Рішення № 77254970, 04.10.2018, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/5736/17

Провадження № 2/463/788/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.08.2010р. в загальному розмірі 51539,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 26.08.2010р. року між банком та відповідачем укладено договір, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 3000 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 27,60 % річних. Зміна кредитного ліміту може відбуватись за рішенням банку, який може прийняти таке рішення в будь-який момент. Поставивши свій підпис у заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір. Відповідач, приєднавшись до договору погодився зі всіма його умовами, а банк в свою чергу, видав йому обумовлену суму коштів на засадах поворотності та платності. Однак, останній обов’язку щодо повернення коштів не виконує, внаслідок чого станом на 05.11.2017р. загальний розмір заборгованості становить 51 539,74 грн., з яких 1665,73 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 42933,31 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 4010,24 грн. – заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. – штраф (фіксована частина), 2430,46 грн. – штраф (процентна складова). Дану суму просить стягнути в примусовому порядку.

В судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині позову справу просить слухати у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився повторно, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив. Попередньо, подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності та відмову в задоволенні позову, оскільки останній платіж ним здійснено 25.12.2013р., а позов до суду подано 07.11.2017р., тобто по спливу трьохрічного строку позовної давності.

Враховуючи обсяг зібраних доказів, який є достатнім для ухвалення законного та обґрунтованого рішення, вважаю можливим розглянути справу у відсутності відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані в ній докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення виходячи з таких підстав.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

З оглянутої в судовому засіданні копії заяви клієнта від 26.08.2010р. (а.с.6) вбачається, що відповідач, ознайомлений та згідний з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, та виражає свою згоду, що всі ці документи складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, за умовами якого банк надає відповідачу кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до заяви відповідача та Умов та правил надання банківських послуг, позивач видав відповідачу кредитну картку з обумовленим лімітом кредитних коштів, а відтак, слід вважати встановленим, що позивач виконав свої зобов’язання за договором, що також вбачається зі змісту заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не належним чином виконує зобов’язання по кредитному договору відповідно до графіку погашення кредиту.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов’язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

На основі зазначених правових норм ОСОБА_2 Верховного Суду під час розгляду цивільної справи № 444/9519/12 в постанові від 28.03.2018р. сформулювала правовий висновок про те, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.3-4), заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1665,73 грн. (851,20 грн. поточна заборгованість та 814,53 грн. прострочена заборгованість) існувала станом на 30.04.2014р. і після цього не збільшувалась, тоді як позов до суду пред’явлено 07.11.2017р., що поза межами загального строку позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином враховуючи, що позов пред’явлено до суду поза межами строку позовної давності, а відповідач подав відповідну заяву про застосування наслідків спливу такого строку, в задоволенні позову належить відмовити.

При цьому, таких висновків суду не змінює той факт, що згідно розрахунку заборгованості у березні 2015р. відповідач частково повернув борг в сумі 389,76 грн.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку Згідно частини третьої статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

При цьому якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 09.11.2016р. у справі № 6-2170цс16, постанові Верховного Суду від 06.03.2018р. у справі № 460/1091/15-ц.

В свою чергу, згідно розрахунку заборгованості, внаслідок часткової сплати відповідачем у березні 2015р. боргу в сумі 389,36 грн. сума основної та простроченої заборгованості не змінилась, а зменшилась лише сума комісії та пені (колонки 13, 14), що відповідно до висновків Верховного Суду України та Верховного Суду не може свідчити про визнання відповідачем основної частини боргу та як наслідок, не є підставою для переривання перебігу позовної давності саме для суми боргу.

Згідно ст. 266 ЦПК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Тому, суд в задоволенні позову відмовляє з підстав пред’явлення такого по спливу загального трьохрічного строку позовної давності.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268ЦПК України, ст.ст. 3, 8, 11, 15, 16, 253, 257, 258, 261, 264, 266, 267, 509, 526, 534, 607, 610, 625, 629, 634, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, –

в и р і ш и в:

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1д, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (79038, м. Львів, вул. М. Печери, 9/77, ідентифікаційний код НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.08.2010 року в розмірі 51 539,74 грн. – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Леньо С. І.