Рішення № 77254602, 11.10.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року Справа № 0440/5389/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, у якій позивач просила:

- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 06.03.2018 року № 609535/НОМЕР_1;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 податкову накладну: № 13 від 12.12.2017 року датою її фактичного подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що комісією Державної фіскальної служби України було безпідставно відмовлено в реєстрації податкової накладної № 13 від 12.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому рішення від 06.03.2018 р. № 609535/НОМЕР_1 підлягає скасуванню із зобов'язанням суб'єкта владних повноважень зареєструвати вказану податкову накладну.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2018 року у справі № 0440/5389/18 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

27.08.2018 року позивач усунула недоліки позовної заяви, а тому ухвалою від 28.08.2018 року судом відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в судове засідання на 18.09.2018 року о 15:00 год..

18.09.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

18.09.2018 року суд відклав розгляд справи на 11.10.2018 року у зв’язку з тим, що станом на дату розгляду справи на адресу суду не повернулись відомості про повідомлення відповідача про дату, місце і час судового засідання.

11.10.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. При цьому, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, жодних клопотань про розгляд справ без участі його представника або про перенесення розгляду справи не надав.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, враховуючи клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, неявку представника відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1), зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 09.10.2007 року, за адресою: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Декабристів, буд. 38; основний вид діяльності: Код КВЕД 46.74. Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, Код КВЕД 47.78. Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

09.09.2016 року між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та ТОВ «Нікопольська-СТК» (Покупець) було укладено договір поставки товару № б/н.

Згідно п. 2.3. Договору Покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 100% вартості товару, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відповідного рахунка-фактури від Постачальника.

На виконання умов Договору ТОВ «Нікопольська-СТК» платіжним дорученням № 436 від 12.12.2017 року було здійснено попередню оплату вартості товару в розмірі 165 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 27 500,00 грн., а ФОП ОСОБА_2 було відвантажено товар за видатковою накладною № 1212 від 12.12.2017 року.

У відповідності до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин) 12.12.2017 року ФОП ОСОБА_2 було складено податкову накладну № 13, яку 20.12.2017 року було направлено в електронному вигляді для проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних до ДФС України.

ФОП ОСОБА_2 отримано квитанцію № 1 від 20.12.2017 року, де зазначено, що відповідно до пункту 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної зупинена, оскільки дана податкова накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМОКР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 3214, 3921, 3925, 6805 та запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН.

Фіскальним органом у порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, не вказано у зазначеній квитанції конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567.

28.02.2018 року позивачем було подано до ДФС України повідомлення № 1 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ «Нікопольська-СТК», надано письмові пояснення та їх документальне підтвердження щодо складання податкової накладної № 13 від 12.12.2017 року.

Відповідачем прийнято рішення від 06.03.2018 р. № 609535/НОМЕР_1 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 12.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що ним вживалися заходи досудового врегулювання спору, зокрема, 17.04.2018 року засобами поштового зв'язку було надіслано скаргу з додатками на Рішення комісії ДФС України від 06.03.2018 р. № 609535/НОМЕР_1.

ОСОБА_3 ДФС України з питань розгляд скарг від 25.05.2018 року № 7601/ІЯ/99-99-11-04-14 ФОП ОСОБА_2 повідомлено про те, що подана скарга не відповідає вимогам п. 5 Порядку розгляду скарг на рішення комісії Державної фіскальної служби про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому Постановою Кабінет Міністрів України № 485 від 14.07.2018 року.

Суд зауважує, що з детального аналізу прийнятого ОСОБА_3 рішення від 06.03.2018 р. № 609535/НОМЕР_1 вбачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Крім того, у рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування (далі - ПН/РК) в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої ПН/РК сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту 74.2 статті 74 цього Кодексу.

Пунктом 74.2 статті 74 Податкового кодексу України встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності ПН/РК критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких ПН/РК в ЄРНП.

