому Суд повинен впевнитись, чи були надані Урядові межі розсуду перевищені, тобто чи було доктрину ultra vires (хоча і законну саму по собі) застосовано у цій справі з урахуванням принципу пропорційності. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.

З наведеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що Європейський суд наголошує на необхідності з'ясування при вирішенні спорів, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. Констатуючи порушення ст.1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003р. майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Суду в зазначеній справі «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Пунктом 55- 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна - Тюмень «проти України» від 22.02.2008р. визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі «Споррон» та Льоннрот проти Швеції», від 23 вересня 1982 року, 8егіез А по. 52, р. 26, § 69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі «Прессоз Компанія ОСОБА_7 та інші проти Бельгії», від 20 листопада 1995 року, Зегіез А по. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на «мирне володіння його майном» в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі «Звольски та Звольська проти Республіки Чехія», N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ). Повертаючись до обставин цієї справи. Суд зазначає, що заявник добросовісно отримав будинок в якості внеску до статутного капіталу, не знаючи про те, що Фонд державного майна не мав повноважень на його передання, та не було підстав для передбачення, що заявник мав знати про це. Навіть попри те, що ДП «Укрнафтопродукт» продовжувало використовувати будинок, він був частиною статутного капіталу заявника так само, як будь-яке інше майно. Заявник мав щонайменше легітимні сподівання щодо можливості використовувати будинок в своїй господарській діяльності.

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» п. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії», заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії», заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 добросовісно отримав у власність, на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2016р., об'єкт незавершеного будівництва: житловий будинок (30% готовності), який розташований на земельній ділянці площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Будь-яких доказів порушення ОСОБА_1 вимог чинного законодавства щодо набування ним права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що є предметом договору купівлі-продажу від 17.06.2016р., позивачем до суду не надано.

Натомість, eсі порушення, на які позивач посилається як на підставу позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 17.06.2016р., були допущені органами публічної влади та не могли бути відомі ОСОБА_1.

Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини в позові про визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 17.06.2016р., з огляду на наявність імовірних порушень при проведення відкритих публічних торгів з продажу об'єкту незавершеного будівництва з боку органу місцевого самоврядування, судом враховано, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 17.06.2016р. в порушення права власності набувача, оскільки вони не допущені внаслідок його винної, протиправної поведінки.

При цьому, суд не може не погодитись із позивачем, що прийняття органами влади рішень з порушенням вимог чинного законодавства є підривом авторитету таких органів та спрямовані на ослаблення економічних основ місцевого самоврядування в цілому.

Однак таке прийняття органами влади протиправних рішень не може бути наслідком позбавлення майна (законних сподівань на володіння майном) добросовісного набувача такого майна, оскільки це є надмірним тягарем для нього.

З огляду на викладене, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Заява відповідача 2, викладена у відзиві на позов, щодо застосування строку позовної давності щодо недійсності прилюдних торгів, залишається судом без розгляду, оскільки така вимога у даному позові відсутня.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позивачу у позові відмовити.

Судові витрати у справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та у строки, передбачені ст.256, п.п.17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.10.2018р.

Суддя В.І. Петрова