Відповідно до пункту 12 «Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246), після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: - відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); - чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; - реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; - дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; - наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; - наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); - наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; - факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; - відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; - дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення реєстрації таких податкових накладних та/або розрахунків коригування відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу, формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, в якій зазначаються відомості та перелік документів, визначених підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, в редакцій на час прийняття рішення про зупинення реєстрації ПН, у разі зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої ПН/РК. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої ПН/РК в ЄРПН.

Письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті «в» підпункту 201.16.1 вказаного пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій ПН/РК. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику. Зазначена комісія приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 вказаного пункту.

«Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Критерії) та «Вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Вичерпний перелік), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2017 року за №753/30621.

Згідно пункту 2 Критеріїв моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку, наявної податкової інформації, а також інформації, поданої платником податку за формою згідно з додатком до цих Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - ОСОБА_3 ДФС).

Платник податку у разі отримання квитанції про зупинення реєстрації ПН/РК в Реєстрі, а в перехідний період (з 1 квітня 2017 року до 1 липня 2017 року) у разі отримання квитанції про реєстрацію ПН/РК в Реєстрі має право подати на розгляд ОСОБА_3 ДФС інформацію за встановленою формою щодо: - видів економічної діяльності відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності (КВЕД ДК 009:2010); - кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, що на постійній основі постачаються (виготовляються) та/або придбаваються (отримуються) платником податку; - кодів послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016-2010), що на постійній основі постачаються (виготовляються) та/або придбаваються платником податку.

Згідно підпунктів 1 та 2 пункту 6 Критеріїв, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, моніторинг ПН/РК здійснюється ДФС за такими критеріями:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у ПН/РК, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разу більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 року в отриманих ПН/РК, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у ПН/РК, зареєстрованих з 1 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75 % загального такого залишку) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб'єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що ПН/РК відповідає вимогам підпункту 1 пункту 6 Критеріїв та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням ПН/РК, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої ПН/РК зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що ПН/РК відповідає одній з умов, зазначених у підпункті 2 цього пункту, - реєстрація такої НП/РК зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Вичерпний перелік документів є наступним:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: - договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: - договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; - договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; - первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; - розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; - документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Згідно пункту 2 Вичерпного переліку письмові пояснення та копії документів, зазначені у ньому, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 складено та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 12.12.2017 року № 13.

Згідно квитанції № 1 податкову накладну № 13 від 12.12.2017 року доставлено до центрального рівня ДФС України 20.12.2017 року, реєстраційний номер документа НОМЕР_2, документ прийнято, реєстрація зупинена, виявлені помилки: - відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРНП, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД 3214, 3921, 3925, 6805. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 року № 567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу.

28.02.2018 року позивачем направлено на адресу ДФС України Повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація якої/го зупинено № 3, до якого надані пояснення: «ФОП ОСОБА_2, ІНН НОМЕР_1, дата Державної реєстрації 09.10.2007 року. Протягом 10 років основним видом діяльності є 46.74 – оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього. Для ведення господарської діяльності використовується праця 5-ти найманих робітників: водій-експедитор – ОСОБА_4, водій - ОСОБА_5, менеджер по продажу товарів – ОСОБА_6, ОСОБА_7, комірник – ОСОБА_8; складські і адміністративні будівлі згідно договору довгострокової оренди за адресою: м. Нікополь, вул. Херсонська, буд. 380 – 300 кв. м.; орендується автомобільний транспорт: Мерседес-Бенц, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_4».

«…Постачальниками є як виробники продукції: ТОВ «ТД Запад», ТОВ «Сокос-Дніпро», ТОВ «Укрдекорпласт», ТОВ «ПКП Руслан і К», так і великі оптові компанії: ТОВ «Європол», ТОВ «Віст-Груп», ТОВ «Платан Сістем Україна» і т.д.. А покупцями є підприємства, які є великими платниками податків, а саме: ПрАТ «Сентравіс Продакшн Юкрейн», ПрАТ «НЗТО», ТОВ «ВСМПО «Титан Україна». Також, великі компанії: ТОВ «Нікопольська-СТК (будівельні роботи), ТОВ «ЕМ СІ ДЖІ Комунікейшн» (рекламні послуги), ТОВ «НВП Елтехкомп» (виробництво трансформаторів), ОКП «Фармація» (мережа медичних закладів) і т.д.. Враховуючи вищевикладене, просимо як можна швидше розглянути питання реєстрації податкової накладної, реєстрація якої була зупинена. Оскільки на сьогоднішній день, у зв'язку з призупиненням реєстрації податкових накладних, унеможливлюється повноцінна підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_2, що призведе до невиконання договірних відносин з постачальниками та покупцями та втраті їх як ділових партнерів і додатковим фінансовим втратам. З метою виконання умов раніше підписаних договорів, в грудні 2017 року очікується реалізація значних обсягів продукції, яка рахується на складі. В зв'язку з чим буде збільшено суми податків, сплачених до бюджетів різних рівнів».

До повідомлення були додані наступні документи: Договір поставки товарів № б/н від 09.09.2016 року; видаткова накладна № 1212 від 12.12.2017 року; довіреність № 65 від 12.12.2017 року; платіжне доручення № 436 від 12.12.2017 року; Договір поставки № ПР/120 від 20.11.2015 року; видаткові накладні: № 655429 від 24.10.2017 року, № 694392 від 19.10.2017 року, № 374719 від 04.07.2017 року; товарно-транспортні накладні: № 2410 від 24.10.2017 року, № 1910 від 19.10.2017 року, № 0407 від 04.07.2017 року; Договір поставки № 65 від 12.06.2017 року; видаткові накладні: № 264 від 13.09.2017 року, № 285 від 27.09.2017 року, № 384 від 14.11.2017 року, подорожні листи: № 18 від 13.09.2017 року, № 21 від 27.09.2017 року, № 10 від 14.11.2017 року; Договір поставки № 2/17 від 14.02.2017 року; видаткові накладні: № 989 від 21.07.2017 року, № 1559 від 21.11.2017 року; товарно-транспортні накладні: № Р989 від 21.07.2017 року, № Р1559 від 21.11.2017 року; Договір поставки № 26 від 15.10.2015 року; видаткові накладні: № 132 від 26.01.2017 року, № 104 від 23.01.2017 року; товарно-транспортні накладні: № 2601-1 від 26.01.2017 року, № 2301-1 від 23.01.2017 року; Договір поставки № 7 від 04.01.2017 року; видаткову накладну № РН0038949 від 24.10.2017 року; подорожній лист № 23 від 24.10.2017 року; Договір поставки № 108-10 від 13.10.2016 року; видаткову накладну № 1894 від 04.10.2017 року, № 1893 від 04.10.2017 року; товарно-транспортну накладну № 0410 від 04.10.2017 року; Договір поставки № 1 від 01.01.2017 року; видаткову накладну № ОДД-000230 від 27.11.2017 року; подорожній лист № 23 від 27.11.2017 року; Договір поставки № 16/10 від 16.10.2015 року; видаткові накладні: № 186 від 08.11.2017 року, № 153 від 09.09.2017 року; подорожні листи № 7 від 08.11.2017 року, № 7 від 08.09.2017 року; Договір поставки № 09/10/16-38 від 09.10.2016 року; видаткову накладну № 317 від 30.05.2017 року; подорожній лист № 27 від 30.05.2017 року; Договір поставки № 31117 від 29.05.2017 року, видаткові накладні: № РН-0031778 від 25.10.2017 року, № РН-0023361 від 17.08.2017 року; товарно-транспортні накладні: № 2511 від 25.10.2017 року, № 1708 від 17.08.2017 року; платіжні доручення: № 1047 від 27.09.2017 року, № 983 від 13.09.2017 року, № 57 від 13.11.2017 року, № 971 від 08.09.2017 року, № 39 від 10.11.2017 року, № 880 від 16.08.2017 року, № 65 від 16.11.2017 року, № 67 від 16.11.2017 року, № 83 від 17.11.2017 року, № 1180 від 24.10.2017 року, № 1174 від 23.10.2017 року, № 1166 від 19.10.2017 року, № 1165 від 19.10.2017 року, № 1164 від 19.10.2017 року, № 1082 від 04.10.2017 року, № 513 від 30.05.2017 року, № 156 від 13.12.2017 року, № 32 від 24.01.2017 року, № 91 від 20.11.2017 року, № 708 від 11.07.2017 року; Договори оренди нежитлових приміщень від 01.10.2013 року; Договір оренди транспортного засобу від 01.02.2017 року; штатний розклад на січень-грудень 2017 року.

06.03.2018 року комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відповідно до пункту 201.6.3 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України винесено оскаржуване рішення № 609535/НОМЕР_1 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування ФОП ОСОБА_2 № 13 від 12.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних з таких підстав: - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 року № 190 підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації ПН/РК є: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у ПН/РК, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу; - ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу; - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.

Суд наголошує, що відповідач в оскаржуваному рішенні підтверджує надання копій документів за Вичерпним переліком, не встановлює ненадання таких документів відповідно до підпункту «в» підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу, а зазначає одночасно: - надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства - та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію ПН/РК.

При цьому, відповідач ані в оскаржуваному рішенні, ані під час розгляду справи не навів доводи щодо порушень законодавства при складенні поданих документів та не зазначив в чому полягає недостатність таких документів, для наявності у ДФС підстав прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Надаючи оцінку рішенню від 06.03.2018 року № 609535/НОМЕР_1 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 12.12.2017 року, суд зазначає, що воно є необґрунтованим, з нього не вбачаються дійсні та об'єктивні підставі для відмови у реєстрації податкової накладної, що підтверджували б відсутність у платника податків права на відображення у податковому обліку з ПДВ заявлених операцій, а, отже, й підтверджували б правомірність відмови в такій реєстрації.

Суд зазначає, що відповідачем також не підтверджено наявність підстав для зупинення реєстрації спірної податкової накладної, не визначено також за яким із двох Критеріїв моніторингу було зроблено висновок про наявність підстав для зупинення її реєстрації, що надавало б правомірних підстав для прийняття такого рішення згідно абзаців 4 або 5 Критеріїв.

З системного аналізу матеріалів справи, вбачається, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, винесеним не добросовісно, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у частині позовних вимог про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову № 13 від 12.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання, суд виходить із того, що згідно пунктів 19, 20 Порядку № НОМЕР_5/РК (у редакції, чинній на день винесення оскаржуваного рішення) ПН реєстрацію яких зупинено, реєструються у день: 1) прийняття комісією рішення про реєстрацію ПН/РК; 2) набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію ПН/РК (у разі надходження до ДФС відповідного рішення суду).

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації ПН/РК, яке набрало законної сили, такі ПН/РК реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

В свою чергу, пункт 19 Порядку № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 204) передбачає, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: - прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; - набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); - неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Таким чином, законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання ДФС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку із чим суд доходить висновку про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, порушеного оскаржуваним рішенням.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

За приписами частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_8 проти України» від 05.04.2005 року).

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лелас проти Хорватії» від 20.08.2010 року (остаточне), заява № 55555/08).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 року (остаточне) по справі «Чуйкіна проти України» (Case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

У справі «ОСОБА_9 Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Згідно з пунктом другим третім статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом зобов'язання вчинити певні дії.

За приписами ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може, зокрема, прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи вказане вище, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадках встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти будь-які дії.

Суд вважає, що в даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну № 13 від 12.12.2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання, є належним способом відновлення порушених прав позивача і дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Так, ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності рішення від 06.03.2018 р. № 609535/НОМЕР_1 про відмову в реєстрації податкової накладної № 13 від 12.12.2017 року, а тому позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1 409,60 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 362 від 22.06.2018 року. Отже, сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 90, 139, 205, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, вул. Декабристів, 38, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53220) до Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, Львівська пл., 8, м. Київ, 04655) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 06.03.2018 року № 609535/НОМЕР_1;

Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подану фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 податкову накладну: № 13 від 12.12.2017 року датою її фактичного подання - 20.12.2017 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань судові витрати у розмірі 1 409,60 грн..

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя ОСОБА_1